з питань залишення позову без розгляду
05 травня 2026 року справа №380/5690/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Карп'як О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач1) та Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_5 ): всіх видів грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року - по 08.03.2023 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX у 2020 році, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082 IX у 2021 році, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX у 2022 році та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX у 2023 році, на відповідні тарифні коефіцієнти; індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року - по 28.02.2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року; індексації грошового забезпечення у фіксованій величині в місяць за період з 01.03.2018 - по 08.03.2023 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ): невиплачену суму всіх видів грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року - по 08.03.2023 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX у 2020 році, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX у 2021 році, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX у 2022 році та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX у 2023 році, на відповідні тарифні коефіцієнти з урахуванням раніше виплачених сум. невиплачену суму індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року. невиплачену суму індексації грошового забезпечення у фіксованій величині в місяць за період з 01.03.2018 - по 08.03.2023 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_6 ) у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_5 ): всіх видів грошового забезпечення за період з 08.03.2023 року - по 19.05.2023 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX у 2023 році, на відповідні тарифні коефіцієнти; індексації грошового забезпечення у фіксованій величині в місяць за період з 08.03.2023 - по 11.09.2024 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_6 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ): невиплачену суму всіх видів грошового забезпечення за період з 08.03.2023 року - по 19.05.2023 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX у 2023 році, на відповідні тарифні коефіцієнти з урахуванням раніше виплачених сум. невиплачену суму індексації грошового забезпечення у фіксованій величині в місяць за період з 08.03.2023 - по 11.09.2024 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Ухвалою судді від 06.04.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 16.04.2026 року задоволено клопотання представника відповідача 2, залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Військову частину НОМЕР_3 (далі - Відповідач 3).
20.04.2026 року представник відповідача 2 звернувся до суду із клопотанням про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до військової частини НОМЕР_2 (за період з 19.07.2022 по 08.03.2023) та військової частини НОМЕР_1 (за період з 08.03.2023 по 19.05.2023) на підставі частини 3 статті 123 та пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України.
04.05.2026 року представник відповідача 3 подав на розгляд суду клопотання, яким просив залишити без розгляду в частині позовних вимог до військової частини НОМЕР_2 (за період з 19.07.2022 по 08.03.2023), військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_3 (за період з 08.03.2023 по 19.05.2023) на підставі частини 3 статті 123 та пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України.
При вирішенні даних клопотань суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. За змістом частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частина друга статті 55 Конституції України визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду.
Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Інакше кажучи, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв'язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об'єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.
До суду за захистом права щодо нарахування грошового забезпечення у належних розмірах, позивач звернувся лише 30.03.2025.
Як зазначає представник відповідача, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений відповідним строком з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суд не погоджується із такими аргументами представника відповідача, оскільки у клопотаннях відповідачі покликаться на те, що позивачем долучені копії грошового атестата та довідок про щомісячні додаткові види грошового забезпечення датовані 16.09.2024. Відтак, позивач мав дізнатися про своє порушене право 16.09.2024 р.
Стаття 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX початок відліку строку для звернення до суду пов'язує з одержанням позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 та постанові Верховного Суду від 23 січня 2025 року у справі №400/4829/24, початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову у частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Поданий позивачем грошовий атестат і довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення не містять зокрема інформації про суми нарахованих і виплачених усіх видів грошового забезпечення та індексації за спірні періоди .
Відповідачем не надано доказів вручення позивачу будь-яких письмових документів, які б документально підтверджували надання повної інформації про обсяг і характер виплачених позивачу сум.
З метою отримання повної та документально підтвердженої інформації щодо виплат військовослужбовця, представником позивача було подано адвокатські запити до відповідачів 1 та 2. Підтвердження надання відповіді на згадані запити у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, позивач міг набути достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум лише після отримання інформації на адвокатські запити від 15.02.2026, а тому позивач не пропустив строк на звернення до адміністративного суду.
Зважаючи на викладене, у клопотанні представників відповідачів про залишення позову без розгляду необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 122, 123, 243, 248 КАС України, суд,-
постановив:
у задоволенні клопотань представників Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_3 про залишення позову без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на судове рішення, винесене за результатами розгляду справи.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна