ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.05.2026Справа № 910/1992/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Керівника Шахтарської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Гуманітарного відділу Української сільської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультпан»
про стягнення 103 211, 22 грн.
Без виклику представників сторін.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 103 211, 22 грн.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
01.04.2024 Гуманітарним відділом Української сільської ради на вебпорталі публічних закупівель «Prozorro» оприлюднено оголошення про відкриті торги з особливостями, щодо закупівлі товару - «Нафта і дистиляти: ДК 021:2015:09130000- 9), а саме: паливно-мастильних матеріалів (Бензин А-95 2350 літрів та дизельне пальне 3025 літрів (талони/скретч-картки безстрокові)) (ID: UA-2024-03-29-003055-a).
Відповідно до форми річного плану закупівель на 2024 рік, оприлюдненої замовником на веб-порталі «ProZorro», фінансування вказаної закупівлі здійснювалось за рахунок коштів місцевого бюджету. Згідно реєстру тендерних пропозицій, участь у відкритих торгах взяло лише Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем» з ціновою пропозицією 288 360,00 грн. з ПДВ.
У подальшому, відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій, переможцем закупівлі UA-2024-03-29-003055-a визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Консультпан» (попередня назва - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІНТЕРФЕРЕНЦ СИСТЕМ») та прийнято рішення про намір укласти договір з останнім. 26.04.2024 між Гуманітарним відділом Української сільської ради (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консультпан» (далі - Постачальник) укладено Договір про закупівлю товару №1. Сторони підписали договір на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а на момент його підписання погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань, відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 ГК України (в редакції чинній на час укладення договору) та Закону України «Про публічні закупівлі».
Пунктом 1.1. Договору визначено, що Постачальник зобов'язується поставити Замовникові пально-мастильні матеріали: бензин А-95 та дизельне пальне за ДК 021:2015:09130000-9 - Нафта і дистиляти, а Замовник - прийняти і оплатити такий товар. Кількість Товарів, які підлягають поставці згідно Специфікації (Додаток 1 до Договору). Обсяг закупівлі Товару, що поставляється відповідно до цього Договору, може бути зменшено залежно від реального фінансування видатків по даному предмету закупівлі та фактичної потреби Замовника (п. 1.2. Договору).
Специфікацією до Договору, що є додатком 1 до Договору № 1 від 26.04.2024 визначено, що Постачальник зобов'язується поставити Покупцю бензин А-95 у кількості 2 350 л за ціною 53,40 грн./1 л з ПДВ (сума 125 490,00 грн.) та дизельне паливо у кількості 3 025 л за ціною 53,84 грн./1 л з ПДВ (сума 162 870,00 грн.) на загальну суму 288 360,00 грн. з ПДВ.
Оплата проводиться після пред'явлення Постачальником видаткової накладної на товар, з відтермінуванням платежу на 10 робочих днів з дня отримання товару Замовником (п. 4.1. Договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору Строк (термін) поставки (передачі) товару до 10 травня 2024 року. Місце поставки товару: 52723, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Троїцьке, вул. Соборна, 14. Термін дії талонів на пальне становить безстроково, з моменту їх отримання Замовником. Передача Замовнику товару за цим Договором здійснюється Постачальником на АЗС шляхом заправки автомобілів замовника при пред'явленні довіреними особами Замовника талонів (скретч-карток) на пальне. Талон (скретч-картка) на пальне є підставою для видачі (заправки) на АЗС товару (п.п. 5.1. - 5.5 Договору).
Прокурор зазначає. що на офіційному сайті «АВІАС» (за посиланням https://avias.ua/palivniproekti/skretch-karta/) міститься роз'яснення, що паливна скретч-картка «Авіас» - довірчий документ, що підтверджує право його власника на отримання вказаного на карті кількості і виду палива на АЗС «Авіас» і партнерів. Раніше скретч-картки мали обмежений термін дії. Але зараз скретч-картки безстрокові і дійсні до моменту отримання палива на АЗС. Це поширюється і на скретч-картки більш раннього випуску з указаним терміном дії.
Постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього Договору (п. 6.3. Договору).
Відповідно до п. 7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у порядку передбаченому чинним законодавством України та цим Договором.
Згідно п. 7.2 Договору у разі затримки поставки Товару у строки, передбачені цим Договором або затримку заміни неякісного Товару чи усунення недоліків Постачальник має право сплатити Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно паставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Сплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від взятих обов'язків та усунення порушень, що мали місце під час дії цього Договору (п.7.3. Договору).
Відповідно до п. 10.1. Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, скріпленими печатками та діє до « 31» грудня 2024 року, а в частині розрахунків до повного його виконання.
Таким чином, між сторонами, відповідно до вимог чинного законодавства, погоджено всі істотні умови договору, а саме предмет, ціну та строк дії правочину.
На виконання умов договору та відповідно до видаткової накладної № 467 від 29.04.2024 ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІНТЕРФЕРЕНЦ СИСТЕМ» передано замовнику паливні талони бензину А-95 на 2350 літрів на суму 125 490,00 грн. з ПДВ та дизельного палива на 3025 літрів на суму 162 870,00 грн. з ПДВ, всього 5375 літрів пального на загальну суму 288 360,00 грн. з ПДВ, які оплачено Гуманітарним відділом Української сільської ради у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 221 (внутрішній номер 343503988) від 01.05.2024.
На підставі отриманих талонів - Гуманітарний відділ Української сільської ради на АЗС Відповідача та його партнерів отримав бензин А-95 1940 літрів на суму 103 596,00 грн. та дизельного палива 1790 літрів на суму 96 375,39 грн., а всього 3 730 літрів пального на загальну суму 199 971,39 грн.
Однак, починаючи з 31.12.2024 та станом на даний час, на АЗС постачальника, незважаючи на обов'язок Відповідача забезпечити наявність пального за першою вимогою замовника по факту пред'явлення ним талону на певній АЗС, Відповідачу було припинено відвантаження палива у мережі АЗС, що також підтверджується актами №№ 1, 2, 3, 4 складеними працівниками Гуманітарного відділу Української сільської ради від 31.12.2024 та 15.01.2025. Відповідно до наданих за Договором Відповідачем скретч-карток, отримання палива на їх підставі мало б здійснюватися саме на АЗС мережі «АВІАС».
Так, згідно з інформацією, зазначеною в листі Гуманітарного відділу Української сільської ради № 20 від 19.01.2026 та наданих документів, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІНТЕРФЕРЕНЦ СИСТЕМ» за договором № 1 від 26.04.2024, не поставило 410 літрів бензину А-95 на суму 21 894,00 грн. та дизельного палива 1235 літрів на суму 66 494, 61 грн., а всього 1645 літрів на загальну суму 88 388,61 грн.
Таким чином, Гуманітарний відділ Української сільської, виконавши зобов'язання за Договором № 1 від 26.04.2024 та оплативши повну вартість товару, набуло право на отримання придбаного палива на підставі відповідних паливних талонів на автозаправних станціях, пов'язаних договірними відносинами з постачальником, але не отримало його у фактичне володіння.
Внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 1 від 26.04.2024, Гуманітарним відділом Української сільської ради неодноразово здійснювались дзвінки на відомі телефонні номери до ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІНТЕРФЕРЕНЦ СИСТЕМ», однак Відповідачем ніяким чином не відредаговано, відповіді на телефонні дзвінки не отримано.
21.05.2025 Гуманітарним відділом Української сільської ради підготовлено до ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІНТЕРФЕРЕНЦ СИСТЕМ» лист-претензію за № 69 від 21.05.2025, в якій зазначено про необхідність виконання умов Договору в частині поставки Товару, а саме: 410 літрів бензину А-95 на суму 21 894,00 грн. та дизельного палива 1235 літрів на суму 66 494, 61 грн., а всього 1645 літрів на загальну суму 88 388,61 грн., яка направлена рекомендованою кореспонденцією за № 5270003115769.
Відповідач ніяким чином не відреагував на претензію, а поштове відправлення № 5270003115769 повернуто відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 03.10.2025.
Як зазначає прокурор станом на дату подання позову, кошти за недопоставлений товар (бензин А-95 та дизельне паливо) не повернуті та штрафні санкції за неналежне виконання умов договору не компенсовані.
Гуманітарний відділ Української сільської ради, виконавши зобов'язання за Договором № 1 від 26.04.2024 та оплативши повну вартість товару, набуло право власності на нього, але не отримало у фактичне володіння 410 літрів бензину А-95 на суму 21 894,00 грн. та дизельного палива 1235 літрів на суму 66 494, 61 грн., а всього 1645 літрів на загальну суму 88 388,61 грн. внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 5.1 Договору Строк (термін) поставки (передачі) товару до 10 травня 2024 року. Місце поставки товару: 52723, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Троїцьке, вул. Соборна, 14. Термін дії талонів на пальне становить безстроково, з моменту їх отримання Замовником. Передача Замовнику товару за цим Договором здійснюється Постачальником на АЗС шляхом заправки автомобілів замовника при пред'явленні довіреними особами Замовника талонів (скретч-карток) на пальне. Талон (скретч-картка) на пальне є підставою для видачі (заправки) на АЗС товару (п.п. 5.1. - 5.5 Договору).
На виконання умов договору та відповідно до видаткової накладної № 467 від 29.04.2024 ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ІНТЕРФЕРЕНЦ СИСТЕМ» передано замовнику паливні талони бензину А-95 на 2350 літрів на суму 125 490,00 грн. з ПДВ та дизельного палива на 3025 літрів на суму 162 870,00 грн. з ПДВ, всього 5375 літрів пального на загальну суму 288 360,00 грн. з ПДВ, які оплачено Гуманітарним відділом Української сільської ради у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 221 (внутрішній номер 343503988) від 01.05.2024.
За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 670 ЦК України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач не надав заперечень та(або) пояснень щодо вищезазначених обставини та не надав доказів поставки Товару або повернення заборгованості.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 88 388, 61 грн. є правомірною та обґрунтованою.
Також, прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 731, 57 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5 903, 84 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом
Згідно з п. 7.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.
Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо поставки Товару, чим порушив умови Договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 дійшла висновку, що правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зобов'язання з повернення суми попередньої оплати товару, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв'язку із закінченням обумовленого сторонами у договорі строку поставки, який виходячи із суті зобов'язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів. Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.
Здійснивши перевірку розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив, що загальна сума 3 % річних та інфляційних втрат розрахована вірно прокурором у позовній заяві та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Прокурор просить також стягнути з Відповідача за умовами п. 7.2 Договору штраф в сумі 6 187,20 грн.
Згідно п. 7.2 Договору у разі затримки поставки Товару у строки, передбачені цим Договором або затримку заміни неякісного Товару чи усунення недоліків Постачальник має право сплатити Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Здійснивши перевірку розрахунку штрафу, суд встановив, що він розрахований вірно та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо порушення інтересів держави та підстав представництва інтересів прокурором суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру".
За положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Аналіз положень ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.
Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під "нездійсненням або неналежним здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх функцій", у зв'язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.
Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб'єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень.
Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166"б", від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.
Так, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Оцінюючи доводи прокурора, приймаючи до уваги, що фактично позивачем не було здійснено захисту інтересів територіальної громади, враховуючи практику Верховного Суду стосовно представництва прокурором інтересів держави в суді, суд дійшов висновку щодо можливості звернення прокуратура в інтересах держави в особі Гуманітарного відділу Української сільської ради до суду з позовом.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНСУЛЬТПАН» (Україна, 03146, місто Київ, вул. Юри Гната, будинок 20; ідентифікаційний код: 45067285) на користь ГУМАНІТАРНОГО ВІДДІЛУ УКРАЇНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ СИНЕЛЬНИКІВСЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (Україна, 52723, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, село Троїцьке, Українська ТГ, вул. Соборна, будинок 14, ідентифікаційний код : 43115326) - 88 388 (вісімдесят вісім тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 61 коп. - основного боргу, 2 731 (дві тисячі сімсот тридцять одна) грн. 57 коп., - 3 % річних, 5 903 (п'ять тисяч дев'ятсот три) грн. 84коп. - інфляційних втрат та 6 187 (шість тисяч сто вісімдесят сім) грн. 20 коп.
3. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНСУЛЬТПАН» (Україна, 03146, місто Київ, вул. Юри Гната, будинок 20; ідентифікаційний код: 45067285) на користь ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (Україна, 49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 38; ідентифікаційний код: 02909938) - 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. - судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва