номер провадження справи 13/38/15
05.05.2026 Справа № 908/841/15-г
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Зінченко Н.Г., розглянувши матеріали про виконання судового рішення вих. № б/н, сформований в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 21.04.2026, (вх. № 8883/08-08/26 від 22.04.2026) Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя у справі № 908/841/15-г
за позовом: Державного підприємства «Енергоринок», ідентифікаційний код 21515381 (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27)
до відповідача: Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», ідентифікаційний код 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)
про стягнення 380767901,72 грн.
заінтересована особа - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, (01001, м. Київ, вул. Городецього, буд. 13)
За участю представників сторін:
Без виклику учасників справи
Господарським судом Запорізької області у складі судді Серкіза В.Г. розглянуто справу № 908/841/15-г (номер провадження справи № 13/38/15) за позовом Державного підприємства «Енергоринок» до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення 380 767 901,72 грн. за договором купівлі-продажу електроенергії № 4243/02 від 29.08.2007.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 у справі № 908/841/15-г позовні вимоги ДП «Енергоринок» задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ДП «Енергоринок» 359 505 719,06 грн. основного боргу, 13 372 492,17 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 600 000,00 грн. пені, 872 873,90 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 80 000,00 грн. - 0,1 % штрафу, 73 080,00 грн. судового збору. Виконання рішення розстрочене згідно графіку: в 2015 році на загальну суму 150 253 514,08 грн., наступним чином: в травні в розмірі 19 440 634,26 грн.; з червня по грудень щомісячними платежами в розмірі 18 687 554,26 грн.; в 2016 році на загальну суму 224 250 651,05 грн., наступним чином: з січня по грудень щомісячними платежами в розмірі 18 687 554,26 грн.
15.05.2015 Господарським судом Запорізької області на виконання рішення суду від 23.04.2015 у справі № 908/841/15-г виданий відповідний наказ про примусове виконання судового рішення.
До Господарського суду Запорізької області 10.11.2025 надійшла заява ДП «Енергоринок» про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у справі № 908/841/15-г.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 10.11.2025 заяву про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у справі № 908/841/15-г передано до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької від 18.11.2025 заяву ДП «Енергоринок» про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у справі № 908/841/15-г прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 02.12.2025.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.12.2025 заяву Державного підприємства «ЕНЕРГОРИНОК» про зобов'язання АТ «Запоріжжяобленерго» подати звіт про виконання судового рішення у справі № 908/841/15-г задоволено. Зобов'язано Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» у строк до 12.01.2026 надати суду звіт про виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г.
10.01.2026 Акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя подано до суду для розгляду Звіт про виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г вих. № б/н, сформований в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 10.01.2026, (вх. № 623/08-08/26 від 12.01.2026).
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026 звіт про виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026 прийнято Звіт Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя про виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г (вх. № 623/08-08/26 від 12.01.2026). Цією ж ухвалою зобов'язано Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», ідентифікаційний код 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) надати суду звіт про виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г у строк протягом 3-х місяців з дня отримання даної ухвали суду.
21.04.2026 Акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя подано до суду для розгляду Звіт про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 у справі № 908/841/15-г вих. № б/н, сформований в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 21.04.2026, (вх. № 8883/08-08/26 від 22.04.2026).
Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.04.2026 звіт про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 у справі № 908/841/15-г передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.04.2026 суддею Зінченко Н.Г. прийнятий до розгляду звіт Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя про виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г. Розгляд звіту призначений в порядку письмового провадження протягом десяти днів з дня його надходження.
В обґрунтування поданого звіту про виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г відповідач (боржник) зазначає, що станом на 01.01.2026 заборгованість з основного боргу в сумі 359 505 719,06 грн. сплачена повністю. Заборгованість по штрафним санкціям станом на 01.01.2026 становила 14 646 208,65 грн. В лютому - березні 2026 року АТ «Запоріжжяобленерго» здійснено погашення заборгованості по штрафним санкціям в добровільному порядку в розмірі 840 000,00 грн. Крім того, здійснено розподіл коштів державним виконавцем на загальну суму 4 663,98 грн.
Як зазначає відповідач, виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г здійснюється у межах виконавчого провадження ВП № 50684873, яке зупинялося у періоди 23.06.2018 - 02.01.2019, 18.03.2019 - 04.07.2023, 20.03.2024 - 06.01.2026 та наразі є зупиненим з 12.03.2026.
Зупинення виконавчого провадження 12.03.2026 відбулося на підставі норм Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функціонування енергетичних ринків, конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та посилення енергетичної стійкості» від 10.02.2026 № 4777-IX (набрав чинності 11.03.2026), яким внесено зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження». Отже, на законодавчому рівні визначаються певні обставини, наявність яких є підставою для зупинення виконання судового рішення виконавцем і ці обставини, за умови їх існування, ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим незалежно від того примусове це стягнення чи добровільне виконання.
Як стверджує боржник, у зв'язку із війною на сьогодні існують надзвичайні обставині, які об'єктивно ускладнюють виконання рішення.
АТ «Запоріжжяобленерго» є оператором системи розподілу та діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області, що видана відповідно до Постанови НКРЕКП від 13.11.2018 року № 1415.
АТ «Запоріжжяобленерго» здійснює свою діяльність на території Запорізької області. Вся територія Запорізької області знаходиться в Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786. З перших днів російської військової агресії, вже більше чотирьох років, на території області відбуваються бойові дії. По області проходить лінія бойового зіткнення. На сьогодні більша частина Запорізької області тимчасово перебуває під російською окупацією. Вся територія Запорізької області, в тій чи іншій мірі, зазнає негативних наслідків від дій агресора, у тому числі майно Товариства.
Зазначене свідчить про те, що на сьогодні існують надзвичайні обставині, які об'єктивно ускладнюють виконання рішення.
Головний пріоритет АТ «Запоріжжяобленерго» на сьогодні - підтримка безперебійного живлення об'єктів критичної інфраструктури, підприємств, будинків мешканців області. Саме від роботи Операторів систем розподілу, у тому числі, АТ «Запоріжжяобленерго», залежить чи дійде за розподільчими мережами струм з потрібною пропускною спроможністю до відповідних об'єктів споживачів.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» 16.11.2021 № 1882-IX АТ «Запоріжжяобленерго» є підприємством критичної інфраструктури, його стабільна та безперебійна робота є вкрай важливою для життєдіяльності всього регіону - Запорізької області.
Для належного здійснення розподілу електричної енергії в реаліях сьогодення необхідне постійне обслуговування електричних мереж, що потребує не тільки самовідданості працівників підприємства працювати з ризиком для життя, а й вкладення значних коштів на аварійно - відновлювальні роботи.
Таким чином, бойові дій на території Запорізької області, тимчасова окупація більшої частини області, на якій залишається майно Товариства, ускладнення на лінії бойового зіткнення, яка проходить по території області, обстріли об'єктів енергетики, пошкодження та руйнування об'єктів енергетичної інфраструктури, що належать Товариству - унеможливлюють прогнозування орієнтовних строків виконання рішення. Проте, при всій важкості ситуації, АТ «Запоріжжяобленерго» підтверджує намір виконання рішення суду в повному обсязі та намагається акумулювати кошти для виконання своїх зобов'язань, у тому числі на користь ДП «Енергоринок» за рішенням суду у справі № 908/841/15-г.
Щодо фінансового стану АТ «Запоріжжяобленерго», основним джерелом коштів для виконання зобов'язань перед ДП «Енергоринок» є погашення дебіторської заборгованості найкрупнішими споживачами - боржниками - ТОВ «ЗТМК» та ЗДП «Кремнійполімер». Заборгованість цих дебіторів (загальна сума боргу ТОВ «ЗТМК» складає 2 203,6 млн.грн., ЗДП «Кремнійполімер» - 308,6 млн грн.) в рази перевищує заборгованість відповідача перед ДП «Енергоринок». Однак, примусове виконання судових рішень щодо стягнення дебіторської заборгованості з цих боржників унеможливлюється внаслідок знаходження їх в Переліку приватизації (виконавчі провадження призупинені на час включення підприємств до Переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації).
Відновлення питання щодо погашення залишку заборгованості з фінансових санкцій (сума основного боргу погашена повністю), яка виникла в минулі періоди на користь підприємства, що не здійснює господарську діяльність, а відповідно і відсутні будь-які механізми розрахунків з ним щодо цієї заборгованості, в теперішніх умовах може призвести лише до блокування роботи АТ «Запоріжжяобленерго» та сприяти ворогу у досягненні його мети щодо руйнування енергетичної системи України, дестабілізації ситуації в регіоні з метою подальшої його окупації.
Враховуючи вище наведене, керуючись статтями 345-3, 345-4 ГПК України, АТ «Запоріжжяобленерго» просить суд прийняти звіт про виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г.
23.04.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області найшли Заперечення ДП «Енергоринок» на Звіт боржника про виконання судового рішення у справі № 908/841/15-г (вх. № 9039/08-08/26 від 23.04.2026). В своїх запереченнях позивач (стягувач) заперечує проти прийняття судом поданого АТ «Запоріжжяобленерго» звіту про виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г, оскільки станом на день подання заперечень рішення суду у справі № 908/841/15-г залишається невиконаним.
Зокрема стягувач зазначає, що наданий боржником Звіт не містить обґрунтування строків виконання рішення суду; не містить належного обґрунтування (з наданням допустимих доказів) обставин, які нібито ускладнюють виконання рішення суду; не містить переліку заходів, що вжиті та вживаються боржником для виконання рішення суду у даній справі. При цьому ДП «Енергоринок» зауважує, що з огляду на рівень погашення заборгованості боржником в попередні періоди (з 01.07.2019 по 04.01.2024 - не здійснено жодного погашення, з 05.01.2024 по 31.12.2025 державним виконавцем розподілено 5 689,85 грн.) є підстави стверджувати про наднизьку динаміку погашення простроченої заборгованості, а її залишок у понад 13 млн. грн. дають підстави вважати стан виконання АТ «Запоріжжяобленерго» рішення суду в даній справі неприйнятним та недопустимим. Зупинення виконавчих дій не зупиняє саму дію судового рішення, не скасовує обов'язку сторони добровільно виконати рішення суду, якщо воно набрало законної сили. Стягувач вважає, що не зазначення боржником орієнтовних строків виконання рішення суду та їх обґрунтування є прямою вказівкою та обов'язковою підставою для відмови у прийнятті звіту судом. ДП «Енергоринок» також є критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Не може вважатись добросовісною поведінка боржника у разі невиконання судового рішення з посиланням на виконання соціально значущих функцій та на його статус критично важливого підприємства. Боржник до Звіту не додав належних і допустимих доказів (наприклад, фінансової звітності та ін.), що підтверджували б обставини, які на його думку перешкоджають виконати рішення суду.
Також позивач стверджує, що про реальну можливості виконання АТ «Запоріжжяобленерго» в повному обсязі рішення суду в даній справі свідчить, зокрема, наступне: 1) з матеріалів виконавчого провадження про стягнення заборгованості з АТ «Запоріжжяобленерго» на користь ДП «Енергоринок», стало відомо про отримання боржником на свою користь в червні 2025 року 35,5 млн. грн. дивідендів від ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», що свідчить про отримання боржником доходу, який міг би бути використаний на погашення заборгованості перед ДП «Енергоринок» згідно з рішенням суду. Однак, протягом 2025 року АТ «Запоріжжяобленерго» не здійснювало погашення заборгованості у даній справі, що свідчить про незацікавленість та відверте ігнорування боржником обов'язку та реальної можливості виконання рішення суду в повному обсязі; 2) під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, ДП «Енергоринок» отримано фотокопію оригіналу листа АТ «МЕТАБАНК» від 23.12.2025 №138-02/1275-БТ, з якого вбачається, що на рахунку АТ «Запоріжжяобленерго» НОМЕР_1 в АТ «МЕТАБАНК», МФО 313582, протягом останнього року акумулюється значна сума кошів, яка щомісяця зростає та може бути джерелом для погашення заборгованості перед ДП «Енергоринок». Станом на 01.12.2025 залишок коштів АТ «Запоріжжяобленерго» на вказаному рахунку в банку становив 769 299 794,56 грн., яких більш ніж достатньо для повного задоволення взагалі усіх грошових зобов'язань «Запоріжжяобленерго» перед ДП «Енергоринок» згідно з рішеннями судів.
Крім того, АТ «Запоріжжяобленерго» продовжує здійснювати господарську діяльність, отримує дохід та прибуток від такої діяльності, що підтверджується відкритими даними, зокрема, з сайту «Опендатабот» (https://opendatabot.ua/c/00130926 ) та системи «Ліга-Закон» (https://compliance pro.ligazakon.net/document/6352377d-9ab0-493e-9981 88827e661a59/dashboard/finances/analytics-ua ).
Враховуючи, що рішення суду у справі № 908/841/15-г лишається не виконаним до теперішнього часу, позивач вважає, що поданий боржником Звіт, всупереч вимог п. 6 ч. 2 ст. 345-3 ГПК України, взагалі не містить відомостей про заходи, які вжито та вживаються АТ «Запоріжжяобленерго» для усунення обставин, які нібито (якщо вони дійсно є) ускладнюють виконання рішення суду. Не зазначення, відповідно до вказаних вище вимог чинного законодавства України, про вжиття боржником певних заходів для усунення перешкод у виконанні рішення суду, є прямою підставою, згідно ч. 2 ст. 345-4 ГПК України для відмови у прийнятті Звіту судом.
Беручи до уваги баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, з урахуванням викладених вище заперечень щодо прийняття звіту боржника, ДП «Енергоринок» вважає, що поданий АТ «Запоріжжяобленерго» Звіт не може бути прийнятий судом, просить відмовити у прийнятті звіту АТ «Запоріжжяобленерго» про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 у справі № 908/841/15-г та застосувати до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу.
Оцінюючи доводи сторін суд враховує, що за приписами ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст. 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Згідно з частиною 4 статті 345-1 ГПК України якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб'єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов'язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.
За приписами ч., ч. 1, 2 ст. 345-4 ГПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами ч. 5 ст. 345-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.
Відповідно до частини 2 статті 345-4 ГПК України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 345-3 цього Кодексу.
Зокрема, згідно з пунктом 6 частини другої статті 345-3 ГПК України звіт боржника про виконання судового рішення має містити: у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення.
Відповідно до ч. 3 ст. 345-4 ГПК України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Розглянувши наданий відповідачем (боржником) Звіт про виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г, суд дійшов висновку, що у звіті не наведено належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, в обґрунтування повного виконання боржником судового рішення, виходячи з наступного.
Європейськими інституціями неодноразово зазначалося, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.
Звіт про виконання судового рішення є інструментом судового контролю за добровільним виконанням остаточних судових рішень органами державної влади, суб'єктами господарювання державного чи комунального сектору економіки, і подається незалежно від стадії виконавчого провадження чи наявності підстав для його зупинення.
Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов'язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На важливість належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.
Зокрема, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
Також, Конституційний Суд України, взявши до уваги ст., ст. 3, 8, ч., ч. 1, 2 ст. 55, ч., ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Важливо, що у Рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2018 № 13-р/2018 зазначено, що Конституцією України встановлено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (стаття 151-2); рішення Конституційного Суду України незалежно від того, визначено в них порядок і строки їх виконання чи ні, є обов'язковими до виконання на всій території України; органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об'єднання, іноземці, особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними; рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади; додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов'язковості їх виконання (абзаци 2, 3, 6 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 14.12.2000 № 15-рп/2000).
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України)
Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В даному випадку судом встановлено, що боржник до звіту не додав жодного належного доказу, що підтверджує об'єктивні обставини, які перешкоджають йому виконати рішення суду, яке вступила в силу ще у 2015 році, а також в підтвердження заходів, які вживаються ним для виконання судового рішення.
З матеріалів справи та звіту боржника не вбачається неможливість виконання рішення суду у даній справі у досить значний проміжок часу, з 2015 року по 2026 рік, тобто більше ніж 10 років.
Водночас, з матеріалів виконавчого провадження про стягнення заборгованості з АТ «Запоріжжяобленерго» на користь ДП «Енергоринок» стягувачу стало відомо про отримання боржником на свою користь в черні 2025 року 35,5 млн.грн дивідендів від ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», що свідчить про отримання боржником доходу, який міг би бути використаний на погашення заборгованості перед ДП «Енергоринок» згідно із рішенням суду.
Боржником у Звіті не спростовано наявність на його рахунках значних грошових коштів, достатніх для здійснення розрахунків із ДП «Енергоринок» та добровільного виконання ухвали суду у даній справі.
Станом на 01.01.2026 заборгованість відповідача перед позивачем становила 14 646 208,65 грн. штрафних санкцій. В лютому - березні 2026 року АТ «Запоріжжяобленерго» здійснено погашення заборгованості по штрафним санкціям в добровільному порядку в розмірі 840 000,00 грн. Крім того, здійснено розподіл коштів державним виконавцем на загальну суму 4 663,98 грн.
При цьому, АТ «Запоріжжяобленерго» продовжує здійснювати господарську діяльність, отримує дохід та прибуток від такої діяльності, що підтверджується відкритими даними, зокрема, з сайту «Опендатабот» (https://opendatabot.ua/c/00130926 ) та системи «Ліга-Закон» (https://compliancepro. ligazakon.net/document/6352377d-9ab0-493e-9981- 88827e661a59/dashboard/finances/analytics-ua ).
На підставі вищевикладених обставин, беручи до уваги баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що поданий АТ «Запоріжжяобленерго» звіт не відповідає вимогам ч.2 ст.345-3 ГПК України, а тому не може бути прийнятий судом.
Наявність чинного виконавчого провадження, вжиття виконавцем примусових заходів щодо стягнення боргу, а також зупинення виконавчого провадження не позбавляє боржника права та реальної можливості добровільно виконати судове рішення.
В свою чергу, внаслідок введення в Україні воєнного стану через збройну агресію РФ всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому несприятливому економічному становищі, тобто такі обставини в рівній мірі впливають і на стягувача, який правомірно очікує на сплату йому присуджених грошових коштів.
Також, не може вважатись добросовісною поведінка боржника у разі невиконання зобов'язань за договором та невиконання судового рішення з посиланням на виконання соціальних та соціально значущих функцій, його статус.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, п. 1 ст. 6 якої гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України») зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
У справі «Бурдов проти Росії» Європейський суд зазначив, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).
У справі «Кайсин проти України» Європейський Суд з прав людини наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов'язкового рішення суду стосовно однієї з сторін.
У справі «Фуклєв проти України» (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
В тексті рішенні від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої п. 1 ст. 6 Конвенції.
Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП Фея та інші проти України» свідчить про однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.
Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції», від 19.03.1997; у справі «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002; у справі «Ясюнієне проти Литви» від 06.03.2003.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Агрокомплекс проти України» від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирного володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», рішення від 15.10.2009).
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14 та від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц зазначено, що «забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов'язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності».
У даній справі боржником не було спростовано наявність на його рахунках грошових коштів, достатніх для здійснення розрахунків із стягувачем та добровільного виконання рішення суду.
При цьому, судом встановлено, що звіт боржника не містить орієнтовних строків повного і остаточного виконання ухвали суду у даній справі та відповідно обґрунтувань цих строків.
Європейськими інституціями неодноразово зазначалося, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.
Звіт про виконання судового рішення є інструментом судового контролю за добровільним виконанням остаточних судових рішень органами державної влади, суб'єктами господарювання державного чи комунального сектору економіки, і подається незалежно від стадії виконавчого провадження чи наявності підстав для його зупинення.
Отже, оскільки Звіт про виконання ухвали суду у даній справі поданий Боржником без додержання вимог статті 345-3 ГПК України (звіт не містить доказів повного виконання ухвали суду, а також боржник не надав відомостей про орієнтовні строки виконання рішення суду у повному обсязі та їх обґрунтування), суд дійшов висновку про відмову у його прийнятті.
Відповідно до частини першої статті 345-4 ГПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 345-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.
Частиною 3 ст. 345-4 ГПК України визначено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 345-2 ГПК України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті Звіту АТ «Запоріжжяобленерго» про виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г та встановлення нового строку для подання звіту відповідно до ч. 3 ст. 345-2 ГПК України.
Частиною 3 ст. 345-4 ГПК України визначено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 345-4 ГПК України суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 135 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 135 ГПК України унормовано, що під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників (якщо відповідачем, боржником є юридична особа) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи передбачене ч. 1 ст. 135 ГПК України право, а не обов'язок суду стягнути в дохід державного бюджету штраф з керівника боржника, суд у даному конкретному випадку вважає раціональним не застосовувати заходи процесуального примусу до боржника чи його керівника, проте вважає за доцільне попередити керівника боржника про можливість застосування заходів процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 135 ГПК України.
Керуючись ст., ст. 234, 235, 342, 345-1, 345-2, 345-4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Відмовити Акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя у прийнятті Звіту про виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г (вх. № 8883/08-08/26 від 22.04.2026).
2. Зобов'язати «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) надати суду звіт про виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г у строк протягом двох місяців з дня отримання даної ухвали суду.
3. Направити копію ухвали сторонам по справі та органу ДВС.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку. Ухвала підписана 05.05.2026.
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46.
«Гаряча» телефонна лінія суду функціонує за номером (061) 764-89-30.
Учасники по справі можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.
Суддя Н.Г. Зінченко
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.