07 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2232/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНФОРМ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАНФОРМ» (ТОВ «СТАНФОРМ», позивач) звернулося із позовом до Волинської митниці (далі - митний орган, митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/000009/2 від 27.01.2026.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товару декларант позивача 26.01.2026 подав до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) №26UA205140003854U0. Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/000009/2 від 27.01.2026, визначивши митну вартість за резервним методом. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.
Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначає, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару уповноваженою ним особою були подані передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) необхідні документи, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України (тобто чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця), у зв'язку з чим давали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом).
Відтак, позивач вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Ухвалою суду від 25.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 27.02.2026 позовну заяву було залишено без руху.
У відзиві на позов митниця заперечує проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару діяла в межах повноважень та у спосіб, передбачений МК України.
Відповідач посилається на положення статей 49, 52-55 МК України, якими встановлено обов'язок декларанта подавати достовірні та документально підтверджені відомості щодо митної вартості товарів. Митниця зазначає, що подані декларантом документи містили розбіжності та не підтверджували у повному обсязі числові значення складових митної вартості, зокрема щодо транспортних витрат та джерел формування ціни товару.
Крім того, відповідач вказує, що спрацювання профілів ризику відповідно до статті 337 МК України та Методичних рекомендацій, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 №476, стало підставою для поглибленої перевірки поданих документів та подальшого коригування митної вартості із застосуванням резервного методу на підставі статті 64 МК України з використанням цінової інформації ЄАІС Держмитслужби.
У зв'язку з цим митний орган висновку, що відсутні підстави для визнання заявленої митної вартості, а тому було правомірно прийнято рішення про її коригування
Ухвалою суду від 11.03.2026 продовжено розгляд справи.
Також ухвалою суду від 11.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи із викликом (повідомленням) сторін.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
21.01.2026 між ТОВ «СТАНФОРМ» (Покупець) та Firma Handlova IN-HOME Justyna SIUDEK (Польща) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №1-2101 (далі - Контракт) на поставку товарів, а саме промислового обладнання (пункт 1.1 Контракту).
Пунктом 1.3 Контракту обумовлено, що асортимент товару, номенклатура товару, одиниця товару, кількість товару, ціна товару та інші дані необхідні для організації поставок, визначаються в проформах-інвойсах, погоджених сторонами, які є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 2.1 Контракту сторони погодили, що детальні умови оплати зазначаються та погоджуються сторонами у проформах-інвойсах, в яких відображені умови оплати шляхом: часткової передоплати, оплати після поставки товару; 100% попередньої оплати на рахунок Продавця.
Умови поставки відображаються в Інвойсі. Поставка товару здійснюється на умовах «Інкотермс 2010», якщо інші умови не визначені в інвойсах до цього Контракту. У вартість товару включається вартість маркування, вартість тари, палет, навантаження, сертифікату походження товару (п.2.3 Контракту).
Відповідно до пункту 3.1. Контракту ціна товару визначається в проформах-інвойсах, які є невід'ємною частиною даного Контракту. Ціна товару включає вартість експортної тари (упаковки), маркування, митних зборів в країні Продавця (пункт 3.2.).
Пунктом 3.5. контракту обумовлено, що розрахунок Покупцем за товар здійснюється в Польських злотих у безготівковому порядку, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на рахунок Продавця, на підставі виставленого Продавцем рахунку (Проформа -інвойс) до даного контракту.
Відповідно до пункту 3.7 контракту розрахунок Покупцем за товар здійснюється на умовах, зазначених в проформах інвойсах.
22.01.2026 компанією Firma Handlova IN-HOME Justyna SIUDEK була складена та направлена ТОВ «СТАНФОРМ» фактура-проформу №85/01/2026 (інвойс) щодо поставки інверторних генераторів TA2400INW в кількості 100 штук за ціною одного 590,00 польських злотих на загальну суму 59000,00 польських злотих; бензинових генераторів TA6500GKWX в кількості 90 штук за ціною одного 1280,00 польських злотих на загальну суму 115200,00 польських злотих; дизельних генераторів однофазних ТА7350D в кількості 90 штук за ціною одного 2100,00 польських злотих на загальну суму 189000,00 польських злотих. Загальна вартість товару згідно фактури становить 363200,00 польських злотих. Умови оплати згідно фактури-проформи - 100% попередня оплата.
22.01.2026 ТОВ «СТАНФОРМ» здійснило компанії Firma Handlova IN-HOME Justyna SIUDEK (Польща) оплату за товар в сумі 363200,00 польських злотих, що підтверджується платіжною інструкцією №LV181501/260122, де в графі «призначення платежу» зазначено, що платежі здійснюються відповідно до контракту №1-2101 від 21.01.2026 та рахунку-проформи №85/01/2026 від 22.01.2026. Крім того зазначено, що всі комісії сплачує відправник.
21.01.2026 на підставі зазначеного контракту компанія Firma Handlova IN-HOME Justyna SIUDEK здійснила поставку ТОВ «СТАНФОРМ» товару в кількості, асортименті та вартості, що передбачена фактурою №85/01/2026 від 22.01.2026.
Поставка товару здійснювалась на умовах FCA NOWE, про що зазначено в інвойсі VAT від 22.01.2026 №4020/01/2026, де зазначено, що поставка товару здійснюється згідно інвойсу VAT №4020/01/2026.
Перевезення товару здійснювалось ФОП ОСОБА_1 відповідно до договору-заявки №22/01 на міжнародні вантажні перевезення від 22.01.2026.
З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту 26.01.2026 декларантом позивача ФОП ОСОБА_2 в порядку електронного декларування до Волинської митниці подано МД №26UA205140003854U0 на дві товарні позиції:
Товар 1. Електрогенераторні установки з поршневим двигуном з іскровим запалюванням, потужністю не більш як 7,5 кВА, нові: Інверторний генератор TA2400INW -напруга 230В, паливний бак 9 л, максимальна потужність 2,0 кВт, тип двигуна 4-тактний з повітряним охолодженням,тип запуску ручний, номінальна потужність 1,8 кВт / 2,25 кВА, максимальна потужність 2,0кВт/2,5 кВА, рівень шуму 95 дБ, ємність мастила 350 мл, призначений для живлення електроприладів -100 шт. Бензиновий генератор TA6500GKWX - тип генератора бензиновий генератор, ємність паливного баку 25 л, напруга 230 В, частота 50 Гц, тип двигуна 4-тактний, з повітряним охолодженням, тип запуску електричний і ручний,максимальна потужність 6,5 кВт/8,12кВА, номінальна потужність 6 кВт/7,5кВА, рівень шуму 74 дБ, об'єм мастила в картері 1 л, розхід палива 1 л/год, регулятор напруги (AVR), призначений для забезпечення електроенергією - 90 шт. Торг.марка: «TAGRED» Виробник: TAGRED, CN.
Товар 2. Електрогенераторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем), потужністю не більш як 7,5к ВА, нові: Дизельний генератор TA7350D - ємність паливного баку 16 л, максимальна потужність 5 кВт/6,25 кВА, рівень звукової потужності 97 дБ (А), швидкість обертання 3000 об/хв, тип запуску електрозапуск, об'єм двигуна 418 см.куб, номінальна потужність 4,2 кВт/5,25 кВА, розетка 2x 230 В/50 Гц, тип двигуна 1-циліндровий, клас захисту (ІР) IP23M, ємність масляного баку 1,75 л, призначений для живлення електроприладів - 90 шт. Торг.марка: «TAGRED» Виробник: TAGRED, CN.
Митна вартість товару становить 363200,00 польських злотих (4435579,36 грн по обмінному курсу 12,0473 грн, в т. ч. 6000,00 грн витрати на транспортування (гр. 12, 22 ДМВ)).
Декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару разом із МД №26UA205140003854U0 від 26.01.2026 подано документи, визначені статтею 335 МК України, згідно Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», а саме: контракт на поставку товарів №1-2101 від 21.01.2026; рахунок-проформа №85/01/2026 від 22.01.2026; інвойс VAT №4020/01/2026 від 22.01.2026; міжнародна автотранспортну накладну (CMR) від 16.02.2026; банківський платіжний документ №LV181501/260122 віл 22.01.2026 на суму 363200,00 польських злотих; європейську декларацію №26PL301010000D2KB3 від 24.01.2026; пакувальний лист від 23.01.2026; договір - заявку №22/01 на міжнародні вантажні перевезення від 22.01.2026; рахунок на оплату №13 від 26.01.2026; довідку про транспортні витрати б/н від 26.01.2026; технічні паспорти товару.
Проте, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/000009/2 від 26.01.2026 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2026/000134.
У графі 33 оскаржуваного рішення від №UA205140/2026/000009/2 від 26.01.2026 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:
- відповідно п. 3.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 21.01.2026 №1-2101 ціна товару включає вартість експортної тари (упаковки), маркування, митних зборів в країні Продавця. Водночас, згідно довідки від 26.01.2026 №б/н зазначено, що надавачем транспортних послуг навантажувально-розвантажувальні роботи перевізником не проводились.
Зважаючи на умови поставки, зазначені в гр. 20 МД, п. 3.2 Контракту оплата організації вантажно-розвантажувальних робіт є обов'язком Покупця товарів, при цьому в гр. 21 ДМВ відсутні дані витрати, що свідчить про їх не включення до митної вартості товару. Інформації щодо сум та суб'єктів здійснення навантажувально розвантажувальних робіт не подано до митного оформлення;
- згідно рахунка на оплату від 26.01.2026 №13 вартість перевезення товару по м. Нове (Польща) - п/п Ягодин становить 60 000 грн. Відстань даного маршруту орієнтовно 636 км, що в перерахунку транспортні витрати становлять 94,4 грн/км (60000/636). Згідно вищезазначеного документа вартість транспортування по маршруту п/п Ягодин - Луцьк становить 16000 грн, відстань даного маршруту орієнтовно 134 км, що становить 119,4 грн/км (16000/134). Незрозуміло, яким критерієм керувалися під час розподілу транспортних витрат, адже вказане свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України;
- в рахунку на оплату від 26.01.2026 №13 зазначено, що товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р Постачальника, проте для підтвердження заявлених транспортних витрат не надано банківських платіжних документів, що стосуються факту оплати транспортних послуг;
- в Договорі-заявці від 22.01.2026 №22/01 вантажоотримувачем є ТОВ «КМА ЮА», що суперечить вантажоотримувачу, зазначеному в гр. 2 автотранспортної накладної від 23.01.2026 №б/н.
У зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності, декларанту було запропоновано згідно статті 53 та статті 54 Кодексу в 10-ти денний термін надати документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарі, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) транспортні (перевізні) документи; 6) банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг (за наявності оплати); 7) пакувальний лист; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики поварів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Листом за вих. №7 від 26.01.2026 позивач повідомив митний орган про те, що згідно пункту 2.3. контракту №1-2101 від 21.01.2026 у вартість товару включається вартість навантаження, витрати пов'язані з виконанням даного контракту розподіляються між сторонами відповідно до правил «INCOTERMS 2010». Калькуляцію транспортних витрат згідно рахунку від 26.01.2026 №13 розраховує перевізник. Повідомлено що оплата транспортних послуг згідно рахунку від 26.01.2026 №13 буде здійснюватися по факту прибуття.
Переліку запитуваних митницею документів не надано, про що митний орган повідомлено листом від 17.02.2026 №18.
Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до пунктом другим частини другої статті 52 Кодексу достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних.
У зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості для митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України та у відповідності до наказу ДМСУ №476 від 01.07.2021 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначенням митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України».
Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби:
- товар №1 на рівні - 6,58 дол. США/кг;
- товар №2 на рівні - 6,31 дол. США/кг.
Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товарів «Електрогенераторні установки. Торг. марка: TAGRED. Виробник: TAGRED», країна походження Китай. Імпорт товарів яких здійснено за ЕМД від 19.01.2026 №UA205140/2026/002549 на умовах поставки FCA PL.
Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, за умови надання гарантій відповідно до розділу Х та статті 55 МК України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або в судовому порядку.
Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД 26UA205140004171U4 від 27.01.2026 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.
Відповідно до частини 8 статті 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, №UA205140/2026/000009/2 від 26.01.2026, звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У даному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.
Так, до МД №26UA205140003854U0 від 26.01.2026 декларант позивача подав наступні документи: контракт на поставку товарів №1-2101 від 21.01.2026; рахунок-проформа №85/01/2026 від 22.01.2026; інвойс VAT №4020/01/2026 від 22.01.2026; міжнародна автотранспортну накладну (CMR) від 16.02.2026; банківський платіжний документ №LV181501/260122 віл 22.01.2026 на суму 363200,00 польських злотих; європейську декларацію №26PL301010000D2KB3 від 24.01.2026; пакувальний лист від 23.01.2026; договір - заявку №22/01 на міжнародні вантажні перевезення від 22.01.2026; рахунок на оплату №13 від 26.01.2026; довідку про транспортні витрати б/н від 26.01.2026; технічні паспорти товару.
Додатково листом за вих. №7 від 26.01.2026 позивач повідомив митний орган про те, що згідно пункту 2.3. контракту №1-2101 від 21.01.2026 у вартість товару включається вартість навантаження, витрати пов'язані з виконанням даного контракту розподіляються між сторонами відповідно до правил «INCOTERMS 2010». Калькуляцію транспортних витрат розраховує перевізник.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так, контрактом на поставку товарів №1-2101 від 21.01.2026, укладеним між ТОВ «СТАНФОРМ» (покупець) та Firma Handlova IN-HOME Justyna SIUDEK (Польща) (Продавець) визначено предмет, ціну контракту, умови поставки, оплати, здачі і приймання товару.
Валютою платежу за цим контрактом є польський злотий (PLN). Ціна товару визначається в проформах-інвойсах, які є невід'ємною частиною даного Контракту.
Відповідно до фактури від 22.01.2026 VAT №4020/01/2026 (інвойс) яка виписана на підставі замовлення №85/01/2026 від 22.01.2026 позивачу здійснено поставку інверторних генераторів TA2400INW в кількості 100 штук за ціною одного 590,00 польських злотих на загальну суму 59000,00 польських злотих; бензинових генераторів TA6500GKWX в кількості 90 штук за ціною одного 1280,00 польських злотих на загальну суму 115200,00 польських злотих; дизельних генераторів однофазних ТА7350D в кількості 90 штук за ціною одного 2100,00 польських злотих на загальну суму 189000,00 польських злотих. Загальна вартість товару згідно фактури становить 363200,00 польських злотих.
22.01.2026 ТОВ «СТАНФОРМ» перерахувало компанії Firma Handlova IN-HOME Justyna SIUDEK (Польща) вартість ввезеного товару в сумі 363200,00 польських злотих, що підтверджується платіжною інструкцією №LV181501/260122, де в графі «призначення платежу» зазначено, що платежі здійснюються відповідно до контракту №1-2101 від 21.01.2026 та рахунку-проформи №85/01/2026 від 22.01.2026.
За змістом платіжної інструкції можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції поставки товару, номер контракту №1-2101 від 21.01.2026 а також рахунок-проформу №85/01/2026 від 22.01.2026.
Платіжна інструкція №LV181501/260122 від 22.01.2026 на суму 363200,00 PLN оформлена з використанням системи Інтернет-банкінг з накладенням електронного підпису та містить відмітку банку про проведення оплати, є дійсною.
Відтак, платіжна інструкція в іноземній валюті є належним доказом та підтверджує факт перерахування коштів позивачем на рахунок продавця у вказаному розмірі.
Ціна товару в інвойсі (фактурі) 22.01.2026 VAT №4020/01/2026 - 363200,00 PLN відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД від 26.01.2026 №26UA205140003854U0 (графа 22).
Щодо посилань митного органу в рішенні про коригування митної вартості товарів про те, що «відповідно п. 3.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 21.01.2026 №1-2101 ціна товару включає вартість експортної тари (упаковки), маркування, митних зборів в країні Продавця. При цьому, в довідці від 26.01.2026 зазначено, що навантажувально-розвантажувальні роботи перім не родились; з огляду на умови поставки, також з огляду на вищезазначене, витрати з навантажувально-розвантажувальних робіт не зазначено як складові митної вартості товару. Інформації про суб'єктів надання, а також суми вказаних робіт не подано до митного оформлення. В графі 21 ДМВ відсутні вказані витрати, що свідчить про їх не включення до митної вартості товару», суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2.3. Кконтракту «поставка Продавцем товару здійснюється на умовах INCOTERMS 2010, якщо інші умови не зазначені в інвойсах до цього контракту. У вартість товару включається вартість, маркування, вартість тари, палет, навантаження, сертифікату походження товару. Витрати, пов'зані з виконанням контракту розподіляються між сторонами відповідно до правил «INCOTERMS 2010».
Як слідує з матеріалів справи, поставка товару, що поданий до митного оформлення здійснювалась на умовах FCA NOWE, що відповідає інвойсу VAT №4020/01/2026 від 22.01.2026, в якому зазначено умови поставки FCA Srebryszcze. Умови FCA (Free Carrier / Франко перевізник).
При цьому, правила Incoterms 2010 покладають на продавця обов'язок завантажити товар у транспортний засіб покупця, якщо передача відбувається на території продавця. Доказів того що поставка здійснювалась не з території Продавця митний орган не надає. Відповідно, витрати з навантаження товару були включені Продавцем до вартості товару.
Так, згідно офіційного тлумачення торговельних термінів Міжнародних правил торгівлі Інкотермс термін FCA, або Франко перевізник (...назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов'язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.
Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов'язання по завантаженню на продавця.
Відповідальність знімається з відправника вантажу в той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики щодо транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності та мита має здійснити та сплатити продавець, а витрати на імпортне оформлення залишаються на покупці. Ризики переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу у транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження транспорту перевізника.
Отже, оскільки відповідно до рахунку-фактуру VAT №4020/01/2026 від 22.01.2026 обов'язок щодо завантаження товару на умовах FCA NOWE покладено на продавця, тому така складова митної вартості товару, як витрати на навантаження/розвантаження у даному випадку не потребує додаткового підтвердження.
Щодо посилань митного органу в рішенні про коригування митної вартості товарів на ту обставину, що «згідно рахунка на оплату від 26.01.2026 №13 витрати на транспортування по маршруту Нове (Польща) - п/п Ягодин становлять 60000,00 грн. Відстань даного маршруту орієнтовно 636 км, що в перерахунку транспортні витрати становлять 94,4 грн/км (6000/55). Згідно вищезазначеного документа вартість транспортування по маршруту п/п Ягодин - Луцьк становить 16000 грн, відстань даного маршруту орієнтовно 134 км, що становить 119 грн/км 16000/134). Вказане свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України», суд зазначає наступне.
Як уже встановлено судом, під час митного оформлення декларантом в частині підтвердження витрат на перевезення товару були надані довідка про транспортні витрати від 26.01.2026; договір-заявка №22/01 на міжнародні вантажні перевезення від 22.01.2026, рахунок на оплату №13 від 26.01.2026.
За умовами наданого до митного оформлення договору - заявки ФОП ОСОБА_1 (перевізник) надає ТОВ «СТАНФОРМ» транспортні послуги на загальну суму 76000,00 грн.
Згідно довідки про транспортні витрати від 26.01.2026, наданої ФОП ОСОБА_1 загальна вартість транспортних витрат становить 76000,00 грн, зокрема: вартість транспортних витрат до кодону України становила - 60000,00 грн (зазначена сума включена до митної вартості); вартість транспортних витрат по території України - 16000,00 грн.
При цьому, вказані документи складались виключно перевізником і жодного впливу на їх складання Замовник транспортних послуг не має.
За правилами частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5).
Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, лише якщо здійснювалося страхування.
Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до частини десятої статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати на транспортування товару на заявлених умовах поставки до кордону України у сумі 60000,00 грн.
Суд зазначає, що законодавець не ставить в обов'язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.
Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 №984/21296) затверджені Правила заповнення декларації митної вартості. Ці Правила в частині заповнення графи 20 роз'яснюють, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Верховний Суд у постановах від 15.10.2024 у справі №520/6058/24, від 31.05 2019 у справі №804/16553/14 зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Статтею 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Отже, перевізник вправі сам формувати ціноутворення того чи іншого перевезення з врахуванням відстані та інших необхідних характеристик.
Висновки митного органу в оскаржуваному рішенні щодо непропорційності понесених витрат на транспортування товару є лише суб'єктивними припущеннями митного органу. У наданій довідці про транспортні витрати саме перевізником, як надавачем послуг, визначено їх вартість з розподілом до митного кордону та по території України. Замовник транспортних послуг не може володіти інформацією, які саме чинники вплинули на розподіл перевізником вартості послуг перевезення у такий спосіб. Митний орган не уповноважений у рішенні про коригування митної вартості товарів перевіряти економічну доцільність визначення вартості перевезення товару до митного кордону України та вартість такого перевезення товару до пункту призначення, оскільки такі складові загальної вартості перевезення товару самостійно визначаються сторонами договору перевезення.
Отже, надана митному органу довідка перевізника - ФОП ОСОБА_1 про транспортні витрати є належним та допустимим доказом, що підтверджує такі витрати.
З умов контракту та рахунка-фактури не випливає, що позивачем понесено інші витрати, ніж на оплату товару та транспортних витрат.
Всупереч наведеному вище, митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/000009/2 від 27.01.2026 не наведено жодних тарифів, які застосовувались перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару, не здійснено порівняння вартості транспортування ТОВ «СТАНФОРМ» та тарифів наявних у митного органу.
В той же час сума понесених витрат на транспортування та умови поставки FCA NOWE митним органом під сумнів не ставилась.
Отже, надані документи підтверджують як вартість самого товару, так і витрати, пов'язані із транспортуванням товару, й вони були враховані у митну вартість, що не заперечує відповідач.
Суд наголошує, що за приписами частини третьої статті 53 МК України вимога про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідач же не встановив (не довів) наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
Суд повторює, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Документом, що містить вартість та ідентифікаційні ознаки імпортованого товару є зовнішньоекономічний контракт №1-2101 від 21.01.2026, інвойс VAT №4020/01/2026 від 22.01.2026, платіжна інструкція №LV181501/260122 від 22.01.2026.
Витребовуючи висновок про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, відповідач не навів обґрунтування, які складові митної вартості такий документ має підтвердити та яким чином він може підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено.
При цьому суд зазначає, що відсутність договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Доказів протилежного відповідачем не надано. Аналогічно позивач не може надати страхових документів, оскільки страхування вантажу не здійснювалося, що підтверджується довідкою про транспортні витрати від 16.02.2026 №218. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
З приводу ненадання до митного оформлення банківських платіжних документів, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписки з бухгалтерської документації, то це не може бути підставою для коригування митної вартості оцінюваного товару, адже оплата проведена позивачем платіжною інструкцією №LV181501/260122 від 22.01.2026, яку було надано.
На переконання суду, відповідач не довів, що ТОВ «СТАНФОРМ» не включено до розрахунку митної вартості усіх витрат.
При вирішенні спору суд також враховує, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Тож вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки тощо. Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.
Між тим принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24).
Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача №UA205140/2026/000023/2 від 18.02.2026 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Поряд з цим, надаючи оцінку кожному аргументу учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29). Наведена позиція Європейського суду з прав людини також застосовується і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 28.08.2018 у справі №802/2236/17-а.
Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в загальній сумі 4 883,30 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №308 від 18.02.2026.
Отже, на користь ТОВ «СТАНФОРМ» необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 4 883,30 грн.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.
Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу додано копії таких документів: договор про надання правничої допомоги від 17.02.2026 №17/02/26, укладеного між Адвокатським об'єднанням «ПРЕМІУМ СЕРВІС» та ТОВ «СТАНФОРМ»; акта від 18.02.2026 приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги від 17.02.2026 №17/02/26; рахунок-фактуру №18/02/26-3 від 18.02.2026; платіжну інструкцію №307 від 18.02.2026.
За умовами договору клієнт оплачує винагороду в розмірі, вказаному в акті виконаних робіт/наданих послуг, згідно з яким вартість послуг становить 10 000,00 грн та складається з: надання правової інформації, консультацій, роз'яснень з питань правомірності винесення Волинською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/000009/2 від 27.01.2026 (1 год.) - 1 000,00 грн, складання позовної заяви (7 год.) - 9 000,00 грн (а. с. 73).
За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев'ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зазначає, що надання правових консультацій та роз'яснень з питань правомірності винесення оскаржуваного рішення є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об'єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на сталу судову практику у справах цієї категорії; обсяг наданих адвокатом послуг), враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення таких витрат у зв'язку із їх завищенням, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.
Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в загальному розмірі 8 883,30 грн, з яких: судовий збір у розмірі 4 883,30 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 134, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Митного кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНФОРМ» (43023, Волинська область, місто Луцьк, провулок Складський, будинок 5, кабінет 19; код ЄДРПОУ 46152376) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13; код ЄДРПОУ ВП 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/000009/2 від 27.01.2026.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНФОРМ» понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 4 883,30 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят три гривні 30 копійок) та витрати на правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський