06 травня 2026 року
м. Київ
справа № 522/10164/19
провадження № 61-14826 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Шаркова Наталя Робертівна, на постанову Одеського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М.,Сєвєрової Є. С., Таварткіладзе О. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . Над його квартирою поверхом вище находиться квартира АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 .
У ніч з 17 травня на 18 травня 2019 року належну йому квартиру було затоплено, про що комісією ТОВ «Управдом 1» складено акт про залиття, у якому вказано, що вода текла з верхнього поверху - квартири АДРЕСА_2 , в якій проживає відповідач. В результаті залиття квартири пошкоджено стіни і стелю дитячої кімнати, стінну шафу у дитячій кімнаті, коридор.
В добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодувати завдану шкоду та уникає будь-якої відповідальності.
Вказував, що наслідок залиття квартири, він зазнав душевних страждань, обумовлених пошкодженням його майна, необхідністю проживати у пошкодженій квартирі, що негативно відобразилось не тільки на його душевно-емоціональному стані, але й на стані здоров'я.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд стягнути з ОСОБА_2 : майнову шкоду, без врахування пошкоджень меблевих конструкцій (стінної шафи тощо), заподіяну внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , у розмірі 41 765, 51 грн, та вартість ремонтно-відновлювальних робіт для усунення пошкоджень внаслідок залиття квартири у розмірі 42 629, 43 грн; 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди та судові витрати у справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2022 року у складі судді Чернявської Л. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що висновку експерта від 27 квітня 2020 року № 05/1/2020 судової будівельно-технічної експертизи, проведеної судовим експертом Чорною Ю. П. за заявою відповідача, зазначено, що у результаті візуально-інструментального обстеження квартири АДРЕСА_3 встановлено відсутність ознак порушення герметичності систем, які виражаються у вільних витоках води із трубопроводів, арматури, з'єднань тощо; відсутність ознак проведеного ремонту систем та сантехнічних приладів, які виражаються у порушенні цілісності матеріалу на трубопроводах та запірної арматурі, наявності хомутів тощо; відсутність ознак пошкодження опоряджувальних покриттів або конструктивних елементів внаслідок дії води, які виражаються у плямах та патьоках від дії рідини на поверхні покриттів, здуття та відшарування оздоблення. У зв'язку з цим визначити причини залиття квартири АДРЕСА_1 та встановити, чи відбулось залиття квартири АДРЕСА_4 через квартиру АДРЕСА_2 , на момент проведення експертом фактичного огляду неможливо.
У висновку експерта від 18 червня 2020 року № 19-5259 будівельно-технічної експертизи, проведеної судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Пушок О. Л. за заявою позивача, зазначено, що можливою причиною залиття квартири АДРЕСА_1 є пошкодження труби подачі води або каналізаційної труби при зливі з ванної у ванній кімнаті «5» квартири АДРЕСА_5 .
В судовому засіданні експерт Пушок О. Л. зазначила, що залиття квартири АДРЕСА_4 відбулося із квартири АДРЕСА_2 , проте не змогла пояснити, чому у складеному нею висновку від 18 червня 2020 року № 19-5259 міститься не категоричний, а ймовірний висновок.
Суд першої інстанції зазначив, що ймовірний висновок допускає можливість існування факту, але й не виключають абсолютно іншого (протилежного) виведення, а тому ймовірний висновок експерта - це не більше ніж припущення, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України).
Крім того, із пояснень експерта ОСОБА_3 встановлено, що вона не обстежувала інші квартири, розташовані на десятому та одинадцятому поверхах другої секції будинку АДРЕСА_6 , що, на думку суду, не може категорично виключати, що залиття квартири АДРЕСА_4 відбулося з будь-якої іншої квартири, що розташовані на верхніх поверхах будинку.
За встановлених обставин суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними, достатніми та допустимими доказами факту залиття його квартири саме з вини відповідача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2022 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої внаслідок залиття квартири майнової шкоди у розмірі 84 394, 94 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з проведенням експертизи, в розмірі 15 072 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за положеннями частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідач як власник квартири АДРЕСА_3 не довів, що злиття квартири АДРЕСА_4 відбулося не з його квартири, тобто не довів, що шкоди завдано не з його вини.
Розмір матеріальних збитків, завданих позивачу внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , розрахований експертом у висновку від 18 червня 2020 року № 19-5259 та відповідачем не спростовано.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000 грн, апеляційний суд виходив з того, що такий розмір відшкодування узгоджується з положенням частини 3 статті 23 ЦК України та відповідає вимогам розумності і справедливості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25 листопада 2025 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_2 - адвокат Шаркова Н. Р. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2022 року .
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 243/7452/15-ц, від 11 лютого 2019 року у справі № 565/1700/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007, від 07 грудня 2022 року у справі № 303/4566/20, від 08 лютого 2024 року у справі № 480/8341/22, від 24 квітня 2024 року у справі № 2-2330/2006.
Також підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції безпідставно поновив ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, який, зловживаючи процесуальними правами, подав апеляційну скаргу більш ніж через дев'ять місяців після оприлюднення рішення на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 522/10164/19, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
05 січня 2026 року матеріали цивільної справи № 522/10164/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Шаркової Н. Р. мотивована тим, що апеляційної інстанції безпідставно поклав в основу оскаржуваного судового рішення висновок експерта від 18 червня 2020 року № 19-5259 будівельно-технічної експертизи, який не містить категоричної відповіді про те, що залиття квартири АДРЕСА_1 відбулось із квартири АДРЕСА_2 , а лише вказує про ймовірну можливість залиття квартири позивача через пошкодження системи водопостачання, які могли виникнути в результаті перепланування квартири відповідача.
Водночас, ймовірний висновок експерта не може бути покладений в основу рішення суду, оскільки є припущенням. При цьому суд не звернув увагу на те, що інші квартири, з яких могло відбутися залиття квартири ОСОБА_1 , експертом взагалі не досліджувались.
Вказує, що необхідною умовою задоволення судом позовних вимог до власника квартири про відшкодування шкоди, завданої залиттям, є надання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що саме відповідачем було порушено правила експлуатації будинку та наявність причинного зв'язку між цим порушенням й наслідками залиття приміщення, власником якого є позивач. При цьому заявник посилається на відповідну практику Верховного Суду.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив позивачу строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 , як позивач, був обізнаний про розгляд ініційованої ним справи та був зобов'язаний цікавитись результатами її розгляду.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 19 травня 2017 року державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори Назарчук Н. М., зареєстрованого в реєстрі за № 5873, є власником квартири, загальною площею 102, 5 кв. м, житловою площею 63, 1 кв. м, що знаходиться на 9-му поверсі десятиповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_7 (а. с. 15, 16, 19-20, т. 1).
ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 16 липня 2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А., зареєстрованого в реєстрі за № 8643, є власником квартири, загальною площею 102, 3 кв. м, житловою площею 60, 9 кв. м, що знаходиться на 10-му поверсі десятиповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_8 (а. с. 50-52, 53-55, т. 1).
Квартира АДРЕСА_3 , знаходиться над квартирою АДРЕСА_4 .
Згідно з актом, складеним комісією ТОВ «Управдом 1», в ніч з 17 на 18 травня 2019 року мало місце затікання води в квартиру АДРЕСА_1 . Затікання води виявлено в житловій кімнаті, площею 14, 8 кв. м, та коридорі, площею 16, 0 кв. м; у коридорі вода текла по центру стелі із технічного отвору для встановлення світильника, в кімнаті вода текла по стіні. При виявленні затікання води власником квартири велась фото та відео фіксація місць протікання в квартирі АДРЕСА_4 . На момент огляду в квартирі АДРЕСА_2 видимих протікань не було (огляд проводився через 10-12 годин після виявлення протікання), підлога під ванною в квартирі АДРЕСА_2 на момент огляду була вологою; ванна встановлена в стороні від стояка та знаходиться над житловою кімнатою квартири АДРЕСА_4 . Огляд проводився представниками керуючої компанії ТОВ «Управдом 1» у присутності представників (власників) квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 . Візуально виявити причину протікання не вдалося, можливою причиною протікання є пошкодження труби на подачу води чи каналізаційної труби при зливі з ванної; для точної причини протікання необхідно демонтувати ванну в квартирі АДРЕСА_2 для доступу до огляду комунікацій, які в силу різних причин могли протікати. Оглядом квартири АДРЕСА_9 , видимих ознак протікання не виявлено (а. с.25, т. 1).
Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_4 , пояснив, що він є директором ТОВ «Управдом 1», яке є обслуговуючою компанією будинку АДРЕСА_6 . 18 травня 2019 року він у складі комісії відвідав квартири, що належать сторонам; викладені в акті про залиття обставини підтвердив.
У висновку експерта від 27 квітня 2020 року № 05/1/2020 судової будівельно-технічної експертизи, проведеної судовим експертом Чорною Ю. П. за заявою ОСОБА_2 від 21 лютого 2020 року, в результаті візуально-інструментального обстеження квартири АДРЕСА_3 встановлено відсутність ознак порушення герметичності систем, які виражаються у вільних витоках води із трубопроводів, арматури, з'єднань тощо; відсутність ознак проведеного ремонту систем та санітарних приладів, які виражаються у порушенні цілісності матеріалу на трубопроводах та запірній арматурі, наявності хомутів тощо; відсутність ознак пошкодження опоряджувальних покриттів або конструктивних елементів внаслідок дії води, які виражаються у плямах та патьоках від дії рідини на поверхні, здуття та відшарування оздоблення. За наслідками обстеження експерт зробив висновок про те, що визначити причини залиття квартири АДРЕСА_4 , факт події якої відображено в акті комісії ТОВ «Управдом 1», неможливо. Встановити, чи відбулось залиття квартири АДРЕСА_4 через квартиру АДРЕСА_2 на момент проведення експертом фактичного огляду не виявилося можливим (а. с. 124-137, т. 1).
В описовій частині висновку експерта від 27 квітня 2020 року № 05/1/2020, зокрема, вказано, що у приміщенні туалету (площа 1, 9 кв. м) встановлений унітаз зі змивним бачком; загальні інженерні комунікації, до яких підключений унітаз, прокладені скритно. У приміщенні ванної кімнати встановлені ванна зі змішувачем, вмивальник зі змішувачем, біде, пральна машина; загальні інженерні комунікації, до яких підключені вказані прилади, прокладені скритно.
Експерт ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала висновки та пояснила, що після спливу тривалого періоду часу визначити причини залиття квартири неможливо. Довести, що залиття квартири АДРЕСА_4 відбулося саме з квартири АДРЕСА_2 також неможливо.
У висновку експерта від 18 червня 2020 року № 19-5259 будівельно-технічної експертизи, проведеної судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Пушок О. Л. за заявою ОСОБА_1 від 22 серпня 2019 року, зазначено, що можливою причиною залиття квартири АДРЕСА_1 є пошкодження труби подачі води або каналізаційної труби при зливі з ванної у ванній кімнаті «5» квартири АДРЕСА_5 . Внаслідок залиття квартири АДРЕСА_4 виникли наступні пошкодження: на стінах та стелі присутні плями, патьоки жовтого (біло-жовтого) та жовто-бурого кольору, потемнілі стики на шпалерах, спостерігається розповсюдження плісняви та грибку, адгезія облицювальної плитки, тріщини на набухлість затирального розчину швів між плиткою. Технічною причиною пошкоджень квартири АДРЕСА_4 безпосередньо є залиття. Вартість ремонтно-відновлювальних робіт для усунення пошкоджень від залиття у квартирі АДРЕСА_4 у діючих цінах на будівельні матеріали та послуги становить 42 629, 43 грн. Вартість майнової шкоди (матеріального збитку) без врахування пошкоджень меблевих конструкцій (стінової шафи, тощо), заподіяної залиттям приміщень квартири АДРЕСА_4 , з урахуванням фізичного зносу на вартість будівельних матеріалів, становить 41 765, 51 грн (а. с. 145-171, т 1).
В описовій частині висновку експерта від 18 червня 2020 року № 19-5259, зокрема вказано, що при проведенні натурального обстеження пошкоджень від залиття приміщень встановлено, що окрім зазначених в акті приміщень виявлено пошкодження також у санвузлі «4-5». У зв'язку з тим, що експертиза проводиться з розривом у часі між залиттям квартири АДРЕСА_4 , яке відбулося в ніч з 17 на 18 травня 2019 року, та датою обстеження - 21 січня 2020 року, з огляду на відсутність протікань на момент обстеження, дослідження причин, джерела залиття квартири АДРЕСА_4 , причинно-наслідкового зв'язку встановлюється за наявними матеріалами, а саме акту комісії ТОВ «Управдом-1». У висновку зазначено, що 21 лютого 2020 року проводилось обстеження розташованої вище квартири АДРЕСА_2 на 10-у поверсі будинку, яким було виявлено зміни у плануванні квартири, а саме стіна ванної кімнати «5» зміщена приблизно на 1, 0 м за рахунок площі кімнати «4» з розміщенням акрилової ванни саме над приміщенням кімнати «3» квартири АДРЕСА_4 , про що також зазначено в акті про залиття, та є порушенням будівельних норм. Місце локалізації слідів залиття квартири АДРЕСА_4 зосереджені у частині коридора «1», наближеної до санвузла, кімнаті «3» ближче до дверей та у санвузлі «4-5» з суміжною стіною кімнати. В ході проведення обстеження експерт звернув увагу на опорний каркас під ванною, який має видимі сліди утворення корозії металі, що в свою чергу свідчить про вплив вологи. Місце локалізації слідів залиття у квартирі АДРЕСА_4 та зміна у плануванні вище розташованої квартири АДРЕСА_2 (стіна ванни кімнати «5» зміщена, в результаті чого частина ванної кімнати знаходиться над житловою кімнатою «3» нижче розташованої квартири АДРЕСА_4 ; у притул цієї стіни розміщена акрилова ванна з розташуванням під нею сантехнічних комунікацій та наявної корозії на опорному каркасі під ванною) свідчить про імовірну можливість залиття квартири АДРЕСА_4 саме з квартири АДРЕСА_2 .
Експерт ОСОБА_3 в судовому засіданні надала суду першої інстанції усні пояснення щодо висновку від 18 червня 2020 року № 19-5259.
Згідно з інформацією ТОВ «Управдом-1», за період з 01 по 31 травня 2019 року скарг і заяв (письмових чи усних) про залиття чи протікання води (за виключенням квартири АДРЕСА_4 ) від мешканців будинку АДРЕСА_6 не надходило, в тому числі і від суміжних з квартирою АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 (а. с. 186, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Шаркова Н. Р., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Шаркова Н. Р., серед іншого, посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, який, зловживаючи процесуальними правами, подав апеляційну скаргу більш ніж через дев'ять місяців після оприлюднення рішення на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.
З матеріалів справи вбачається, що 20 жовтня 2022 року ухвалено рішення місцевим судом.
20 липня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Забунов І. С., звернувся до суду із апеляційною скаргою на рішення місцевого суду. В апеляційній скарзі заявник як на підставу поновлення строку на апеляційне оскарження посилався на те, що рішення місцевого суду він не отримував, дізнався про нього 07 липня 2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. Вважав вказані обставини поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 04 серпня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнив, поновив строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду від 20 жовтня 2022 року та відкрив апеляційне провадження у справі.
Обґрунтовуючи підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зазначив, що згідно з доводами скаржника, з оскаржуваним рішенням суду він ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень 07 липня 2023 року, апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо подав до суду апеляційної інстанції 20 липня 2023 року, тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Колегія суддів вважає вказані висновки апеляційного суду передчасними з огляду на таке.
Стаття 2 ЦПК України визначає, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Статтею 354 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарженняможе бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строкуна апеляційне оскарженнядосліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарженнявнаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Тлумачення вказаних норм, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, від 21 жовтня 2010 року; PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008року; USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46-53, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року; OSOVSKA AND OTHERS v. UKRAINE, № 2075/13, 19306/13, 28131/13, 21478/14, 56107/14, § 27-29, ЄСПЛ, від 28 червня 2018 року; SABADASH v. UKRAINE № 28052/13, § 31-34, ЄСПЛ, від 23 липня 2019 року), свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження.Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження.Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема, у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Зазначені правові висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18).
Як вказувалось вище, ОСОБА_1 як на підставу поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду посилався на неотримання рішення суду першої інстанції від 20 жовтня 2022 року та ознайомлення з його змістом в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 07 липня 2023 року.
Суд апеляційної інстанції, задовольняючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, погодився із вказаними доводами апелянта.
Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі CASE OF UNION ALIMENTARIA SANDERS S.A. v. SPAIN, заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі KАRAKUTSYA v. UKRAINE, заява № 18986/06).
Заявник із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили, ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення (див.: постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі № 9901/471/21, провадження №11-114заі23, від 25 вересня 2024 рок у справі № 490/9587/18, провадження № 14-29цс24 та інші).
Слід також враховувати правову позицію ЄСПЛ, зокрема, у справі PONOMARYOV v. UKRAINE, заява № 3236/03, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 як позивач у справі отримував судові повістки (а. с. 44, 93, т. 1; а. с. 23, т. 2), подавав заяви (а. с. 32, т. 1), зокрема, позовну заяву про збільшення позовних вимог (а. с. 143-145, т. 1); представник ОСОБА_1 - адвокат Гоцуленко С. В. подавав заяви та клопотання (а. с. 64-66, 85-86, 94-95, 103-104, 114-116, 140-141, 182-183, 184-185, 188-189, 208-209, 241, т. 1; а. с. 12-13, 30-31, ), приймав участь у судових засіданнях (а. с. 67-68, 110-111, 178-180, 194-197, 203-204, 211-212, 217-220, 243-244, 248-249, т. 1; а. с. 3-4, 17, т. 2), надавав письмові пояснення (а. с. 190-192, т. 1).
26 жовтня 2022 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено надання загального доступу до повного тексту рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2022 року у справі № 522/10164/19.
Колегія суддів вважає. що висновки апеляційного суду про наявність підстави для поновлення позивачу пропущеного строку на апеляційне оскарження, який становить більш ніж дев'ять місяців з моменту ухвалення судового рішення та надання до нього загального доступу, є необґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що неотримання позивачем (ініціатором судового розгляду) рішення місцевого суду, не може вважатись поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження.
Водночас сама по собі вказівка про наявність підстав для поновлення строку не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Ураховуючи викладене, оскаржувана постанова апеляційного суду не може вважатись законною та обґрунтованою, оскільки апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі та вирішуючи спір по суті, належно не перевірив доводи ОСОБА_1 про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, та порушенням принципу res judicata.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, тому наявні підстави для скасування як постанови апеляційного суду від 25 вересня 2025 року, так і ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження від 04 серпня 2023 року, якою, серед іншого, поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження, та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження відповідно до статті 411 ЦПК України.
Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те, що судовий збір за наведених умов стягується лише при ухваленні рішення по суті спору. В усіх інших випадках, зокрема, при вирішенні процесуального питання як у цій справі, судові витрати розподіляються за правилами статті 141 ЦПК України при вирішенні спору по суті.
Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Шаркова Наталя Робертівна, задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року, ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 серпня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк
В. В. Шипович