5 травня 2026 року
м. Київ
справа № 308/12391/22
провадження № 61-7270св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - державний виконавець Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області
Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гусєв Олександр Олександрович,
стягувач - Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк»,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гусєва Олександра Олександровича за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 грудня
2022 року, постановлену у складі судді Дегтяренко К. С., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 3 квітня 2023 року, ухвалену колегією у складі суддів
Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю., Готри Т. Ю.,
Короткий зміст вимог скарги
У вересні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Сільваши В. М, звернувся зі скаргою на дії державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - державний виконавець) Гусєва О. О.
В обґрунтування скарги зазначав, що у провадженні державного виконавця
Гусєва О. О. перебуває виконавче провадження ВП № 50378775 з примусового виконання виконавчого листа № 308/4475/14-ц, виданого Ужгородським міськрайонним суду Закарпатської області 13 січня 2016 року, про стягнення
з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - АБ «Укргазбанк») боргу в розмірі 3 429 931,88 грн та 3 654,00 грн судових витрат.
На 19 вересня 2022 року у вказаному виконавчому провадженні залишок заборгованості ОСОБА_1 перед АБ «Укргазбанк» складає 851 100,99 грн.
10 вересня 2021 року державний виконавець Гусєв О. О. виніс постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, а саме
ПП «Бізнес-Експерт» для участі у виконавчому провадженні.
11 листопада 2021 року ОСОБА_1 надав доступ до нежитлової будівлі - частина ферми, розташованої на АДРЕСА_1 . Огляд та фотофіксація предмета оцінки проведена у присутності представника стягувача, директора ПП «Бізнес- Експерг», боржника ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 . Відповідний звіт про визначення ринкової вартості нежитлової будівлі - зазначеної частини ферми надано державному виконавцю протягом 10 днів з моменту оцінки.
Однак з невідомих причин вказаний звіт не взято до уваги та аукціон з продажу арештованого майна державний виконавець не призначив.
9 вересня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку отримав копію іншого звіту про оцінку майна, згідно з яким ринкова вартість зазначеної нежитлової будівлі
складає 1 381 968 грн. Боржнику не відомо, яким чином проведено оцінку майна, оскільки доступу до нерухомого майна виконавець не просив, і оцінювач не здійснював огляд нерухомого майна всередині.
Заявник вважає протиправними дії державного виконавця Гусєва О. О. щодо визначення вартості арештованого майна - нежитлової будівлі (частини ферми), розташованої на АДРЕСА_1 , протиправним, оскільки оцінка проводилася без його повного огляду, що призвело до значного заниження оцінки вартості нерухомого майна.
За таких обставин заявник просив визнати протиправними:
- дії державного виконавця Гусєва О. О. щодо визначення оціночної вартості майна, належного боржнику ОСОБА_1 , у межах виконавчого провадження ВП № 50378775, а саме нежитлової будівлі (частини ферми) загальною площею 1 080 кв. м, розташованої на АДРЕСА_1 , в розмірі 1 381 968 гривень відповідно до звіту про оцінку майна
від 17серпня 2022 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Байт»;
- оцінку вартості майна боржника ОСОБА_1 відповідно до вказаного звіту.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 грудня 2022 року скаргу задоволено.
Визнано протиправними:
- дії державного виконавця Гусєва О. О. щодо визначення оціночної вартості майна, належного боржнику ОСОБА_1 , у межах виконавчого провадження ВП № 50378775, а саме нежитлової будівлі (частини ферми) загальною площею 1 080 кв. м, розташованої на АДРЕСА_1 , в розмірі 1 381 968 грн відповідно до звіту про оцінку майна
від 17 серпня 2022 року, складеного ТОВ «Байт»;
- оцінку вартості майна боржника ОСОБА_1 відповідно до вказаного звіту.
Суд першої оцінки керувався тим, що:
- у висновку про вартість майна від 17 серпня 2022 року відсутні відомості про огляд об'єкта дослідження та про неможливість його проведення;
- у судовому засіданні експерт-оцінювач ТОВ «Байт» - ОСОБА_3 зазначив, що він не оглядав об'єкт оцінки, а всі вихідні дані отримав від стягувача; неможливість особистого огляду, мотивував тим, що стягувач та виконавець повідомили йому про відсутність доступу до об'єкта;
- в матеріалах справи відсутні докази повідомлення державним виконавецем боржника про призначення нового оцінювача;
- оцінка вартості належного ОСОБА_1 майна проведена суб'єктом оціночної діяльності з порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1,
6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оскільки суб'єкт оціночної діяльності здійснив незалежну грошову оцінку майна без особистого огляду ним об'єкта оцінки і реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передачі майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартості.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 3 квітня 2023 року апеляційну скаргу АБ «Укргазбанк» залишено без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 грудня 2022 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення скарги, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У травні 2023 року АБ «Укргазбанк» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 грудня
2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 3 квітня 2023 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку судів про визнання протиправними дій державного виконавця, оскільки правовий аналіз
статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що учасники виконавчого провадження мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї
статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Помилковими вважає заявник висновки судів щодо проведення оцінки майна з порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оскільки у пункті 56 Національного стандарту зазначено про наявність у оцінювача права здійснити оцінку об'єкта оцінки без його особистого огляду.
Зазначає про порушення судами частини першої статті 81, частин першої та
третьої статті 89, статті 263, пункту 1 частини першої статті 264, пунктів 1, 2, 3
частини четвертої статті 265 ЦПК України.
Позиція інших учасників справи
У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сільваши В. М. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Просив врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 308/12140/16-ц (провадження № 14-187цс19), про те, що:
- визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду, тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців;
- реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передачі майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартістю.
Також просив врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постановах
від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15 (провадження № 61-41382св18),
від 1 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10 (провадження № 61-12239св19),
від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, про те, що недотримання оцінювачем порядку визначення вартості майна боржника згідно з вимогами Закону
України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», зокрема в частині належного ознайомлення оцінювача з об'єктом оцінки, є підставою визнання таких дій неправомірними, а звіту про оцінку - недійсним.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у провадженні державного виконавця Гусєва О. О. перебуває виконавче провадження ВП № 50378775 з примусового виконання виконавчого листа № 308/4475/14-ц, виданого Ужгородським міськрайонним суду Закарпатської області 13 січня 2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» боргу в розмірі 3 429 931,88 грн та 3 654,00 грн судових витрат
У ході виконавчих дій державним виконавцем проведено опис та арешт майна боржника і постановою державного виконавця накладено арешт
на майно - нежитлову будівлю (частину ферми) загальною площею 1 080 кв. м, розташовану на АДРЕСА_1 .
10 вересня 2021 року державний виконавець Гусєв О. О. виніс постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Експертом-оцінювачем проведено оцінку зазначеного об'єкта нерухомого майна, складено звіт від 15 листопада 2021 року та направлено його до відділу ДВС.
Суди встановили, що вказаний звіт не реалізовано у зв'язку зі спливом строку його дії та не переданням у цей строк майна на реалізацію.
25 липня 2022 року державний виконавець Гусєв О. О. виніс постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні і призначив відповідним суб'єктом ТОВ «Байт».
17 серпня 2022 року суб'єкт оціночної діяльності - експерт-оцінювач ОСОБА_3 здійснив незалежну грошову оцінку нежитлової будівлі (частини ферми) загальною площею 1 080 кв. м, розташованої на АДРЕСА_1 .
Суди встановили, що у висновку про вартість майна від 17 серпня 2022 року
відсутні відомості про огляд об'єкта дослідження та про неможливість його проведення.
В судовому засіданні суду першої інстанції експерт-оцінювач ТОВ «Байт»
Денисенко В. К. зазначив, що він не оглядав об'єкт оцінки і всі вихідні данні отримав від стягувача; неможливість особистого огляду мотивував тим, що стягувач та виконавець повідомили йому про відсутність доступу до об'єкта.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд і застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Виконавче провадження відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначене як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша
статті 18 Закону).
Згідно з пунктами 6, 15, 22 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання (частина перша статті 20 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частиною першою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року
у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18) викладено висновок, що «чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна) ним своїх обов'язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону № 2658-III). Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року
у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) зазначено, що право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов'язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного
Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16
(провадження № 11-1200апп18).
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини п'ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку
в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
За статтею 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Відповідно до частин першої, шостої статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Таким нормативно-правовим актом з оцінки майна, зокрема, є Національний стандарт № 1.
Відповідно до пункту 1 зазначеного акта Національний стандарт № 1 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.
Згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється:
- ознайомлення з об'єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка;
- визначення бази оцінки;
- подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору на проведення оцінки.
Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності:
- укладення договору на проведення оцінки;
- ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки;
- ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів;
- вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування;
- узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів;
- складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки;
- доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Згідно з пунктом 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
Згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує в будь-якому випадку ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року
у справі № 211/2171/15 (провадження № 61-41382св18), від 1 жовтня 2020 року
у справі № 2-2394/10 (провадження № 61-12239св19), від 15 жовтня 2020 року
у справі № 917/628/17.
Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, врахувавши зазначені висновки Верховного Суду, обґрунтовано керувався тим, що:
- висновок про вартість майна від 17 серпня 2022 року складено без огляду об'єкта оцінки, у ньому відсутні відомості про неможливість особистого огляду об'єкта дослідження, не зазначено обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду;
- зазначене є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та частин першої, шостої статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», що є підставою для визнання протиправними оцінки майна від 17 серпня 2022 року та дій державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника за цією оцінкою.
Такий висновок судів узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 червня 2023 року у справі № 2-881/11 (провадження № 61-2851св23).
Доводи касаційної скарги про неможливість оскарження процесуальних дій виконавця щодо визначення вартості майна спростовуються висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 12 червня 2019 року
у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) та від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18).
Посилання заявника про те, що пункт 56 Національного стандарту № 1 дозволяє оцінювачу здійснити оцінку об'єкта оцінки без його особистого огляду, спростовується змістом зазначеного пункту та висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15 (провадження № 61-41382св18), від 1 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10 (провадження № 61-12239св19), від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17 та
від 28 червня 2023 року у справі № 2-881/11 (провадження № 61-2851св23).
Також колегія суддів відхиляє доводи заявника про порушення частини першої
статті 81, частин першої та третьої статті 89, статті 263, пункту 1 частини першої
статті 264, пунктів 1, 2, 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України, оскільки саме по собі цитування норм процесуального права без обґрунтування, в чому саме полягає їх порушення, не є підставою для скасування судових рішень.
Інші наведені в касаційній скарзі аргументи фактично зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.
Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Підстав для виходу за межі розгляду справи суд касаційної інстанції не встановив.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції у попередньому судовому засіданні залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний
банк «Укргазбанк» залишити без задоволення.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 грудня
2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 3 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська