06 травня 2026 року
м. Київ
справа № 757/40704/25
провадження № 61-1508св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гайворонського Ігоря Валерійовича, на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року у складі судді Новака Р. В. та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 рокуу складі колегії суддів: Стрижеуса А.М., Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.,
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
1. У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розкриття Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») інформації, що становить банківську таємницю.
2. На обґрунтування заяви вказував, що 10 травня 2024 року о 16:59 год. при спробі здійснення оплати за товари та послуги через мобільний додаток (банківський застосунок) «Приват24» здійснив помилковий переказ грошових коштів на суму 38 997,00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 .
3. Банківська картка № НОМЕР_1 емітована АТ КБ «ПриватБанк».
4. Крім прізвища, ім'я та по-батькові отримувача грошових коштів ( ОСОБА_3 ), яке відобразилося у додатку після відправки коштів, інші відомості щодо отримувача коштів заявникові не відомо.
5. Будь-які цивільно-правові відносини із вищевказаною особою у заявника відсутні.
6. Грошові кошті зараховані на рахунок неналежного отримувача, останнім на рахунок заявника не повернуті.
7. У відповіді на скерований на адресу банку адвокатський запит від 07 серпня 2025 року про надання письмової інформації щодо ідентифікаційних даних власника поточного рахунку, на чиє ім'я АТ КБ «ПриватБанк» емітував платіжну картку № НОМЕР_2 , представник заявника отримав відповідь про неможливість надання баком запитуваної інформації, оскільки остання складає банківську таємницю, яка може бути розкрита на письмовий дозвіл її власника чи на підставі рішення суду.
8. Повна інформація про власника рахунку-держателя платіжної картки
№ НОМЕР_1 (місце проживання, РНОКПП та дані засобів зв'язку) необхідна заявникові для звернення до неналежного отримувача коштів з метою повернення безпідставно набутих/утримуваних коштів.
9. Отримати вищезазначену інформацію та захистити свої права заявник іншим чином не може з огляду на характер витребовуваної у банку інформації, спосіб розкриття якої встановлений чинним законодавством шляхом звернення до суду із відповідною заявою в порядку окремого провадження.
10. Оскільки отримання необхідної інформації заявник вважає можливою виключно через процесуальний інститут розкриття банківської таємниці в порядку окремого провадження, а не шляхом вжиття заходів забезпечення доказів перед поданням позову, ОСОБА_1 просив суд постановити ухвалу про розкриття
АТ КБ «ПриватБанк» інформації про особу-власника банківського рахунку, якому емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , шляхом надсилання на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 письмової інформації про: повне прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, зареєстровану адресу місця проживання власника рахунку, номери засобів зв'язку.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції
11. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 серпня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 січня
2026 року у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю відмовлено.
12. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, районний суд, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, мотивував своє рішення тим, що вимоги заяви по суті являються заявою про витребування/забезпечення доказів з метою подальшого стягнення безпідставно набутих коштів, що свідчить про наявність спору про право.
13. Відтак, на переконання судів попередніх інстанцій, встановлена обставина наявності спору про право унеможливлює вирішення питання про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю у порядку окремого провадження.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14. У лютому 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гайворонського І. В., на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року у вказаній справі.
15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 квітня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гайворонський І. В., просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
18. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
19. Зокрема, вказує, що суди дійшли помилкового висновку про наявність спору про право, оскільки він не має іншої процесуальної можливості витребувати запитувану інформацію, крім як шляхом застосування інституту розкриття банківської таємниці в порядку окремого провадження.
20. З урахуванням викладеного заявник вважає, що за встановлених у справі обставин помилковим є висновок судів попередніх інстанцій щодо визначення характеру заяви про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, як заяви про вжиття заходів забезпечення доказів.
21. На його думку, подання заяви про забезпечення доказів у порядку
статей 116-118 ЦПК України не є прийнятним, оскільки цей процесуальний інститут має іншу мету.
Відзив на касаційну скаргу від іншого учасника справи до Верховного Суду не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у серпні до Печерського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, яка була мотивована тим, що 10 травня
2024 року о 16:59 год. при спробі здійснення оплати за товари та послуги через мобільний додаток (банківський застосунок) «Приват24» він помилково переказав грошові кошти на суму 38 997,00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 .
23. Банківська картка № НОМЕР_1 емітована АТ КБ «ПриватБанк».
24. Крім прізвища, ім'я та по-батькові отримувача грошових коштів інші відомості щодо отримувача коштів заявникові не відомі.
25. Будь-які цивільно-правові відносини із вищевказаною особою у заявника відсутні.
26. Грошові кошти, зараховані на рахунок неналежного отримувача, на рахунок заявника повернуті не були.
27. У відповіді на скерований на адресу банку адвокатський запит від 07 серпня 2025 року про надання письмової інформації щодо ідентифікаційних даних власника поточного рахунку, на чиє ім'я АТ КБ «Приват Банк» емітував платіжну картку № НОМЕР_2 , представник заявника отримав відповідь про неможливість надання баком запитуваної інформації, оскільки остання складає банківську таємницю, яка може бути розкрита на письмовий дозвіл її власника чи на підставі рішення суду.
28. Повна інформація про власника рахунку-держателя платіжної картки
№ НОМЕР_1 (місце проживання, РНОКПП та дані засобів зв'язку) необхідна заявникові для звернення до неналежного отримувача коштів з метою повернення безпідставно набутих/утримуваних коштів.
29. Отримати вищезазначену інформацію та захистити свої права заявник іншим чином не може з огляду на характер витребовуваної у банку інформації, спосіб розкриття якої встановлений чинним законодавством шляхом звернення до суду із відповідною заявою в порядку окремого провадження.
30. Оскільки отримання необхідної інформації заявник вважає можливою виключно через процесуальний інститут розкриття банківської таємниці в порядку окремого провадження, а не через забезпечення доказів перед поданням позову, ОСОБА_1 просив суд постановити ухвалу про розкриття АТ КБ «ПриватБанк» інформації про особу-власника банківського рахунку, якому емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , шляхом надсилання на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 письмової інформації про: повне прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, зареєстровану адресу місця проживання власника рахунку, номери засобів зв'язку.
31. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 серпня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 січня
2026 року, у відкритті провадження у справі відмовлено у зв'язку із наявністю спору про право.
Позиція Верховного Суду
32. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
33. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
34. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
35. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
36. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
37. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
38. Предметом касаційного перегляду є ухвала районного суду про відмову
у відкритті окремого провадження у справі через наявність спору про право,
а також постанова апеляційного суду, ухвалена за наслідками перегляду зазначеної заяви.
39. Відповідно до частини першої статті 347 ЦПК України заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи у випадках, встановлених законом, подається до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу.
40. За приписами частини першої статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта; відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно
у випадках та в порядку, встановлених Законом про банки і банківську діяльність.
41. Відповідно до статті 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов'язані на вимогу клієнта надати, зокрема, інформацію та консультації з питань надання банківських послуг.
42. Згідно зі статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку, є банківською таємницею.
43. У статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю; застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.
44. Таким чином, інформацію, про отримання якої звернувся заявник, законом віднесено до категорії інформації з обмеженим доступом, стосовно якої не забезпечується вільний доступ усіх осіб.
45. Щодо отримання та розкриття такої інформації в чинному законодавстві встановлені певні процедури доступу та обґрунтовані обмеження в реалізації прав.
46. Так, відповідно до пункту 1.4 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267 (далі - Правила), банки зобов'язані за погодженням з клієнтом відображати в договорах, що укладаються між банком і клієнтом, застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її незаконне розголошення або використання.
47. У пункті 3.1 Правил передбачено, що письмовий запит та/або дозвіл клієнта про розкриття інформації, що містить банківську таємницю і власником якої є такий клієнт, складається за довільною формою. Письмовий запит (дозвіл) фізичної особи - клієнта банку має бути підписаний цією особою. Її підпис має бути засвідчений підписом керівника банку чи вповноваженою ним особою та відбитком печатки банку або нотаріально. Письмовий запит (дозвіл) юридичної особи - клієнта банку має бути підписаний керівником або вповноваженою ним особою та скріплений печаткою юридичної особи. Запит та/або дозвіл клієнта може бути включений до договору про надання банківських послуг, що укладається між клієнтом і банком. У договорі також можуть бути визначені підстави та межі розкриття банком інформації, що становить банківську таємницю клієнта. На письмовий запит власника інформації, що становить банківську таємницю, або з його письмового дозволу, банк розкриває таку інформацію
в обсязі, визначеному в письмовому запиті або дозволі.
48. Згідно з положеннями статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи, або за рішенням суду.
49. Вищевказаною нормою також передбачено коло суб'єктів, які мають право вимагати безпосередньо від банку розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, яке може змінюватися виключно на підставі закону. При цьому вказані суб'єкти мають право на отримання лише обмеженої інформації з урахуванням виконуваних ними функцій та з питань, зазначених у відповідному законі стосовно визначених суб'єктів.
50. У пункті 11 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
51. Порядок розгляду судом справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю щодо юридичних та фізичних осіб, врегульований
у Главі 12 ЦПК України.
52. Пунктами 4 та 5 частини першої статті 348 ЦПК України передбачено, що
у заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено: обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено; обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.
53. Згідно з частиною другою статті 350 ЦПК України, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав
і повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову
в задоволенні заяви.
54. Вищезазначене у своїй сукупності дає підстави для висновку, що встановлення судом відсутності підстав для розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, та/або повноважень у заявника вимагати її розкриття є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні заяви, а не відмови у відкритті провадження у справі.
55. Схожі висновки щодо застосування приписів Глави 12 ЦПК України викладені у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі
№ 757/53921/23-ц(провадження № 61-7087св24).
56. Відтак, у справі, що є предметом касаційного перегляду, заявник, порушуючи перед судом питання про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, зазначав, що її розкриття необхідне для ідентифікації власника банківського рахунку з метою звернення до нього із заявою про повернення помилково перерахованих грошових коштів.
57. Водночас, як вбачається зі змісту заяви, остання не містить жодних вимог, порушених, зокрема, до банку, як заінтересованої особи, а відтак колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності спору про право, що унеможливлює вирішення питання про розкриття банківської таємниці у порядку окремого провадження.
58. Більше того колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо характеру заяви як заяви про забезпечення доказів у справі
з огляду на таке.
59. Відповідно до частини першої, другої статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
60. Згідно із статтею 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів обов'язково зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази,
у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.
61. Відтак комплексний аналіз наведеного дає підстави для висновку, що забезпечення доказів здійснюється лише за наявності ризику їх подальшої втрати.
62. Звертаючись до суду із заявою про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, ОСОБА_1 не порушував перед судом питання про забезпечення доказів, але мав на меті отримати інформацію щодо особи, на ім'я якої відкрито банківський рахунок, за відсутності якої він позбавлений можливості звернутися до суду як із позовом про повернення безпідставно набутих грошових коштів, так і з заявою про вжиття заходів забезпечення доказів, оскільки в силу приписів пункту 3 частини першої статті 117 ЦПК України та пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України як у змісті заяви про вжиття заходів забезпечення доказів, так і у змісті позовної заяви мають бути зазначені, зокрема повне найменування або ім'я сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження або місце проживання чи перебування, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, тобто відомості щодо інших учасників справи.
63. За таких обставин колегія суддів доходить до висновку, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов передчасного висновку щодо характеру порушеної перед судом заяви та, як наслідок, щодо відсутності підстав для вирішення питання про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю в порядку окремого провадження
у справі.
64. Вищезазначене підтверджує доводи заявника касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права та дає підстави для висновку, що районний суд, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження
у справі, що є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
65. При новому розгляді справи судам попередніх інстанцій необхідно з'ясувати характер інформації, розкриття якої просить заявник, а також дослідити наявність підстав для розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю,
і повноважень заявника вимагати її розкриття, а також урахувати, що відсутність останніх є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні заяви, а не для відмови у відкритті провадження у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
66. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
67. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
68. Таким чином, оскільки доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду із направленням справи для продовження розгляду до районного суду.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гайворонського Ігоря Валерійовича, задовольнити.
2. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк В. В. Шипович