Справа № 473/2244/26
Номер провадження 1-кс/473/336/2026
"07" травня 2026 р. слідчий суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області - ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання прокурора Первомайського відділу Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про арешт майна за кримінальним провадженням, внесеним до ЄРДР за №12026152190000271 від 04.05.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України,
05.05.2026 до суду надійшло клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №12026152190000271 від 04.05.2026.
Згідно даного клопотання, слідчим відділом Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 04.05.2026 до ЄРДР за №12026152190000271, з правовою кваліфікацією ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України.
Так, 04.05.2026 до чергової частини Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшла заява від представника ПрАТ «ВФ Україна» ОСОБА_4 , про те, що 04.05.2026 по вул. Шевченка, 52, в с. Білоусівка Вознесенського району Миколаївської області невстановлена особа здійснила закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, а саме на кабелів телефонного зв'язку, належних ПрАТ «ВФ Україна», завдавши матеріальний збиток на суму близько 20 000 грн.
04.05.2026 під час огляду місця події за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Білоусівка, вул. Шевченка, 52, було виявлено та вилучено металевий цвяходер, ножиці з ручкою синього кольору та ніж з дерев'яною ручкою, перемотаний чорною стрічкою, котрі поміщено до сейф-пакету № WAR1652459, а також сліди з папілярними відбитками пальців рук, котрі поміщено до паперового сейф-пакету № NPU-3110137.
В ході досудового розслідування встановлено, що вилучені в ході огляду місця події речі належать ОСОБА_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
05.05.2026 постановою слідчого зазначені вище цвяходер, ножиці, ніж та сліди з папілярними відбитками пальців рук визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження.
З метою забезпечення збереження речових доказів, для можливості подальшого проведення експертиз, задля запобігання їх зникненню, втраті, знищенню, перетворенню та пересуванню, прокурор просить накласти на них арешт.
Прокурор ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась; надала суду заяву, в якій клопотання підтримує та просить розглядати без її участі.
Власник майна - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився; від нього до суду надійшла заява про розгляд клопотання без його участі, в якій не заперечує проти накладення арешту.
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, під час розгляду клопотання слідчим суддею фіксація за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Вивчивши клопотання з доданими матеріалами, слідчий суддя приходить до наступного.
За змістом ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно приписів ч.ч. 2, 3 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, та накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.1 ст.167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
У відповідності з ч.2 ст.167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя виходить з вимог п.2 ч.3 ст.132 КПК України, відповідно до яких слідчим доведено, що застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна є необхідним з потребами досудового розслідування і дані потреби потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.
Разом з цим, слідчий суддя враховує, серед іншого, правову підставу для арешту майна, можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, що передбачено ч.2 ст.173 КПК України.
Строк звернення до суду з даним клопотанням, передбачений ч.5 ст.171 КПК України, не порушено.
На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що дане клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 170-173, 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 04.05.2026 під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на металевий цвяходер, ножиці з ручкою синього кольору та ніж з дерев'яною ручкою, перемотаний чорною стрічкою, що належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які поміщено до сейф-пакету № WAR1652459, а також на сліди з папілярними відбитками пальців рук, які поміщено до паперового сейф-пакету № NPU-3110137, визначивши їх місцем зберігання кімнату зберігання речових доказів Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області за адресою: вул. Київська, 24, м. Вознесенськ, Миколаївська область.
Виконання ухвали про арешт майна доручити прокурору, слідчому.
Копію ухвали надіслати прокурору, слідчому та іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1