8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1230/25 (922/453/26)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатого В.О.
розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи
в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості" (61002, м.Харків, вул. Сумська , буд.60, код ЄДРПОУ 00188334)
про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості"
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості" в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості" на користь ОСОБА_1 :
1. заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з березня 2025 року по липень 2025 року у розмірі 84 184,92 грн.;
2. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01.11.2025 по 31.01.2026 у розмірі 32 258,20 грн. без утримання податків;
3. судовий збір у розмірі 3328,00 грн.
Суд зазначив, що в межах справи 922/1230/25 ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.04.2025, крім іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 60, код ЄДРПОУ 00188334). Визнано вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "Трейдторг Продакшн" до боржника в розмірі 10 800 000,00 грн основного боргу, 24 224,00 грн - витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, 72 000,00 грн - витрат на авансування винагороди арбітражному керуючому. Введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном ДП "Гипрококс". Призначено розпорядником майна ДП "Гипрококс" арбітражну керуючу Венську Оксану Олександрівну (адреса для листування: 49000, м. Дніпро, а/с 162; свідоцтво № 174 від 24.04.2013; РНОКПП НОМЕР_2 ).
25.04.2025 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості" за №75910.
Частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГОСПОДАРСЬКИМ ПРОЦЕСУАЛЬНИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що спір про СТЯГНЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ підлягає розгляду в позовному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 453/26 від 13.02.2026) передана на розгляд судді Усатому В.О.
Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд встановив, що позовну заяву подано без додержання процесуальних вимог статей 162, 164, 172 ГПК України.
Ухвалою суду від 16.02.2026 залишено без руху позовну заяву (вх. № 453/26 від 13.02.2026) ОСОБА_1 .
Надано позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме:
- визначитись з правовою природою своїх вимог, в частині стягнення заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з березня 2025 року по липень 2025 року, з урахуванням ухвали суду від 25.04.2025 про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості".
Роз'яснено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Згідно з даними КП "Діловодство спеціалізованого суду" копію вищевказаної ухвали суду направлено цінним листом на адресу позивача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 (вих.№001896, трек-номер Укрпошти - R068063083694).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №001896 копію ухвали суду від 16.02.2026 отримано позивачем 19.02.2026, тобто строк на усунення недоліків - до 02.03.2026 включно (з урахуванням того, що 01.03.2026 вихідний день).
05.03.2026 (направлено на адресу суду 02.03.2026 про що, свідчить штамп на конверті) до суду від позивача надійшла заява (вх.№5400) на виконання вимог ухвали Господарського суду від 16.02.2026.
Ухвалою суду від 06.03.2026 прийнято позовну заяву №922/1230/25 (922/453/26) ОСОБА_1 до Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості" до розгляду в межах справи №922/1230/25 про банкрутство Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості". Відкрито провадження у справі №922/1230/25 (922/453/26). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, постановлено подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відзивів. Докази надіслання відповіді на відзив іншим сторонам надати суду. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив із урахуванням вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази надіслання заперечень іншим сторонам надати суду
Згідно з даними КП "Діловодство спеціалізованого суду" ухвалу суду від 06.03.2026, про відкриття провадження у справі, направлено до Електронного кабінету Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості" та отримано останнім 06.03.2026 о (б) 16:00, з огляду на що строк на подання до суду відзиву на позовну заяву - до 23.03.2026 включно (з урахуванням того, що 21.03.2026 - 22.03.2026 вихідні дні).
Суд звертає увагу на те, що на адресу Господарського суду Харківської області відповідач відзив на позовну заяву ОСОБА_1 не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Враховуючи, що суддя Усатий В.О. в період з 27.04.2026 по 06.05.2026 включно перебував у відпустці, рішення у даній справі ухвалено у перший робочий день судді, а саме 07.05.2026.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Державним підприємством "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості".
31.07.2025 ОСОБА_1 звільнено з Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості" згідно наказу про припинення трудового договору №53/к від 31.07.2025 року на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України.
Відповідно до довідки Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості" №11-Б/23 від 16.09.2025 вбачається, що сума заборгованості із заробітної плати станом на 15.09.2025 року, складає 84 184,92 грн., з них за березень 2025 р. - 8 109,20 грн., за квітень 2025 р. - 8 109,20 грн., та травень 2025 р. - 8 109,20 грн.. за червень 2025 р. - 8 109,20 грн., за липень 2025 р.- 51 748,12 грн.
Крім того, позивач зазначає про те, що відповідачем не було проведено розрахунок при звільненні, у зв'язку з чим ОСОБА_1 нараховано середній заробіток за час затримки розрахунку, з 01.11.2025 по 31.01.2026 у розмірі 32 258,20 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Доказів здійснення розрахунків Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості" з ОСОБА_1 при звільненні до матеріалів справи не надано.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України, частина перша статті 1 Закону України "Про оплату праці").
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Статтею 103 КЗпП України передбачено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
У рішенні від 15 жовтня 2013 року N 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" й "оплата праці", які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини). Крім того, Конституційний Суд України у тому ж рішенні дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абзац восьмий пункту 2.1 мотивувальної частини).
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Суд зазначає, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів щодо належного виконання зобов'язань з виплати заборгованості позивачу з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати у розмірі 84 184,92 грн., доказів в спростування суми заборгованості чи будь-яких інших заперечень щодо позову та обставин справи.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовані позовні вимоги у даній справі та не надано суду доказів виплати заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивачу у сумі 84 184,92 грн., а тому, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні з 01.11.2025 по 31.01.2026 в розмірі 32 258,20 грн., суд зазначає наступне.
За правилами статті 117 КЗпП України (в редакції Закону N 2352-IX від 01 липня 2022 року) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Матеріалами справи підтверджується, що в день звільнення (31.07.2025) ОСОБА_1 заробітна плата не була виплачена, а відтак відповідач зобов'язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, який на час ухвалення рішення позивачу не виплачений, іншого суду не доведено.
Крім того, суд зазначає, що рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2026 року по справі №922/1230/25 (922/3553/25), крім іншого, стягнуто з Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості" (61002, м.Харків, вул. Сумська , буд.60, код ЄДРПОУ 00188334) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 31.07.2025 року по 31.10.2025 року у розмірі 32 258,20 грн. без утримання податків.
Середній заробіток працівника, відповідно до статті 27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці", визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Згідно абзацу 3 пункту 2 розділу II Порядку № 100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з абзацами першим, третім пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Згідно довідки Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості" від 16.09.2025 №11-Б/22 нарахована заробітна плата ОСОБА_1 за травень 2025 року складає 10670,00 грн., за червень 2025 року складає 10670,00 грн.
Позивач вказує, що за два місяці останнім було відпрацьовано 43 робочих днів (22 робочі дні у травні 2025 року та 21 робочий день у червні 2025 року).
Отже, сума середньоденної плати складає - 496,28 грн. (21 340,00 грн. (10 670,00 грн. зарплата за травень 2025 року + 10 670,00 грн. зарплата за червень 2025 року) : 43 робочі дні (22 робочі дні у травні 2025 року та 21 робочий день у червні 2025 року).
Таким чином, сума середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні з 01.11.2025 по 31.01.2026 складає 32 258,20 грн.: 65 робочих днів за період з 01.11.2025 по 31.10.2026 х 496,28 грн.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідачем порушено строки виплати заробітної плати позивачу та не надано контррозрахунку та жодних заперечень стосовно даної позовної вимоги, суд, перевіривши наданий розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01.11.2025 по 31.10.2026, який наведений в позовній заяві, вважає його арифметично вірним та таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому позовна вимога про стягнення з Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості" на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01.11.2025 по 31.01.2026 у розмірі 32 258,20 грн. без утримання податків, є такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 2 статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за вимоги про стягнення заробітної плати, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід бюджету судовий збір у розмірі 3328,00 грн.
А судовий збір, сплачений позивачем за вимогу про стягнення середнього заробітку, враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 3328,00 грн.
Керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 13, 14, 73-78, 86, 129, 232, 233, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості" (61002, м.Харків, вул. Сумська , буд.60, код ЄДРПОУ 00188334) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість по заробітній платі за період з березня 2025 року по травень 2025 року у розмірі 84 184,92 грн., суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01.11.2025 року по 31.01.2026 року у розмірі 32 258,20 грн., та 3328,00 грн. судового збору.
Стягнути з Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості" (61002, м.Харків, вул. Сумська , буд.60, код ЄДРПОУ 00188334) в дохід Державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління казначейства у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок UA908999980313111256000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) 3328,00 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )
Відповідач: Державне підприємство "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості" (61002, м.Харків, вул. Сумська , буд.60, код ЄДРПОУ 00188334).
Рішення складено та підписано 07.05.2026.
СуддяВ.О. Усатий