05 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/7668/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Вронська Г.О., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,
представників учасників справи:
позивача - Шпінь В. І.,
відповідача - Поцелов А. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медрадіофізика-Плюс"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Чинчин О. В.
від 01.10.2025 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Буравльов С.І.-головуючий, Андрієнко В.В., Корсак В.А.
від 03.02.2026
за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медрадіофізика-Плюс"
про стягнення 1 586 933,31 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Державне підприємство "Медичні закупівлі України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медрадіофізика-Плюс" про стягнення пені у розмірі 1 586 933,31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору про закупівлю № 09/502-09/2023 від 26.09.2023 в частині строків поставки товару.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
26 вересня 2023 року між Державним підприємством "Медичні закупівлі України" (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медрадіофізика-Плюс" (надалі - Постачальник) було укладено договір про закупівлю № 09/502-09/2023 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник бере на себе зобов'язання у строки, в порядку та на умовах визначених Договором, поставити Замовнику систему лінійного прискорювача ДК 021:2015: 33150000-6 - апаратуру для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії (НК 024:2019: 35159 - система лінійного прискорювача) (надалі - товар) (номер оголошення про проведення процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2023-05-24-015025-а), а Замовник прийняти такий товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених Договором.
Згідно з пунктом 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент) товару, обсяг та кількість товару, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується в специфікації (додаток №1), що є невід?ємною частиною Договору.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що валютою Договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна товару складає 540 999 999,90 грн без ПДВ. Ціна за одиницю товару вказується специфікації (додаток № 1), що є невід?ємною частиною Договору. Оплата за товар, який є предметом Договору, звільняється від оподаткування податком на додану вартість, оскільки на таку операцію розповсюджується податкова пільга, встановлена пунктом 38 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
У пункті 4.1 Договору сторони визначили, що Постачальник зобов?язаний здійснити поставку товару за Договором 5 комплектів медичного лінійного прискорювача Elekta Harmony з комплексом обладнання (система лінійного прискорювача) у строк до 15 грудня 2023 року включно, 10 комплектів медичного лінійного прискорювача Elekta Harmony з комплексом обладнання (система лінійного прискорювача) у строк до 31 травня 2024 року включно, але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку товару, направленій Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному Договором.
Відповідно до пункту 4.3 Договору протягом 2 робочих днів після отримання заявки на поставку товару Постачальник зобов?язаний підтвердити Замовнику свою готовність поставити товар або надає мотивоване звернення щодо зміни дати поставки товару, вказаної Замовником у заявці на поставку товару. Таке підтвердження або мотивоване звернення направляються Замовнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному Договором. Замовником може бути відмовлено в розгляді мотивованого звернення Постачальника щодо зміни дати поставки товару без надання будь-яких пояснень обґрунтувань щодо такої відмови. У разі ненадання Постачальником підтвердження готовності поставити товар або мотивованого звернення щодо зміни дати поставки товару протягом 2 робочих днів після отримання від Замовника заявки на поставку товару така заявка вважається підтвердженою Постачальником.
Згідно з пунктом 4.4 Договору датою поставки товару за Договором вважається дата підписання уповноважених представниками сторін видаткової накладної та/або акта приймання товару, що підписуються після складання відповідальною(-ими) особою(-ами) кінцевого набувача акта контролю кількості, комплектності та якості товару, за умови відсутності будь-яких зауважень до товару з боку Замовника та/або кінцевого набувача.
Пунктом 9.2 Договору передбачено, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених Договором, несвоєчасне надання кінцевому(-им) набувачу(-ам) необхідних документів для отримання або внесення змін до ліцензії на право провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, несвоєчасне проведення монтажу, інсталяції, пусконалагоджувальних робіт та навчання медичного персоналу кінцевого набувача методам роботи) товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни непереданого (несвоєчасно переданого, повернутого, несвоєчасно наданих кінцевому(-им) набувачу(-ам) необхідних документів для отримання або внесення змін до ліцензії на право провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання або строк проведення монтажу, інсталяції, пусконалагоджувальних робіт та навчання медичного персоналу кінцевого набувача методам роботи з яким порушено) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов?язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов'язання. За порушення строку поставки товару понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вартості непоставленого (неприйнятого, непереданого) товару.
Додатковою угодою № 2 від 07.12.2023 до Договору пункт 4.1 Договору викладено в такій редакції: "Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару за цим договором 5 комплектів медичного лінійного прискорювача Elekta Harmony з комплексом обладнання (система лінійного прискорювача) у строк до 31.03.2024 р. включно; 10 комплектів медичного лінійного прискорювача Elekta Harmony з комплексом обладнання (система лінійного прискорювача) у строк до 15.08.2024 р. включно, але у будь-якому випадку в строк, встановлений замовником у заявці на поставку товару, направленій замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором".
Додатковою угодою № 3 від 08.03.2024 до Договору пункт 4.1 Договору викладено в такій редакції: "Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару за цим договором 5 комплектів медичного лінійного прискорювача Elekta Harmony з комплексом обладнання (система лінійного прискорювача) у строк до 15.05.2024 р. включно, але у будь-якому випадку в строк, встановлений замовником у заявці на поставку товару, направленій замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором".
Додатковою угодою № 4 від 14.05.2024 до Договору пункт 4.1 Договору викладено в такій редакції: "Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару за цим договором 2 комплекти медичного лінійного прискорювача Elekta Harmony з комплексом обладнання (система лінійного прискорювача) у строк до 30.06.2024 р. включно; 3 комплектів медичного лінійного прискорювача Elekta Harmony з комплексом обладнання (система лінійного прискорювача) у строк до 31.07.2024 р. включно, але у будь-якому випадку в строк, встановлений замовником у заявці на поставку товару, направленій замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором".
Додатковою угодою № 6 від 27.06.2024 до Договору пункт 4.1 Договору викладено в такій редакції: "Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару за цим договором 1 комплект медичного лінійного прискорювача Elekta Harmony з комплексом обладнання (система лінійного прискорювача) у строк до 10.07.2024 р. включно; 4 комплекти медичного лінійного прискорювача Elekta Harmony з комплексом обладнання (система лінійного прискорювача) у строк до 10.08.2024 р. включно; 6 комплектів медичного лінійного прискорювача Elekta Harmony з комплексом обладнання (система лінійного прискорювача) у строк до 13.10.2024 р. включно; 4 комплекти медичного лінійного прискорювача Elekta Harmony з комплексом обладнання (система лінійного прискорювача) у строк до 20.10.2024 р. включно, але у будь-якому випадку в строк, визначений замовником у заявці на поставку товару, направленій замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором".
Додатковою угодою № 8 від 28.08.2024 до Договору пункт 4.1 Договору викладено в такій редакції: "Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару за цим договором 1 комплект медичного лінійного прискорювача Elekta Harmony з комплексом обладнання (система лінійного прискорювача) у строк до 10.07.2024 р. включно; 2 комплекти медичного лінійного прискорювача Elekta Harmony з комплексом обладнання (система лінійного прискорювача) у строк до 10.08.2024 р. включно; 2 комплекти медичного лінійного прискорювача Elekta Harmony з комплексом обладнання (система лінійного прискорювача) у строк до 20.09.2024 р. включно; 6 комплектів медичного лінійного прискорювача Elekta Harmony з комплексом обладнання (система лінійного прискорювача) у строк до 13.10.2024 р. включно; 4 комплекти медичного лінійного прискорювача Elekta Harmony з комплексом обладнання (система лінійного прискорювача) у строк до 20.10.2024р. включно, але у будь-якому випадку в строк, визначений замовником у заявці на поставку товару, направленій замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором."
На виконання умов Договору Замовник перерахував Постачальнику попередню оплату у загальному розмірі 540 999 999,99 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 5471 від 11.10.2023 на суму 180 333 333,30 грн, № 5472 від 11.10.2023 на суму 216 399 999,96 грн, № 5495 від 18.10.2023 на суму 144 266 666,64 грн.
22 березня 2024 року Замовник надіслав на електронну адресу Постачальника лист № 05/1279-03/2024 із заявкою на поставку № 1, датою поставки зазначено: 5 комплектів - до 15 травня 2024 року включно; 10 комплектів - до 15 серпня 2024 року включно.
28 червня 2024 року Замовник надіслав на електронну адресу Постачальника лист № 05/2614-06/2024 з уточнюючою заявкою № 2 до заявки на поставку № 1, датою поставки зазначено: 1 комплект - до 10 липня 2024 року включно; 4 комплекти - до 10 серпня 2024 року включно; 6 комплектів - до 13 жовтня 2024 року включно; 4 комплекти - до 20 жовтня 2024 року включно.
21 серпня 2024 року Замовник надіслав на електронну адресу Постачальника лист № 05/3182-08/2024 з уточнюючою заявкою № 3 до заявки на поставку № 1, датою поставки зазначено: 2 комплекти до 10 серпня 2024 року включно; 6 комплектів до 13 жовтня 2024 року включно; 4 комплекти - до 20 жовтня 2024 року включно.
03 вересня 2024 року Замовник надіслав на електронну адресу Постачальника лист № 05/3356-09/2024 з уточнюючою заявкою № 4 до заявки на поставку № 1, датою поставки зазначено: 2 комплекти до 20 вересня 2024 року включно; 6 комплектів до 13 жовтня 2024 року включно; 4 комплекти - до 20 жовтня 2024 року включно.
11 жовтня 2024 року Замовник надіслав на електронну адресу Постачальника лист № 05/3802-10/2024 з уточнюючою заявкою № 5 до заявки на поставку № 1, датою поставки зазначено: 4 комплектів до 13 жовтня 2024 року включно; 4 комплекти - до 20 жовтня 2024 року включно.
Листами № 02/08-24 від 06.06.2024, № 08/08-24 від 08.08.2024, № 27/08-24 від 27.08.2024 Постачальник звернувся до Замовника з проханням продовжити термін поставки за Договором у зв'язку з неготовністю закладів до вчасного прийняття обладнання.
11 квітня 2025 року Замовник направив на адресу Постачальника претензію № 05/1471-04/2025 з вимогою сплатити пеню за порушення строків поставки товару. У відповідь, Постачальник листом № 05/2662-05/2025 від 16.05.2025 відмовив у задоволенні претензії та сплаті пені.
На виконання умов Договору Постачальник здійснив поставку товару у повному обсязі, а саме: 10.07.2024 поставлено 1 комплект обладнання до КНП Сумської обласної ради "Сумський обласний клінічний онкологічний центр"; 30.07.2024 поставлено 1 комплект обладнання до КНП "Клінічний центр онкології, гематології, трансплантології та паліативної допомоги Черкаської обласної ради"; 20.08.2024 поставлено 1 комплект обладнання до КНП "Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер" Тернопільської обласної ради; 05.09.2024 поставлено 1 комплект обладнання до КНП Буковинський клінічний онкологічний центр; 18.09.2024 поставлено 1 комплект обладнання до ДП "Національний інститут раку"; 03.10.2024 поставлено 1 комплект обладнання до КП "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради; 09.10.2024 поставлено 1 комплект обладнання до КП "Полтавський обласний клінічний онкологічний диспансер" Полтавської обласної ради; 14.10.2024 поставлено 1 комплект обладнання до КП "Рівненський обласний протипухлинний центр" Рівненської обласної ради; 14.10.2024 поставлено 1 комплект обладнання до КНП "Хмельницький обласний протипухлинний центр" Хмельницької обласної ради; 14.10.2024 поставлено 1 комплект обладнання до КНП "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр Одеської обласної ради"; 14.10.2024 поставлено 1 комплект обладнання до КНП "Хмельницький обласний протипухлинний центр" Хмельницької обласної ради; 18.10.2024 поставлено 1 комплект обладнання до КНП "Чернігівський медичний центр сучасної онкології" Чернігівської обласної ради; 18.10.2024 поставлено 1 комплект обладнання до КНП "Обласний клінічний онкологічний центр Кіровоградської обласної ради"; 18.10.2024 поставлено 1 комплект обладнання до КНП "Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр"; 18.10.2024 поставлено 1 комплект обладнання до КНП "Обласний центр онкології" (заміна на КНП "Київський міський клінічний онкологічний центр").
Обставини здійснення поставки товару у повному обсязі на виконання умов Договору визнаються сторонами.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 у справі № 910/7668/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026, позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медрадіофізика-Плюс" на користь Державного підприємства "Медичні закупівлі України" пеню у розмірі 1 370 533,33 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- на виконання умов Договору Замовник перерахував Постачальнику попередню оплату у загальному розмірі 540 999 999,99 грн;
- враховуючи умови Договору та додаткової угоди №6 від 27.06.2024 до Договору Постачальник повинен був здійснити поставку 1 комплекту «Медичний лінійний прискорювач Elekta Harmony з комплексом обладнання (Система лінійного прискорювача)» у строк до 10.07.2024, 4 комплекти - до 12.08.2024, 6 комплектів - до 14.10.2024; 4 комплекти - до 21.10.2024;
- на виконання умов Договору Постачальник здійснив поставку товару у повному обсяз. Вказані обставини визнаються сторонами Договору. Проте, у порушення умов Договору Постачальник здійснив поставку товару - 3 комплектів «Медичний лінійний прискорювач Elekta Harmony з комплексом обладнання (Система лінійного прискорювача)» на загальну суму в розмірі 108 199 999,98 грн з порушенням строку, визначеного у заявках Замовника та у додатковій угоді № 6 від 27.06.2024 до Договору;
- сторони у Договорі погодили умову про те, що день здійснення поставки товару з порушенням строку вважається днем прострочення, за який Постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно з умовами Договору;
- при зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 11.08.2024 по 27.08.2024 у розмірі 1 586 933,31 грн. З розрахунку позивача вбачається, що останнім було невірно встановлено початок прострочення зобов'язання, оскільки обов'язок відповідача із здійснення поставки виник 12.08.2024, а прострочення почалось з 13.08.2024;
- здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочення виконання відповідачем договірного зобов'язання з 13.08.2024 по 27.08.2024 у розмірі 1 370 533,33 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав про неготовність кінцевих набувачів до встановлення (монтажу, інсталяції), налагодження (пусконалагоджувальних робіт), що, враховуючи специфіку обладнання, унеможливлювало здійснення поставок, а тому відсутнє порушення виконання зобов'язання з боку відповідача. Суд першої інстанції відхилив такі аргументи відповідача, з огляду на те, що: після отримання заявки на поставку № 1 (№05/1279-03/2024 від 22.03.2024) з урахуванням уточнених заявок Постачальник не надав Замовнику підтвердження готовності поставити товар або мотивованого звернення щодо зміни дати поставки товару протягом 2 робочих днів після отримання від Замовника, а тому відповідно до пункту 4.3 Договору така заявка вважається підтвердженою Постачальником; акти про виявлення недоліків від 09.08.2024, від 08.08.2024 та акти про усунення недоліків від 19.08.2024, від 04.09.2024, від 17.09.2024 складені сервісним партнером - Товариством з обмеженою відповідальністю "Біосенс" в особі сервісного інженера та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДРАДІОФІЗИКА - ПЛЮС" за відсутності уповноваженого представника Державного підприємства "МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ"; у матеріалах справи відсутні жодні належні, допустимі та достовірні докази в розумінні статтей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження направлення вказаних актів на адресу позивача, а умовами Договору не передбачено підстави та порядок складання вказаних актів; вказані акти складені після настання строку для здійснення поставки відповідачем.
Приймаючи постанову суд апеляційної інстанції повністю погодився з доводами та висновками суду першої інстанції.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 у справі № 910/7668/25 в частині задоволених позовних вимог, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- суди першої та апеляційної інстанцій не застосували частину 3 статті 538 Цивільного кодексу України (в контексті виникнення у сторони права на зупинення виконання свого обов'язку за договором поставки при наявності зустрічного зобов'язання іншої сторони), а також частину 4 статті 612, частину 2 статті 613 Цивільного кодексу України (в контексті не вчинення позивачем дій, до вчинення яких відповідач не міг виконати свій обов'язок, що передбачає відстрочення виконання зобов'язання на час такого прострочення) та не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 910/1102/20, від 31.10.2019 у справі № 904/5340/18, у подібних правовідносинах;
- суди не дослідили акти про виявлення недоліків від 09.08.2024, від 08.08.2024, акти про усунення недоліків від 19.08.2024, від 04.09.2024, від 17.09.2024.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення.
5. Позиція Верховного Суду
Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Здійснюючи касаційне провадження Суд зазначає таке.
За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.
У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).
У статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1).
Касаційне провадження у справі відкрито, у тому числі, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Наведене узгоджується із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.
При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.
Так, у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:
- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);
- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями (пункт 25 постанови);
- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб'єкти, однаковий вид об'єкта й однакові права та обов'язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);
- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).
Крім того, у розумінні пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, ухваленої за наслідками такого розгляду, який є обов'язковим для суду та інших суб'єктів (постанови Верховного Суду від 15.07.2025 у справі № 910/11961/24, від 24.05.2025 у справі № 910/16586/18, від 20.03.2025 у справі № 917/2139/23, від 21.01.2025 у справі № 906/1167/23).
Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди попередні інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01.04.2021 у справі № 910/1102/20, від 31.10.2019 у справі № 904/5340/18, з огляду на те, що правовідносини у зазначених справах та у цій справі № 910/7668/25 не є подібними.
Що стосується висновку Верховного Суду, який викладений у постанові Верховного Суду у справі № 910/1102/20, на неврахування якого зазначає скаржник (предмет первісного позову - стягнення боргу за порушення умов договору щодо строків поставки товару, предмет зустрічного позову - стягнення боргу за порушення умов договору поставки в частині оплати отриманого товару у встановлені договором строки), то такий наведений в аспекті застосування статті 538 Цивільного кодексу України, яка передбачає виконання зустрічних зобов'язань виконанням кожною зі сторін свого обов'язку у порядку, встановленому договором поставки. Суд виснував, що оскільки договір поставки має двосторонній характер, то певні обов'язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, тому у такому зобов'язанні кожна зі сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку. Виконання зустрічних зобов'язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов'язку у порядку, встановленому в цьому випадку договором поставки. Якщо ж одна із сторін зобов'язання не виконує свого обов'язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов'язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. У справі № 910/1102/20 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення зустрічного позову постачальника за встановлених попередніми інстанціями обставин належного виконання ним договірних зобов'язання в частині поставки товару та не проведення замовником розрахунків за отриманий товар у встановлені договором строки.
У справі № 904/5340/18, на яку посилається скаржник, вирішувався спір про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання особою взятих на себе зобов'язань за договором поставки і суди вирішували питання про зменшення штрафних санкцій і застосовували положення статей 538, 613 Цивільного кодексу України саме у контексті цих питань.
Водночас у даній справі № 910/7668/25, на відміну від справ №№ 910/1102/20, 904/5340/18, як вище зазначено, встановлено належне виконання замовником зобов'язань з попередньої оплати товару при виконанні Договору в контексті визначення строків поставки згідно зі змісту укладеного сторонами правочину.
Тож постанови Верховного Суду та висновки, на які як на підставу подання касаційної скарги відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України послався скаржник, суттєво відрізняються за обставинами справ. Частина доводів скаржника з посиланням на висновки Верховного Суду зводяться лише до виокремлення деяких висновків Верховного Суду без урахування, зокрема, предмета та підстав позову у справі, результату вирішення спору в цілому.
Слід також звернути увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Тому визначена скаржником підстава касаційного оскарження не підтвердилася, що, в свою чергу, є підставою для закриття касаційного провадження в цій частині відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо доводів касаційної скарги, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України), а саме, що суди попередніх інстанцій не дослідили акти про виявлення недоліків від 09.08.2024, від 08.08.2024, акти про усунення недоліків від 19.08.2024, від 04.09.2024, від 17.09.2024.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього кодексу.
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про не дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому з оскаржуваних судових рішень вбачається те, що судами були досліджені відповідні докази, та їм була надана відповідна оцінка.
Відповідно до приписів частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 Господарського процесуального кодексу України.
Суд зазначає, що такі доводи скаржника фактично спрямовані на спонукання Суду до переоцінки вже оцінених судами попередніх інстанцій доказів та встановлення нових обставин справи, що відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).
Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/7668/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Медрадіофізика-Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та залишення касаційної скарги в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 у справі № 910/7668/25 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції без змін.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційне провадження у справі № 910/7668/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Медрадіофізика-Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медрадіофізика-Плюс" в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 у справі № 910/7668/25 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 у справі № 910/7668/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді Г.О. Вронська
І.Д. Кондратова