ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.05.2026Справа № 916/5374/25
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
За позовом Першого заступника керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 45) в інтересах держави в особі Управління освіти Бахмутської міської ради (84500, Донецька обл., місто Бахмут, вулиця Б.Горбатова, будинок 42)
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 6)
провизнання додаткових угод недійсними та стягнення 367 406 грн 29 коп.
Представники сторін: не викликались
31.12.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Управління освіти Бахмутської міської ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп", в якій просить суд:
- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 11.03.2021 до договору про постачання електричної енергії № 42 від 01.02.2021, укладену між Управлінням освіти Бахмутської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп";
- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 25.11.2021 до договору про постачання електричної енергії № 42 від 01.02.2021, укладену між Управлінням освіти Бахмутської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп";
- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 20.11.2021 до договору про постачання електричної енергії № 42 від 01.02.2021, укладену між Управлінням освіти Бахмутської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп";
- визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 28.12.2021 до договору про постачання електричної енергії № 42 від 01.02.2021, укладену між Управлінням освіти Бахмутської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп";
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" на користь Управління освіти Бахмутської міської ради безпідставно отримані кошти в сумі 367 406 грн 29 коп., а також стягнути з відповідача судовий збір на користь Донецької обласної прокуратури.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткові угоди № 1 від 11.03.2021, № 3 від 25.11.2021, № 5 від 20.11.2021 та № 6 від 28.12.2021 до договору про постачання електричної енергії № 42 від 01.02.2021, укладені між Управління освіти Бахмутської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, зокрема частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними, а кошти сплачені на їх виконання в розмірі 367 406 грн 29 коп. - поверненню як безпідставно отримані.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.01.2026 позовну заяву Першого заступника керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Управління освіти Бахмутської міської ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 367 406 грн 29 коп., передано за встановленою територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 916/5374/25 передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2026 відкрито провадження у справі № 916/5374/25, розгляд справи постановлено здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
10.02.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
26.02.2026 до Господарського суду міста Києва від прокурора надійшла відповідь на відзив.
26.02.2026 до Господарського суду міста Києва від прокурора надійшли додаткові пояснення у справі.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Управлінням освіти Бахмутської міської ради (далі - Управління) 29.12.2020 опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі електричної енергії для закладів освіти, які підпорядковуються Управлінню, код за Єдиним закупівельним словником - ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія, з очікуваною вартістю 4 558 500 грн.
За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визнано Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" з остаточною пропозицією 3 508 592 грн 00 коп.
01.02.2021 між Управлінням освіти Бахмутської міської ради (споживач за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (постачальник за договором, відповідач у справі) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 42/UA-2020-12-29-010516-a, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2021 році електричну енергію (за ДІ 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія) (далі - товар), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цю електричну енергію, на умовах цього договору.
Згідно пункту 2.3 договору очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 1 823 403 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу електричної енергії у оператора системи розподілу
У відповідності до пункту 3.1. договору строк (термін) поставки (передачі) товару: протягом 2021 року до 31 грудня 2021 року, при наявності заяви згідно додатку № 1 до договору.
Відповідно до пункту 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення договору становить: 1,9242 грн з ПДВ. У разі надання у встановленому порядку постачальником споживачу повідомлення про зміни умов цього договору (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, цей договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення): 1) розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання постачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін; 2) зміненим на запропонованих постачальником умовах - якщо споживач не надав постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін.
Ціна за одиницю товару може змінюватися у випадках передбачених статтею 41 пунктом 5 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" № 114-ІХ від 19.09.2019 шляхом оформлення сторонами двосторонньої угоди (пункт 5.2 договору).
Пунктом 5.3 договору визначено, що вартість електричної енергії за цим Договором визначається з урахуванням суми . очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункті 2.1 цього договору, та становить: 2 923 826 грн 71 коп., крім того ПДВ - 584 765 грн 34 коп., всього з ПДВ - 3 508 592 грн 05 коп.: - за рахунок місцевого бюджету - 2 394 436 грн 61 коп. в т. ч. ПДВ - 399 072 грн 77 коп.; - за рахунок відшкодування витрат та додаткових асигнувань - 1 114 155 грн 44 коп. в т. ч. ПДВ - 185 692 грн 57 коп. (вартість електричної енергії (сума договору) визначається відповідно до пропозиції переможця процедури закупівлі).
У відповідності до пункту 13.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та скріплення підписів печатками сторін (за наявності) та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Згідно пункту 13.4 договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, зокрема:
- зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника. Сторони можуть внести зміни до договору у разі зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника а також у випадку зменшення обсягу споживчої потреби товару. В такому випадку ціна договору зменшується в залежності від зміни таких обсягів (підпункт 1);
- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. У разі коливання ціни товару на ринку в межах до 10 % від ціни за одиницю товару, постачальник письмово звертається до замовника (споживача) щодо зміни ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ми) або листом(ми) (завіреними копіями цих довідки(ок) або листа(ів)) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку з офіційного веб-сайту ДП "Оператор ринку". До розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна щодо розміру ціни на товар на момент укладання договору (з урахуванням внесених раніше змін до договору про закупівлю) та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій, що підтверджує коливання (зміни) цін на ринку товару, що є предметом закупівлі за цим договором (підпункт 2);
- погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку. Сторони можуть внести зміни до договору у разі узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів (підпункт 5);
Відповідно до пункту 13.7. договору постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 (двадцять) днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов'язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.
11.03.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору про постачання електричної енергії № 42 від 01.02.2021, відповідно до якої, у зв'язку із збільшенням ціни за одиницю товару внаслідок коливання ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС (об'єднаної енергетичної системи), зменшено обсяг закупівлі до 1 723 878,19 кВт/год та збільшено ціну за 1кВтгод до 2,03529 грн з ПДВ.
Додаткова угода № 1 набирає чинності з дати її підписання та відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.02.2021.
10.09.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору про постачання електричної енергії № 42 від 01.02.2021, відповідно до якої, у зв'язку із збільшенням ціни за одиницю товару внаслідок коливання ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС (об'єднаної енергетичної системи), зменшено обсяг закупівлі до 778 149,95 кВт/год та визначено ціну електричної енергії за 1кВтгод з 01.02.2021 по 31.07.2021 вартістю 2,03529 грн з ПДВ, з 01.08.2021 по 31.12.2021 становить 2,20338 грн з ПДВ.
Додаткова угода № 3 набирає чинності з дати її підписання та відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.08.2021.
25.11.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 5 до договору про постачання електричної енергії № 42 від 01.02.2021, відповідно до якої, у зв'язку із збільшенням ціни за одиницю товару внаслідок коливання ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС (об'єднаної енергетичної системи), визначено обсяг закупівлі в розмірі 1 641 442,64 кВт/год та визначено ціну електричної енергії з 01.02.2021 по 31.07.2021 вартістю 2,03529 грн з ПДВ, з 01.08.2021 по 31.10.2021 становить 2,20338 грн з ПДВ., 01.11.2021 по 31.12.2021 становить 2,36586 грн.
Додаткова угода № 5 набирає чинності з дати її підписання та відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.11.2021.
28.12.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 5 до договору про постачання електричної енергії № 42 від 01.02.2021, відповідно до якої, у зв'язку зі зменшенням об'ємів постачання електричної енергії, сторони дійшли згоди зменшити суму договору на 1,23 грн (одну гривню 23 копійки). Пункт 5.3. договору викладено в наступній редакції: "Вартість електричної енергії за цим договором визначається з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункті 2.1 цього договору, та становить:2 923 825 грн 68 коп., крім того ПДВ - 584 765 грн 14 коп., всього з ПДВ 3 508 590 грн 82 коп.
Додаткова угода № 6 набирає чинності з моменту її підписання
Прокурор зазначає, що відповідач ініціював та уклав додаткові угоди № 1 № 3, № 5 та № 6, за відсутності на те підстав, визначених пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки ціна за товар без урахування ПДВ збільшилась на 23% від первісної ціни в порівнянні з основним договором, збільшена ціна розповсюджується на розрахунковий період, який вже минув, а також не відповідає реальному відсотку коливання ціни, в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" безпідставно одержано 367 406 грн 29 коп. бюджетних коштів.
Оцінюючи подані прокурором докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виходячи з вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначила, що бездіяльність Управління освіти Бахмутської міської ради в частині невизнання недійсними додаткових угод до договору та не стягнення з постачальника до бюджету безпідставно збережених коштів у розмірі 367 406 грн 29 коп. негативно впливає на дохідну частину міського бюджету, що порушує економічні інтереси держави та беззаперечно становить суспільний або публічний інтерес, що повинен захищатися державою (рішення ЕСПЛ у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004), а невжиття органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, заходів щодо повернення коштів до бюджету такому суспільному інтересу не відповідає, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.
Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Бахмутською окружною прокуратурою, до звернення до суду з вказаним позовом, направлено лист від 11.02.2025 № № 50-351вих-25 на адресу Управління освіти Бахмутської міської ради з повідомленням про виявлені порушення та з'ясування, чи вживалися та чи будуть вживатися самостійно заходи, зокрема, щодо оскарження додаткових угод та повернення надлишково сплачених коштів.
Управлінням освіти Бахмутської міської ради листом від 27.02.2025 № 144 повідомлено Бахмутську окружну прокуратуру, що заходи щодо оскарження додаткових угод та повернення надлишково сплачених коштів не вживалися, оскільки додаткові угоди укладалися згідно вимог чинного законодавства.
Незвернення Управління освіти Бахмутської міської ради до суду з відповідним позовом свідчить про неналежне виконання останньою покладених на неї повноважень щодо належного захисту інтересів держави.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсною додаткової угоди.
Так, звертаючись з позовом у даній справі, прокурор зазначив, що оспорювані правочини укладено всупереч вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки не було підстав для збільшення ціни за одиницю товару, збільшена ціна розповсюджується на розрахунковий період, який вже минув, а також не відповідає реальному відсотку коливання ціни, то відповідно зміна ціни є необґрунтованою, а вказані додаткові угоди не відповідають вимогам законодавства. Також, зазначає, що визнання недійсної будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично незаконною.
Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, оскільки факт укладення договору, за загальним правилом, пов'язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов, важливим є визначення, які умови належать до числа істотних.
Істотними слід вважати умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.
Так, істотною умовою договору у всіх без винятку випадках є умова про предмет договору.
Істотними умовами також є умови, що прямо визначені в якості істотних нормами чинного законодавства, або хоча й не визначені прямо, однак є необхідними для договорів певного виду.
Крім того істотними умовами є будь які інші умови, відносно яких має бути досягнута згода на вимогу будь якої сторони. Тобто такі умови, при відсутності яких сторона, яка на них наполягає, не бажає укладати відповідний договір.
У частині 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Тобто, вказана норма визначає, що предмет, ціна та строк дії договору є істотними умовами, які сторони повинні погодити при укладенні договору. Тобто, це правило є загальним у всіх без винятків випадках.
Судом встановлено, що за наслідками проведення відкритих торгів, 01.02.2021 між Управлінням освіти Бахмутської міської ради (споживач за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (постачальник за договором, відповідач у справі) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 42.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Із вищенаведеного та системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що у даному випадку визначена сторонами у договорі така умова як ціна поставки товару є істотною умовою договору про закупівлю.
Згідно з частиною першою1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами 3, 4 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом України "Про публічні закупівлі", норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).
Згідно пункту 2 частини 5 статті 41 Законом України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній станом на дату укладання спірних правочинів) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Оспорюваними додатковими угодами до договору ціну електричної енергії за 1 кВт/год збільшено з 1,9242 грн до 2,36586 грн, що призвело до значного підвищення ціни, а саме на 23% від ціни, визначеної основним договором, що не відповідає реальному відсотку коливання ціни, з одночасним зменшенням обсягів її постачання, а також збільшена ціна розповсюджується на розрахунковий період, який вже минув.
Суд враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі № 916/747/24).
Параграфом 1 глави 5 розділу І Господарського процесуального кодексу України унормовані основні положення про докази. При цьому, суд виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І Господарського процесуального кодексу України .
Відповідачем не надано доказів в підтвердження безперервної динаміки зміни ціни у релевантний період, а також доказів встановлення причинно-наслідкового зв'язку між наведеними показниками та необхідністю зміни істотних умов договору.
Згідно з приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач був обізнаний і погодився з істотними умовами договору, у тому числі зі ціною товару.
Окрім того, у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зазначено, що будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик, тому, укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 Цивільного кодексу України).
У той час, як можливість зміни ціни договору внаслідок дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).
Натомість, метою прийняття Закону України "Про публічні закупівлі" було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу", коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.
Враховуючи, що при укладенні спірних додаткових угод перевищено встановлений законодавством максимальний ліміт у 10% у підвищенні ціни на електроенергію як товар у договорі, за відсутності належного обґрунтування коливання ціни у відповідний період, суд виснує, що додаткові угоди № 2 від 20.09.2021, № 3 від 07.10.2021, № 4 від 15.11.2021, № 5 від 15.11.2021, № 6 від 14.12.2021, № 8 від 02.02.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2021 № 31, суперечать наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі", тому підлягають визнанню недійсними.
Згідно з частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зазначила, що грошові кошти (різниця між ціною за одиницю товару передбачена договором і додатковою угодою) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Суд зазначає, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства, доведеною у цій справі наявна переплата коштів.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем в рахунок оплати спожитої електроенергії перераховано кошти в загальній сумі 3 508 590 грн 82 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, в той час як, виходячи з вартості та обсягу електроенергії, визначених сторонами у договорі, позивач мав сплатити 3 141 184 грн 53 коп.
Таким чином, різниця між сумою фактично сплачених коштів (за цінами, які встановлювались додатковими угодами) та сумою, що підлягає сплаті з урахуванням ціни, погодженої договором, становить 367 406 грн 29 коп. (3 508 590 грн 82 коп. - 3 141 184 грн 53 коп.), що була безпідставно одержана, підстава її набуття відпала, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" зобов'язане її повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Крім того, суд враховує, що позиція Міністерства економіки України, викладена в листах, не є нормативно-правовим актом і тому не створювала та не створює для осіб жодних прав чи обов'язків щодо дотримання визначеної у них інформації (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19).
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений прокурором, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 11.03.2021 до договору про постачання електричної енергії № 42 від 01.02.2021, укладену між Управлінням освіти Бахмутської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп";
3. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 25.11.2021 до договору про постачання електричної енергії № 42 від 01.02.2021, укладену між Управлінням освіти Бахмутської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп";
4. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 20.11.2021 до договору про постачання електричної енергії № 42 від 01.02.2021, укладену між Управлінням освіти Бахмутської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп";
5. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 28.12.2021 до договору про постачання електричної енергії № 42 від 01.02.2021, укладену між Управлінням освіти Бахмутської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп";
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 6, ідентифікаційний код 36716332) на користь Управлінням освіти Бахмутської міської ради (84500, Донецька область, місто Бахмут, вулиця Б. Горбатова, будинок 42, ідентифікаційний код 02142796) 367 406 (триста шістдесят сім тисяч чотириста шість) грн 29 коп. безпідставно одержаних коштів.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 6, ідентифікаційний код 36716332) на користь Донецька обласна прокуратура (87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Університетська, будинок 6, ідентифікаційний код 25707002) витрати по сплаті судового збору в розмірі 14 098 (чотирнадцять тисяч дев'яносто вісім) грн 47 коп.
8. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н. Плотницька