04 травня 2026 року
м. Київ
справа № 554/15675/22
провадження № 61-9983св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальний заклад «Харківська гімназія № 127 Харківської міської ради»,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 13 грудня 2024 року в складі судді Бугрія В. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 липня 2025 року в складі колегії суддів:Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Харківська гімназія № 127 Харківської міської ради» (далі - Харківська гімназія № 127), у якому просила:
зобов'язати Харківську гімназію № 127 внести зміни до її трудової книжки, а саме: внести запис про недійсність запису за № 39 від 01 вересня 2022 року про звільнення з посади вчителя англійської мови у зв'язку із закінченням строку трудового договору на підставі статті 36 КЗпП України;
зобов'язати Харківську гімназію № 127 внести запис до її трудової книжки про зміну дати звільнення на дату фактичного отримання трудової книжки та підстави такої зміни (наказ, розпорядження);
стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2022 року до дати фактичного отримання трудової книжки.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 01 вересня 2021 року працювала в Харківській гімназії № 127 на посаді вчителя англійської мови на умовах строкого трудового договору.
З 29 серпня 2022 року до 07 вересня 2022 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні.
30 вересня 2022 року через мобільний застосунок «Viber» вона отримала копію наказу про її звільнення від 01 вересня 2022 року та копію запису з трудової книжки.
У наказі про звільнення зазначено, що її звільнено з посади вчителя англійської мови за угодою сторін на підставі її заяви від 31 серпня 2022 року за статтею 36 КЗпП України. Однак 31 серпня 2022 року вона перебувала на лікарняному і заяви про звільнення за угодою сторін не писала.
Водночас до трудової книжки внесено запис № 39 про звільнення її з посади вчителя англійської мови у зв'язку із закінченням строку трудового договору за статтею 36 КЗпП України.
У зв'язку із невідповідністю зазначеної в наказі причини звільнення із записом, зробленим у трудовій книжці, вона звернулася до відповідача з проханням виправити ці порушення. Також у телефонній розмові з працівником відповідача просила повернути їй трудову книжку і надіслати документи засобами поштового зв'язку. Однак відповіді не отримала.
Посилаючись на викладене, оскільки їй до цього часу не надіслано трудову книжку, просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 13 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 03 липня 2025 року, у позові відмовлено.
Судові рішення мотивована безпідставністю позову.
Позивач звільнена з роботи 31 серпня 2022 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору. Наказ про звільнення не оскаржувала.
ОСОБА_1 особисто отримала трудову книжку лише 11 березня 2024 року. Водночас доказів вини роботодавця у невидачі їй трудової книжки в матеріалах справи немає.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2025 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 13 грудня 2024 року і постанову Полтавського апеляційного суду від 03 липня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Як на підставу касаційного оскарження посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суди не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду 25 квітня 2019 року в справі № 812/973/17, від 13 листопада 2019 року в справі № 207/1385/16-ц, від 13 грудня 2023 року в справі № 757/22437/22-ц, від 28 лютого 2024 року в справі № 910/12005/22.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що конструкція статті 235 КЗпП України та пункту 4.1 Інструкції № 58 як на підставу для відповідальності роботодавця вказує саме на вину власника або уповноваженого ним органу щодо затримки у видачі трудової книжки звільненому працівнику.
При цьому зазначені норми не містять застережень щодо звільнення від встановленої законом відповідальності через наявність певних факторів неможливості вчинення роботодавцем дій щодо вручення працівникові в день звільнення трудової книжки.
Оскільки відповідач не дотримався строків видачі трудової книжки, вона має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
28 серпня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Відповідно до наказу № 80-К від 31 серпня 2021 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу в Харківську гімназію № 127 на посаду вчителя англійської мови на строк з 01 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року.
Наказом № 49-к від 31 серпня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя англійської мови у зв'язку із закінченням строку трудового договору.
01 вересня 2022 року в трудову книжку позивача зроблено запис про звільнення з посади вчителя англійської мови у зв'язку із закінченням строку трудового договору (пункт 2 статті 36 КЗпП України) на підставі наказу № 49-к від 01 вересня 2022 року.
Надалі в трудовій книжці позивача зазначено, що цей запис недійсний. Вказано, що позивач звільнена з посади вчителя англійської мови 31 серпня 2022 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору, згідно з пунктом 2 статті 36 КЗпП України, на підставі наказу № 49-к від 31 серпня 2022 року.
Згідно з книгою обліку трудових книжок і вкладишів до них працівників Харківської гімназії № 127, копію трудової книжки ОСОБА_1 отримала 11 березня 2024 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до статті 48 КЗпП України облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
На вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов'язковому порядку не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу.
Роботодавець на вимогу працівника зобов'язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.
Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 05 лютого 2021 року № 1217-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати належно оформлену трудову книжку працівнику, з яким укладено трудовий договір до набрання чинності цим Законом та який звільняється до завершення процедури включення до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутніх відомостей про трудову діяльність, у день звільнення.
У пункті 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58), зазначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.
Згідно з пунктом 4.2 Інструкції № 58, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.
Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Звертаючись з цим позовом до суду, ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідач не видав їй трудову книжку у день звільнення, а тому зобов'язаний сплатити середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки, а також змінити дату звільнення на день видачі трудової книжки.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема, у постанові від 14 липня 2021 року в справі № 569/6979/20) про те, що середній заробіток у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові, якщо така затримка призвела до вимушеного прогулу працівника, тобто затримка видачі трудової книжки перешкодила його працевлаштуванню.
Отже, для застосування цієї норми права необхідно наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.
При цьому реалізація права працівника отримати трудову книжку та копію наказу про звільнення кореспондується не лише з обов'язком роботодавця видати вказані документи, а й із добросовісною поведінкою самого працівника, який за наявності відповідної пропозиції роботодавця та фактичної можливості отримати ці документи, не ухиляється від їх отримання.
Суди встановили, що ОСОБА_1 звільнена з роботи 31 серпня 2022 року.
Будучи обізнаною про своє звільнення з 31 серпня 2022 року, позивач жодних дій щодо отримання трудової книжки не здійснила, за місцем роботи не з'явилась, письмової заяви про направлення їй трудової книжки засобами поштового зв'язку відповідачу не подавала.
Крім того, жодних доказів того, що неотримання трудової книжки перешкоджало їй у працевлаштуванні, і того, що затримка видачі трудової книжки пов'язана з діями відповідача, а не власною бездіяльністю, позивач суду не надала.
За відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження факту того, що саме з вини відповідача позивачу вчасно не було видано трудову книжку, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову.
Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у наведених у касаційній скарзі постановах.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 13 грудня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко