07 травня 2026 року м. Харків Справа № 913/35/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.,
розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження (без виклику учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ (вх.№ 909 Л/2 від 21.04.2023)
на рішення Господарського суду Луганської області від 31.03.2025 у справі №913/35/25 (повне рішення складено 31.03.2025, суддя Масловський С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ,
до Відділу соціального захисту, праці та охорони здоров'я виконавчого комітету Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області, с.Чмирівка, Луганська обл.,
про стягнення 16 343,62 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Відділу соціального захисту, праці та охорони здоров'я виконавчого комітету Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №11-1122/21-БО-Т від 11.11.2021 в розмірі 16343 грн 62 коп., з яких: 9166 грн 94 коп. - заборгованість за основним зобов'язанням, 2947 грн 20 коп. - пеня, 802 грн 23 коп. - 3% річних, 3427 грн 25 коп. - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору №11-1122/21-БО-Т від 11.11.2021 постачання природного газу, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за поставлений природний газ за період листопад 2021 року - лютий 2022 року у розмірі 9 166,94 грн, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 31.03.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Відділу соціального захисту, праці та охорони здоров'я виконавчого комітету Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області про стягнення 16 343 грн 62 коп. - задоволено частково. Стягнуто з Відділу соціального захисту, праці та охорони здоров'я виконавчого комітету Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" заборгованість за договором постачання природного газу №11-1122/21-БО-Т від 11.11.2021 в розмірі 15 656 грн 59 коп., з яких: 8 734 грн 72 коп. - заборгованість за основним зобов'язанням, 2 855 грн 90 коп. - пеня, 768 грн 51 коп. - 3% річних, 3297 грн 46коп. - інфляційні втрати, витрати зі сплати судового збору в сумі 2 320 грн 57 коп. В іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції в обґрунтування прийнятого рішення вказує, що, враховуючи дані Інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача - Відділу соціального захисту, праці та охорони здоров'я виконавчого комітету Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області (ЕІС-код 56XS00016IBAH006), спожитий відповідачем природний газ у період з листопада 2021 по лютий 2022 в загальному обсязі 2,25922 тис.куб.м є встановленим, а вартість природного газу, отриманого відповідачем у листопаді 2021 - лютому 2022 року, визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в договорі. Оскільки територія Чмирівської сільської територіальної громади визнана тимчасово окупованою в умовах воєнного стану, господарський суд дійшов висновку, що положення статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" поширюються на такі території. Оскільки територія місцезнаходження відповідача є тимчасово окупованою з 26.02.2022 та позивач не мав права з вказаної дати здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення основного боргу за поставлений газ за період з 26.02.2022 по 28.02.2022 не є законною та обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає. Також судом першої інстанції здійснено перерахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені, у зв'язку зі зміною розміру суми основного боргу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" не погодилось з рішенням Господарського суду Луганської області та 21.04.2025 через підсистему "Електронний суду" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить прийняти апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Луганської області від 31.03.2025 у справі № 913/35/25 та відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 31.03.2025 у справі № 913/35/25 в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" задовольнити в повному обсязі; судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача у справі.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що територія Чмирівської сільської територіальної громади Старобільського району Луганської області визнана тимчасово окупованою в умовах воєнного стану, з чого вбачається, що положення статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на такі території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України. Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення про поширення дії положень статей 13 і 13-1 Закону на тимчасово окуповані території, визначені пунктом 3 частини першої статті 3 Закону, а рішення Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України про визнання територій тимчасово окупованими не може замінювати рішення Кабінету Міністрів України. На думку апелянта, визначений судом спірний період (з 26.02.2022 по 28.02.2022) не підпадав під дію Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", однак суд першої інстанції формально у рішенні зазначав про відсутність у позивача підстав для стягнення суми основного боргу і, як наслідок, неправомірно відмовив у задоволенні позову про нарахування на цю суму пені, 3% річних та інфляційних втрат в певній частині. При цьому, заявник наголошує, що одномоментно припинити постачання газу непобутовому споживачу неможливо, відповідна процедура припинення (або обмеження) постачання газу детально регламентована Кодексом газорозподільних систем та Правилами постачання природного газу, також неможливо було передбачити чи буде територія, де знаходиться споживач, окупованою.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 витребувано у Господарського суду Луганської області матеріали справи №913/35/25; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
01.05.2025 матеріали справи № 913/35/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Луганської області від 31.03.2025 у справі №913/35/25 та призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Луганської області від 31.03.2025 у справі №913/35/25 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена позивачу через підсистему "Електронний суд" до електронного кабінету користувача і доставлена учаснику справи 07.05.2025.
Як встановлено судом, Відділ соціального захисту, праці та охорони здоров'я виконавчого комітету Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області не має зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС. Окрім того, вказана юридична особа має місцезнаходження в с. Чмирівка Старобільського району Луганської області.
Абзацом 5 п.37 гл.2 розд. ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих Електронних кабінетів, документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
За інформацією Акціонерного товариства "Укрпошта", розміщеній на офіційному вебсайті (https://offices.ukrposhta.ua), відділення Старобільського району Луганської області тимчасово не функціонують, а тому пересилання поштової кореспонденції до вказаного населеного пункту, в якому визначено місцезнаходження відповідача, наразі є неможливим.
Пунктом 21 Перехідних положень ГПК України встановлено, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються Законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".
Відповідно до ч.1 ст.12-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Аналіз чинних положень ГПК України та Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" дає підстави для висновку, що суд має процесуальну можливість та, відповідно, процесуальний обов'язок публікувати оголошення на вебпорталі судової влади України про виклик у судове засідання учасників справи, місцезнаходження чи місце роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території (аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №200/3942/22, від 12.01.2024 у справі №5/112-Б-10).
У зв'язку з цим, апеляційний господарським судом було розміщено оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада України" про відкриття апеляційного провадження у справі №913/35/25.
Таким чином, судом було вжито всіх можливих та достатніх заходів, спрямованих на повідомлення Відділу соціального захисту, праці та охорони здоров'я виконавчого комітету Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області про розгляд апеляційної скарги у цій справі.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи, направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку письмового провадження (без виклику учасників справи в судове засідання), а також створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 зупинено провадження за апеляційною скаргою провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Луганської області від 31.03.2025 у справі №913/35/25 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 908/1162/23 та оприлюднення повної постанови; зобов'язано сторін повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 поновлено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Луганської області від 31.03.2025 у справі №913/35/25; продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).
Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та на підставі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційним господарським судом встановлено наступне.
11.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та Відділом соціального захисту, праці та охорони здоров'я виконавчого комітету Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області (споживач) було укладено договір постачання природного газу №11-1122/21-БО-Т (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно з п. п. 2.1, 2.1.3, 2.2, 2.3 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з жовтня 2021 по грудень 2022 року в кількості 10 0000 тис. куб. метрів. Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору. Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1 цього договору повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача. Підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
За змістом п. 2.4 договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.
Згідно з п. п. 3.1, 3.5 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ. Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Умовами пп. 3.5.2, 3.5.3 п. 3.5 передбачено, що на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Відповідно до пп. 3.5.4. п. 3.5 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Відповідно до п.4.1., п.4.3. договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ -13658 грн 42 коп.; крім того ПДВ за ставкою 20%; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу газотранспортної системи - 124 грн 16 коп. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136 грн 576 коп., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163 грн 89 коп. за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за договором становить 16554 грн 00 коп. Загальна вартість договору на дату укладання становить 137 950 грн 00 коп., крім того ПДВ - 27590 грн 00 коп., разом з ПДВ - 165540 грн 00 коп.
Згідно з п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Приписами п. 7.1, п. 7.2 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і договором. У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з п. п. 10.1- 10.4 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства. Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Відповідно до п. 13.1 договору даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до "31" грудня 2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
На виконання умов договору постачання природного газу №11-1122/21-БО-Т від 11.11.2021 позивач поставив відповідачу природний газ в листопаді 2021 за актом приймання - передачі від 30.11.2021 природний газ 0,29500 тис.куб.метрів на загальну суму 4883 грн 43 коп., в грудні 2021 за актом приймання - передачі від 31.12.2021 природний газ 1,00000 тис.куб.метрів на загальну суму 16554 грн 00 коп., в січні 2022 за актом приймання - передачі від 31.01.2022 природний газ 0,41046 тис.куб.метрів на загальну суму 6794 грн 76 коп. з ПДВ та в лютому 2022 за актом приймання - передачі від 28.02.2022 року природний газ 0,55376 тис.куб.метрів на загальну суму 9166 грн 94 коп. з ПДВ, на підтвердження чого надано копії відповідних актів приймання - передачі, а також обсягів споживання природного газу позивач долучив до матеріалів справи роздруківки з інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача.
Позивачем зазначено, що в порушення укладеного між сторонами договору постачання природного газу, відповідачем акти приймання - передачі за листопад 2021, грудень 2021, січень 2022 та лютий 2022 оформлені та підписані не були, мотивованих заперечень щодо підписання зазначених актів від відповідача на адресу позивача не надходило, у зв'язку з чим, обсяги газу встановлювались відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу №11-1122/21-БО-Т від 11.11.2021 щодо повної та своєчасної оплати за поставлений газ в січні 2022 та лютому 2022, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.
31.03.2025 ухвалено оскаржуване рішення з підстав, викладених вище.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Укладений сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судова колегія погоджується з кваліфікацією, наданою судом першої інстанції про те, що своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Згідно з п.п. 1-3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Правовідносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі за текстом - Правила).
Пунктом 3 розділу І Правил визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу. У випадку недоплати вартості природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок відповідно до умов договору постачання природного газу. Датою оплати рахунка (здійснення розрахунку) є дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника (п.12 розділу ІІ Правил).
Пунктами 20, 21 розділу ІІ Правил визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечувати постачання природного газу на умовах, визначених договором постачання природного газу, а споживач своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договором.
Судом першої інстанції встановлено, що поставка природного газу у період з 14.11.2021 по 28.02.2022 відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи документами, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу положень статей 655, 692, 712 Цивільного кодексу України та не залежить від факту надсилання (або не надсилання) позивачем акту приймання-передачі природного газу.
Зокрема, оскільки відповідачем не було надано позивачу актів розподілу природного газу, позивачем, керуючись приписами п.3.5 договору постачання природного газу №11-1122/21-БО-Т від 11.11.2021, визначено обсяг спожитого споживачем природного газу у спірний період відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, та складено акт приймання передачі природного газу в листопаді 2021 від 30.11.2021 в обсязі 0,29500 тис.куб.м на загальну суму 4 883,43 грн (разом з ПДВ), в грудні 2021 від 31.12.2021 в обсязі 1,00000 тис.куб.м на загальну суму 16 554,00 грн (разом з ПДВ), в січні 2022 від 31.01.2022 в обсязі 0,41046 тис.куб.м на загальну суму 6 794,76 грн (разом з ПДВ) та акт приймання-передачі природного газу в лютому 2022 року від 28.02.2022 в обсязі 0,55376 тис.куб.м на загальну суму 9 166,94 грн 94 (разом з ПДВ).
Проте, матеріали справи не містять доказів в підтвердження оплати поставленого газу за лютий 2022 року в сумі 9 166,94 грн.
З урахуванням того, що в період тимчасової окупації Чмирівської сільської територіальної громади, починаючи з 26.02.2022, постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" природного газу Відділу соціального захисту, праці та охорони здоров'я виконавчого комітету Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області відповідно до положень 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є забороненим, судом було відмовлено в задоволенні вимоги про стягнення основного боргу за поставлений газ за період з 26.02.2022 по 28.02.2022, з чим не погоджується апелянт.
З цього приводу судова колегія зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (в редакції Закону №1207-VII від 21.11.2021) тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 3 вказаного Закону (в редакції Закону №1207-VII від 21.11.2021) передбачено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Частиною 1 статті 13 Закону №1207-VII від 21.11.2021 передбачено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.
На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено (ч. 1 ст. 13-1 Закону №1207-VII від 21.11.2021).
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв. 24.02.2022, який у подальшому неодноразово було продовжено і який станом на теперішній час продовжує діяти.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України внесено зміни до ст.ст.1, 3, 9, 11, 111, 13, 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (в редакції Закону №1207-VII від 20.03.2022) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, крім тих, що були зазначені у попередній редакції Закону, інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України та надра під такими територіями (п.3).
Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (в редакції Закону №1207-VII від 20.03.2022) дата початку тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.
Частиною 1 та 2 статті 13 Закону №1207-VII від 20.03.2022 передбачено, що положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
Здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.13-1 Закону №1207-VII від 20.03.2022 положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями. На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача - Відділу соціального захисту, праці та охорони здоров'я виконавчого комітету Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області , відповідно до інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є: Луганська обл., Старобільський р-н, село Чмирівка, вул. Повітрянофлотська, будинок 52-А, 92740
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 "Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року", затверджено Перелік територій, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого включено, зокрема, Чмирівську сільську територіальну громада Старобільського району Луганської області, територія якої є тимчасово окупованою з 26.02.2022 й до теперішнього часу.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1364 від 06.12.2022 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством розвитку громад та територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані російською федерацією (чинного станом на момент ухвалення рішення), до якого включена Чмирівська сільська територіальна громада Старобільського району Луганської області, територія якої є тимчасово окупованою з 26.02.2022 й до теперішнього часу.
Отже, відносно території, на якій зареєстрований відповідач та куди поставлявся природний газ, законодавець підтвердив існуючий на 26.02.2022 факт окупації зазначеної території.
Заявник в поданій апеляційні скарзі наголошує, що Закон №1207-VII до 20.03.2022 року, не визначав тимчасово окупованими територію де знаходився відповідач та регулював відносини із суб'єктами, що перебували на такій території, у зв'язку з чим він не розповсюджується на правовідносини між сторонами, крім того в умовах відсутності рішення Кабінету Міністрів України про поширення дії положень статей 13 і 13-1 Закону на тимчасово окуповані території, визначені пунктом 3 частини першої статті 3 Закону, відсутні підстави для їх застосування до правовідносин, які виникли між сторонами.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 переглянув у касаційному порядку постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 про стягнення боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на об'єкті, який знаходився у місті Мелітополі, датою окупації якого є 25.02.2022, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією".
Верховним Судом було зазначено, що як за міжнародними правовими нормами, так і за законодавством України, територія визнається окупованою в силу наявних фактичних обставин; натомість закон не може змінювати цього факту, а встановлює правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території.
Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що правовий статус тимчасово окупованої території не залежить від наявності рішення органу державної влади про визнання території окупованою. Рішення повноважного органу державної влади має не конститутивне, а лише інформативне значення, підтверджуючи конкретну дату початку чи припинення фактичної окупації. Заборона здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованій території застосовується з моменту фактичної окупації, що є загальновідомим фактом і не потребує окремого доказування.
З огляду на викладене, у постанові у справі №908/1162/23 Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі №910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Колегія суддів також враховує зазначені вище висновки Верховного Суду у справі №908/1162/23 відповідно до положень ч.4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки правовідносини у справах є подібними за змістовим критерієм.
Виходячи із зазначеного, враховуючи, що окупація території місцезнаходження відповідача фактично відбулась 26.02.2022 та є загальновідомим фактом, а також положення ст. 13-1 Закону №1207-VII та п.3.1 договору, суд зауважує, що сам факт постачання природного газу на окуповану територію ставить під сумів факт переходу права власності на газ до відповідача.
Колегія також враховує, що відповідно до п. 3.1 договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ. За змістом п.3.5 акт приймання-передачі підписується сторонами у наступному місяці після розрахункового. Як свідчать матеріали справи акти не були підписані сторонами.
Отже, на час постачання 26.02.2022 власником газу був позивач та на ньому залишаються всі ризики, пов'язані з споживанням газу невстановленими особами на окупованих територіях. Зазначене в свою чергу дає позивачу право на захист прав, які порушені шляхом спричинення шкоди, завданої внаслідок військової агресії.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлений газ в період з 26.02.2022 по 28.02.2022 в обсязі 0,02611 тис.куб.м вартістю 432,22 грн, є законним та обґрунтованим.
Водночас, заявником апеляційної скарги не зазначаються доводи щодо висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 91,30 грн, 3% в розмірі 33,72 грн річних та інфляційних втрат в розмірі 129,79 грн, фактично викладені у скарзі доводи зводяться до заперечень з відмовою у частині основного боргу за лютий 2022 року.
У відповідності до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до умов договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2. договору).
Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені в сумі 2 855,90 грн, 3% річних в сумі 768,51 грн та інфляційних нарахувань в сумі 3297,46 грн, колегія суддів дійшла висновку, що він є арифметично вірний, із урахуванням положенням статей 13, 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо розміру основного боргу.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 31.03.2025 у справі №913/35/25 залишити без змін.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Луганської області від 31.03.2025 у справі №913/35/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 07.05.2026.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Н.О. Мартюхіна