05 травня 2026 року
м. Київ
справа № 650/6320/25
провадження № 61-1841ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченко на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області
від 13 жовтня 2025 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року у справі за скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченко на дії приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Дмитра Сергійовича,
03 лютого 2026 року СТОВ ім. Шевченко засобами поштового зв'язку надіслало
до Великоолександрівського районного суду Херсонської області касаційну скаргу на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області
від 13 жовтня 2025 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року у зазначеній справі.
До Верховного Суду зазначена касаційна скарга від суду першої інстанції надійшла 13 лютого 2026 року.
Верховний Суд ухвалою від 26 лютого 2026 року вказану касаційну скаргу залишив без руху та встановив заявнику строк для усунення її недоліків.
Заявнику роз'яснено, що у разі невиконання у встановлений судом строк вимог вказаної ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику.
Копія ухвали Верховного Суду від 26 лютого 2026 року направлялася рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу заявника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченко, зазначену у касаційній скарзі, а саме: 74232, Херсонська обл., Бориславський р-н, с. Гаврилівка, вул. Кооперативна, 4.
30 березня 2026 року конверт з копією ухвали Верховного Суду, адресований
Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю ім. Шевченко за вказаною в касаційній скарзі адресою повернувся до Верховного Суду з довідкою Укрпошти «Причина повернення: за закінченням терміну зберігання».
За змістом частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше
не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Згідно з відповіддю, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», вбачається наявність зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС у директора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченко Стародубець Н. М. з 29 січня 2026 року.
Згідно з повідомленням про доставлення електронного листа ухвалу про залишення касаційної скарги без руху від 26 лютого 2026 року надіслано одержувачу
директору СТОВ ім. Шевченко Стародубець Н. М. в її електронний кабінет
та доставлено до електронного кабінету 28 лютого 2026 року о 1:40:28.
Відповідно до частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Крім того з інформацією з АСД ВС убачається, що директор СТОВ ім. Шевченко Стародубець Н. М. 19 лютого 2026 року зверталася до суду касаційної інстанції
щодо надання інформації по провадженню № 61-1841ск26, на що їй Верховний Суд листом від 23 березня 2026 року надав відповідь про те, що ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2026 року касаційну скаргу залишено без руху.
Пунктом 6 частини другої статті 43 ЦПК України визначено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України).
Так, у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 753/21967/15-ц зазначено, що добросовісність учасників судового процесу, зокрема полягає у тому, щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов'язками, правилами поведінки виконувати усі правила та вживати заходи щодо обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судом обов'язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.
До суду касаційної інстанції від заявника не надходила заява про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.
Станом на 05 травня 2026 року вимоги ухвали Верховного Суду від 26 лютого
2026 року заявник не виконав, недоліки касаційної скарги не усунув і відомості
про те, що заявник вживав заходи щодо усунення недоліків скарги, у Єдиній автоматизованій системі діловодства Верховного Суду відсутні.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги
у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими,
ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45;
«Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду,
не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання
(МПП «Голуб» проти України, № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).
З огляду на імперативну вказівку процесуального закону оскільки у відведений судом строк, станом на 05 травня 2026 року, недоліки касаційної скарги
не усунуто, тому касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала.
Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою
для повернення скарги.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченко на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 13 жовтня 2025 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року у справі за скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченко на дії приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Дмитра Сергійовича, вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко