ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" квітня 2026 р. справа № 300/4784/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя Остап'юк С.В.,
за участю секретаря Будзан Ю.В.,
представника позивача Жиляка М.Д.,
представника Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України", в режимі відеоконференції, Довженка О.В.,
представника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області Сенів В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України", Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди в розмірі 450 000 гривень, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" (далі - відповідач 1, ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України", ДУ "УДНДІМСПІ МОЗ", Інститут, державна установа), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 2, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 3, ІНФОРМАЦІЯ_2 , центр комплектування, ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди в розмірі 450 000 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 у період часу з 17.04.2009 по 27.11.2020 проходив службу в податковій міліції, позивача звільнено з посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом "б" (через хворобу) з 27.11.2020. Відповідно до акту №19 огляду медико-соціальною експертною комісією 12.01.2021 проведено первинний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого прийнято експертне рішення: група інвалідності - друга, причина інвалідності - захворювання, так, пов'язане з проходженням військової служби, інвалідність встановлена на строк до 01.02.2022, дата чергового переогляду - 12.01.2022, ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 70%. Відповідно до акту №147 огляду медико-соціальною експертною комісією 14.02.2022 проведено повторний огляд позивача, за результатами якого прийнято експертне рішення: група інвалідності - друга, причина інвалідності - захворювання, так, пов'язане з проходженням військової служби, інвалідність встановлена на строк до 01.03.2024, дата чергового переогляду - 14.02.2024. В подальшому, відповідно до акту №523 огляду медико-соціальною експертною комісією 13.03.2024 проведено повторний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого прийнято експертне рішення: група інвалідності - друга, причина інвалідності - захворювання, так, пов'язане з проходженням військової служби, інвалідність встановлена на строк до 01.04.2027, дата чергового переогляду - 13.03.2027. ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" листом від 13.01.2025 за № 35/03-19 повідомлено про виклик позивача на обстеження до клініки ДУ "УДНДІМСПІ МОЗ", в період з 13.01.2025 по 30.01.2025. ОСОБА_1 , 30.06.2025 від відповідача 1, надійшов Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії. Дата прийняття рішення 17.02.2025, Номер рішення _ ЦО426, яким рішення медико-соціальної експертної комісії щодо визнання ОСОБА_1 , особою з інвалідністю за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи скасовано.
Сформувавши розширені дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у графі "тип відстрочки" "відстрочка до" позивач дізнався про відсутність відомостей про наявну відстрочку, котра останньому надавалась. Також у квітні місяці 2025 року ОСОБА_1 , припинено виплату пенсії по інвалідності.
Позивач вважає, що протиправними діями та рішеннями відповідачів йому завдано моральної шкоди, яка проявляється у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправними діями та рішеннями, які "грубо та цинічно" позбавили позивача прав гарантованих йому чинним законодавством України. Зокрема, ОСОБА_1 зазначає відповідач 1 безпідставно переглянув та скасував позивачу встановлену йому групу інвалідності, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області без правової підстави припинило виплачувати йому належні позивачу грошові кошти позаяк позивач є особою з інвалідністю та користується правом соціального забезпечення. З наведених підстав просив задовольнити позовні вимоги та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів моральну шкоду в розмірі 450 000 гривень солідарно.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 14.07.2025 відкрив провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на "31" липня 2025 р. о 10:30 год., яке буде проводитися одноособово суддею Остап'юком С. В., в приміщенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 46, 2 поверх, зал судового засідання № 223.
Представник позивача 18.07.2025 подав заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення дії рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення, експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії, Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" від 17 лютого 2025 року номер ЦО 426, про скасування рішення Івано-Франківської обласної медико-соціальної експертної комісії Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи від 13.03.2024 року № 523 щодо встановлення 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби до набрання законної сили судовим рішення в даній адміністративній справі, та шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішення в даній адміністративній справі.
Ухвалою суду від 21.07.2025 клопотання про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,) до набрання законної сили судовим рішення в даній адміністративній справі, до моменту набрання законної сили рішенням у даній справі.
ІНФОРМАЦІЯ_4 направив до суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити, з викладених у ньому підстав.
Представник позивача скерував до суду відповідь на відзив, у якій заперечив доводи, викладені у відзиві. З посиланням на норми чинного законодавства та відповідні обґрунтування, позивач не погодився з позицією відповідача 3 і просив суд врахувати наведені заперечення під час розгляду справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області також скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, вказує на їх безпідставність, необґрунтованість та вважає їх такими що не підлягають задоволенню.
Протокольною ухвалою суду від 31.07.2025 задоволено клопотання представника позивача в частині витребування доказів у Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Також в ході проведеного 31.07.2025 судового засідання, судом закрито підготовчого провадження та призначено справи до судового розгляду по суті.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 31.07.2025 витребував у Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" додаткові письмові докази, необхідні для повного та всебічного розгляду справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в ході виконання вимог протокольної ухвали суду, скерувало клопотання про долучення документів до адміністративної справи, надавши витребувані судом докази.
Представник Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" Довженко Олександр Вадимович направив до суду клопотання про надання йому можливості взяти участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Також Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" направила до суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити, з викладених у ньому підстав.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 надано представнику відповідача Довженку Олександру Вадимовичу можливість брати участь у судових засіданнях з розгляду даної адміністративної справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за посиланням на офіційному веб-порталі судової влади України vkz.court.gov.ua.
Представник позивача подав до суду клопотання про повернення відзиву на позовну заяву без розгляду, з огляду на відсутність долучених до відзиву на позовну заяву документів, що підтверджують повноваження Довженка Олександра Вадимовича діяти в інтересах Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України".
В ході проведення 27.10.2025 судового засідання протокольною ухвалою суду у задоволенні клопотання про повернення відзиву на позовну заяву без розгляду - відмовлено. Витребувано у представника Державної установи "Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" копії наказу про призначення на посаду та посадової інструкції.
Представник позивача скерував до суду відповідь на відзив, у якій заперечив доводи, викладені у відзиві. З посиланням на норми чинного законодавства та відповідні обґрунтування, позивач не погодився з позицією відповідача 1 і просив суд врахувати наведені заперечення під час розгляду справи.
ДУ "Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів скерувала до суду клопотання, в якому просила долучити до матеріалів справи витребувані судом документи.
В ході виконання вимог протокольної ухвали суду ДУ "Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" подала до суду докази що підтверджують повноваження Довженка Олександра Вадимовича діяти в інтересах відповідача 1.
В межах проведеного 30.03.2026 судового засідання, судом зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надати до суду письмові докази, які 22.04.2026 надійшли до суду від відповідача 2.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви, відзиви на позов, відповіді на відзиви, заперечення, додаткові пояснення, клопотань, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 30.12.2020 встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби, що підтверджується відомостями довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №231849 від 12.01.2021. Встановлено дату переогляду - 12.01.2022.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №414403 від 14.02.2022, за наслідками повторного огляду позивачу повторно встановлено з 01.02.2022 ІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби та визначено дату переогляду 14.02.2024.
Івано-Франківським обласним бюро медико-соціальної експертизи Івано-Франківської обласної МСЕК 13.03.2024 повторно встановлено ОСОБА_1 ІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби з 01.03.2024, як свідчать відомості довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №478268 від 13.03.2024. Встановлено дату переогляду - 13.03.2027.
Відповідно до розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (витяг з мобільного застосунку "Резерв+") станом на 01.06.2024 ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, "тип відстрочки" - "Відстрочка від мобілізації до(01.04.2027), (п.2 ч.1 ст.23) визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії)".
Як визнається і не заперечується сторонами, ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" листом від 13.01.2025 за № 35/03-19 повідомлено про виклик позивача на обстеження до клініки ДУ "УДНДІМСПІ МОЗ", в період з 13.01.2025 по 30.01.2025.
ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" видала позивачу довідку від 04.02.2025 за №129 про те, що ОСОБА_1 в період з 29.01.2025 по 04.02.2025 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні Експертизи, відновлення функціонування і тифлореабілітації Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України".
Лікарсько-консультативною комісією видано Висновок від 04.02.2025 про те, що за результатами проведеного обстеження клініко-функціональний стан нервової системи ОСОБА_1 в легкому ступені обмежують життєдіяльність пацієнта.
За наслідками перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії команда вивчила надану експертну документацію, врахувала результати очного огляду у експертному відділенні ДУ "Укр Держ НДІ СМПІ МОЗ України" та прийшла до висновку, що II (друга) група інвалідності, захворювання пов'язане із проходженням військової служби, терміном на 2 роки, з 01.03.2024р - встановлена необґрунтовано та не відповідає чинному законодавству. При оцінюванні функціонального стану ОСОБА_1 мають місце незначні патологічні зміни, які не дають підстав визнати його особою з інвалідністю. З 29.01.2025р група інвалідності скасована, що підтверджується витягом з Протоколу №__ЦО 326 від 17.02.2025.
ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" 17.02.2025 прийняла рішення №__ЦО 426. Згідно з Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального з оцінювання повсякденного стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії команда вивчила надану експертну документацію, врахувала результати очного огляду у експертному відділенні ДУ "Укр Держ НДІ СМПІ МОЗ України" та прийшла до висновку, що II (друга) група інвалідності, захворювання пов'язане із проходженням військової служби, терміном на 2 роки, з 01.03.2024р - встановлена необґрунтовано та не відповідає чинному законодавству. При оцінюванні функціонального стану ОСОБА_1 мають місце незначні патологічні зміни, які не дають підстав визнати його особою з інвалідністю. З 29.01.2025р група інвалідності скасована.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області видано Атестат №305 про зняття з обліку ОСОБА_1 , а пенсійну справу №0905007448 перенесено до архіву. Пенсійні виплати проведено по 31.03.2025.
Згідно розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (витяг з мобільного застосунку "Резерв+") станом на 19.06.2025 в графі "тип відстрочки" ОСОБА_1 проставлено значення "-", що свідчить про відсутність у позивача у встановленому законом порядку оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
У відповідь на адвокатський запит, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом від 13.05.2025 інформувало представника позивача про те, що відповідно до листа Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" від 24.03.2025 рішення медико-соціальної експертної комісії щодо визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи скасовано.
Вважаючи протиправними дії відповідачів, які полягають у скасуванні встановленої ІІ групи інвалідності, припинення виплати пенсії та зняття відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на період дії воєнного стану, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, з метою захисту своїх порушених прав, заявивши при цьому вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 450 000 гривень.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частини 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2015 за №2961-IV (далі - Закон №2961-IV).
За визначенням, наведеним в абзацах 4, 8 частини 1 статті 1 Закону №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 за №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ) особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону за №875-ХІІ (в редакції, чинній станом момент виникнення спірних правовідносин) інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров'я, та/або в судовому порядку (частина 2 статті 6 Закону №875-ХІІ, в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі № 490/9823/16-ц сформований висновок про те, що спір про оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених МСЕК, є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.09.2020 у справі № 821/1524/17 медико - соціальна експертна комісія є суб'єктом владних повноважень лише у вертикальних відносинах з особами, стосовно яких прийняте відповідне рішення.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразового продовжено та такий триває станом на час розгляду цієї адміністративної справи.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року "Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів" (далі - Рішення РНБО від 22.10.2024), яке введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року за № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора. Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.
Підпунктом "б" пункту 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров'я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" від 19.12.2024 за №4170-IX (далі - Закон №4170-ІХ) внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб'єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.
Згідно з абзацом першим пункту 1 розділу ІІ Закону № 4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року (окрім зазначених пунктів).
Відповідно до абзацу 1-6 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4170-IX установлено, що особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є: видані до 31 грудня 2024 року органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України "Про військовий обов'язок та військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності).
На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанови від 25 жовтня 2024 року за №1207 та 08 листопада 2024 року за № 1276, якими внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України "Питання медико-соціальної експертизи" від 03 грудня 2009 року за №1317.
Постанова Кабінету Міністрів України за № 1317 від 03.12.2009 втратила чинність на підставі пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" за № 1338 від 15.11.2024.
Постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" за №1338 від 15.11.2024 набрала чинності з дня її опублікування, крім абзаців третього - шостого пункту 1, пунктів 7, 8 цієї постанови, які набрали чинності з 1 січня 2025 року.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі №804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Отже предметом судового перегляду є перевірка дотримання відповідачем порядку ухвалення оскаржуваного рішення.
Суд зауважує, що оцінювання функціонування особи є комплексною процедурою, де суд не може підміняти спеціалізований орган у визначенні медичних діагнозів. Водночас принцип "належного урядування" зобов'язує Центр оцінювання не просто констатувати зміну строку інвалідності, а навести у рішенні чіткі мотиви порівняно з попереднім безстроковим висновком МСЕК. Відсутність таких мотивів може бути ознакою порушення вимог щодо обґрунтованості адміністративного акта (частина 2 статті 2 КАС України).
Згідно з пунктом 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 (далі - Положення №1317) з урахуванням змін, внесених зазначеними вище постановами Уряду України, МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.
На виконання Рішення РНБО наказом Міністерства охорони здоров'я України "Про покладання прав та обов'язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ" від 26 жовтня 2024 року №1809:
- права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на відповідача у справі з дати підписання наказу. Затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ (далі - Положення №1809);
- зазначено, що виконуючій обов'язки державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" (Валентині Зражевській) протягом двох робочих днів з дати підписання цього наказу забезпечити передачу медико-експертних справ, скарг та документів, які пов'язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" згідно з актом приймання-передачі;
- в процесі передачі медико-експертних справ та скарг відображати їх черговість для подальшого розгляду з урахування реєстрації в державному закладі "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України".
Відповідно до пунктів 1, 2 Положення №1809 Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ утворюється Міністерством охорони здоров'я України. За рішенням МОЗ права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
15 листопада 2024 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Постанова №1338) (положення якої в повному обсязі набули чинності з 01 січня 2025 року), якою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.
Абзацами 3 та 7 пункту 3 Постанови №1338 установлено, що повноваження, права і обов'язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я припиняються 31 грудня 2024 року. Перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов'язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
Відповідно до пункту 7 Положення №1338, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року №90), Наказом Міністерства охорони здоров'я України "Про покладання прав та обов'язків Центру оцінювання функціонального стану особи" від 03 грудня 2024 року №2022: Права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладено на державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673).
Затверджено Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи (далі - Положення №2022). Визнано таким, що втратив чинність, Наказ Міністерства охорони здоров'я "Про покладання прав та обов'язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ" України від 26 жовтня 2024 року №1809 (у редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2024 року №1900).
Згідно з пунктом 10 Положення №2022 Центр оцінювання: надає організаційно-методичне консультування експертним командам, залучає лікарів закладів охорони здоров'я незалежно від форми власності за їх згодою (за необхідності) до роботи Центру оцінювання;
проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями:
- на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду - стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду;
- за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.
Якщо за результатами перевірки обґрунтованості прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинне бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, щодо якого проводиться перевірка обґрунтованості рішення.
Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та необхідних досліджень, проведених на базі державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" або Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова; здійснює обмін інформацією з питань, пов'язаних з організацією проведення оцінювання, відповідно до цього Положення; узагальнює, аналізує та інформує МОЗ та правоохоронні органи про випадки необґрунтованого прийняття рішень експертними командами; розглядає скарги на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результатів медико-соціальної експертизи; перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.
У такому випадку оцінювання за рішенням Центру оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров'я, куди направлено особу Центром оцінювання, але обов'язково з урахуванням екстериторіального принципу.
У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями; проводить оцінювання повсякденного функціонування особи з числа діючих або колишніх військовослужбовців, СБУ; надсилає, в разі наявності технічної можливості, до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери відомості про результати проведеного оцінювання шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів "Трембіта"; у триденний строк надсилає витяг з рішення, що формується в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи у зв'язку з прийнятим рішенням, до територіального органу Пенсійного фонду України або структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (для особи, у яких причиною інвалідності є інвалідність з дитинства).
За наявності технічної можливості отримання зазначених відомостей здійснюється шляхом доступу суб'єкта надання публічних (електронних публічних) послуг до відповідних інформаційно-комунікаційних систем або в автоматичному режимі шляхом електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами через систему електронної взаємодії таких систем; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності повідомляє територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про призовників та військовозобов'язаних відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487.
За наявності технічної можливості отримання зазначених відомостей здійснюється шляхом доступу суб'єкта надання публічних (електронних публічних) послуг до відповідних інформаційно-комунікаційних систем або в автоматичному режимі шляхом електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами через систему електронної взаємодії таких систем, забезпечує для громадян України, які знаходяться на території держав, з якими укладено відповідні міждержавні договори (угоди):
- переклад українською мовою медичних формулярів, що передаються з території цих держав, форма яких затверджується міждержавними договорами (угодами);
- проведення оцінювання таких осіб.
Рішення про встановлення інвалідності може прийматися під час заочного розгляду справи за результатами медичного обстеження в країні перебування відповідно до міждержавних договорів (угод); щороку збирає та подає до Міністерства охорони здоров'я України в терміни, визначені законодавством, Звіт про причини інвалідності, показання до медичної, професійної і соціальної реабілітації; здійснює інші функції, визначені законодавством.
Реалізація функцій Центру оцінювання, визначених підпунктами 3, 6, 7, 8 цього пункту, забезпечується експертними командами Центру оцінювання.
Абзацом 2 пункту 8 Положення №1338 встановлено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду - стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду; за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.
Відповідно до пункту 18 Положення №2022 Центр оцінювання має право одержувати від державних органів, закладів охорони здоров'я, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і виду їх діяльності відомості, необхідні для роботи експертних команд Центру оцінювання; направляти особу, що звертається для встановлення інвалідності, до закладів охорони здоров'я для проведення додаткового медичного обстеження з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування; залучати до роботи Центру оцінювання лікарів закладів охорони здоров'я державної форми власності, за їх згодою; допускати за письмовою заявою особи, що звертається для встановлення інвалідності, уповноваженого представника особи на розгляд експертної команди Центру оцінювання; розглядати скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1 до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338, та відповідних клопотань особи.
З урахуванням приписів пункту 10 Порядку №1338 рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.
За змістом пунктів 30 - 32 Порядку №1338 головуючим у справі визначається лікар, чия спеціальність відповідає профілю справи. Головуючий у справі представляє особу, яка направлена на оцінювання, доповідає про наявні діагнози та стан здоров'я особи, медичні та інші документи цієї особи. Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров'я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров'я. Якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження.
Додатком 1 до Порядку №1338 встановлені Критерії визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Критерії).
За змістом Критеріїв експертна команда проводить розгляд справ за такими формами: 1) очно, за участю особи або її уповноваженого представника в закладі охорони здоров'я, в якому утворена експертна команда; 2) заочно, без особистої участі особи; 3) із використанням методів і засобів телемедицини; 4) за місцем перебування/лікування особи.
Пунктом 2 Критеріїв експертна команда проводить розгляд справи заочно (без особистої участі особи або її уповноваженого представника) за умов, визначених нижче, за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді. Перелік захворювань та станів, за яких оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться заочно, визначений пунктом 4 Критеріїв.
Отже, за загальним правилом, встановленим Порядком, перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, здійснюється експертними командами за особистою участю особи, рішення щодо якої підлягає перевірці, або і представника. Заочно перевірка здійснюється лише у випадках, передбачених Критеріями, за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді.
Відповідно до пунктів 36 і 37 Порядку №1338 розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду справи експертної команди містить, зокрема, таку інформацію: 1) форма проведення розгляду; 3) прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) особи, щодо якої проводиться оцінювання; 5) спосіб участі кожної особи в розгляді.
Таким чином експертна комісія повинна забезпечити право особи, рішення щодо якої підлягає перевірці, на участь у засіданні експертної комісії. Відомості щодо форми участі особи у засіданні під час перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення інвалідності та спосіб участі кожної особи в розгляді обов'язково відображаються в протоколі засідання.
ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" видала позивачу довідку від 04.02.2025 за №129 про те, що ОСОБА_1 в період з 29.01.2025 по 04.02.2025 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні Експертизи, відновлення функціонування і тифлореабілітації Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України".
Позивачем не заперечується обставина виклику та прибуття до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" для проведення повторного оцінювання.
Верховний Суд у постановах від 29 січня 2021 року у справі №638/2723/16-а та від 12 жовтня 2021 року у справі №280/4820/19, у яких спір виник у зв'язку з незгодою позивачів із висновками медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення таким групи інвалідності, дійшов висновку, що рішення комісіями приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я на підставі медичних документів та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
Пунктом 31 Порядку передбачено, що під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров'я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров'я.
Системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що в досліджуваних правовідносинах Центр оцінювання функціонального стану особи наділено повноваженнями на проведення перевірки: 1) обґрунтованості рішень, 2) повторного оцінювання особи.
У разі "перевірки обґрунтованості рішення" проведення повторного оцінювання, виклику та медичного огляду особи законодавцем не передбачено.
За приписами пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, проведення повторного оцінювання, виклик та медичний огляд особи здійснюються лише в разі прийняття рішення про необхідність проведення "повторного оцінювання особи".
Системний аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємозв'язку з установленими фактичними обставинами справи дає підстави для висновку, що дії Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Ключовим для правильного вирішення даного спору є розмежування правових процедур перевірки обґрунтованості рішення МСЕК та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.
З матеріалів справи слідує, що у спірних правовідносинах відповідачем фактично було реалізовано саме процедуру оцінювання повсякденного функціонування особи, а не виключно формальну перевірку обґрунтованості попереднього рішення МСЕК.
Суд встановив, що ОСОБА_1 у встановленому порядку повідомлено про необхідність прибуття до спеціалізованого закладу охорони здоров'я для проведення оцінювання повсякденного функціонування. На виконання такого виклику позивач прибув до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" установи, де в період з 29.01.2025 по 04.02.2025 перебував на стаціонарному обстеженні.
Під час проведення зазначеного обстеження стан здоров'я позивача оцінювався за результатами клініко-функціональних досліджень та безпосереднього медичного огляду. За наслідками такого оцінювання експертною командою прийнято рішення з урахуванням як наявної медичної документації, так і результатів об'єктивного обстеження позивача. Доказів протилежного чи заперечень щодо наведених обставин ОСОБА_1 суду не навів.
ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" 17.02.2025 прийняла рішення №__ЦО 426. Згідно з Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального з оцінювання повсякденного стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії команда вивчила надану експертну документацію, врахувала результати очного огляду у експертному відділенні ДУ "Укр Держ НДІ СМПІ МОЗ України" та прийшла до висновку, що II (друга) група інвалідності, захворювання пов'язане із проходженням військової служби, терміном на 2 роки, з 01.03.2024р - встановлена необґрунтовано та не відповідає чинному законодавству. При оцінюванні функціонального стану ОСОБА_1 мають місце незначні патологічні зміни, які не дають підстав визнати його особою з інвалідністю. З 29.01.2025р група інвалідності скасована.
Наведене свідчить, що відповідач 1 діяв у межах повноважень, передбачених Положенням №1338 та Положенням №2022, які прямо допускають проведення оцінювання особи з подальшим прийняттям рішення про скасування, зміну або підтвердження інвалідності.
Більше того, сама участь позивача у стаціонарному обстеженні та відсутність заперечень щодо процедури його проведення свідчать про дотримання відповідачем принципів належного повідомлення та забезпечення процесуальних прав особи. За результатами проведеного оцінювання експертною командою встановлено відсутність у позивача такого ступеня стійких порушень функцій організму, який би обумовлював обмеження життєдіяльності у розумінні законодавства.
Таким чином, скасування раніше встановленої ІІ групи інвалідності є процесуальним наслідком реалізації наданих йому законом повноважень за результатами комплексного оцінювання стану здоров'я позивача.
Суд акцентує увагу на тому, що не надано доказів того, що спірне рішення приймалось відповідачем не на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження позивача, та без проведених необхідних досліджень на базі ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України".
Відповідно частини 2 статті 6 Закону України "Про адміністративну процедуру" №2073-IX (далі - Закон №2073-IХ) адміністративний орган застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом.
Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи (ч.2 ст. 12 Закону №2073-IХ).
Стаття 17 Закону №2073-IХ гарантує право особи на участь в адміністративному провадженні та передбачає, що особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.
З урахуванням установлених у справі фактичних обставин та їх правової оцінки у взаємозв'язку з наведеними нормами законодавства, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" від 17.02.2025 прийнято належним суб'єктом владних повноважень у межах наданої компетенції та з дотриманням вимог чинного законодавства.
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" щодо визнання протиправними дій та скасування спірного рішення.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області, які полягають у припиненні (скасуванні) зняття з обліку з виплати пенсії позивачу як особи з інвалідністю 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, суд зазначає наступне.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області видано Атестат №305 про зняття з обліку ОСОБА_1 , а пенсійну справу №0905007448 перенесено до архіву. Пенсійні виплати проведено по 31.03.2025.
У відповідь на адвокатський запит, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом від 13.05.2025 інформувало представника позивача про те, що відповідно до листа Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" від 24.03.2025 рішення медико-соціальної експертної комісії щодо визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи скасовано.
Відповідно до статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.
Статтею 35 Закону №1058-IV встановлено строк виплати пенсії по інвалідності в разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності. У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.
Згідно з Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального з оцінювання повсякденного стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії команда вивчила надану експертну документацію, врахувала результати очного огляду у експертному відділенні ДУ "Укр Держ НДІ СМПІ МОЗ України" та прийшла до висновку, що II (друга) група інвалідності, захворювання пов'язане із проходженням військової служби, терміном на 2 роки, з 01.03.2024р - встановлена необґрунтовано та не відповідає чинному законодавству. При оцінюванні функціонального стану ОСОБА_1 мають місце незначні патологічні зміни, які не дають підстав визнати його особою з інвалідністю. З 29.01.2025р група інвалідності скасована.
З огляду на висновок суду про обґрунтованість рішення Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України", яким скасовано ОСОБА_1 встановлену раніше ІІ групу інвалідності, то суд зазначає про правомірність дій ГУ ПФУ в Івано-Франківській області в частині припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності, а позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у протиправному припиненні (скасуванні) відстрочки (термін дії до 01.04.2027 року) від військової служби під час мобілізації ОСОБА_1 у зв'язку з наявністю у нього статусу особи з інвалідністю 2-ї групи (підстава відстрочки пункт 2 частина 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), суд вказує наступне.
Відповідно до розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (витяг з мобільного застосунку "Резерв+") станом на 01.06.2024 ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, "тип відстрочки" - "Відстрочка від мобілізації до(01.04.2027), (п.2 ч.1 ст.23) визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії)".
Згідно розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (витяг з мобільного застосунку "Резерв+") станом на 19.06.2025 в графі "тип відстрочки" ОСОБА_1 проставлено значення "-", що свідчить про відсутність у позивача у встановленому законом порядку оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку. Отже у випадку припинення існування підстав надання відстрочки, така відстрочка підлягає скасуванню (аналюванню).
Відповідно до абзацу 2 пункту 59 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, у разі виявлення шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних відсутності у військовозобов'язаного законних підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену автоматично, така відстрочка підлягає автоматичному скасуванню.
Як встановлено судом, підставою для надання позивачу відстрочки була наявність у нього статусу особи з інвалідністю ІІ групи. Водночас, за результатами проведеного у встановленому законодавством порядку оцінювання повсякденного функціонування особи відповідним уповноваженим органом, рішення про встановлення ОСОБА_1 інвалідності було скасовано.
З огляду на це, з моменту втрати статусу особи з інвалідністю позивач втратив і передбачені законом підстави для відстрочки від призову під час мобілізації за підставою наявності інвалідності ІІ групи.
За таких обставин відображення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відсутності у позивача типу відстрочки, а також фактичне її скасування є прямим наслідком зміни правового статусу позивача та реалізацією вимог чинного законодавства, а не результатом дискреційного рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд звертає увагу, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у даному випадку діяв не як орган, що самостійно вирішує питання надання чи скасування відстрочки, а як суб'єкт, який забезпечує ведення військового обліку та актуалізацію відомостей на підставі даних, отриманих у порядку міжвідомчої електронної взаємодії.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що скасування (анулювання) наданої раніше відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з підстав визначених пунктом 2 частини 1 статті 23 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відбулося на підставі та у спосіб, визначені законом, у зв'язку з відсутністю у позивача передбачених законодавством підстав для її надання.
Отже, підстави для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасування відповідних наслідків відсутні.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду не спростовують.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні .
Відтак, з урахуванням зазначеного вище по тексту судового рішення, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.
Окремо слід зазначити, що суд не встановлює і не спростовує наявність у ОСОБА_1 інвалідності ІІ групи за відповідним захворюванням, визначеним в актах огляду МСЕК. Предметом судового розгляду у даній адміністративній справі є перевірка правомірності дій та рішень відповідача 1, внаслідок яких відбулось скасування встановленої позивачу ІІ групи інвалідності.
Щодо заходів забезпечення позову, встановлених ухвалою суду від 21.07.2025, суд вказує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно частиною 6 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Як зазначено вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відтак суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі за № 300/4784/25, з моменту набрання законної сили рішенням суду від 27.04.2026.
З приводу позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" грошових коштів у розмірі 250 000 гривень за завдану моральну шкоду, внаслідок протиправних дій з безпідставного ініціювання проведення перевірки та прийняття протиправного рішення про скасування інвалідності та з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області грошових коштів у розмірі 200 000 гривень за завдану моральну шкоду, внаслідок протиправної затримки з виплати пенсії та безпідставного зняття з обліку з отримання пенсії, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб, Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Стаття 1167 Цивільного кодексу України визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; (далі - Постанова) від 31.03.1995 № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктом 4 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Згідно пункту 5 Постанови, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У відповідності до пункту 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
У постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд зазначив, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53). З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб'єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).
Позивачем не доведено факту заподіяння моральної шкоди, а суд не встановив підстав для задоволення вимог про відшкодування шкоди, наявності самої шкоди, її розміру, а тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Сторонами не подано до суду будь яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" (індекс 49005, провулок Феодосія Макаревського, буднок 1-А, місто Дніпро, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 03191673), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними, визнання права, скасування рішення від 17.02.2025, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди в розмірі 450 000 гривень, відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі за № 300/4784/25.
Роз'яснити, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі за № 300/4784/25, зберігають свою дію до набрання законної сили рішенням суду від 27.04.2026.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційної адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.
Рішення складене в повному обсязі 07 травня 2026 р.