06 травня 2026 рокуСправа №160/2174/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши заяву позивача в порядку ст 383 КАС України у справі №160/2174/25 за позовом Науменко Юлії Іванівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Дніпропетровським окружним адміністративним судом 02.04.2025 року у порядку письмового провадження прийнято рішення в адміністративній справі за позовом Науменко Юлії Іванівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Від позивача 24.10.25 року надійшла заява про визнання протиправними дій відповідача, вчинені на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 року у справі № 160/2174/25.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно дост.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно із ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх висновках, викладених в рішеннях від 28.11.1999 по справі «Вгитагезси V. Котапіа» («Брумареску проти Румунії») та від 24.07.2003 по справі «КуаЬукН V. Киззіа» («Рябих проти Росії»), зазначив, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Відповідно до ч.1, 4, 5, 6 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Враховуючи положення статті 383 КАС України, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2020 у справі №2804/2076/17 постановлено, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.
Подана заява обгрунтована позивачем тим, що відповідачем досі не виконано рішення суду від 02.04.2025 року.
З цього приводу суд зазначає, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 року встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення у справі №160/2174/25 в частині виконання судового рішення, а саме: зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати звіт про виконання судового рішення у справі №160/2174/25 в частині підготовки та надання ІНФОРМАЦІЯ_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нових довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року у продовж 30 календарних днів з дня отримання відповідачем копії цієї ухвали.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 року продовжено ІНФОРМАЦІЯ_1 процесуальний строк для виконання вимог ухвали суду від 09.12.2025 року.
В ухвалі зазначено, що направлення відповідачем на адресу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листа від 05.01.2026 №7/10034/9 із повідомленням останнього, що довідка від 29.09.2025 на загальну суму 24013,50 грн видана станом на 01.01.2022 року, без повідомлення суду обставин щодо неможливості направлення замість помилково складеної довідки належної довідки, не може вважатися саме повним виконанням ухвали суду від 09.12.2025 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 року продовжено ІНФОРМАЦІЯ_1 процесуальний строк для виконання вимог ухвали суду від 09.12.2025 року.
В ухвалі суду зазначено, що відповідачем вчиняюся активні дії із приводу внесення до помилково складеної довідки відповідних виправлень, зокрема, шляхом звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з проханням терміново повернути для доопрацювання довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 , в якій була допущена описка.
Наведені обставини свідчать про те, що відповідач виконує рішення суду від 02.04.2025 року у справі № 160/2174/25, а допущення під час складання довідки описки не може свідчити, що такі дії відповідача є умисними з метою ухилення від виконання рішення суду, а тому не можуть свідчити про їх протиправність.
До того ж, як уже зазначено вище, відповідач не ухиляється від покладеного обов'язку та вчиняє активні дії із приводу усунення допущеної описки, у спосіб, зазначений в ухвалі від 22.01.2026 року.
Слід зазначити, що вказаним у цій заяві доводам позивача уже надавалася відповідна оцінка в ухвалі суду від 09.12.2025 року, за результатами апеляційного оскарження якою постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026 року залишена без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 248, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву Науменко Юлії Іванівни в інтересах ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача, вчинені на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 року у справі № 160/2174/25 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня її складення.
Суддя Л.Є. Букіна