Єдиний унікальний номер 211/1457/24
Номер провадження 2-ві/211/7/26
06 травня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Грубника О.М.,
за участю секретаря судового засідання Масалаб А.І.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Ніколенко Д.М. від розгляду цивільної справи № 211/1457/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Криворізької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу № 1090/5 від 24 березня 2021 року «Про задоволення скарги»,
У провадженні судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ніколенко Д.М. перебуває цивільна справа № 211/1457/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Криворізької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу № 1090/5 від 24 березня 2021 року «Про задоволення скарги».
04.05.2026 року до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла заява позивача ОСОБА_1 про відвід судді Ніколенко Д.М. від розгляду даної цивільної справи.
Ухвалою судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ніколенко Д.М. від 04.05.2026 року вказану заяву про відвід визнано необґрунтованою та постановлено на підставі ч. 3 ст. 40 та ч. 1 ст. 33 ЦПК України передати її для вирішення іншому судді.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 року заява про відвід судді Ніколенко Д.М. передана в провадження судді Грубника О.М.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Суд не вбачає необхідності повідомляти учасників справи про судове засідання, а тому відповідно до вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України розгляд даної заяви проводиться без повідомлення учасників справи.
Вивчивши заяву про відвід, суд дійшов наступного висновку.
Заява про відвід судді Ніколенко Д.М. мотивована тим, що заявник вбачає в її діях ознаки перешкоджання засадам гласності судового процесу шляхом використання власних дискреційних повноважень, як судді, оскільки 29.04.2026 року суддя Ніколенко Д.М. відмовила представнику заявника у задоволенні клопотання про здійснення транслювання усіх судових засідань з їх збереженням на YouTube каналі «Судова влада України», що заявник сприймає як створення суддею додаткових юридичних умов для забезпечення гласності, яких у даному випадку законодавство не передбачає.
На переконання заявника вказані обставини викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді Ніколенко Д.М., водночас заявник наголосив на тому, що його заява про відвід судді у жодному разі не стосується його незгоди із процесуальними рішеннями головуючого судді у даній справі, а направлена виключно на належне забезпечення засад гласності і відкритості судового процесу, а разом із цим, і на об'єктивний та неупереджений розгляд справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.
Відповідно до ч.1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Як визначено ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід має бути вмотивованим.
Стандарт неупередженості (безсторонності) ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини, адже відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Дійсно згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
У судовій практиці використовується презумпція особистої безсторонності суду, яка передбачає такий стан, допоки не надано доказів протилежного (зокрема, ухвала ВС від 15 липня 2019 р. у справі № 9901/116/19).
У рішенні у справі «Бочан проти України» від 3 травня 2007 року ЄСПЛ вказує, що безсторонність, у значенні, наведеному в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви із цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів.
Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 69, 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за допомогою об'єктивного та суб'єктивного критеріїв. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді.
Як визначено ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом. Суддя не зобов'язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.
Відвід, що розглядається, заявлений на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України у зв'язку з наявністю, на думку заявника, інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Обґрунтовуючи наявність таких обставин, заявник посилається, зокрема на необґрунтованість, на його думку, відмови представнику заявника у задоволенні клопотання про здійснення транслювання усіх судових засідань з їх збереженням на YouTube каналі «Судова влада України».
З цього приводу суд зазначає наступне.
Виходячи з тлумачення правової норми, закріпленої в ч. 5 ст. 7 ЦПК України, питання про призначення проведення онлайн трансляцій судових засідань є правом суду, а не обов'язком, яке пов'язано із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями), тож є процесуальними рішеннями судді, незгода з якими відповідно ч. 4 ст. 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу.
Суд ураховує також, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності («Волчлі проти Франції» (Walchli v.France, No 35787/03, 26 липня 2007 року; «ТОВ «Фріда» проти України» (Frida, LLC v. Ukraine, No 24003/07, 08 грудня 2016 року).
Суд зазначає, що одним із найважливіших принципів судочинства є принцип - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника справи можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, правова позиція яких його не влаштовує.
Відтак суд доходить висновку, що наведені у заяві про відвід мотиви не можуть слугувати підставою для відводу судді Ніколенко Д.М., оскільки ґрунтуються виключно на оціночних судженнях заявника, незгодою ним із прийнятими суддею процесуальними рішеннями, будь-які факти прояву суддею упередженості чи небезсторонності заявником не доведені.
Керуючись ст. 36, 40 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Ніколенко Д.М. від розгляду цивільної справи № 211/1457/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Криворізької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу № 1090/5 від 24 березня 2021 року «Про задоволення скарги» - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарження не підлягає.
Суддя О.М. Грубник