Справа № 240/14541/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Євген Юрійович
Суддя-доповідач - Томчук А.В.
07 травня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Томчука А.В.
суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
У лютому 2026 року позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою, у якій просив змінити спосіб та порядок виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.02.2021, ухваленого за результатами розгляду цієї справи.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення задоволено та змінено спосіб і порядок виконання судового рішення від 13.05.2021 із "зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік)." на "стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7,м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховану та не виплачену заборгованість з пенсійних виплат у розмірі 341 956,91 грн. за період з 17.07.2018 по 31.05.2024.".
Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.05.2021, яким територіальний орган Пенсійного фонду зобов'язано провести позивачеві перерахунок та виплату пенсії, повною мірою не виконано відповідачем в частині виплати перерахованих пенсійних виплат, що є підставою для застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема шляхом зміни способу і порядку виконання судового рішення із зобов'язання вчинити дії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахованої суми.
Не погодившись із постановленою судом першої інстанції ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити позивачу в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлений раніше порядок і спосіб. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Проте, на думку апелянта, суд першої інстанції, змінивши спосіб виконання судового рішення на стягнення з пенсійного органу на користь позивача конкретної суми, тим самим змінив по суті і ухвалене рішення, що є недопустимим.
Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.
З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.05.2021, що ухвалене за результатами розгляду цієї справи, крім іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
На виконання згадуваного рішення суду позивачу нарахована доплата до пенсії у розмірі 341 956,91 грн за період з 17.07.2018 по 31.05.2024.
При цьому, відповідач вказує, що сума яка підлягає виплаті позивачу на виконання рішення суду у даній справі, становила 341 956,91 грн грн, проте на виконання Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, пенсійним органом з жовтня 2025 року розпочато виплату коштів пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/ромісячного розпису доходів і видатків Пенсійного фонду УКраїни, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, яка складає 665,05 грн.. Залишок заборгованості по судовому рішенню складає 341291,86 грн.
Водночас незгода позивача із тривалим невиконанням рішення суду, зумовила його звернення до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.
Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин 2-3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано статтею 378 КАС України.
Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Водночас з 19.12.2024 положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21.11.2024 № 4094-IX (далі - Закон № 4094-IX) доповнено абзацом другим такого змісту: "Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат".
Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу і порядку виконання судового рішення, якщо протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили суб'єкт владних повноважень так і не виконав рішення зокрема й що стосувалося перерахунку та одержання пенсійних виплат.
При цьому пунктом 2 розділу ІІ Закону № 4094-ІХ встановлено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
На переконання колегії суддів, метою внесення таких змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов'язку суб'єкта владних повноважень.
Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом № 4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу і порядку виконання судового рішення у разі невиконання такого рішення протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
З цього приводу апеляційний суд зауважує, що прийняттям Закону № 4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію застосування статті 378 КАС України до судових рішень, які стосуються нарахування та виплати пенсій, пільг, доплат тощо, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу і порядку виконання судового рішення.
Таким чином, виходячи з мети таких змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а є механізмом забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.
Застосовуючи абзац другий частини третьої статті 378 КАС України під час розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, не було виконане протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили в частині виплати грошових коштів, тому, керуючись наведеними вище приписами процесуального закону, допустив зміну способу і порядку виконання такого рішення із зобов'язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) на стягнення з пенсійного органу конкретної суми.
При цьому суд відхиляє доводи апелянта щодо неможливості зміни способу і порядку виконання судового рішення із зобов'язання вчинити дії на стягнення коштів, оскільки такий підхід не відповідає внесеним до процесуального закону змін, які, навпаки, допускають можливість зміни способу і порядку виконання рішення суду, які стосуються нарахування та виплати пенсій, пільг, доплат тощо.
Зміна способу і порядку виконання судового рішення в спірному випадку не може розцінюватись як зміна суті судового рішення, оскільки суд здійснив заміну невиконаного зобов'язання нарахувати та виплатити грошові кошти на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України цих коштів для забезпечення належної реалізації права позивача.
Мотиви апеляційної скарги не спростовують той факт, що ухвала суду першої інстанції про зміну способу і порядку виконання судового рішення стосується вже нарахованої та чітко визначеної суми доплати пенсії, яку належить виплатити позивачеві, а тому зміна способу і порядку виконання судового рішення не призводить до виникнення у пенсійного органу інших зобов'язань, не пов'язаних з тими виплатами, про які йдеться у самому рішенні.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий Томчук А.В.
Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.