06 травня 2026 р.Справа № 160/11644/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, треті особи - ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, треті особи - ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Відділу №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 24 жовтня 2023 року про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:02:001:0869 та одночасно припинити право власності та інші речові права і їх обтяження, зареєстровані щодо цієї земельної ділянки;
визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Волинській області щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 1225982500:02:001:0869 на підставі документації із землеустрою, яка не відповідає вимогам законодавства;
зобов'язати Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Волинській області внести до Державного земельного кадастру відомості про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:02:001:0869 на підставі судового рішення.
Відповідно до вимог частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку, що наявні підстави для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі, виходячи з наступного.
Як зазначено в позовній заяві, ОСОБА_1 є власником (користувачем) домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними комунального підприємства «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації», відповідно до яких право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_4 станом на 30.01.1989 року на підставі свідоцтва про право власності, виданого Павлоградським райвиконкомом, та внесено до реєстрової книги № 1-106.
Зазначене домоволодіння є суміжним щодо спірної земельної ділянки. Відповідно до офіційної відповіді Виконавчого комітету Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, на підставі рішення Юр'ївської селищної ради від 11.04.2024 № 3927-59/VIII «Про перейменування вулиць населених пунктів Юр'ївської селищної ради» назву вулиці «40 років Перемоги» змінено на «Сонячна», що підтверджує тотожність адрес об'єктів нерухомого майна, зазначених у різні періоди часу.
З метою оформлення права на земельну ділянку, пов'язану з належним йому об'єктом нерухомого майна, Позивач ще у 2021 році розпочав процедуру її відведення.
Так, рішенням Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області від 27 січня 2021 року № 11-4/VIII Позивачу - ОСОБА_1 - було надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею до 1,0 га за рахунок земель комунальної власності, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, ще з 2021 року Позивач мав законний інтерес та правові підстави для оформлення земельної ділянки, безпосередньо пов'язаної з належним йому об'єктом нерухомого майна.
У подальшому, при здійсненні дій щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру, державним кадастровим реєстратором було прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, оформлене рішенням №РВ-5100128852023 від 25 жовтня 2023 року.
Як убачається зі змісту зазначеного рішення, підставою для відмови, зокрема, стало те, що в межах земельної ділянки, яку передбачалося зареєструвати за Позивачем, наявне накладення з іншою земельною ділянкою, а саме земельною ділянкою з кадастровим номером 1225982500:02:001:0869, при цьому площа такого перетину становить 4,5431 га.
Зазначена обставина свідчить про наявність фактичного накладення меж земельних ділянок та підтверджує, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:02:001:0869 була здійснена без урахування існуючого землекористування та прав Позивача.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам у контексті обставин справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між його суб'єктами, суд звертає увагу на таке.
Статтею 55 Конституції України, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.
За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 Рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява № 45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (пункти 24-25 Рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви № 29458/06 і № 29465/04).
Так, у справі "Bellet v. France" Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Крім того, Європейський суд з прав людини у Рішенні від 25.02.1993 у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держави-учасниці організувати їхню судову систему в такий спосіб, щоб їхні суди і трибунали виконували кожну зі своїх функцій, притаманну відповідній судовій установі (пункт 44 Рішення у справі "Dobbertin v. France" № 88/1991/340/413).
Тобто, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Водночас, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб'єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Отже, публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17 (провадження 12-58гс18, пункти 5.7, 5.8), від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (провадження 11-377апп18, пункти 28-30), від 02.04.2019 у справі № 137/1842/16-а (провадження № 11-1506апп18)).
Суд констатує, що існує усталена практика Великої Палати Верховного Суду у спорах про скасування дій та рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав на майно, ініційованих особою, яка не була заявником щодо оскаржуваних реєстраційних дій та рішень.
Зокрема, правова позиція про те, що такі спори підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства в залежності від суб'єктного складу, була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, від 04 грудня 2018 року у справі № 915/1377/17, від 29 січня 2019 року у справі № 813/1321/17, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а та інших.
Крім того, приймаючи постанову від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.
З огляду на ту обставину, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, суд не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.
Натомість, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній, відповідно, зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (пункт 5.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).
Суд зазначає, що спір у даній справі не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор Відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, проводячи реєстраційну дію від 24 жовтня 2023 року про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:02:001:0869, не мала публічно-правових відносин саме з позивачем, оскільки, як зазначає позивач у позовній заяві, вказана реєстраційна дія була здійснена за зверненням ОСОБА_2 , яка не є позивачем у цій справі.
Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки реєстратор, здійснюючи оскаржувану реєстрацію, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.01.2023 у справі № 460/293/22.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити.
Відповідно до частини третьої статті 170 КАС України, копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що оскільки даний спір виник із цивільних правовідносин, його вирішення віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, відповідно до підсудності, визначеної Цивільним процесуальним кодексом України.
Пунктом 3 ч.1 ст.7 Закону України від 27.02.2020 №3674-VI «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки сплата судового збору позивачем за звернення до адміністративного суду підтверджується квитанцією про оплату від 02.05.2026 №1898-3238-4394-4265 на суму 5324,80 грн, наявні підстави повернути його у вказаному розмірі.
На підставі наведеного, керуючись статтями 161, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, треті особи - ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 5324,80 грн, згідно з квитанцією про оплату від 02.05.2026 №1898-3238-4394-4265.
Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесений до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя О.В. Єфанова