07 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/3786/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Бенедисюка І.М., Булгакової І. В.,
за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,
представників учасників справи:
позивача - Біленко О. О.,
відповідача - Радигіна Є. С.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії
на рішення Господарського суду Харківської області від 06 січня 2026 року (суддя Жиляєв Є. М.) та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 березня 2026 року (колегія суддів у складі: головуюча Тарасова І. В., судді: Білоусова Я. О., Лакіза В. В.)
у справі № 922/3786/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії
до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області
про стягнення 5 989 703,66 грн.
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії (далі - Товариство, позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення вартості наданих послуг з розподілення природного газу за період із серпня 2025 року по вересень 2025 року за договором розподілу природного газу, до якого відповідач приєднався шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору від 01 липня 2023 року № 200104СТ-1062-23 (далі - договір розподілу) у сумі 5 684 472,33 грн, а також 267 948,90 грн пені, 25 930,54 грн 3% річних та 11 351,89 грн інфляційних втрат, а всього 5 989 703,66 грн за неналежне виконання вказаного договору.
Короткий зміст судових рішень
2. Господарський суд Харківської області рішенням від 06 січня 2026 року у справі № 922/3786/25 позов задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача 5 684 472,33 грн основного боргу, 7 724,65 грн пені, 7 475,47 грн 3% річних, 8 526,71 грн інфляційних втрат; у решті позову відмовив; задовольнив клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду строком на один рік до 06 січня 2027 року.
3. В обґрунтування висновку про часткове задоволення позову місцевий суд послався на доведеність позивачем належними та допустимими доказами факту надання послуг розподілу газу у спірний період на суму 5 684 472,33 грн та несплати відповідачем вказаного боргу, строк виконання якого настав, зважаючи на вимоги пункту 6.6. договору. Невиконання зобов'язань щодо оплати вартості наданої позивачем послуги стало підставою для нарахування позивачем інфляційних втрат, 3% річних згідно з вимогами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пені відповідно до пункту 8.2. договору розподілу. Водночас, оскільки позивач неправильно визначив періоди прострочення, через те, що нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені проведені з початку поточного місяця, а не з моменту виникнення зобов'язань, як це передбачено умовами пункту 6.6. договору розподілу, за змістом якого остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів, то місцевий суд виснував, що нарахування інфляційних витрат, пені та 3 % річних має починатися з моменту виникнення зобов'язань з оплати за договором та з урахуванням дати закінчення періоду нарахування. Здійснивши арифметичний перерахунок вказаних нарахувань, місцевий суд узагальнив, що правильними є нарахування: інфляційних втрат у сумі 8 526,71 грн; 3% річних у сумі 7 475,47 грн та пені у сумі 77 246,52 грн. Разом із цим суд частково задовольнив клопотання відповідача про зменшення пені на 99 %, зменшивши її на 90 %, з мотивів наявності підстав для реалізації судом права на її зменшення, оскільки відповідне зменшення є справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам справи, які мають юридичне значення.
4. В обґрунтування наявності підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, місцевий суд, з посиланням на зміст статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказав на доведення відповідачем виняткових обставин, які можуть істотно ускладнити виконання рішення суду або зробити неможливим його виконання. Такими обставинами є: наявність воєнного стану, спричиненого військовою агресією проти України; специфіка діяльності підприємства відповідача, яке, будучи єдиним критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, здійснює теплопостачання у місто Лозова Лозівського району Харківської області, основними споживачами теплоенергії якого є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплоенергію; скрутне фінансове становище підприємства відповідача через значні збитки від надання послуг теплопостачання з причин зростання дебіторської заборгованості населення та держави поряд зі звітами про працю, за змістом яких розмір заробітної плати у періодах надання та ненадання послуг з теплопостачання фактично не змінювався.
5. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду у відмовленій частині, позивач оскаржив його до апеляційної інстанції, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених у рішенні висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
6. Східний апеляційний господарський суд постановою від 11 березня 2026 року у справі № 922/3786/25 рішення Господарського суду Харківської області від 06 січня 2026 року залишив без змін, виходячи із того, що умовами пункту 6.6. договору розподілу не визначено іншої конкретної дати, до якої повинні бути сплачені кошти, окрім десяте число місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг, а тому апеляційна інстанція погодилася з висновком місцевого суду, що початком прострочення виконання зобов'язання є саме ця дата. При цьому умовами договору розподілу та чинним законодавством не визначено, що умови пункту 6.6. Типового договору розподілу природного газу, які визначають порядок розрахунку за надані у звітному місяці послуги до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів стосуються лише споживачів, що мають сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання чи інших спеціальних суб'єктів і цього не вбачається як із суті зобов'язання, так і зі змісту положень чинного законодавства. Навіть якщо б оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснювалася непобутовим споживачем на умовах попередньої оплати до початку першого числа розрахункового календарного місяця (з урахуванням того, що розрахунковим періодом є календарний місяць), підстави для відповідного визначення періоду прострочення у спірних правовідносинах все одно будуть відсутні, оскільки в такому випадку слід дослідити обставини надання позивачем відповідачу рахунку (хоча строк оплати такого рахунку умовами договору також не встановлено), чого позивачем не здійснено. При цьому судова колегія виснувала про безпідставність твердження позивача щодо направлення таких рахунків на офіційну адресу відповідача, оскільки такі направлені на електронну пошту, яка не є офіційною адресою останнього, зазначеною в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ), також такий спосіб направлення рахунків не передбачений ані умовами Договору, ані Кодексом газорозподільних систем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило: 1) скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 06 січня 2026 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 березня 2026 року у справі № 922/3786/25 у відмовленій частині щодо вимог про стягнення пені, 3 % відсотків річних та інфляційних втрат і задовольнити позовні вимоги у вказаній частині; 2) відмовити відповідачу у задоволені клопотання про відстрочення виконання рішення суду.
8. Підставою касаційного оскарження оспорюваних судових рішень у цій справі скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс).
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
9. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 березня 2026 року для розгляду касаційної скарги Товариства у справі № 922/3786/25 визначено колегію суддів у складі: Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.
10. Верховний Суд ухвалою від 06 квітня 2026 року, зокрема: відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Товариства щодо вимог про скасування судових рішень попередніх інстанцій стосовно відмовленої частини про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; відмовив у відкритті касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою щодо вимог про скасування судових рішень у частині відстрочення виконання рішення суду, оскільки в цій частині зазначенні судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.
11. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 04 травня 2026 року № 32.2-01/433 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 922/3786/25 у зв'язку з відрядженням судді Малашенкової Т. М.
12. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 травня 2026 року справу № 922/3786/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Власова Ю. Л. - головуючого, Бенедисюка І.М., Булгакової І. В.
13. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Нормами частини другої статті 300 ГПК України встановлені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
15. За заявою-приєднанням від 01 липня 2023 року № 200104СТ-1062-23 Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (далі також - споживач) приєдналося до умов публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 30 вересня 2015 року № 2498 (договір розподілу). За умовами договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (далі також - Оператор ГРМ) зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
16. Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС). Величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу (пункт 6.1. договору розподілу).
17. Відповідно до пункту 6.4. договору розподілу розрахунковим періодом є календарний місяць.
18. Постановою НКРЕКП від 30 грудня 2023 року № 1944 "Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ "Газорозподільні мережі України" тариф на послуги розподілу природного газу для Харківської філії встановлений у розмірі 1,99 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ), що відповідно складає 2,388 грн (з урахуванням ПДВ).
19. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (пункт 6.3. договору розподілу).
20. Відповідно до пункту 6.6. договору розподілу оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
21. Відповідно до акта приймання-передачі природного газу від 30 вересня 2024 року № 10514 позивач за замовченням встановив споживачу величину річної замовленої потужності на 2025 календарний рік в об'ємі 14 262 593,75 м3, та відповідно 1 188 549,48 м3 величину замовленої потужності на місяць. При розрахунку річної замовленої потужності також враховано, що згідно листів від 20 листопада 2024 року № 1245 та № 1246 приєднана додаткова точка обліку природного газу з плановим об'ємом замовленої річної потужності по точці обліку природного газу 260 360 м3, тому розрахунок її річної замовленої потужності склав 1 210 426,15 м3 (14 262 593,75 м3 + 260 360 м3), що разом складає 14 522 953,75 м3 : 12 міс.).
22. Згідно з пунктом 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС та пунктом 6.8 договору розподілу надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.
23. На виконання вимог Кодексу ГРС та договору, сторони склали у 2025 році акти наданих послуг, а саме: 1) від 31 серпня 2025 року акт № УХФ00014076, згідно з яким у серпні 2025 року споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 1 190 216,16 м3 природного газу, вартість послуг склала 2 842 236,19 грн (1 190 216,16 м3 х 1,99 грн х 1,2 (ПДВ) = 2 842 236,19 грн); 2) від 30 вересня 2025 року акт №УХФ00016204, згідно з яким у вересні 2025 року споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 1 190 216,14 м3 природного газу, вартість послуг склала 2 842 236,14 грн (1 190 216,14 м3 х 1,99 грн х 1,2 (ПДВ) = 2 842 236,14 грн).
24. Всього за період серпень 2025 року - вересень 2025 року Оператор ГРМ надав споживачу послуги розподілу природного газу на загальну суму: 5 684 472,33 грн з урахуванням ПДВ.
25. Як встановили суди, позивач у повному обсязі виконував зобов'язання щодо забезпечення можливості цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи та розподілу належних йому об'ємів (обсягів) природного газу згідно з умовами договору. Натомість відповідач свої зобов'язання з оплати за надані позивачем послуги з розподілу природного газу виконував неналежним чином, внаслідок чого станом на 01 жовтня 2025 року утворилася заборгованість відповідача у сумі 5 684 472,33 грн з урахуванням ПДВ.
26. Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором позивач нарахував до стягнення окрім зазначеної суми основного боргу за вказаний період також 267 948,90 грн пені, 25 930,54 грн 3% річних та 11 351,89 грн інфляційних втрат.
27. Вказані обставини, на думку Товариства, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
28. Товариство вважає, що під час ухвалення оспорюваних судових рішень попередні судові інстанції не правильно застосовані положення: 1) статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 6.6. типового договору розподілу, оскільки не врахували висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 922/4163/24 щодо дати здійснення оплати за договором, яка, на думку скаржника, вноситься саме на умовах передоплати, і, як наслідок суди, не правильно обрахувавши нараховані позивачем пеню, інфляційні втрати та 3 % річних, дійшли до помилкових висновків про часткову відмову щодо стягнення зазначених нарахувань; 2) статті 96 ГПК України, оскільки не врахували висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (про те, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст; відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права); 3) статті 551 ЦК України, оскільки не врахували висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 22 січня 2019 року у справі № 908/868/18, від 13 травня 2019 року у справі № 904/4071/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 917/1638/18, від 17 грудня 2019 року у справі № 916/545/19, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/1303/19 (про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
29. Скаржник вважає, що суди, у зв'язку з неправильним тлумаченням пункту 6.6. договору розподілу, яким, на його думку, чітко та однозначно передбачено внесення оплати на умовах попередньої оплати, дійшли помилкових висновків про право здійснення споживачем оплати за отриману послугу до 10 числа наступного місяця після розрахункового. А тому вважає, що обґрунтованим є стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, виходячи з розрахунку, здійсненого з урахуванням строку прострочення з 01 числа місяця, в якому Оператором ГРМ надано споживачу послугу розподілу природного газу, та зважаючи на те, що згідно з умовами договору оплата мала бути здійснена саме на умовах попередньої, тобто до 01 числа місяця, в якому позивач надав відповідачу відповідну послугу, а не як помилково вважає відповідач до 10 числа наступного місяця після місяці надання послуг розподілу.
30. Також позивач вважає, що суди безпідставно зменшили розмір заявленої до стягнення пені.
Доводи інших учасників справи
31. У відзиві на касаційну скаргу Підприємство просить Верховний Суд у задоволенні касаційної скарги Товариства відмовити, а оскаржувані судові рішення у цій справі залишити без змін.
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій з посиланням на норми права, якими керувалися суди
32. Предметом касаційного перегляду є судові рішення попередніх інстанцій, виключно в частині визначення розміру пені, 3 % річних та інфляційних втрат. При цьому спір між сторонами існує щодо тлумачення сторонами договору розподілу умов пункту 6.6 стосовно початку періоду прострочення виконання грошового зобов'язання за послугу з розподілу природного газу, та, як наслідок, правильності нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
33. Як установили суди попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, Підприємство порушило умови договору розподілу в частині здійснення оплати за надані Товариством послуги за період з серпня по вересень 2025 року.
34. За приписами статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
35. Згідно з частинами першою, третьою статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
36. Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з положеннями статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
37. Згідно з частиною першою статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
38. У статті 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
39. У пункті 3 частини першої стаття 611 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
40. За змістом частин першої та третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
41. Перевіряючи розрахунок сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суди дійшли висновку, що позивач неправильно визначив періоди прострочення, через те, що нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені проведені з початку поточного місяця, а не з моменту виникнення зобов'язань, як це передбачено умовами пункту 6.6. договору, за змістом якого остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Тому суди виснували, що нарахування інфляційних витрат, пені та 3 % річних має починатися з моменту виникнення зобов'язань з оплати за договором та з урахуванням дати закінчення періоду нарахування. Виходячи із того, що умовами пункту 6.6. договору розподілу не визначено іншої конкретної дати, до якої повинні бути сплачені кошти, окрім десяте число місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг, тому початком прострочення виконання зобов'язання є саме ця дата.
42. Звертаючись із касаційною скаргою, Товариство вказує на неправомірність відмови у задоволенні позову в оскаржуваній частині, посилаючись на те, що заборгованість відповідача виникає з 1 числа розрахункового місяця та відповідно з 10 числа кожного розрахункового місяця позивач нарахував 3 % річних, інфляційні втрати та пеню. При цьому посилається на висновки Верховного Суду у постанові від 29 жовтня 2025 року у справі № 922/4163/24 (які, на думку позивача, не враховані судами під час розгляду цієї справи) в аналогічних правовідносинах, що виникли з того самого договору за участю тих самих сторін, але щодо іншого періоду заборгованості з оплати вартості послуг з розподілу природного газу.
43. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження
44. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
45. За змістом цієї норми, касаційний перегляд з вказаних підстав може відбутися за наявності таких складових: - суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; - спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
46. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 сформулювала висновок про те, що для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
47. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
48. Крім того, слід ураховувати, що підставою для касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
49. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких наведений у пункті 29 цієї постанови, Верховний Суд виходить з такого.
50. У справі № 922/4163/24 вирішувався спір про стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії вартості наданих послуг з розподілення природного газу за період з травня по жовтень 2024 року за договором розподілу природного газу, до якого відповідач приєднався шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору від 01 липня 2023 року № 200104СТ-1062-23 у сумі 15 363 033, 05 грн, з яких: 13 975 377,39 грн основного боргу, 1 102 427,60 грн пені, 126 936,33 грн 3 % річних та 158 291,73 грн інфляційних втрат.
51. Верховний Суд у справі № 922/4163/24 касаційну скаргу Підприємства залишив без задоволення; постанову Східного апеляційного господарського суду від 10 липня 2025 року та рішення Господарського суду Харківської області від 24 березня 2025 у зазначеній справі залишив без змін.
52. У пунктах 24-25 зазначеної постанови Верховний Суд, погодившись з висновками судів попередніх інстанцій про правильність розрахунку позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат, виснував, що:
"24. Так, пункт 6.6 договору містить два окремих механізми оплати вартості послуги з розподілу природного газу. За загальним правилом споживач, який не є побутовими, оплачує вартість послуги з розподілу природного газу на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду.
Одночасно умови наведеного пункту договору передбачають окремий механізм оплати для споживача, який сплачує за послуги з розподілу природного газу з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, яким оплата відповідних послуг здійснюється на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться таким споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
25. .. відповідач не відноситься до категорії споживачів, які сплачують за послуги з розподілу природного газу з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, а отже сплачує за такі послуги в загальному порядку (на умовах попередньої оплати)".
53. Отже, Верховний Суд у постанові від 29 жовтня 2025 року у справі № 922/4163/24 дійшов висновку, що у відповідача за укладеним договором існують зобов'язання оплачувати вартість послуги з розподілу природного газу на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду.
54. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що правовідносини у справі № 922/4163/24 (на яку посилається скаржник), є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, оскільки в обох справах вирішувався спір про стягнення з Підприємства на користь Товариства вартості наданих послуг з розподілення природного газу за договором розподілу природного газу від 01 липня 2023 року №200104СТ-1062-23, лише за різні періоди.
55. Враховуючи подібність правовідносин у справі №922/4163/24 зі справою, що переглядається, Верховний Суд враховує висновок про те, що відповідач не відноситься до категорії споживачів, які сплачують за послуги з розподілу природного газу з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, отже зобов'язаний оплачувати такі послуги на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду.
56. Разом із тим, як встановлено судами положення пункту 6.6. договору розподілу зобов'язує Підприємство оплачувати послуги з розподілу природного газу на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ.
57. Отже, вказана умова договору передбачала зустрічний обов'язок Товариства (Оператора ГРМ) надавати Підприємству рахунки для оплати, відповідно до початку розрахункового періоду, на підставі яких останній мав оплачувати послуги з розподілу природного газу.
58. Отже, для правильного визначення періоду прострочення відповідачем оплати послуг розподілу природного газу у спірних правовідносинах сторін суди мали дослідити та встановити обставини та строки надання позивачем відповідачу рахунків на оплату послуг розподілу природного газу за спірні періоди. Про важливість встановлення обставин надання позивачем відповідачу рахунків на оплату послуг розподілу природного газу також наголошував Верховний Суд у постанові від 22 жовтня 2025 року у справі № 922/610/25 у спорі між тими ж сторонами про стягнення заборгованості за послуг розподілу природного газу за тим же договором розподілу, тільки за інший період.
59. Проте, суди попередніх інстанцій неправильно витлумачивши умови пункту 6.6. договору розподілу в частині зобов'язання відповідача оплачувати послуги розподілу газу до десятого числа місяця, наступного за звітним, не встановили обставин та строків надання позивачем відповідачу рахунків на оплату послуг розподілу природного газу за спірні періоди, не дослідили доказів якими ці обставини підтверджуються, не надали їм оцінки на предмет їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
60. Поза увагою судів залишилося питання належного способу обміну документами між сторонами правочину і чи застосований такий спосіб щодо направлення відповідних рахунків Товариством на оплату з урахуванням необхідності завчасного отримання їх споживачем та відповідно визначення початку періоду прострочення виконання грошового зобов'язання за пунктом 6.6. договору розподілу, відповідно нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
61. З урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду, рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, а доводи касаційної скарги з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, знайшли своє часткове підтвердження.
62. З огляду на викладене вище, Суд вважає, що без встановлення обставин, які мають у цій справі визначальне значення, передчасним є вирішення судом касаційної інстанції питання щодо подібності / неподібності відповідних правовідносин у зазначених скаржником справах із цією справою в контексті підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення пені.
63. Враховуючи те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними у вирішенні цього спору, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в оскаржуваній частині, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
64. При новому розгляді справи судам слід врахувати зазначене у мотивувальній частині цієї постанови, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням учасників справи, якими вони обґрунтовували свої доводи і заперечення під час розгляду справи, і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.
65. Верховний Суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
66. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
67. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
68. Враховуючи, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріально та процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу позивача задовольнити частково, оскаржувані судові рішення у справі скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
69. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладені мотиви і висновки цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.
Судові витрати
70. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення у частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат та передає справу у зазначеній частині на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судового збору.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 06 січня 2026 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 березня 2026 року у справі № 922/3786/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені в сумі 260 244,25 грн, 3 % річних в сумі 18 455,07 грн та інфляційних втрат в сумі 2 825, 18 грн.
3. Справу № 922/3786/25 у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. М. Бенедисюк
І. В. Булгакова