номер провадження справи 27/26/26
04.05.2026 Справа № 908/443/26
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя (вул. Земського лікаря Лукашевича, буд. 4, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код юридичної особи 07820992)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА ФІРМА “БУДТЕХМОНТАЖ» (вул. Перша Ливарна, буд. 40, м. Запоріжжя, 69011, ідентифікаційний номер юридичної особи 42422537)
про стягнення 94 821 грн 28 коп.
без виклику сторін
Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя звернувся до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд» з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА ФІРМА “БУДТЕХМОНТАЖ» 74 470 грн 81 коп. пені, 7 218 грн 00 коп. 3 % річних, 13 132 грн 47 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/443/26 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/443/26, присвоєно справі номер провадження 27/26/26 Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 02.03.2026 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 27.03.2026.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Ухвала суду від 02.03.2026, яка була направлена на адресу відповідача повернулася на адресу суду з відміткою засобу поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь № 2435176 від 09.03.2026, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА ФІРМА “БУДТЕХМОНТАЖ» є: вул. Перша Ливарна, буд. 40, м. Запоріжжя, 69011, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.
Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).
Крім того, відповідач був повідомлений про розгляд справи шляхом розміщення ухвали суду на сайті Господарського суду Запорізької області.
Виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною “права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 04.05.2026.
Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
22.01.2024 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя (далі - Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Будтехмонтаж» (далі - Сторона 2) укладено Договір № 546 про відшкодування вартості послуг з електропостачання та забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з будівництва (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору відповідно до умов Сторона 2 відшкодовує Стороні 1 вартість послуг з електропостачання та забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, спожитої Стороною 2 в процесі виконання робіт з реконструкції будівлі за генеральним планом № 11 (лікувальний корпус) під поліклініку на території Запорізького військового госпіталю міста Запоріжжя у військовому містечку № 49 з дозволеною потужністю 5 кВт.
Згідно п. 2.1 Договору підставою для розрахунку обсягів відшкодувань вартості послуг з електропостачання є Акти зняття показів прибору облік) споживання електричної енергії -
МТХ1А10.DF.2L0-YD4 (№ 0161.01291926.2017), які складаються в останній день місяця в
присутності представників обох сторін цього договору.
Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до п. 2.2 Договору не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, Сторона 1 надає Стороні 2 розрахункові документи (Акт-рахунок) для відшкодування спожитої активної та реактивної електричної" енергії.
Згідно п. 2.3 Договору, Товариство взяло на себе зобов'язання відшкодовувати вартість послуг з електропостачання та забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з будівництва, відповідно до зазначених в п. 2.2 документів, не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 3.1.1 Договору, Сторона 1 зобов'язується своєчасно забезпечити доступ Сторони 2 до мереж електропостачання об'єкту, що задіяні Стороною 2 для надання послуг з будівництва, дотримуючись діючих технічних правил.
Згідно п. 3.2.1 Договору Сторона 2 зобов'язується відшкодовувати Стороні 1 вартість послуг з електропостачання та забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, спожитої в процесі виконання робіт за Договором підряду № 23-18/П від 16.08.2023 в порядку та у строки, визначені умовами цього Договору.
В порядку пункту 2.2 Договору, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма “Будтехмонтаж» розрахункові документи (Акти-рахунки) для отримання відшкодування спожитої електричної енергії, а саме: Акт-рахунок № 4 від 10.01.2025 - 37 254,20 грн. (листопад 2024р.) Акт-рахунок № 5 від 10.01.2025 - 70 057,20 грн. (грудень 2024р.) Акт-рахунок № 32 від 19.02.2025 - 155 397,94 грн. (січень 2025р.) Акт-рахунок № 38 від 13.03.2025 - 223 726,31 грн. (лютий 2025р.) Акт-рахунок № 55 від 14.04.2025 - 25 066,51 грн. (березень 2025р.) Акт-рахунок № 67 від 14.04.2025 - 7 581,60 грн. (квітень 2025р.) Акт-рахунок № 78 від 18.06.2025 - 2 526,59 грн. (травень 2025р.).
Враховуючи умови п. 2.3 Договору граничним строком оплати за використану електроенергію: за актом-рахунком № 4 від 10.01.2025 - 16.02.2025; за актом-рахунком № 32 від 19.02.2025 - 16.03.2025; за актом-рахунком № 38 від 13.03.2025 - 16.04.2025; за актом-рахунком № 55 від 14.04.2025 - 16.05.2025; за актом-рахунком № 67 від 14.04.2025 - 16.05.2025; за актом-рахунком № 78 від 18.06.2025 - 16.07.2025.
Позивач зазначив, що жодних претензій до нарахованих сум Товариство з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА ФІРМА “БУДТЕХМОНТАЖ» не пред'являло. Жодних додаткових угод щодо зміни порядку або строку оплати товару, сторонами укладено не було. Згідно платіжних інструкцій, оплата за спожиту електричну енергію надійшла на рахунки КЕВ м. Запоріжжя не своєчасно, та не у відповідності до сум, нарахованих в актах-рахунках.
Товариство з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА ФІРМА “БУДТЕХМОНТАЖ» здійснило оплату за використану електроенергію наступними платежами: 100 000 грн - 29.08.2025 (платіжна інструкція № 137); 7 581,60 грн - 17.07.2025 року (платіжна інструкція № 103); 26 066,51 грн - 17.07.2025 (платіжна інструкція № 105); 2 526,59 грн - 17.07.2025 (платіжна інструкція № 104); 100 000 грн - 17.09.2025 (платіжна інструкція № 149); 288 675,44 грн - 26.09.2025 (платіжна інструкція № 151).
Таким чином, датою повного виконання зобов'язань з боку Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА ФІРМА “БУДТЕХМОНТАЖ» є 26.09.2025.
Отже, несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором, стали підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів, а саме стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА ФІРМА “БУДТЕХМОНТАЖ» 74 470 грн 81 коп. пені, 7 218 грн 00 коп. 3 % річних, 13 132 грн 47 коп. інфляційних втрат.
Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши надані позивачем письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором № 546 про відшкодування вартості послуг з електропостачання та забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з будівництва.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З положень ч. 1 ст. 530 ЦК України слідує: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
В матеріалах справи містяться Акти-рахунки: № 4 від 10.01.2025 на суму 37 254,20 грн (за листопад 2024р.), № 5 від 10.01.2025 на суму 70 057,20 грн (за грудень 2024р.), № 32 від 19.02.2025 на суму 155 397,94 грн (за січень 2025р.), № 38 від 13.03.2025 на суму 223 726,31 грн (за лютий 2025р.), № 55 від 14.04.2025 на суму 25 066,51 грн (за березень 2025р.), № 67 від 14.04.2025 на суму 7 581,60 грн (за квітень 2025р.), № 78 від 18.06.2025 на суму 2 526,59 грн (за травень 2025р.).
Акти-рахунки підписані та завірені печатками обох сторін без зауважень та заперечень.
Згідно п. 2.3 Договору, Товариство взяло на себе зобов'язання відшкодовувати вартість послуг з електропостачання та забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з будівництва, відповідно до зазначених в п. 2.2 документів, не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Враховуючи умови п. 2.3 Договору граничним строком оплати за використану електроенергію: за актом-рахунком № 4 від 10.01.2025 - 16.02.2025; за актом-рахунком № 32 від 19.02.2025 - 16.03.2025; за актом-рахунком № 38 від 13.03.2025 - 16.04.2025; за актом-рахунком № 55 від 14.04.2025 - 16.05.2025; за актом-рахунком № 67 від 14.04.2025 - 16.05.2025; за актом-рахунком № 78 від 18.06.2025 - 16.07.2025.
Відповідач здійснив оплату за використану електроенергію наступними платежами: 100 000 грн - 29.08.2025, відповідно до платіжної інструкції № 137; 7 581,60 грн - 17.07.2025, відповідно до платіжної інструкції № 103; 25 066,51 грн - 17.07.2025, відповідно до платіжної інструкції № 105; 2 526,59 грн - 17.07.2025, відповідно до платіжної інструкції № 104; 100 000 грн - 17.09.2025, відповідно до платіжної інструкції № 149; 288 675,44 грн. - 26.09.2025, відповідно до платіжна інструкції № 151.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не заперечив факту укладення договору та існування між сторонами договірних правовідносин, а також не вказав про укладення сторонами інших договорів, крім долученого позивачем до позовної заяви, також відповідач не заявляв про недоліки первинних бухгалтерських документів, які долучені позивачем для підтвердження факту договірних відносин між позивачем та відповідачем.
Суд звертає увагу сторін на те, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі видаткових та товарно-транспортних накладних, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичне здійснення таких операцій.
Таким чином, дослідивши подані позивачем первинні документи, суд дійшов висновку, що такі відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з відповідачем.
Відповідач у свою чергу, не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факт існування між сторонами договірних відносин та здійснення господарських операцій, а також не подав жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах недостовірні та (або) суперечливі чи доказів існування між сторонами договірних відносин на підставі інших договорів, крім долученого до матеріалів справи.
У постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 908/3027/20 зазначено, що до загальних засад цивільного законодавства належить справедливість, добросовісність та розумність, які і встановлюють певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Отже, зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З огляду на зміст позовних вимог, обов'язковість умов договору, балансу інтересів обох сторін договору належить дійти висновку, що укладаючи договір сторони (позивач та відповідач) взяли на себе певні зобов'язання, які відповідно, і повинні ними виконуватись в межах прав та обов'язків, визначених умовами цього договору.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частинами 1 та 2 статті 613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно платіжних інструкцій, оплата за спожиту електричну енергію надійшла на рахунки позивача не своєчасно, та не у відповідності до сум, нарахованих в актах-рахунках.
Датою повного виконання відповідачем зобов'язань за договором є 26.09.2025.
Статтею 216 ГК України (якій діяв на час виникнення між сторонами правовідносин) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України (який діяв на час виникнення між сторонами правовідносин)).
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України (який діяв на час виникнення між сторонами правовідносин), учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України (який діяв на час виникнення між сторонами правовідносин), законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України (який діяв на час виникнення між сторонами правовідносин), штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (який діяв на час виникнення між сторонами правовідносин), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із ст. ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства
Відповідно до п. 4.2.3 Договору у разі порушення термінів оплати, Сторона 2 (Товариство) сплачує Стороні 1 (КЕВ м. Запоріжжя) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки.
Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірів 74 470 грн 81 коп. пені за загальний період з 16.02.2025 по 25.09.2025: по акту-рахунку № 4: з 16.02.2025 по 06.03.2025, з 07.03.2025 по 16.07.2025, з 16.02.2025 по 06.03.2025, з 07.03.2025 по 28.08.2025; по акту-рахунку № 5: з 16.02.2025 по 06.03.2025, з 07.03.2025 по 28.08.2025; по акту-рахунку № 32: з 16.03.2025 по 28.08.2025, з 16.03.2025 по 16.09.2025, з 16.03.2025 по 25.09.2025; по акту-рахунку № 38: з 16.04.2025 по 25.09.2025; по акту-рахунку № 55: з 16.05.2025 по 25.09.2025; по акту-рахунку № 67: з 16.07.2025 по 25.09.2025; по акту-рахунку № 78: з 16.07.2025 по 25.09.2025.
Матеріалами справи підтверджено факт сплати відповідачем вартості послуг з електропостачання та забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з будівництва, але з простроченням.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про правильність здійснених позивачем розрахунку пені у розмірі 74 470 грн 81 коп.
Контррозрахунку суми пені відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним, в межах заявлених позовних вимог.
Заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Таким чином, незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми, це не звільняє його від відповідальності визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України за неналежне виконання грошового зобов'язання.
Також відповідно до висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25), враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено. При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних (п.п. 115-117 постанови).
Разом з тим, суд зауважує, що матеріали справи не містять звернень відповідача до суду з проханням про зменшення відсотків річних.
Факт прострочення оплати відповідачем грошового зобов'язання по відшкодуванню вартості послуг з електропостачання та забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з будівництва, підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Контррозрахунку сум 3 % річних та інфляційних втрат відповідачем не надано.
Перевіривши наведені позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, суд встановив, що їх здійснено правильно, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 7 218 грн 00 коп. та інфляційних втрат в розмірі 13 132 грн 47 коп. підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Позивач, уклавши договір № 546 про відшкодування вартості послуг з електропостачання та забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з будівництва від 22.01.2024 розраховував на вчасної отримання оплати у розумні строки повідшкодуванню вартості послуг з електропостачання та забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з будівництва, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов'язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем.
Відповідач не спростував доводи позивача, не надав доказів оплати пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань, заперечень відповідач не надав.
Господарський суд вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.
Виходячи з принципів розумності та справедливості і не допускаючи проявів надмірного формалізму, оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та враховуючи принцип вірогідності доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА ФІРМА “БУДТЕХМОНТАЖ» задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА ФІРМА “БУДТЕХМОНТАЖ» (вул. Перша Ливарна, буд. 40, м. Запоріжжя, 69011, ідентифікаційний номер юридичної особи 42422537) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя (вул. Земського лікаря Лукашевича, буд. 4, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код юридичної особи 07820992) 74 470 (сімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят) грн 81 коп. пені, 7 218 (сім тисяч двісті вісімнадцять) грн 00 коп. 3 % річних, 13 132 (тринадцять тисяч сто тридцять дві) грн 47 коп. інфляційних втрат, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.
Рішення оформлено і підписано 07.05.2026.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вир
шення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.