Київський апеляційний суд
29 квітня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Тютюн Т.М. за участю захисника Сидоренка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції з використанням підсистеми "Електронний суд" справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Шох К.А. на постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2025 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Оленівка Козельщинського району Полтавської області, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
Постановою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.11.2025 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Як встановив суд, 22 липня 2025 року о 06 годині 45 хвилин ОСОБА_1 , який на вул. Київській, 1 в с. Красилівка Броварського району Київської області керував автомобілем "Mersedes Benz Sprinter 416" д/н НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
В апеляційній скарзі захисник Шох К.А. просить постанову судді місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Зазначаючи про незгоду з судовим рішенням, лише формально вказує про спрощений підхід при розгляді справи, проте обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність або необґрунтованість постанови судді, в апеляційній скарзі відсутні.
Крім того, апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, поважність пропуску якого захисник мотивує тим, що ні вона, ні ОСОБА_1 копію постанови не отримали. Після укладення угоди з ОСОБА_1 26.11.2025, оскільки станом на 02.12.2025 ні на офіційному сайті "Судова влада України", ні в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації про розгляд справи не було, вона по телефону намагалась дізнатись, чи відклали розгляд справи, чи винесли постанову, на що в приймальні судді повідомили, що розгляд справи відклали. Лише 09.12.2025 після направлення клопотання та повторного дзвінка повідомили про винесення постанови, яка станом на цю дату також не була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а інформація про призначення справи до судового розгляду на 25.11.2025 на сайті "Судова влада України" залишилась незмінною. Ці обставини в сукупності з її не ознайомленням з матеріалами справи є суттєвою перешкодою в доступі до правосуддя.
Захисник Сидоренко В.В. у доповненнях до апеляційної скарги вказує на відсутність в матеріалах справи доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факту зупинки транспортного засобу, який би перебував у стані руху. Тож, без належного підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, тобто виконував функції водія, поліцейські не мали повноважень вимагати проходження огляду на стан сп'яніння, що виключає притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому захисник посилається на нібито правову позицію в постанові Дніпровського апеляційного суду від 28.08.2025 у справі № 199/6498/25.
Крім того, ст.35 Закону України "Про Національну поліцію" визначено вичерпний перелік підстав для зупинення транспортного засобу. Проте матеріали справи не містять доказів наявності законних підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Відповідно до широкого розуміння доктрини "плодів отруєного дерева" будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що має зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня. У вузькому сенсі доктрина "плодів отруєного дерева" зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів, визнаних недопустимими. Посилаючись на правовий висновок у постанові Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17, захисник звертає увагу, що безпідставна зупинка поліцейським водія є незаконною, а тому всі подальші вимоги поліції до нього, зокрема, проходження огляду на стан сп'яніння, водій виконувати не зобов'язаний.
Також відповідно до п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція), огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Ознаки сп'яніння передбачені п.3 розділу І Інструкції. Із запису портативного відеореєстратора поліцейського не вбачається, яким чином поліцейський встановив наявність у ОСОБА_1 ознак сп'яніння, отже, вони взагалі не встановлювались. Наголошує на тому, що припущення поліцейського про ознаки наркотичного чи алкогольного сп'яніння повинні бути обґрунтованими, а не удаваними, як в даному випадку. У цьому контексті захисник також посилається на нібито правові позиції апеляційних та місцевих судів, наводить реквізити відповідних рішень і стверджує, що працівники поліції не довели наявність у ОСОБА_1 ознак сп'яніння.
Відповідно до вимог ст.266 КУпАП, ПДР, Інструкції та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 (далі - Порядок), проведення огляду та оформлення його результатів послідовно проводиться у такий спосіб: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу або у випадку незгоди водія з його результатами, лікарем закладу охорони здоров'я, який затверджений управлінням охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. В інших закладах охорони здоров'я проведення такого огляду заборонено. З відеозапису вбачається, що поліцейський порушив процедуру огляду на стан сп'яніння, оскільки спочатку запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння в лікарні, а потім - на місці з використанням газоаналізатора "Drager".
Крім того, ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом, як це передбачено ч.1 ст.266 КУпАП. Поліцейські не відібрали у нього розписку про зобов'язання не сідати за кермо в день складання протоколу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене захисник, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини у контексті критерію доказування "поза розумним сумнівом", ст.62 Конституції України, згідно з якою усі сумніви щодо винуватості особи тлумачаться на її користь, просить задовольнити апеляційну скаргу.
До апеляційного суду ОСОБА_1 , який повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився і не повідомив про поважні причини неявки. Враховуючи думку захисника, який не заперечував проти здійснення апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_1 , і положення ч.6 ст.294 КУпАП, його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши пояснення захисника Сидоренка В.В., який підтримав клопотання про поновлення строку та апеляційну скаргу і просив їх задовольнити, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи клопотання та апеляційної скарги, суд приходить до таких висновків.
Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подана захисником Шох К.А. 09.12.2025, тобто з пропуском встановленого законом строку.
ОСОБА_1 брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, проте копія постанови йому не вручалася і не висилалася, як це передбачено ст.285 КУпАП. Станом на 09.12.2025 на сайті "Судова влада України" була наявна лише інформація про призначення справи до судового розгляду на 25.11.2025. До Єдиного державного реєстру судових рішень постанова надіслана судом 11.12.2025, забезпечено надання загального доступу 12.11.2025, тобто після закінчення строку апеляційного оскарження. Враховуючи те, що складання апеляційної скарги потребує ознайомлення зі змістом судового рішення, на отримання якого сподівалася сторона захисту, і те, що апеляційна скарга була подана без невиправданої затримки після закінчення строку оскарження, цей строк пропущений з поважних причин і підлягає поновленню.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що суддя місцевого суду згідно зі ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення, дав належну оцінку доказам і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є обґрунтованим і підтверджується наявними в справі доказами.
Такими доказами є дані, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення, в якому детально викладено суть порушення, вчиненого ОСОБА_1 , про що зазначено раніше; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в яких зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, як то запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, і вказано, що водій від огляду в закладі охорони здоров'я та на місці зупинки транспортного засобу відмовився; записі портативного відеореєстратора поліцейського.
Оскільки вказані докази узгоджуються між собою, суд правильно поклав їх в обґрунтування своїх висновків.
Дійсно, в матеріалах справи відсутній відеозапис саме зупинки транспортного засобу. Проте записом портативного відеореєстратора поліцейського зафіксовано, що о 06:47 год. поліцейський в присутності ОСОБА_1 повідомляє, що водій був зупинений, оскільки рухався без ввімкненого світла, у нього було виявлено ознаки сп'яніння і він відмовляється від огляду. На запитання поліцейського, чи буде він проходити огляд у лікарні, ОСОБА_1 відмовляється, після цього відмовляється проходити огляд з використанням газоаналізатора "Drager".
Отже, з відеозапису вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений у зв'язку з порушенням ПДР, і що останній не заперечує ані порушення ним вимог ПДР, ані факт керування транспортним засобом.
До того ж, підстави для зупинення транспортного засобу не є обставиною, яка підлягає з'ясуванню в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП. А тому відсутність доказів правомірності зупинення транспортного засобу ніяким чином не впливає на належність і допустимість доказів, в тому числі в сенсі доктрини "плодів отруєного дерева". Відповідно до цієї доктрини докази, отримані незаконним шляхом, тягнуть недопустимість всіх інших похідних доказів, здобутих завдяки першим. У той же час, зупинення транспортного засобу є превентивним поліцейським заходом, а не процесуальною дією з метою збирання доказів.
У той же час, відповідно до п.2.5 ПДР на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є обов'язком водія. Тому доводи захисника, що у разі безпідставної, як на його думку, зупинки транспортного засобу водій не зобов'язаний виконувати вимоги поліцейських, є його суб'єктивним тлумаченням норм законодавства.
Наявність у водія ознак сп'яніння визначається поліцейським, виходячи з його життєвого та професійного досвіду і суб'єктивного сприйняття. Саме задля спростування чи підтвердження припущень поліцейського водієві і було запропоновано пройти огляд. А тому доводи про відсутність у справі доказів встановлення поліцейським ознак алкогольного сп'яніння не заслуговують на увагу. До того ж, незрозуміло, які дії мав вчинити поліцейський для встановлення та фіксації в матеріалах справи наявність у водія запаху алкоголю з порожнини рота.
У відповідності з вимогами ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Така ж процедура огляду водія на стан сп'яніння передбачена Інструкцією та Порядком.
Як вказано раніше, ОСОБА_1 відмовився від огляду і в закладі охорони здоров'я, і на місці зупинки транспортного засобу, тобто у всіх можливих варіантах. З огляду на це послідовність запропонованих йому способів пройти огляд, а саме, спочатку в закладі охорони здоров'я, а потім на місці зупинки транспортного засобу, а не навпаки, вочевидь не може свідчити про порушення поліцейським процедури огляду.
Розписка із зобов'язанням не сідати за кермо транспортного засобу в день складання протоколу є одним і доказів застосування такого заходу забезпечення провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.266 КУпАП, як відсторонення водія від керування транспортним засобом. Проте перед початком складання протоколу про адміністративне правопорушення (06:48 год. відеозапису) поліцейський з'ясував у ОСОБА_1 , що разом з тим є особа, яка в подальшому може сісти за кермо. А тому саме у такий спосіб порушник був відсторонений.
Варто зауважити, що посилання в доповненнях до апеляційної скарги на нібито правові позиції у постановах місцевих судів та судів апеляційної інстанції недоречні. Певно, що під правовою позицією захисник мав на увазі висновок щодо застосування норми права. Проте ці судові рішення не містять жодних висновків про застосування норм права і не є джерелами права, а тому не можуть враховуватись. Те ж саме стосується і постанови Верховного Суду, яка є судовим рішенням за наслідками касаційного розгляду в конкретній справі і не містить висновку щодо застосування норми права, який згідно з ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" міг би враховуватись.
Таким чином винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена повністю.
Стягнення на ОСОБА_1 накладене в межах строків, встановлених ст.38 КУпАП, і відповідає санкції відповідної частини статті.
Отже, постанова судді є законною та обґрунтованою і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Поновити захиснику Шох Кристині Антонівні строк апеляційного оскарження постанови судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника Шох Кристини Антонівні залишити без задоволення, а постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 /однієї тисячі/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду Т.М. Тютюн