вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" травня 2026 р. Справа№ 911/2018/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання: Лукінчук І.А.,
представників сторін: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2025 (повний текст складено 22.10.2025)
у справі № 911/2018/24 (суддя Смірнов О.Г.)
за позовом ОСОБА_1
до Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельного кооперативу «Марін-Білдер-Київ»
про визнання недійсним рішення загальних зборів,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
13.09.2024 Обслуговуючий кооператив житлово-будівельний кооператив «Марін-Білдер-Київ» (далі - Кооператив) надав відзив (підписаний представником Г.Семенець, керуючою АБ «Ганни Семенець») на позовну заяву ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.), у якому повідомив, що попередній розрахунок суми судових витрат - витрат на правову допомогу становить 25 500,00 грн та просив судові витрати покласти на позивачку.
До відзиву Кооператив долучив (в копіях) договір №2/ю від 01.03.2023 про надання правової допомоги, укладений з Адвокатським бюро «Ганни Семенець» (далі - Бюро), ордер серії АА №1480187 на надання правничої допомоги Кооперативу у Господарському суді міста Києва на підставі договору №2/ю від 01.03.2023, виданий АБ «Ганни Семенець» адвокату Семенець Г.Л. 30.08.2024, та свідоцтво серія КВ №000190 про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я Семенець Г.Л., видане 21.05.2028 на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 14.05.2018 №1208.
29.10.2024 під час розгляду справи до завершення судових дебатів Кооператив сформував у системі «Електронний суд» клопотання про стягнення судових витрат (далі - клопотання), у якому просив стягнути з ОСОБА_1. на користь Кооперативу витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
За текстом клопотання заявник зазначив, що в процесі судового розгляду справи поніс судові витрати на правничу допомогу, що підтверджується відповідним договором та актом.
До клопотання Кооператив долучив акт/звіт №1/09 від 17.10.2024 до договору №2 від 01.03.2023 та ордер серії АА №1485732 на надання правничої допомоги Кооперативу на підставі договору №2-ю від 01.03.2023, виданий АБ «Ганни Семенець» адвокату Семенець Г.Л. 17.09.2024.
Клопотанням, сформованим у системі «Електронний суд» 03.11.2024, Кооператив відкликав ордер серії АА №1485732 на надання правничої допомоги Кооперативу у Києво-Святошинському районному суді м. Києва на підставі договору №2-ю від 01.03.2023, виданий АБ «Ганни Семенець» адвокату Семенець Г.Л. 17.09.2024, та замінив його на ордер серії АА №1480187 на надання правничої допомоги Кооперативу у Господарському суді міста Києва на підставі договору №2/ю від 01.03.2023, виданий АБ «Ганни Семенець» адвокату Семенець Г.Л. 30.08.2024.
07.11.2024 Кооператив сформував у системі «Електронний суд» додаткові пояснення у справі, у яких зазначив, що повторно направляє належний ордер та просить відкликати попередній (помилковий). До пояснення Кооператив долучив ордер серії АА №1480187 на надання правничої допомоги Кооперативу у Господарському суді міста Києва на підставі договору №2/ю від 01.03.2023, виданий АБ «Ганни Семенець» адвокату Семенець Г.Л. 30.08.2024.
Позиції учасників справи.
01.07.2025 ОСОБА_1. надала заперечення щодо клопотання Кооперативу про стягнення судових витрат, у якому просила у задоволені клопотання представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/2018/24 відмовити повністю; у разі задоволення клопотання представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/2018/24, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 2 000,00 грн.
ОСОБА_1. вважає клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу таким, що не підлягає задоволенню, за таких підстав.
З аналізу наданих заявником доказів на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме: акта / звіту №1/09 від 17.10.2024 до договору №2 від 01.03.2023, ордеру серії АА №1485732 (інших доказів не було надано) вбачається, що підстав для задоволення судом вказаного клопотання відсутні. Зокрема, заявник не надав сам договір, на підставі якого було складено поданий акт / звіт, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер серії АА №1485732 стосується представництва інтересів Кооперативу в іншому суді. А отже заявник не виконав вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Поданий заявником ордер серія АА №1480187 стосується іншого клієнта, а саме Обслуговуючого Кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Марін(-)Більдер(-)Київ». ОСОБА_1. повідомляє, що позов був поданий до ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «МАРІН-БІЛДЕР-КИЇВ», а не до Обслуговуючого Кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Марін Більдер Київ», дані такої юридичної особи в ЄДР відсутні.
Надані заявником документи мають низький рівень юридичної техніки, що унеможливлює встановити підписантів сторін та визначити порядок оплати за надані адвокатом послуги.
Заявник надав договір №2-ю від 01 «марта» 2023 року, де в преамбулі договору вказано: «АДВОКАТСЬКЕ БЮРО «ГАННИ СЕМЕНЕЦЬ, (ЄДРПОУ 42438992), (надалі - Адвокатське бюро/адвокат), в особі Керуючого Семенець Ганни Леонідівни, яка діє на підставі Статуту, з одного боку, та ЖБК Марин-Бил(д)а. Ка., який діє на підставі Статуту, з однієї сторони (надалі - клієнт), який діє на підставі статуту з іншого боку, надалі разом іменовані «Сторони», уклали цей договір про наступне:…». Тобто у преамбулі договору клієнт - якийсь ЖБК Марин-Била. Ка. та діє з невідомого боку та сторони, а також відомості про якого відсутні у ЄДРЮОФОПтаГО, відсутня посадова особа підписанта.
У розділі №13 «Підписи та реквізити сторін» в графі «Клієнт» вказано: Житлово-Обслуговуючий кооператив «Марін-Білдер-Київ» (кудись дивним чином зник ОБСЛУГОВУЮЧИЙ КООПЕРАТИВ), код ЄДРПОУ вказано 34023952, який належить ТОВ «Компанія запчастин». Тобто ні по найменуванню, а тим більше по коду ЄДРПОУ неможливо ідентифікувати Клієнта за Договором.
Адвокатське бюро «Ганни Семенець» представляє ОК ЖБК «МАРІН-БІЛДЕР-КИЇВ» за відсутності повноважень на це від Кооперативу, тому: договір №2-ю від 01 «марта» 2023 року є неукладеним зі сторони ОК ЖБК «МАРІН-БІЛДЕР-КИЇВ», адвокат Ганна Семенець взагалі не мала/має повноважень на представництво інтересів Кооперативу у суді, в т.ч. надавати пояснення, заперечення, подавати докази та ін.; таке клопотання про стягнення судових витрат не підлягає задоволенню за відсутності на те повноважень у адвоката; всі подані нею докази, процесуальні документи є такими, що не подані та є недопустимими в силу ч. 2 ст. 77 ГПК України.
Акт / звіт №1/09 від 17.10.2024 був складений не до договору №2/Ю від 01.03.2023, а до договору №2 від 01.03.2023. Такого договору в матеріалах справи немає.
Крім того, у раніше поданому Кооперативом договорі №2-ю від 01.03.2023 та акті / звіті №1/09 від 17.10.2024 не можна встановити порядок оплати гонорару: чи він вже сплачений чи буде сплачений (відкладальна умова оплати). В акті / звіті заявник вказав наступну правничу допомогу: вивчення матеріалів справи, збирання доказів, подання відзиву на позовну заяву, підготовка письмових пояснень - 19 000,00 грн; участь у судових засіданнях - 6 000,00 грн.
Адвокат не подавав якихось додаткових доказів щодо предмету спору, зокрема, не робив подання адвокатських запитів, витребування доказів, подання інших клопотань тощо, які впливали би на обсяг витраченого часу адвокатом. Взагалі збирання доказів стосується лише надання письмових доказів, які є у самого відповідача. Адвокат не супроводжував та не вживав заходів досудового врегулювання спору.
Пункт 1 акта / звіту по суті стосується складання відзиву на позовну заяву та підготовки додаткових пояснень. Тобто фактично адвокат надав 3 (три послуги) - складання 2 процесуальних документів та представництво інтересів у суді, що засвідчує факт витрати адвокатом невеликого проміжку часу. Тому співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу, що заявлені Кооперативом до стягнення з ОСОБА_1., вважає 2 000,00 грн. Позивачка вважає заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн завищеними та неспівмірними щодо ціни позову, складності справи, обсягом виконаної роботи та затраченим часом адвоката
ОСОБА_1. також зазначає про відсутність доказів здійснення оплат витрат на професійну правничу допомогу Кооперативом та відсутність порядку оплати гонорару за нібито надані послуги адвокатом, що свідчить про формальне і нічим не обґрунтоване заявлення до відшкодування 25 000,00 грн.
Позивачка стверджує, що визначена відповідачем сума витрат на професійну правничу допомогу є надмірним фінансовим тягарем для неї, оскільки становить 92% її середнього заробітку, який за останні 4 місяці (січень-квітень 2025) з урахуванням сплачених ПДФО становить 27 313,92 грн.
09.10.2025 у системі «Електронний суд» ОСОБА_1. сформувала додаткові заперечення щодо клопотання відповідача про стягнення судових витрат від 29.10.2024, у якому просить поновити строк для подання письмового доказу, а саме довідки №1831 від 15.09.2025, якщо такий пропущений, та приєднати його до матеріалів справи; у задоволенні клопотання представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/2018/24 відмовити повністю; у випадку задоволення клопотання представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/2018/24 зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 2 000,00 грн.
У додаткових запереченнях позивачка повторно зазначила, що заявлена відповідачем сума витрат на професійну правничу допомогу є для неї (ОСОБА_1.) надмірним фінансовим тягарем, оскільки становить 92% її середнього заробітку. Крім того, вона перебуває у стані вагітності, що підтверджує довідка №1831 від 15.09.2025, та не перебуває у шлюбі, тому вимушена самостійно забезпечувати себе та покривати всі необхідні витрати, пов'язані з веденням побуту та майбутніми пологами. Вагітність передбачає значне збільшення витрат на медичне спостереження, регулярні аналізи, придбання медикаментів, спеціальне харчування, а також підготовку до народження дитини (придбання необхідних речей для новонародженого, облаштування місця проживання тощо). З урахуванням наведеного, стягнення з неї (позивачки) заявленої суми витрат на правничу допомогу є очевидно непропорційним, неспівмірним та таким, що суперечить принципу розумності.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 клопотання позивачки про зменшення розміру судових витрат задоволено частково. Клопотання відповідача про стягнення витрат на правову допомогу у справі №911/2018/24 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1. на користь Кооперативу витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. У задоволенні іншої частини вимог клопотання відповідача про стягнення витрат на правову допомогу у справі №911/2018/24 відмовлено.
Суд взяв до уваги подані позивачкою заперечення щодо клопотання відповідача про стягнення витрат на правову допомогу від 29.10.2024 (вх. №9198/25 від 01.07.2025) та додаткові заперечення позивачки щодо вказаного клопотання відповідача (вх. №13987/25 від 10.10.2025).
Суд встановив, що за підписом адвоката Семенець Г.Л. до матеріалів справи від імені відповідача були подані такі документи: відзив на позовну заяву, заява про внесення даних до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи, письмові пояснення, клопотання про приєднання доказів (вх. №10213/24 від 11.10.2024), заперечення на клопотання позивача від 16.10.2024, клопотання про долучення доказів (вх. №12093/24 від 29.10.2024), клопотання про стягнення судових витрат від 29.10.2024, клопотання про долучення доказів (вх. №12144/24 від 30.10.2024), заява про виконання ухвали суду, клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів вкладення файлу з доказами (вх. №12507/24 від 07.11.2024), клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів повторного направлення позивачу документів (вх. №12511/24 від 07.11.2024).
Суд взяв до уваги, що більшість із поданих адвокатом Семенець Г.Л. від імені відповідача документів не є великими за об'ємом, а також не містять великої кількості доказів, підготовка до подання яких суду не потребувала значних затрат часу та зусиль.
Також суд встановив, що адвокат Семенець Г.Л. брала участь лише у чотирьох судових засіданнях у даній справі, які не були тривалими.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що витрати порівняно з виконаними адвокатом Семенець Г.Л. роботами (наданими послугами) у даній справі є не співрними та досить завищеними.
Враховуючи вище викладене, суд визнав за необхідне стягнути з ОСОБА_1. на користь Кооперативу розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10 000,00 грн; при цьому витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 15 000, 00 грн не підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2025, ОСОБА_1. звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні клопотання відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу у справі №911/2018/24.
ОСОБА_1. вважає оскаржуване додаткове рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене без урахування фактичних обставин справи та доказів, що їх підтверджують, а отже таким, що підлягає скасуванню.
Скаржниця вважає, що суд не взяв до уваги та не оцінив як доказ понесених витрат на професійну правничу допомогу поданий Кооперативом договір №2/Ю від 01.03.2023 про надання правової допомоги з огляду на відсутність у тексті договору інформації, що стосується розгляду справи №911/2018/24, а також невідповідності реквізитів договору тим, що зазначені у акті / звіті №1/09. Суд взяв до уваги акт / звіт №1/09 від 17.10.2024 та ордер серії АА №1480187 від 30.08.2024 як доказ понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/2018/24.
На думку апелянтки, підставою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу є наявність у матеріалах справи належного договору про надання правничої допомоги, а саме: договору №2 від 01.03.2023 і за відсутності цього договору суд зобов'язаний відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, в ордері серії АА №1480187 від 30.08.2024, на який суд посилається як на доказ надання адвокатом Семенець Г.Л. правничої допомоги, зазначено договір №2/Ю від 01.03.2023, а не договір №2 від 01.03.2023, що свідчить про невідповідність поданих доказів та відсутність належного підтвердження витрат на професійну правничу допомогу саме у цій справі.
Скаржниця вважає, що суд обґрунтовано не взяв до уваги договір про надання правової допомоги №2/Ю від 01.03.2023 як доказ понесених витрат, оскільки у тексті договору відсутні відомості про справу №911/2018/24, а також наявна невідповідність його реквізитів тим, що зазначені в акті / звіті №1/09 від 17.10.2024. Водночас, за відсутності належного договору №2 від 01.03.2023, на який прямо посилається акт / звіт №1/09, відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності підстав для стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки подані документи не підтверджують факту укладення договору про надання правничої допомоги саме у справі №911/2018/24, а також містять невідповідності у реквізитах між договором та актом / звітом.
Крім того, за доводами апелянтки, суд не взяв до уваги, що навіть за поданими документами неможливо встановити найменування та інші реквізити клієнта адвоката Семенець Г.Л. Так, в ордері серії АА №1480187 в графі «ПІБ, найменування особи, якій надається правнича допомога» вказано Обслуговуючий Кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Марін Більдер Київ», тоді як позов був поданий до зовсім іншої юридичної особи - до Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив «Марін-Білдер-Київ». З договору №2/Ю від 01.03.2023 неможливо встановити належних підписантів сторін. Так, у преамбулі договору зазначено: «Адвокатське бюро «Ганни Семенець» (ЄДРПОУ 42438992), (надалі - Адвокатське бюро/адвокат), в особі Керуючого Семенець Ганни Леонідівни, яка діє на підставі Статуту, з одного боку, та ЖБК Марин-Бил(д)а. Ка., який діє на підставі Статуту, з однієї сторони (надалі - Клієнт), який діє на підставі статуту з іншого боку, надалі разом іменовані «Сторони», уклали цей договір про наступне». Таким чином, у преамбулі договору вказано Клієнта - «ЖБК Марин-Бил(д)а. Ка.», який взагалі не може бути ідентифікований як відповідач у справі, а також не зазначено посадову особу, яка підписала договір від імені клієнта, та не визначено, з якої саме сторони договору він виступає.
У розділі 13 «Підписи та реквізити сторін» у графі «Клієнт» зазначено: «Житлово- Обслуговуючий кооператив «Марін-Білдер-Київ», при цьому відсутнє повне найменування юридичної особи: Обслуговуючий кооператив житлово-будівельний кооператив «Марін-Білдер-Київ». Також у договорі вказано код ЄДРПОУ 34023952, який належить ТОВ «Компанія запчастин», а не ОК ЖБК «Марін-Білдер-Київ». Отже, ні за найменуванням, ні за кодом ЄДРПОУ та іншими ознаками неможливо ідентифікувати клієнта за договором, що свідчить про його неналежне оформлення та відсутність волевиявлення відповідача на укладення такого правочину.
Скаржниця вважає, що адвокатське бюро «Ганни Семенець» фактично представляла інтереси ОК ЖБК «Марін-Білдер-Київ» без належних повноважень, оскільки договір №2/Ю від 01.03.2023 є неукладеним зі сторони відповідача. А тому адвокат Семенець Г.Л. не мала та не має повноважень на представництво інтересів відповідача у суді, зокрема, на подання відзиву, пояснень, заперечень, доказів тощо; клопотання про стягнення судових витрат не підлягає задоволенню через відсутність належних повноважень у адвоката; усі подані адвокатом Семенець Г.Л. докази та процесуальні документи є такими, що вважаються не поданими та є недопустимими відповідно до ч. 2 ст. 77 ГПК України.
Більш того, суд не взяв до уваги, що у договорі №2/ю від 01.03.2023 та акті / звіті №1/09 від 17.10.2024 не можна встановити порядок оплати гонорару: чи він вже сплачений чи буде сплачений (відкладальна умова оплати), що є істотною умовою договору.
Також суд не взяв до уваги, що адвокат не подав якихось додаткових доказів щодо предмету спору, які впливали б на обсяг витраченого часу адвокатом. Взагалі, збирання доказів стосується лише надання письмових доказів, які є у самого відповідача. Адвокат не супроводжував та не вживав заходів досудового врегулювання спору. Скаржниця зауважує на відсутності доказів здійснення оплат на професійну правничу допомогу відповідачем та порядку оплати гонорару за нібито надані адвокатом послуги.
ОСОБА_1. також зазначає, що призначена судом сума судових витрат на професійну правничу допомогу є для неї надмірним фінансовим тягарем з огляду на її невисокий рівень доходу, а також стан вагітності, що підтверджує довідка №1831 від 15.09.2025, а також не перебуває у шлюбі, тому вимушена самостійно забезпечувати себе та покривати всі необхідні витрати, пов'язані з веденням побуту та майбутніми пологами. Вагітність передбачає значне збільшення витрат на медичне спостереження, регулярні аналізи, придбання медикаментів, спеціальне харчування, а також підготовку до народження дитини (придбання необхідних речей для новонародженого, облаштування місця проживання тощо). З урахуванням наведеного, призначена сума судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн є очевидно непропорційним, неспівмірним та таким, що суперечить принципу розумності, тому суд першої інстанції мав задовольнити подане неї (позивачкою) клопотання щодо зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу до 2 000,00 грн.
Позиції учасників справи.
У відзиві на апеляційні скарги ОСОБА_1 відповідач (в частині, що стосується додаткового рішення місцевого суду) просив відмовити у задоволенні вимог позивачки.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 06.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2024 у справі №911/2018/24 залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 15.07.2024 у справі №925/340/24. Постановлено здійснювати розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2025 у справі №911/2018/24 в одному апеляційному провадженні. Розгляд справи призначено на 10.12.2025. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Судове засідання, призначене на 10.12.2025, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. на лікарняному.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 та 04.02.2026 призначено судове засідання на 04.02.2026 та на 09.03.2026 відповідно.
09.03.2026 колегія суддів у судовому засіданні оголосила перерву у розгляді справи до 08.04.2026 на підставі ст. 216 ГПК України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 заяву представника ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2025 у справі №911/2018/24 задоволено. Прийнято відмову ОСОБА_1. від апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2025 у справі №911/2018/24. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2025 у справі №911/2018/24 закрито.
У судовому засіданні 08.04.2026 колегія суддів оголосила перерву у розгляді справи до 04.05.2026 на підставі ст. 216 ГПК України.
Клопотання сторін.
03.05.2026 Кооператив сформував у системі «Електронний суд» клопотання, у якому просив судове засідання 04.05.2026 у справі №911/2018/24 провести без його участі та без участі його представника, у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1. на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2025 у справі №911/2018/24 відмовити.
04.05.2026 ОСОБА_1. сформувала у системі «Електронний суд» клопотання, у якому просила судове засідання 04.05.2026 у справі №911/2018/24 провести без її участі та без участі її представника адвоката Панова Д. І. Заявниця повідомила, що апеляційну скаргу підтримує повністю, просить додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2025 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні клопотання відповідача про стягнення витрат на професійну правову допомогу у справі №911/2018/24.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій просила визнати недійсним у повному обсязі рішення загальних зборів членів кооперативу від 30.06.2024, оформлене протоколом №30-06/24 загальних зборів членів Кооперативу.
У відзиві на позовну заяву Кооператив повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу складає 25 000,00 грн.
Також Кооператив звернувся з клопотанням, у якому просив стягнути з ОСОБА_1. на користь Кооперативу витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн, що підтверджується відповідним договором та актом.
Документи, які Кооператив подавав з відзивом та іншими клопотаннями, зазначені вище за текстом цієї постанови.
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.08.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1. до Кооперативу відмовлено. Витрати зі сплати судового збору покладено на позивача - ОСОБА_1.
ОСОБА_1. подала заперечення проти заявленого Кооперативом клопотання, обґрунтування яких наведено вище за текстом цієї постанови.
З наданих кооперативом до матеріалів справи документів встановлено таке.
01.03.2023 Кооператив (клієнт) уклав з Бюро (далі також - адвокат) договір про надання правової допомоги №2/Ю (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Бюро зобов'язується за взаємною домовленістю з клієнтом на умовах та в порядку, передбаченому цим договором, надавати клієнту правову допомогу, зміст якої полягає в ефективному правовому супроводженні клієнта, в т. ч.: надання консультацій та роз'яснень щодо дій на стадії судового розгляду, формування правової позиції; захист прав та інтересів; підготовка та складання процесуальних документів (заяв, клопотань, скарг, заперечень, відзивів, позовів тощо) на захист прав та законних інтересів клієнта; представництво інтересів клієнта в усіх органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх форми власності та підпорядкування, ведення судових справ в усіх судових установах.
Згідно з п. 8.1 договору за надання адвокатом правової допомоги, передбаченої у п. 1.1 цього договору, клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) в розмірі та порядку, передбаченими додатковими угодами до цього договору та/або актами виконаних робіт.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2024 (п. 11.1 договору).
17.10.2024 Бюро та Кооператив підписали акт / звіт №1/09 до договору №2 від 01.03.2023, яким засвідчили, що Бюро надало послуги відповідно до договору, клієнт претензій не має. Згідно з цим актом / звітом надана така правова допомога у справі №911/2018/24: вивчення матеріалів справи, збирання доказів, подання відзиву на позовну заяву, підготовка письмових пояснень - 19 000,00 грн; участь у судових засіданнях - 6 000,00 грн. Договірна вартість послуг - 25 000,00 грн.
Суд першої інстанції взяв до уваги, що в акті / звіті №1/09 від 17.10.2024 зазначено, що він складений до договору №2, в той час як до матеріалів справи надано договір №2/Ю. З огляду на зміст акта / звіту №1/09 від 17.10.2024 та сукупність кола обставин справи, суд прийняв його як доказ понесених Кооперативом витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/2018/24.
Разом з тим суд зазначив, що договір про надання правової допомоги №2/Ю від 01.03.2023 не оцінюється ним як доказ понесених Кооперативом витрат на професійну правничу допомогу та представництво адвокатом Семенець Г.Л. інтересів Кооперативу у даній справі з огляду на відсутність у тексті договору інформації, що стосується розгляду справи №911/2018/24, а також невідповідність реквізитів договору тим, що вказані в акті / звіті №1/09.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно зі ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в т.ч. якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Суд виходить з того, що в силу приписів ст. 59, 131 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, для надання якої в Україні діє адвокатура, а ст. 16 ГПК України вказує на те, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що принцип в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Суд, вирішуючи питання про судові витрати зробив, зокрема, такі висновки щодо застосування норм процесуального права:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст. 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (п. 1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі №910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та пункт 20 постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №917/304/21).
- відшкодування судових витрат, у т.ч., на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі (додаткова постанова Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17).
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд виходить з того, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).
Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і, навпаки, підставою для виплати гонорару, визначеного у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п. 130, 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Колегія суддів також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Також ч. 4-6, 7, 9 ст. 129 ГПК України, визначають випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Так у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Отже, процесуальним законом передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ст. 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У п. 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 зазначено таке: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи».
Таким чином, розглядаючи заяву / клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд має дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядає конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення
Надані докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. 75-79 ГПК України.
Колегія суддів зазначає, що надані заявником докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в цілому у сукупності відповідають вимогам ст. 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими.
Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині, що стосується договору №2/ю від 01.03.2023 про надання правової допомоги, колегія суддів зазначає, що не надає їм оцінку, оскільки суд першої інстанції не надавав йому оцінки як доказу понесених Кооперативом витрат на професійну правничу допомогу та представництво адвокатом Семенець Г.Л. інтересів Кооперативу у даній справі з огляду на відсутність у тексті договору інформації, що стосується розгляду справи №911/2018/24, а також невідповідність реквізитів договору тим, що вказані в акті / звіті №1/09.
Щодо поданих у матеріали справи документів за підписом адвоката Семенець Г.Л. суд встановив, що від Кооперативу цей представник подав: відзив на позовну заяву, заяву про внесення даних до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи, письмові пояснення, клопотання про приєднання доказів (вх. №10213/24 від 11.10.2024), заперечення на клопотання позивача від 16.10.2024, клопотання про долучення доказів (вх. №12093/24 від 29.10.2024), клопотання про стягнення судових витрат від 29.10.2024, клопотання про долучення доказів (вх. №12144/24 від 30.10.2024), заяву про виконання ухвали суду, клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів вкладення файлу з доказами (вх. №12507/24 від 07.11.2024), клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів повторного направлення позивачу документів (вх. №12511/24 від 07.11.2024).
Також суд встановив, що адвокат Семенець Г.Л. брала участь у чотирьох судових засіданнях у даній справі.
Отже, факт надання адвокатом Семенець Г.Л. правничої допомоги (зокрема, подання заяв по суті, участь у судових засіданнях) Кооперативу є підтвердженим.
Щодо поданих представником суду першої інстанції документів колегія суддів зазначає, що ці документи не є великими за об'ємом, а також не містять великої кількості доказів, підготовка до подання яких суду не потребувала значних затрат часу та зусиль. Крім того, частина з поданих представником документів є такими, вартість яких не може бути покладена на позивачку, зокрема, клопотання про стягнення судових витрат, заява про внесення даних до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи, заява про виконання ухвали суду.
Щодо судових засідань у цій справі, у яких брала участь адвокат Семенець Г.Л. як представник Кооперативу, суд зазначає, що ці засідання не були тривалими, однак починалися із запізненнями.
З огляду на доводи ОСОБА_1. про те, що заявник не надав доказів, які впливали би на обсяг витраченого часу адвокатом, суд зазначає, що вартість кожної з послуг визначена сторонами у фіксованому розмірі, а тому не залежить від кількості витраченого адвокатом часу на її надання.
Враховуючи обставини цієї справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог апеляційний, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що визначений Кооперативом розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності, що суперечить принципу розподілу судових витрат; розумним та співмірним розміром витрат на послуги адвоката у цьому спорі є 10 000,00 грн.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами ст. 86, 210 ГПК України.
При цьому колегія суддів зазначає, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.
Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката,, суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, кожного разу виходить з конкретних обставин, якими обумовлене таке зменшення, а також і ступінь доведеності їх неспівмірності.
Щодо відсутності доказів оплати правничої допомоги суд звертається до висновку Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Так, в абз. 2 та 3 п. 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Зважаючи на наведене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що, враховуючи як розмір заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу та розмір витрат, стягнутий судом, обставини спору, стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн відповідає критерію співмірності зі складністю справи і з обсягом наданих адвокатами позивачу послуг, а також критерію реальності, розумності, співрозмірності та справедливості. Тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного додаткового рішення.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що клопотання позивача про зменшення розміру судових витрат підлягає задоволеннню частково, витрати відповідача на правничу допомогу, надану адвокатом Семенець Г.Л., мають бути покладені на позивача частково, у розмірі 10 000,00 грн, решта витрат відповідача на надану адвокатом Семенець Г.Л. правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн має бути залишена за відповідачем. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскаржуване додаткове рішення має бути залишене без змін.
Судові витрати.
Оскільки за подання апеляційної скарги на додаткове судове рішення судовий збір не сплачується, відповідно, його розподіл за результатами розгляду такої апеляційної скарги не здійснюється.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2025 у справі № 911/2018/24 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2025 у справі № 911/2018/24 залишити без змін.
3. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 07.05.2026.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак