Справа № 713/681/26
Провадження №2/713/516/26
іменем України
05.05.2026 м. Вижниця
Вижницький районний суд, в складі головуючого судді Осокіна А.Л., за участю секретаря Холіван В.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Споживчий Центр», інтереси якого представляє Андрухова В.М. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на таке.
Між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем 07.07.2025 було укладено кредитний договір (оферти) №07.07.2025-100000038, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 12000 грн. на строк 217 днів, а відповідач зобов?язався погасити кредит та відсотки за кредитом.
18.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр»та відповідачем було укладено додатковий договір відповідно до умов якого позивач надав кредит у сумі 14000 грн. на строк 144 днів з дати його надання, а відповідач зобов?язався погасити кредит та відсотки за кредитом.
Відповідач договір не виконав та кредитні кошти разом з відсотками не повернув.
У зв?язку із порушенням зобов?язань за вказаним договором відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі - 34700 грн., з яких: тіло кредиту - 14000 грн. , проценти - 12800 грн., комісія (пов'язаної з наданням кредиту) - 180 грн.,додаткова комісія (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1260 грн.,неустойка - 6460 грн.
Виходячи з викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача вказаний борг та судові витрати. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Ухвалою від 27.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку прощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, відзиву на позов чи заяву про відкладення розгляду справи не наддав.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису за відсутності учасників справи - не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем 07.07.2025. було укладено кредитний договір №07.07.2025-100000038, відповідно до вимог якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 12000 грн.. на строк 217 днів, а відповідач зобов?язався погасити кредит та відсотки за кредитом. Вказане підтверджується копією договору від 07.07.2025.
Крім того, 18.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр»та відповідачем було укладено додатковий договір відповідно до умов якого позивач надав кредит у сумі 14000 грн. на строк 144 днів з дати його надання, а відповідач зобов?язався погасити кредит та відсотки за кредитом. Вказане підтверджується копією додаткового договору.
Відповідач, використавши кошти, свої зобов?язання за договором не виконував, та кошти не повернув, внаслідок чого, згідно довідки-розрахунку, станом на 20.02.2026. заборгованість відповідача за договором становить 34700 грн., з яких: тіло кредиту - 14000 грн., проценти - 12800 грн., комісія (пов'язана з наданням кредиту) - 180 грн., додаткова комісія (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1260 грн.,неустойка - 6460 грн. Вказане підтверджується розрахунком заборгованості.
У відповідності з положеннями ст.ст.509, 526, 629, 1054 ЦК України особа, яка уклала кредитний договір та отримала кошти повинна виконувати його належним чином та повернути кошти у відповідності з умовами кредитного договору.
У статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, тип процентної ставки визначається кредитним договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18 викладено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Частиною 3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У п.3 ч.2 ст.129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Аналіз досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин в сукупності з наведеними вище вимогами закону та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду дає підстави для обґрунтованого висновку, що оскільки відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором у встановлений строк не виконав, то з нього підлягає стягненню на користь позивача заборгованість, яка складається з тіла кредиту та відсотків, нарахованих виключно в межах строку кредитування, визначеного цим договором.
Таким чином, загальний розмір заборгованості за кредитним договором який підлягає стягненню становить 26980 грн., з яких: тіло кредиту - 14000 грн. , проценти - 12800 грн. , комісія (пв'язаної з наданням кредиту) - 180 грн.
Щодо вимог про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що до загального розміру заборгованості відповідача включено заборгованість за комісією за надання кредиту у розмірі 1260 грн.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21).
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1260 грн. за вказаними кредитними договорами є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про стягнення неустойки суд зазначає таке.
Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Позивачем нараховано неустойку у розмірі 6460 грн., що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 2250 грн. є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтований, але підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору суд враховує, сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Оскільки позов задоволено частково, то відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2070 грн, тобто пропорційно до задоволених позовних вимог (77,75 % від заявленого позову).
На підставі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, та ст.ст. 2, 10, 12, 76, 77, 141, 263-265, 280-
282, ЦПК України, суд, -
Позов ТОВ «Споживчий Центр», інтереси якого представляє ОСОБА_2 ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість в сумі 26980 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» сплачений при зверненні судовий збір в розмірі 2070 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня проголошення судового рішення, до Чернівецького апеляційного суду.
Позивач: ТОВ «Споживчий Центр», код ЄДРПОУ 37356833, вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, 01032 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя Андрій ОСОКІН