06.05.2026 м.Дніпро Справа № 904/2569/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Висоцький А.М. (доповідач)
судді: Левшина Г.В., Андрейчук Л.В.,
перевіривши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кривицької Вікторії Андріївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2024 (суддя Бажанова Ю.А., повний текст якої підписаний 31.07.2024) у справі № 904/2569/24
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Фізичної особи-підприємця Кривицької Вікторії Андріївни, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 110 052,48 грн, -
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2024 у справі № 904/2569/24 позов Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Фізичної особи-підприємця Кривицької Вікторії Андріївни про стягнення 110 052,48 грн задоволено.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кривицької Вікторії Андріївни на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" 105 797,60 грн заборгованості за поставлену теплову енергію, 230,58 грн плати за абонентське обслуговування, 1 088,77 грн 3% річних, 1 607,23 грн інфляційних втрат, 1 328,30 грн пені, 3 028,00 грн судового збору.
26.08.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2024, яке набрало законної сили 21.08.2024, видано наказ про примусове виконання.
Не погодившись із зазначеним рішенням, 25.04.2026 (зареєстрована судом 27.04.2026) до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Фізична особа-підприємець Кривицька Вікторія Андріївна, в якій просить скасувати рішення та прийняте нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Одночасно, як додаток до апеляційної скарги, надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке мотивовано тим, що про існування судового рішення та виконавчого провадження скаржник фактично дізналася лише після вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 76389644. Також апелянт вказує, що суд не повідомляв її про слухання справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Висоцький А.М. (доповідач), судді - Левшина Г.В., Андрейчук Л.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2026 (суддя доповідач Висоцький А.М.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через подання скарги поза межами строку на її подання, і визнання неповажними підстав пропуску строку після розгляду відповідного клопотання апелянта про його поновлення, а також запропоновано доплатити судовий збір у розмірі 1633, 60 грн. Скаржнику наданий строк (10днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, зокрема надання нового клопотання про поновлення строку на оскарження ухвали суду із зазначенням інших підстав пропуску строку.
Вказану ухвалу доставленого до електронного кабінету скаржника 29.04.2026 о 21:01 годині. Відтак, недоліки скарги мали бути усунені у строк до 08.05.2026 включно.
05.05.2026 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 29.04.2026 надійшла заява про поновлення процесуальних строків.
У новому клопотання апелянт зауважив, що не брав участі у розгляді справи судом першої інстанції та не отримував процесуальних документів, зокрема копії рішення суду.
Про існування виконавчого провадження апелянту стало відомо лише 25.10.2024 року після накладення арешту на рахунки.
Фактична можливість ознайомитися зі змістом судового рішення та матеріалами справи з'явилась лише 22 квітня 2026 року.
Розглянувши апеляційну скаргу та подане апелянтом клопотання, колегія суддів вважає відсутніми виключні підстави для оскарження ухвали поза межами присічного річного строку на апеляційне оскарження судового рішення, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження, з огляду на наступне.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У частинах першій та третій статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження ставиться в залежність від положень процесуального закону.
За приписами ч. 1, 4, 5 ст. 272 Господарського процесуального кодексу України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Втім, перш, ніж застосовувати ст.272 ГПК України, апеляційну скаргу слід перевірити на відповідність загальним вимогам щодо подання скарги.
Так, відповідно до вимог частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 ст. 256 ГПК України визначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення постановлено місцевим господарським судом 31.07.2024, повний її текст складено 31.07.2024, отже, 20-ний строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, для подання апеляційної скарги сплив 20.08.2024.
Апелянт звернувся до суду апеляційної інстанції 25.04.2026, тобто з пропуском процесуального строку, встановленого на апеляційне оскарження, на 1 рік 8 місяців та 4 дні.
Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кривицької Вікторії Андріївни на свою користь 105 797,60 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 230,58 грн плати за абонентське обслуговування, 1 088,77 грн 3% річних, 1 067,23 грн втрати від інфляції, 1 328,30 грн пені.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2004 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 витребувано у Криворізької Північної ДПІ (Покровський район м. Кривий Ріг) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області інформацію щодо РНОКПП Фізичної особи-підприємця Кривицької Вікторії Андріївни.
08.07.2024 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до господарського суду надійшов лист з наданням інформації, згідно якого повідомлено, що станом на 26.06.2024 на податковому обліку у Криворізькій Північній ДПІ в діючому стані перебуває ФОП Кривицька Вікторія Андріївна.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2024 у справі № 904/2569/24 позов Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Фізичної особи-підприємця Кривицької Вікторії Андріївни про стягнення 110 052,48 грн задоволено.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кривицької Вікторії Андріївни на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" 105 797,60 грн заборгованості за поставлену теплову енергію, 230,58 грн плати за абонентське обслуговування, 1 088,77 грн 3% річних, 1 607,23 грн інфляційних втрат, 1 328,30 грн пені, 3 028,00 грн судового збору.
26.08.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2024, яке набрало законної сили 21.08.2024, видано наказ про примусове виконання.
Копії ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 у справі №904/2569/24 та рішення від 31.07.2024 повернулись до Господарського суду Дніпропетровської області з відміткою Укрпошти: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Таким чином, господарським судом своєчасно, у встановлені строки, направлялися копія зазначених документів на адресу відповідача.
В свою чергу, апелянтом не підтверджено відповідними доказами причини неотримання поштової кореспонденції.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, посилання скаржника в апеляційній скарзі на неотримання жодної кореспонденції про розгляд справи і повідомлення, які направлені судом за неналежною адресою апелянта, не беруться судом апеляційної інстанції до уваги.
Як зазначає сама Скаржниця у новому клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 31.07.2024, про існування виконавчого провадження апелянту стало відомо 25.10.2024 року після накладення арешту на рахунки.
Тобто саме з 25.10.2024 року відповідачка дізналася про наявність стягнутої за рішенням суду суми боргу, в неї з'явилася об'єктивна можливість для ознайомлення з матеріалами справи та реалізації інших процесуальних прав.
Проте, доказів того, що нею вживались будь-які заходи аби дізнатись, на якій підставі відкрито виконавче провадження, на підставі якого рішення, що перешкоджало зверненню з апеляційною скаргою, в передбачені законом строки, не надано.
З апеляційною скаргою відповідач звернулася лише 25.04.2026, що вказує на допущене зволікання апелянта з поданням апеляційної скарги протягом встановленого законом строку, оскільки не є такими, що не залежали від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення. Такий пропуск строку для оскарження рішення носить суб'єктивний характер, а не об'єктивний і непереборний.
Що до того, що можливість ознайомитися зі змістом судового рішення та матеріалами справи з'явилась лише 22 квітня 2026 року, то колегія суддів зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не ставить можливість та обов'язок подання апеляційної скарги в залежність від ознайомлення з матеріалами справи; закон пов'язує початок перебігу строку апеляційного оскарження з моментом отримання судового рішення або з моментом, коли особа дізналася чи могла дізнатися про його ухвалення.
За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Крім того, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися також не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до п.п.1, 2 ч. 2 ст. 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, або пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Зазначений у ч. 2 ст. 261 ГПК України річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, вказаних у тій же нормі.
Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 у справі № 916/1240/17 звернув увагу, що у вказаній нормі врегульовано порядок вчинення процесуальної дії судом апеляційної інстанції, а саме, відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими з порушенням строку. При цьому, за змістом частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України поновлення апеляційним судом пропущеного строку можливе виключно у разі подання апеляційної скарги в межах присічного річного строку, а в разі недотримання останнього з'ясування поважності причин строку на апеляційне оскарження взагалі не має істотного значення та не може жодним чином вплинути на однозначне вирішення питання про відмову у відкритті апеляційного провадження.
При цьому, колегія суддів зауважує, що скаржник не надав доказів на підтвердження наявності непереборних обставин неможливості звернутися до суду з апеляційною скаргою своєчасно.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Відповідно до частини першої статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "Правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).
Відтак, встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12.11.2018 у справі № 54/239).
Таким чином, врааховуючи, що звернення відповідача з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2024 відбулося після спливу майже двох років з дня складення повного тексту судового рішення, а саме 25.04.2026, наявні підстави для відмови апелянту у відкритті апеляційного провадження.
За таких обставин, на підставі частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кривицької Вікторії Андріївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2024 у справі № 904/2569/24 та повернення апеляційної скарги скаржнику.
Керуючись статтями 234, 235, 260, частиною 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
У задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Кривицької Вікторії Андріївни про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2024 у справі № 904/2569/24 - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кривицької Вікторії Андріївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2024 у справі № 904/2569/24; апеляційну скаргу № б/н від 25.04.2026 з додатком на 32 аркушах, а також заяву б/н від 28.04.2026 про усунення недоліків, з додатком на 2 аркушах, в тому числі платіжну інструкцію 1a9c9262-4367-49b3-ba15-58104a8dcd55 від 01.01.2026 про сплату 2000 грн судового збору, повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду протягом двадцяти днів.
Суд апеляційної інстанції повідомляє, що згідно з п.122 (розділу V. Перехідні положення) Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей; електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі; документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Таким чином, оскільки апеляційну скаргу апелянтом подано в електронній формі через підсистему ЄСІКС “Електронний суд» зазначена скарга зберігається в централізованому файловому сховищі, а її роздрукована паперова копія приєднується до матеріалів справи.
Головуючий суддя А.М. Висоцький
Суддя Г.В. Левшина
Суддя Л.В. Андрейчук