Іменем України
22 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 522/11918/14
провадження № 61-4432ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за скаргою адвокатки Карпової Ольги Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 10 березня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії заступника начальника Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тріфонова Олександра Юрійовича, стягувач - ОСОБА_2 ,
24 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірними дій та скасування постанови від 12 березня 2025 року у виконавчому провадженні № 76413618 старшого державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), далі - Пересипський ВДВС у м. Одесі Південного МРУ МЮ (м. Одеса), Тріфонова О. Ю. , стягувач - ОСОБА_2 та просив зобов'язати заступника начальника Пересипського ВДВС у м. Одесі Південного МРУ МЮ (м. Одеса) Тріфонова О. Ю. усунути допущені порушення у виконавчому проваджені № 76413618 шляхом припинення торгів з продажу однокімнатної квартири загальною площею 70,7 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на аукціоні Державного підприємства «Сетам» (ділі - ДП «Сетам»), номер лоту - 571495, дата проведення аукціону - 16 квітня 2025 року о 09:00 год.
Скаргу мотивував тим, що державний виконавець несвоєчасно повідомив його про арешт майна, порушив процедуру опису та арешту майна у зв'язку зі здійсненням державним виконавцем виконавчих дій на території, на яку не поширюється його компетенція за відсутністю умов, за якими він мав право вчиняти виконавчі дії на цій території, порушив його (скаржника) права, що є підставою для скасування постанови про арешт майна та опис майна.
Короткий зміст ухвали місцевого суду
Ухвалоювід 10 квітня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси скаргу задовольнив частково.
Скасував постанову заступника начальника Пересипського ВДВС у м. Одесі Південного МРУ МЮ (м. Одеса) Тріфонова О. Ю. від 12 березня 2025 року № 76413618 про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на майно - квартиру (однокімнатна, загальна площа 70,7 кв. м, житлова площа 21,2 кв. м), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
У задоволенні вимоги про припинення торгів з продажу арештованого майна відмовив.
Задовольняючи скаргу та скасовуючи оскаржену постанову, суд виходив з обґрунтованості скарги, оскільки місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), що визначено пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).
Відмовляючи в частині зупинення торгів з продажу на аукціоні ДП «Сетам», номер лоту - 571495, дата проведення аукціону - 16 квітня 2025 року о 09:00 год, місцевий суд взяв до уваги висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, висловлені у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі № 757/22558/20 про те, що зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, є спеціальним способом забезпечення позову, який застосовується лише у справах за позовом про визнання права власності на це майно. Саме для такого випадку законодавець передбачив можливість забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна. Дія цієї норми права (пункт 5 частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України) направлена на те, щоб запобігти відчуженню майна у порядку виконання судового рішення, яке належить не боржнику, а іншій особі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 10 березня 2026 року Одеський апеляційний суд скаргу Пересипського ВДВС у м. Одесі Південного МРУ МЮ (м. Одеса) в особі Тріфонова О. Ю. задовольнив.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2025 року в оскарженій частині скасував та постановив нове судове рішення, у задоволенні скарги відмовив.
Постанову мотивував тим, що боржник був належним чином повідомлений про виконавчі дії, а їх проведення на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, проведено з дотриманням вимог частини п'ятої статті 24 Закону № 1404-VIII.
Вказав, що ОСОБА_1 , стверджуючи про порушення його прав оскарженою постановою в частині опису та арешту квартири, не зазначив, яким саме чином дії державного виконавця, зокрема щодо повідомлення про вчинення таких 12 березня 2025 року та здійснення їх на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, порушили його права та вплинули на належне виконання судового рішення.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2026 року адвокатка Карпова О. В. в інтересах ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася з касаційною скаргою, просила скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 10 березня 2026 року, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2025 року залишити в силі.
Процесуальні передумови вирішення судом питання про відмову у відкритті касаційного провадження
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій (частина третя статті 3 ЦПК України).
За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів (частина п'ята статті 394 ЦПК України).
За приписами частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Із матеріалів касаційної скарги, аналізу змісту оскарженого судового рішення Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для виникнення сумнівів щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм права.
Позиція Верховного Суду
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом№ 1404-VIII.
Стаття 447 ЦПК України встановлює, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом № 1404-VIII, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до Законом№ 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 9 частини першої Закону№ 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
За правилами частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання рішень інших органів можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду. Відповідно до частини п'ятої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону № 1404-VIII).
Крім цього, серед обов'язків виконавця також закріплено здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом № 1404-VIII.
Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом № 1404-VIII, так і Інструкцією.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя статті 26 Закону № 1404-VIII).
Місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону № 1404-VIII (пункт 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5).
Суди встановили, що 17 жовтня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси видав дублікат виконавчого листа у справі № 522/11918/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 28 грудня 2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А. за реєстраційним № 13450 у розмірі 2 069 025,00 грн.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 29 жовтня 2024 року заступник начальника Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), далі - Суворовський ВДВС у м. Одесі Південного МРУ МЮ (м. Одеса), перейменовано на Пересипський ВДВС у м. Одесі Південного МРУ МЮ (м. Одеса),Тріфонов О. Ю. відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 522/11918/14-ц, виданого 17 жовтня 2024 року Приморським районним судом м. Одеси.
Повідомлення державного виконавця від 11 березня 2025 року № 28639 про проведення виконавчої дії з опису та арешту майна направлено на адреси електронної пошти представників боржника: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 11 березня 2025 року о 18:31 год.
Опис та арешт майна здійснений 12 березня 2025 року (початий о 08:50 год, закінчений о 09:00 год).
Постановою від 12 березня 2025 року № 76413618 заступник начальника Пересипського ВДВС у м. Одесі Південного МРУ МЮ (м. Одеса) Тріфонов О. Ю. описав та наклав арешт на майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний/кадастровий номер 21157817, однокімнатна квартира, загальною площею 70,7 кв. м.
На підставі цієї постанови призначено аукціон з продажу арештованого майна, дата проведення аукціону - 16 квітня 2025 року о 09:00 год, дата закінчення торгів - 16 квітня 2025 року о 18:00 год.
Ухвалою від 26 лютого 2025 року у справі № 522/11918/14-ц, провадження № 4-с/522/21/25, Приморський районний суд м. Одеси розглянув скаргу ОСОБА_1 на рішення та дії заступника начальника Пересипського ВДВС у м. Одесі Південного МРУ МЮ (м. Одеса), стягувач - ОСОБА_2 , та встановив, що з огляду на вимоги частини першої статті 24 Закону № 1404-VIII, пункту 3 розділу ІІІ Інструкції та враховуючи те, що у виконавчому листі зазначена адреса реєстрації боржника: АДРЕСА_2 (яка знаходиться на території Приморського району м. Одеси), іншу адресу свого місця проживання боржник не повідомляв, стягувач не додав до заяви про примусове виконання рішення документів, які б підтверджували, що місцем проживання боржника є територія, на яку поширюється компетенція Суворовського ВДВС у м. Одесі Південного МРУ МЮ (м. Одеса), у заступника начальника відділу Тріфонова О. Ю. були відсутні підстави для прийняття до виконання виконавчого листа № 522/11918/14-ц, виданого 17 жовтня 2024 року Приморським районним судом м. Одеси, та відкриття виконавчого провадження.
Задовольняючи скаргу та скасовуючи оскаржену постанову заступника начальника Пересипського ВДВС у м. Одесі Південного МРУ МЮ (м. Одеса) Тріфонова О. Ю., місцевий суд виходив з обґрунтованості скарги, оскільки місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону № 1404-VIII (пункт 10 розділу ІІІ Інструкції).
Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Відповідно до пункту 11 розділу ІІІ Інструкції перевірка інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи або здійснення опису та арешту майна на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на територію вчинення таких дій за дорученням державного виконавця.
Доручення виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом щодо проведення окремих виконавчих дій органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами (пункт 10 розділу І Інструкції).
У дорученні зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця, який надає доручення; номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа, а у разі зведеного виконавчого провадження - прізвище, ім'я та по батькові боржника - фізичної особи, повне найменування боржника - юридичної особи та дата об'єднання виконавчих проваджень у зведене; обставини, які обумовили проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна (клопотання стягувача, відповіді на запити державного виконавця тощо); інформація, яку необхідно перевірити (найменування майна, яке необхідно описати та арештувати); адреса, за якою слід провести перевірку (здійснити опис та арешт майна); інші необхідні відомості, які можуть сприяти перевірці.
Доручення підписується державним виконавцем та погоджується начальником органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Орган державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки (здійснення опису та арешту майна), зобов'язаний вчинити дії за дорученням у строк до десяти робочих днів з моменту надходження його до органу державної виконавчої служби. За результатами проведених дій складається відповідний процесуальний документ, що надсилається державному виконавцю, який надав доручення.
Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Інструкції державний виконавець може вчиняти виконавчі дії на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, у разі якщо: стало відомо про зміну місця проживання чи місцезнаходження боржника; з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для повного задоволення вимог стягувача та майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби; боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць.
Про проведення державним виконавцем виконавчих дій орган державної виконавчої служби зобов'язаний повідомити орган державної виконавчої служби, на території якого будуть проводиться виконавчі дії, до початку проведення таких дій.
У повідомленні про вчинення виконавчих дій зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця, яким будуть проводитись виконавчі дії; номер виконавчого провадження; дата, час та місце проведення виконавчих дій; виконавчі дії.
Відмовляючи у задоволенні скарги в частині зупинення торгів з продажу однокімнатної квартири загальною площею 70,7 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на аукціоні ДП «Сетам», номер лоту - 571495, дата проведення аукціону - 16 квітня 2025 року, 09:00 год, суд взяв до уваги висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 757/22558/20, що зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, є спеціальним способом забезпечення позову, який застосовується лише у справах за позовом про визнання права власності на це майно. Саме для такого випадку законодавець передбачив можливість забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна. Дія цієї норми права (пункт 5 частини першої статті 150 ЦПК України) направлена на те, щоб запобігти відчуженню майна у порядку виконання судового рішення, яке належить не боржнику, а іншій особі.
У постанові від 01 березня 2021 року у справі № 752/26606/18 (провадження № 61-21640сво19) Верховний Суд вказав, що положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
У пункті 15 постанови пленуму від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ судам роз'яснив, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.
Отже, при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, яка розглядається в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, у суду відсутні повноваження застосувати такі заходи, як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та зупинення продажу арештованого майна.
Суд апеляційної інстанції виснував, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про несвоєчасне повідомлення боржника про арешт майна, порушення процедури опису та арешту майна у зв'язку зі здійсненням державним виконавцем виконавчих дій на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця та порушення права боржника, з огляду на таке.
Відповідно до статті 24 Закону № 1404-VIII:
- виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу;
- приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України;
- виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій;
- виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
- у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Пункт 12 розділу ІІІ Інструкції передбачає, що державний виконавець може вчиняти виконавчі дії на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби з дотриманням певної процедури, що належно виконав державний виконавець.
Апеляційний суд встановив, що 06 березня 2025 року заступник начальника відділу Тріфонов О. Ю., керуючись статтею 18 Закону № 1404-VIII та пунктом 12 розділу ІІІ Інструкції, виніс повідомлення про проведення виконавчих дій з опису та арешту майна боржника (вихідний № 27153), яке погодив з начальником Пересипського ВДВС у м. Одесі Войтенко В. В. та направив до Приморського ВДВС у м. Одесі Південного МРУ МЮ (м. Одеса), що підтверджується відміткою канцелярії про прийняття цього повідомлення - від 07 березня 2025 року № 6244.
Повідомлення обґрунтував встановленням у ході проведення виконавчих дій реєстрації за боржником ОСОБА_1 нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 70,7 кв. м, житлова площа 21,2 кв. м) та необхідністю проведення виконавчих дій у період з 10 до 14 березня 2025 року.
11 березня 2025 року заступник начальника відділу Тріфонов О. Ю. виніс повідомлення про проведення виконавчих дій з опису та арешту майна боржника (вихідний № 28639) - вищезазначеної квартири та попередив про наслідки відсутності боржника за місцем знаходження майна.
11 березня 2025 року повідомлення направив представникам боржника (адвокату Клабукову Р. В. на офіційну електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_3 та за довіреністю Ромашевській М. В. на офіційну електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Суд апеляційної інстанції вказав, що факт направлення боржнику повідомлення з накладенням КЕП засобами електронного зв'язку відповідно до вимог статті 28 Закону № 1404-VIII та частини четвертої статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» боржник не спростував.
12 березня 2025 року заступник начальника відділу Тріфонов О. Ю. на підставі статей 18, 56 Закону № 1404-VIII здійснив опис та арешт майна боржника, що зафіксовано в оскарженій постанові.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що боржник належно повідомлений про зазначені виконавчі дії, а їх проведення на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, відбулось з дотриманням вимог частини п'ятої статті 24 Закону № 1404-VIII.
Апеляційний суд вказав, що ОСОБА_1 не зазначив, яким саме чином вказані дії державного виконавця, у тому числі і щодо повідомлення про вчинення таких 12 березня 2025 року та здійснення їх на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, порушили його права та вплинули на належне виконання судового рішення.
Оскільки правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою адвокатки Карпової Ольги Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 10 березня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії заступника начальника Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тріфонова Олександра Юрійовича, стягувач - ОСОБА_2 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:С. Ю. Мартєв С. О. Карпенко І. М. Фаловська