07 травня 2026 р. м. Чернівці Справа № 640/10493/21
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (далі - відповідач 1), Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі - відповідач 2), Міністерства оборони України (далі - відповідач 3), в якому просить:
визнати протиправними дії Відповідача 1 та Відповідача 2 в частині невключення Позивача в список громадян, які мають право на отримання грошової компенсації, за раніше надане житлове приміщення в неповному обсязі та неподання інформації про Позивача в список громадян, які мають право на отримання грошової компенсації, за раніше надане житлове приміщення в неповному обсязі та розрахунку виплати грошової компенсації за належне для отримання приміщення Позивачу до Міністерства оборони України в особі Головного управління майна та ресурсів МО України (стара назва Головне квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України);
зобов'язати Відповідача 1 та Відповідача 2 включити Позивача в список громадян, які мають право на отримання грошової компенсації, за раніше надане житлове приміщення в неповному обсязі та подати інформацію про Позивача у список громадян, які мають право на отримання грошової компенсації, за раніше надане житлове приміщення в неповному обсязі та розрахунок виплати грошової компенсації за належне для отримання приміщення Позивачу Відповідачу 3;
зобов'язати Відповідача 2 та Відповідача 3 виплатити грошову компенсацію на користь Позивача за раніше надане житлове приміщення у неповному обсязі у розмірі 477953,35 грн.
Представником Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без руху, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з даним позовом. На переконання відповідача, позивач був звільнений з лав Збройних Сил України та виключений із списків особового складу з 29.09.2004, таким чином строк у шість місяців звернення до суду відповідно до ч.2 ст.122 КАС України вже сплинув.
Аналогічне клопотання заявлено Київським квартирно-експлуатаційним управлінням у відзиві.
Представники відповідачів 1 та 2 у судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, підтримали подані клопотання, просили суд залишити позовну заяву без руху.
У судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, позивач заперечував проти задоволення клопотань про залишення позовної заяви без руху, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.
Після виступу із вступним словом учасники справи заявили клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.
Враховуючи положення ст. ст. 194, 205 КАС України, суд вважає, що не має перешкод для розгляду клопотань про залишення позовної заяви без руху у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши клопотання про залишення позовної заяви без руху, перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Отже, право звернення до суду є невід'ємним особистим правом особи, чи правом суб'єкта владних повноважень, яке реалізовується в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи до суду з позовом.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Разом з тим, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду, процесуальної форми та порядку звернення.
Так, у розумінні ч. 1 ст. 118 КАС України, процесуальними строками є встановлені законом або ж судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями та роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Так, інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює добросовісно ставитися до виконання учасниками процесу своїх обов'язків. Строки звернення до суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням певного спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місячного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався» та “повинен був дізнатись».
Так, під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Таким чином, початок перебігу строку звернення до суду пов'язується із визначення моменту, коли саме позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Матеріалами справи підтверджується, що 29.09.2004 позивача звільнено з військової служби у запас у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України з залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок Міністерства оборони України (Т. 1 а.с. 20).
02.12.2004 позивача переведено у чергу для позачергового отримання житла, що підтверджується Витягом з протоколу № 9 від 02.12.2004 засідання житлової комісії ВІТІ НТУУ “КПІ» (Т. 1 а.с. 21).
02.09.2008 за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована дружина сина ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою Київського КЕУ від 11.12.2017 № 639 (Т. 1 а.с. 22).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача народилася онука - ОСОБА_3 , яку було зареєстровано 19.04.2011 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Київського КЕУ від 11.12.2017 № 639 (Т. 1 а.с. 22).
25.02.2015 Квартирно-експлуатаційним управлінням видано розпорядження № 3206 про приватизацію квартири, відповідно до якого квартиру під АДРЕСА_2 , передано у приватну власність (спільну часткову) позивачу та членам його сім'ї (Т. 1 а.с. 23).
На підставі вказаного розпорядження, 25.02.2015 Квартирно-експлуатаційним управлінням сформовано Свідоцтво про право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого право власності на вказану квартиру належить на праві спільної часткової власності позивачу, його дружині ОСОБА_4 , сину - ОСОБА_5 , дочці - ОСОБА_6 та онуці - ОСОБА_3 (Т. 1 а.с. 24).
На підставі Свідоцтва про право власності, 07.05.2015 позивачем та членами його сім'ї проведено державну реєстрацію права власності на згадану вище квартиру, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обмежень (Т. 1 а.с. 25-26).
Згідно витягу з протоколу № 29 засідання житлової комісії ВІТІ від 13.12.2017, позивача зняття з квартирного обліку ВІТІ у відповідності до ст. ст. 40, 48 Житлового кодексу України, та п. 26 “Правил обліку» (Т. 1 а.с. 40).
26.12.2019 позивач звернувся із заявою до Київського квартирно-експлуатаційного управління, в якій просив надати йому та членам його сім'ї грошову компенсацію за раніше надане житлове приміщення у неповному обсязі, відповідно до Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (Т. 1 а.с. 44).
За наслідками розгляду заяви, 15.01.2020 відповідач направив на адресу позивача лист за вих. № 517/192, в якому повідомив, що відсутні юридичні підстави для поновлення його в черзі та надання грошової компенсації за неотримане житлове приміщення (Т. 1 а.с. 45).
Під час розгляду справи по суті, відповідачами не надано до суду належні та допустимі докази надіслання (вручення) позивачу вказаного вище листа.
Посилання відповідачів щодо необхідності обчислення строку звернення до суду з дати звільнення з військової служби, суд відхиляє, оскільки предмет спору не стосується проходження військової служби.
За таких обставин суд дійшов висновку, що строк звернення до суду у цій справі позивачем не пропущено, тому доводи відповідачів про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху є безпідставними та не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 122, 123, 240, 241 - 243, 248 КАС України, суд,-
У задоволенні клопотань представників відповідачів про залишення позовної заяви без руху, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.К. Левицький