06 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 917/1602/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників сторін:
позивача - Сергієнко Т.Г.
відповідача 1 - не з'явився
відповідача 2 - Кумечко М.С.
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Сергієнко Т.Г.
Фермерського господарства "Сороміцький В.Я." - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 (у складі колегії суддів: Лакіза В.В. (головуючий), Білоусова Я.О., Тарасова І.В.)
за позовом ОСОБА_1
до 1. Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області
2. ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Селянське (фермерське) господарство "Гасанов С.М."
за участю особи, яка зверталась з апеляційною скаргою, - Фермерського господарства "Сороміцький В.Я."
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
Короткий зміст та підстави позовних вимог
1. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , Позивач, Скаржниця) звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області (надалі - Рада, Відповідач 1) та ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 , Відповідач 2) про: усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 41,16 га з кадастровим номером 5323481400:00:001:0016, що розташована на території Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області; визнання недійсними результатів земельних торгів, що проведені Приватним підприємством "Регіональний інвестиційний центр аукціонів" та оформлені протоколом № 1 від 08.05.2019 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5323481400:00:001:0016, а також визнання недійсним договору оренди землі від 08.05.2019, що укладений між Руденківською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області та ОСОБА_2 , що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 31516100, згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46829019 від 13.05.2019 (надалі - договір оренди).
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час триваючого судового провадження щодо наявності у Позивача прав користування стосовно спірної земельної ділянки Відповідач 1, за доводами Позивача, без достатніх правових підстав реалізував право користування цією земельною ділянкою на земельних торгах, за результатами яких Рада уклала із ОСОБА_2 договір оренди землі, відповідно до умов якого спірну земельну ділянку передано останньому в оренду на строк до 10.05.2029.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі № 917/1602/25 позов задоволено повністю, ухвалено усунити перешкоди в користуванні ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою, визнано недійсними результати земельних торгів, що проведені Приватним підприємством "Регіональний інвестиційний центр аукціонів" та оформлені протоколом № 1 від 08.05.2019 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5323481400:00:001:0016; визнано недійсним договір оренди.
4. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України "Про оренду землі"), а укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об'єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою.
Оцінюючи спірні правовідносини, місцевий господарський суд урахував, що на момент прийняття Радою рішення про передачу спірної земельної ділянки для продажу права оренди на земельних торгах у провадженні суду касаційної інстанції перебувала справа № 542/118/17 за позовом про визнання недійсним договору оренди землі від 14.10.2014, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 . Остаточного судового рішення у цій справі на той час ухвалено не було, оскільки касаційну скаргу подано 30.03.2018.
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку, що вчинення Радою дій, спрямованих на передачу спірної земельної ділянки для продажу права оренди на земельних торгах, було передчасним, оскільки питання щодо чинності права оренди ОСОБА_1 на цю земельну ділянку на відповідний момент не було остаточно вирішене у судовому порядку.
Саме з цих мотивів місцевий господарський суд виснував, що передача спірної земельної ділянки на земельні торги та подальше укладення оспорюваного договору оренди землі відбулися з порушенням права ОСОБА_1 на оренду цієї земельної ділянки, яке, за оцінкою суду, на момент вчинення оспорюваних дій не було припинене, незважаючи на скасування відповідного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі № 917/1602/25 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
6. При ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції виходив із того, що місцевий господарський суд фактично вирішив спір за неналежного суб'єктного складу сторін, зокрема за пред'явлення позову до неналежного відповідача - фізичної особи ОСОБА_2 .
Відповідний висновок апеляційний господарський суд обґрунтував тим, що після створення Фермерського господарства "Сороміцький В.Я." (надалі - ФГ "Сороміцький В.Я.") саме це фермерське господарство як окрема юридична особа набуло прав землекористувача щодо спірної земельної ділянки.
З огляду на наведене суд апеляційної інстанції наголосив, що на час розгляду справи місцевим господарським судом спірна земельна ділянка перебувала у користуванні саме ФГ "Сороміцький В.Я." як сторони оспорюваного правочину. Відтак, за позицією Східного апеляційного господарського суду, звернення Позивача з відповідними позовними вимогами до фізичної особи ОСОБА_2 , а не до фермерського господарства, за яким на той момент були закріплені права та обов'язки землекористувача щодо спірної земельної ділянки, не відповідає вимогам статті 47 Господарського процесуального кодексу України, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
7. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі № 917/1602/25, залишивши в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі № 917/1602/25.
8. В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", вважаючи, що під час вирішення спору не було належним чином ураховано обставини, пов'язані з правовим механізмом переходу прав та обов'язків орендаря земельної ділянки від фізичної особи до створеного нею фермерського господарства.
За доводами Скаржниці, висновок апеляційного суду про те, що після створення фермерського господарства саме воно набуло прав та обов'язків землекористувача, не враховує відсутності належного та достатньо визначеного правового регулювання питання моменту такого переходу. При цьому ОСОБА_1 звертає увагу, що вживане у правозастосуванні розуміння про те, що до фермерського господарства "фактично перейшли права та обов'язки" орендаря, саме по собі не розкриває ані змісту відповідного правового механізму, ані моменту, з яким закон пов'язує настання таких наслідків.
У цьому зв'язку Скаржниця зазначає, що такий підхід не узгоджується з іншими положеннями законодавства, зокрема із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та нормами Цивільного кодексу України, а ототожнення факту створення фермерського господарства з автоматичним переходом до нього прав та обов'язків орендаря не може вважатися достатньо обґрунтованим без з'ясування того, чи передбачає закон такий перехід безпосередньо, і якщо передбачає, то з якого саме моменту.
Отже, за змістом касаційної скарги, ОСОБА_1 фактично порушує питання про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування наведених норм права у правовідносинах, у яких фізична особа укладає договір оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, а в подальшому створює фермерське господарство як окрему юридичну особу. На переконання Скаржниці, саме невизначеність у питанні про момент переходу прав та обов'язків від такої фізичної особи до фермерського господарства призвела до того, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про пред'явлення позову до неналежного відповідача.
З огляду на наведене Скаржниця просить Верховний Суд надати правовий висновок щодо застосування статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" у взаємозв'язку з положеннями цивільного законодавства та законодавства у сфері державної реєстрації речових прав, чітко визначивши, з якого саме моменту права та обов'язки орендаря земельної ділянки, набуті фізичною особою для ведення фермерського господарства, можуть вважатися такими, що перейшли до створеного нею фермерського господарства.
9. Ухвалою Суду від 15.04.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі № 917/1602/25 на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та призначено справу до розгляду.
10. 30.04.2026 Новосанжарська селищна рада, а 01.05.2026 ОСОБА_2 подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 - без змін.
11. 06.05.2026 ОСОБА_2 подав до суду клопотання про стягнення судових витрат. У вказаному клопотанні ОСОБА_2 зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом цієї справи складається з витрат на професійну правничу допомогу адвоката понесених ОСОБА_2 внаслідок розгляду судової справи 917/1602/25 в судах усіх інстанцій. Докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть надані в порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Також у клопотанні зазначено, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду в порядку, передбаченому частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
12. 14.10.2014 між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, укладено договір оренди землі, що зареєстрований 03.04.2015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9330403 згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 20594221 від 08.04.2015.
13. Відповідно до зазначеного договору оренди, орендодавець згідно з наказом № 3877-СГ від 03.10.2014 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер - 5323481400:00:001:0016) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Клюсівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 41,1600 га - рілля. Строк дії договору - 49 років.
14. У січні 2017 року Кобеляцька місцева прокуратура звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , а також Новосанжарської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з вимогами про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Новосанжарської районної державної адміністрації від 27.01.2012 "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки", розпорядження Голови Новосанжарської районної державної адміністрації від 19.10.2012 № 360 "Про розгляд та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та передачі земельної ділянки в оренду", а також про визнання недійсним договору оренди землі від 14.10.2014, що укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , зобов'язати останню повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області земельну ділянку, площею 41,1600 га.
15. Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11.12.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 01.03.2018, апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області задоволено, рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11.12.2017 скасовано, та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
16. Надалі, наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.09.2018 № 6560-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" відповідно до статей 15-1, 117, 122 Земельного кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад", ураховуючи рішення шостої позачергової сесії сьомого скликання Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 07.02.2018 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну" Руденківській сільській об'єднаній територіальній громаді в особі Руденківської сільської ради передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 992,3966 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Новосанжарського району Руденківської сільської ради, згідно з актом приймання-передачі. Відповідним наказом та актом приймання-передачі передано, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 5323481400:00:001:0016 площею 41,1600 га, цільове призначення - землі запасу; відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку відсутні.
17. Рішенням чотирнадцятої сесії Руденківської сільської ради сьомого скликання від 21.12.2018 "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)" сільською радою визначено земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташовані за межами населених пунктів на території Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), та перелік заходів, необхідних для підготовки документації до земельних торгів. До переліку земельних ділянок комунальної власності Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області для підготовки документації до земельних торгів увійшла і земельна ділянка площею 41,16 га, кадастровий номер 5323481400:00:001:0016.
18. 02.01.2019 Руденківською сільською радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності за Руденківською сільською об'єднаною територіальною громадою на земельну ділянку площею 41,16 га, кадастровий номер 5323481400:00:001:0016.
19. Також рішенням чотирнадцятої сесії Руденківської сільської ради сьомого скликання від 21.12.2018 "Про затвердження переліку земельних ділянок призначених для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами" затверджено перелік земельних ділянок для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами щодо земельних ділянок Руденківської сільської ради.
20. Рішенням шістнадцятої позачергової сесії Руденківської сільської ради сьомого скликання від 22.03.2019 "Про проведення земельних торгів (аукціону) з продажу права оренди на земельні ділянки комунальної власності" вирішено провести земельні торги у формі аукціону з продажу права оренди на земельні ділянки комунальної власності та затверджено стартову ціну лотів.
21. 08.05.2019 відбулися земельні торги у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності, об'єктом продажу було право оренди на земельну ділянку площею 41,16 га кадастровий номер 5323481400:00:001:0016. Відповідно до протоколу № 1 переможцем торгів, який набув право користування земельною ділянкою, визначено громадянина ОСОБА_2 .
22. 08.05.2019 між орендодавцем Руденківською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області та ОСОБА_2 укладено договір оренди та передано в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5323481400:00:001:0016 площею 41,16 га строком на 10 років.
23. Водночас постановою Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 542/118/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11.12.2017 та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 01.03.2018 скасовано, а провадження у справі № 542/118/17 закрито та повідомлено, що розгляд справи належить до юрисдикції господарського суду.
Постанова мотивована тим, що оскільки ОСОБА_1 є засновником СФГ "Гасанов С.М." та спірна земельна ділянка отримана нею для використання в діяльності СФГ "Гасанов С.М.", справу слід розглядати за правилами господарського судочинства, та вона підсудна господарським судам.
24. Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області" № 721-р від 12.06.2020 було затверджено території територіальних громад Полтавської області та визначено адміністративні центри, зокрема, Новосанжарської територіальної громади Полтавського району Полтавської області з центром громади у селищі Нові Санжари з переліком громад, які входять до її складу, зокрема Руденківської. Новим власником (орендодавцем) спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5323481400:00:001:0016, площею 41,1600 га, стала Новосанжарська селищна рада Полтавського району Полтавської області, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 01.08.2025.
25. Скасування постанови Апеляційного суду Полтавської області від 01.03.2018 у справі № 542/118/17, якою було визнано недійсним договір оренди землі від 14.10.2014, стало підставою для звернення Позивача до суду з відповідною позовною заявою.
Позиція Верховного Суду
26. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Суд вважає, що касаційне провадження у справі підлягає закриттю з таких підстав.
27. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
28. Предметом позову у цій справі є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсними результатів земельних торгів з продажу права оренди спірної земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди землі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рада, за доводами Позивача, без достатніх правових підстав реалізувала право оренди спірної земельної ділянки на земельних торгах та уклала із ОСОБА_2 договір оренди, не врахувавши наявності апеляційного та касаційного перегляду судового рішення, яким було визнано недійсним договір оренди землі між Позивачем та Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області.
29. За наслідками розгляду цього спору суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків щодо наявності підстав для задоволення позову.
Так, суд першої інстанції розглянув спір по суті та ухвалив рішення за результатами оцінки заявлених вимог. Натомість суд апеляційної інстанції виходив із передчасності такого розгляду по суті, оскільки, на його переконання, Позивач пред'явив позов до неналежного відповідача - фізичної особи ОСОБА_2 , тоді як належним відповідачем у спірних правовідносинах мало бути ФГ "Сороміцький В. Я." як юридична особа, яка після свого створення набула прав землекористувача щодо спірної земельної ділянки.
При цьому колегія суддів зауважила, що згідно з відомостями з відкритих джерел, а саме Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на момент надходження матеріалів цієї справи до суду першої інстанції та відкриття Господарським судом Полтавської області 21.08.2025 провадження у справі № 917/1602/25 фермерське господарство "Сороміцький В. Я." уже було створене та зареєстроване 04.10.2021.
Отже, суд апеляційної інстанції фактично виходив із того, що саме дата державної реєстрації створеного фізичною особою фермерського господарства є моментом, з яким пов'язується перехід до нього прав землекористувача щодо спірної земельної ділянки.
30. Звертаючись з касаційною скаргою, Скаржниця заперечує правильність такого підходу та посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" у взаємозв'язку з положеннями цивільного законодавства та законодавства у сфері державної реєстрації речових прав.
За доводами касаційної скарги, спірним у цій справі є саме питання про те, з якого моменту права та обов'язки орендаря земельної ділянки, набуті фізичною особою для ведення фермерського господарства, можуть вважатися такими, що перейшли до створеного нею фермерського господарства. У зв'язку з цим Скаржниця вказує на наявність нормативної невизначеності у правовому регулюванні зазначеного питання та відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування наведених норм у подібних правовідносинах.
31. Виходячи з мотивів ухвалених рішень, доводів касаційної скарги та підстав відкриття касаційного провадження, предметом касаційного дослідження є перевірка наявності підстав для оцінки правильності застосування судом апеляційної інстанції положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" та формування правового висновку Верховного Суду щодо застосування таких норм, у разі встановлення відсутності висновків Верховного Суду з такого питання: з якого моменту права та обов'язки орендаря земельної ділянки, набуті фізичною особою для ведення фермерського господарства, вважаються такими, що перейшли до створеного нею фермерського господарства?
32. З приводу наведеного слід зазначити таке.
33. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
34. Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
35. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
36. Частиною першою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
37. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19).
38. За змістом положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин України із метою створення фермерського господарства.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц.
39. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц та від 30.06.2020 у справі № 927/79/19, досліджуючи питання щодо належного відповідача за позовом про повернення земельної ділянки у відповідній категорії спорів суд касаційної інстанції зауважив, що голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа (голова чи керівник фермерського господарства), а фермерське господарство як юридична особа.
40. При цьому Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 15.01.2025 у справі № 906/63/24 виснував, що у вищенаведених постановах Верховного Суду створення фермерського господарства шляхом реєстрації нової юридичної особи зумовлює необхідність визначення такої юридичної особи як окремого суб'єкта правовідносин і, відповідно, як сторони спору. Зазначене, за позицією суду касаційної інстанції, відповідає загальним правилам процесуального права, які встановлюють, що юридична особа, яка є учасником матеріальних правовідносин, повинна бути належним відповідачем у разі пред'явлення до неї відповідних позовних вимог.
41. Також у постанові від 22.02.2023 у справі № 913/142/21 Верховний Суд зазначив, що з комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
42. Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря та переходу обов'язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (постанови від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18).
43. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 09.04.2026 у справі № 922/511/24 зауважив, що з моменту державної реєстрації створеного фермерського господарства особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який фактично веде господарську діяльність на земельній ділянці.
44. З вищенаведеного вбачається, що Верховний Суд вже висловив правову позицію, відповідно до якої у правовідносинах щодо користування земельною ділянкою, наданою фізичній особі для ведення фермерського господарства, перехід відповідних прав та обов'язків до створеного нею фермерського господарства у формі юридичної особи пов'язується саме з моментом державної реєстрації такого фермерського господарства.
45. При цьому Суд зазначає, що наведена правова позиція була безпосередньо застосована Східним апеляційним господарським судом.
46. Поряд із цим Суд звертає увагу, що Скаржниця не заявляє вимоги про відступ від вищенаведених висновків Верховного Суду відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а колегія суддів не вбачає підстав для такого відступу.
Натомість Позивач посилається лише на відсутність сформованого висновку з цього питання, подаючи касаційну скаргу виключно на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, тобто з мотивів необхідності формування висновку щодо застосування норм права, які, на думку Скаржника, не були раніше предметом дослідження Верховного Суду.
Висновки Верховного Суду
47. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
48. З огляду на вказане, суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі № 917/1602/25 на підставі пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
Розподіл судових витрат
49. Судові витрати за подання касаційної скарги та за розгляд справи Верховним Судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Скаржницю.
Керуючись статтями 234, 235, 240, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі № 917/1602/25 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко