07 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/5517/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Кірєєва Євгенія Євгеновича
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2026 про відмову у відкритті апеляційного провадження (у складі колегії суддів: Мороза В.Ф. (головуючий), Чередка А.Є., Верхогляд Т.А)
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2020 (суддя Рудь І.А.)
за позовом Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради Дніпропетровської області
до Фізичної особи-підприємця Кірєєва Євгенія Євгеновича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунального підприємства "Парковка та реклама" Криворізької міської ради
про стягнення заборгованості в сумі 9 381 грн. 77 коп.
28.04.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Кірєєва Євгенія Євгеновича на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2026 про відмову у відкритті апеляційного провадження та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2020 у справі № 904/5517/20, подана 24.04.2026 безпосередньо до суду касаційної інстанції засобами поштового зв'язку.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити в частині оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2020, та залишити без руху в частині оскарження ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2026 про відмову у відкритті апеляційного провадження, виходячи з наступного.
Так приписами пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Разом з тим, як вбачається із оскаржуваних судових рішень, рішення суду першої інстанції не переглядалося в апеляційному порядку, так як скаржнику було відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кірєєва Євгенія Євгеновича у справі № 904/5517/20 в частині оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2020, на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".
За змістом підпункту 8 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду необхідно сплатити судовий збір у розмірі, що дорівнює 1 прожитковому мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року установлюється у розмірі 3 328,00 грн.
Таким чином, за подання касаційної скарги заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.
Однак, на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги заявником не додано документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі та порядку, що, відповідно до частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для залишення її без руху.
Натомість, скаржником подано заяву про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване, тим що він є пенсіонером, і отримує пенсію за віком, місячна сума якої є меншою, за суму судового збору, яку необхідно сплатити за подання касаційної скарги; судовий збір перевищує 5% його річного доходу; вказує, що не працює, інших доходів не має, підприємницькою діяльністю не займається; зазначає, що у нього різко погіршився стан здоров'я.
Розглянувши вказане клопотання, Суд зазначає наступне.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік умов, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати з підстав викладених вище. Цей перелік умов є вичерпним.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» №28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено Господарським процесуальним кодексом України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд наголошує, що звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи, підтвердженим належними доказами.
Колегія суддів зазначає, що скаржником не додано жодних доказів, які б підтверджували того, що він наразі не працює, а також фактично не здійснює підприємницької діяльності. Довідка із відомостями про пенсію не підтверджує, що у скаржника не може бути інших доходів. З огляду на це, суд не може встановити, яку саме частку від річного доходу скаржника, складає сплата судового збору за подання касаційної скарги. Різке погіршення стану здоров'я заявника, яке могло б бути підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) сплати судового збору не доведене належними та достатніми у своїй сукупності доказами, адже із наданої копії консультативного висновку спеціаліста наявності вказаної обставини не вбачається.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
У зв'язку з цим, скаржнику необхідно надати Суду належні докази, які підтверджують сплату судового збору у розмірі 3 328,00 грн, за наведеними нижче реквізитами:
Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007
Код банку отримувача (МФО): 899998
Код класифікації доходів бюджету: 22030102
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) у справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд)(назва суду, де розглядається справа).
Також, згідно зі статтею 291 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Водночас, як убачається з матеріалів касаційної скарги, заявником не надано доказів надсилання іншим учасникам справи копії касаційної скарги і доданих до неї документів.
Неповідомлення учасників судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цих учасників, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені у частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на приписи пункту 7 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, де встановлено, що учасники справи зобов'язані виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Зокрема, це стосується й вимог статті 291 Господарського процесуального кодексу України щодо процесуальних обов'язків скаржника.
З огляду на це, Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подання:
- документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі;
- доказів належного виконання вимог статті 291 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, керуючись статтями 234, 288, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кірєєва Євгенія Євгеновича в частині оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2020 у справі № 904/5517/20.
2. У задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору Фізичної особи-підприємця Кірєєва Євгенія Євгеновича відмовити.
3. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кірєєва Євгенія Євгеновича в частині оскарження ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2026 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 904/5517/20 залишити без руху та надати строк на усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко