вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" травня 2026 р. Справа№ 925/1581/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Ткаченка Б.О.
при секретарі судового засідання: Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Семиряжко В.С.;
від відповідача: Портоненко О.А.,
розглянувши апеляційну скаргу Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України
на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2026 (повне рішення складено 13.02.2026)
у справі №925/1581/25 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України
до товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат»
про стягнення 661 525, 62 грн,-
Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» про стягнення штрафу у розмірі 661 525, 62 грн відповідно пункту 8.6. договору № 34-25 про закупівлю ковбаси сирокопченої та напівкопченої вищого сорту від 18.02.2025.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.02.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України - 200 000,00 грн. штрафу відповідно до пункту 8.6. договору № 34-25 про закупівлю ковбаси сирокопченої та напівкопченої вищого сорту від 18.02.2025 року та 7 938,31 грн на відшкодування сплаченого судового збору. В решті вимог у позові відмовлено за рахунок зменшення суми штрафу судом.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2026 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 461 525,60 гр штрафу та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, безпідставно зменшив розмір належного до стягнення штрафу до 200 000, 00 грн.
Неправильне застосування наведених норм права, полягає в тому, що суд першої інстанції скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 551 ЦК України, у спірних правовідносинах зменшив належну суму штрафних санкцій у розмірі 661 525, 62 грн до 200 000, 00 грн, що порушило баланс інтересів сторін, призвело до невідповідності суті відповідальносты
яку сторони передбачили при укладенні договору № 34-25 від 18.02.2025 про закупівлю ковбаси сирокопченої та напівкопченої вищого сорту.
Сам факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов'язку, погашення відповідачем частини штрафних санкції не можуть бути підставами для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки означені посилання нівелюють інститут застосування штрафних санкцій за порушення зобов'язання.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2026 апеляційну скаргу Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2026 у справі №925/1581/25 залишено без руху та надано заявникові строк на усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали.
На виконання вищезазначеної ухвали суду, 13.03.2026 від Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на призначено до розгляду на 06.05.2026.
Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1380/26 від 06.05.2026, у зв'язку перебуванням судді Коротун О.М. у відрядженні, відповідно до підпунктів 2.3.22., 2.3.43. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/1581/25.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2026 сформовано колегію суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026, справу № 925/1581/25 принято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.
Представник позивача у судовому засіданні 06.05.2026 підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні 06.05.2026 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 18.02.2025 між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» (далі - постачальник) укладено договір про закупівлю ковбаси сирокопченої та напівкопченої вищого сорту № 34-25 (далі -договір).
За умовами договору постачальник зобов'язується у 2025 році поставити товароодержувачу ковбасу сирокопчену вищого сорту «Зерниста» та ковбасу напвікопчену вищого сорту «Прима», код ДК 021:2015 « 15130000-8 - М'ясопродукти», асортимент, кількість, ціна, інформація та технічна документація наведені в Специфікації (додатком 1) на технічному описі (додаток 2) до цього договору (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. При цьому, товароодержувачем є уповноважена особа за місцем поставки товару згідно зі специфікацією (додаток 1) ( п. 1.1. договору).
Товар повинен відповідати Специфікації (додаток 1), що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).
Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом договорів оренди, застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України ( п. 1.3. договору).
Загальна вартість по договору становить 16 069 320,00 грн. (шістнадцять мільйонів шістдесят дев'ять тисяч триста двадцять гривень 00 коп.) , у тому числі ПДВ 20% 2 678 220,00 грн. (два мільйони шістсот сімдесят вісім тисяч двісті двадцять гривень 00 коп.) ( п. 3.1. договору).
Строк поставки товарів визначається листом-заявкою покупця (далі - заявка), але не пізніше 31.07.2025.
Заявка направляється постачальнику не пізніше 10 робочих днів від граничного терміну поставки шляхом передбаченим пунктом 13.2 договору. На підтвердження отримання заявки, постачальник надсилає протягом одного календарного дня на електронну адресу покупця лист-підтвердження про отримання такої заявки.
Уповноваженою особою (уповноваженими особами) постачальника складається акт приймання-передавання товару (додаток 3) до цього договору у трьох примірниках (перший - товароодержувач, другий - покупцю, третій - постачальнику) та надається покупцю до моменту здійснення поставки товару ( п. 5.8. договору).
Цей Договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2025.
Відповідно до листа-заявки позивача від 24.02.2025 № 06.1/2060-25-Вих, постачальник зобов'язаний був поставити ковбаси сирокопченої в кількості 12 000 кг та напівкопченої вищого сорту в кількості 13 100 кг до 20 березня 2025 року.
За доводами позивача ковбаси були поставлені із порушенням строку, а саме:
1) ковбаса напівкопчена вищого сорту 2200 кг до в/ч НОМЕР_1 - було поставлено 03.04.2025, прострочено 13 днів, що підтверджується актом №23435 від 21.03.2025 та платіжною інструкцією №562 від 08.04.2025;
2) ковбаса напівкопчена вищого сорту 2100 кг до в/ч НОМЕР_2 - було поставлено 01.04.2025, прострочено 11 днів, що підтверджується актом №23436 від 21.03.2025 та платіжною інструкцією №577 від 09.04.2025;
3) ковбаса напівкопчена вищого сорту 4400 кг до в/ч НОМЕР_3 - було поставлено 26.03.2025, прострочено 5 днів, що підтверджується актом №23439 від 21.03.2025 та платіжною інструкцією №480 від 01.04.2025;
4) ковбаса напівкопчена вищого сорту 2500 кг до в/ч НОМЕР_4 - було поставлено 27.03.2025, прострочено 6 днів, що підтверджується актом №22426 від 18.03.2025 та платіжною інструкцією №549 від 08.04.2025;
5) ковбаса напівкопчена вищого сорту 600 кг до в/ч НОМЕР_5 - було поставлено 02.04.2025, прострочено 12 днів, що підтверджується актом №22422 від 17.03.2025 та платіжною інструкцією №550 від 08.04.2025;
6) ковбаса напівкопчена вищого сорту 1300 кг до в/ч НОМЕР_6 - було поставлено 09.04.2025, прострочено 19 днів, що підтверджується актом №22424 від 18.03.2025 та платіжною інструкцією №666 від 17.04.2025.
Позивач зазначив, що відповідно до листа-заявки позивача від 22.05.2025 № 06.1/4753-25-Вих, постачальник зобов'язаний був поставити ковбаси напівкопченої вищого сорту в термін до 10 червня 2025 року в кількості 9 000 кг та у термін до 20 червня 2025 року в кількості 4 100 кг, однак, ковбаси напівкопченої не було поставлено.
У червні 2025 року (товар не поставлено): до в/ч НОМЕР_2 - ковбаса напівкопчена вищого сорту 2100 кг; до в/ч НОМЕР_4 - ковбаса напівкопчена вищого сорту 2500 кг; до в/ч НОМЕР_3 - ковбаса напівкопчена вищого сорту 4400 кг; до в/ч НОМЕР_1 - ковбаса напівкопчена вищого сорту 2200 кг; до в/ч НОМЕР_5 - ковбаса напівкопчена вищого сорту 600 кг; до в/ч НОМЕР_6 - ковбаса напівкопчена вищого сорту 1300 кг.
Згідно листа-заявки Головного центру від 25.06.2025 № 06.1/5820-25-Вих, постачальник зобов'язаний був поставити 12 000 кг ковбаси сирокопченої вищого сорту в термін до 20 липня 2025 року, однак, ковбаси сирокопченої вищого сорту не було поставлено.
У липні 2025 року (товар не поставлено): до в/ч НОМЕР_1 - ковбаса сирокопчена вищого сорту 2200 кг; до в/ч НОМЕР_2 - ковбаса сирокопчена вищого сорту 1600 кг; до в/ч НОМЕР_4 - ковбаса сирокопчена вищого сорту 2700 кг; до в/ч НОМЕР_3 - ковбаса сирокопчена вищого сорту 5500 кг.
25.06.2025 листом №06.1/5773-25-Вих позивач повідомив відповідача про відповідальність за порушення умов договору та вимагав негайного виконання взятих на себе зобов'язань згідно з укладеним договором.
Позивач стверджує, що не заперечується відповідачем, що станом на 05.08.2025 по договору поставлено лише 24 000 кг ковбаси сирокопченої вищого сорту на загальну суму 6 266 880,00 грн та 26 200 кг ковбаси напівкопченої вищого сорту на загальну суму 2 240 100,00 грн.
При цьому, відповідач не поставив 12 000 кг ковбаси сирокопченої вищого сорту на загальну суму 3 133 440,00 грн та 13 100 кг ковбаси напівкопченої вищого сорту на загальну суму 1 120 050,00 грн.
Відповідно до п. 12.3 договору покупець має право односторонньої відмови від цього договору, зокрема, у разі порушення постачальником строків постачання товару.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, а саме - порушення постачальником строків постачання товару, відповідно до пункту 12.3. договору, позивач в односторонньому порядку достроково припиняє дію договору, про що було повідомлено відповідача листом №06.1/7064-25-Вих від 05.08.2025. В даному листі вказано, що договір між сторонами від 18.02.2024 № 34-25 вважатиметься припиненим на 5-й календарний день з моменту направлення цього листа, а саме з 09.08.2025.
Відповідно до п. 8.3 договору сторони встановили, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості товарів, поставку яких прострочено.
За таких обставин, позивачем був здійснений розрахунок пені у сумі 132 424, 12 грн та штрафу у сумі 78 403, 50 грн за порушення строків поставки товару за договором та направлено відповідачу лист від 11.08.2025 № 06.1/7263-25-Вих з вимогою щодо сплати пені та штрафу.
Відповідно до п. 8.6 договору, у разі розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативи покупця у зв'язку з порушенням постачальником термінів постачання товару та/або поставки постачальником товару неналежної якості, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 % від частини невиконаного зобов'язання.
У зв'язку із розірванням договору в односторонньому порядку, позивачем нараховано відповідачу штраф у сумі 850 698, 00 грн.
Звертаючись до суду першої інстанції із даним позовом, позивач вказує, що відповідачем частково штраф і пеню у сумі 400 000, 00 грн.
Вказана сума була зарахована позивачем в рахунок погашення пені у сумі 132 424, 12 грн, штрафу у сумі 78 403, 50 грн та частково штрафу за розірвання догвоору на суму 189 172, 38 грн.
Беручи до уваги зазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф, передбачений п. 86 договору у сумі 661 525, 62 грн.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 661 525,62 грн на підставі п. 8.6 договору № 34-25 про закупівлю ковбаси сирокопченої та напівкопченої вищого сорту від 18.02.2025 саме за наслідками розірвання договору (як самостійна підстава для його нарахування).
Як зазначалося вище, відповідно до п. 8.6. договору, у разі розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативи покупця у зв'язку з порушенням постачальником термінів постачання товару та/або поставки постачальником товару неналежної якості, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від частини невиконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом ст. 651 ЦК України розірвання договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.04.2021 у справі №910/5206/20, від 13.12.2021 у справі №904/2780/19.
У п. 12.3 договору передбачено право покупця на односторонню відмову від договору у разі: порушення постачальником строків постачання товару; поставки товару неналежної якості; повідомлення постачальником покупця про неможливість виконання своїх зобов'язань за договором , незалежно від причин їх виникнення; відсутності фінансування; інших випадках, визначених цим договором та чинним законодавством України.
Договір вважається розірваним в термін передбаченим повідомленням покупця ,але водночас такий термін не може складати менше ніж три календарні дні з моменту направлення покупцем письмового повідомлення про односторонню відмову від договору на адресу та/або електронну адресу постачальника.
Оскільки відповідач не виконав свого обов'язку з поставки товару у встановлені у договорі № 34-25 про закупівлю ковбаси сирокопченої та напівкопченої вищого сорту від 18.02.2025 у визначені договором терміни, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що дії позивача щодо одностороннього розірвання договору є правомірними та такими, що тягнуть за собою відповідні правові наслідки.
Таким чином, договір № 34-25 про закупівлю ковбаси сирокопченої та напівкопченої вищого сорту від 18.02.2025 вважається розірваним із правом позивача нарахувати штраф.
При цьому, доводи відповідача про розірвання договору при наявності ще достатнього терміну для продовждення виконання договору при наявності ще достатнього терміну для продовження виконання договору, не відповідають дійсності, оскільки розірвання договору відбулося 09.08.2025, а строк поставки, згідно п. 5.1 договору, не пізніше - 31.08.2025.
Колегія суддів перевіривши розрахунок штрафів та пені наданий позивачем, приходить до висновку, що він є арифметично вірним.
З огляду на часткову сплату відповідачем, штрафних санкцій у сумі 400 000, 00 грн, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 661 525, 62 грн.
Водночас, відповідачем в суді першої інстанції було подано клопотання про зменшення розміру штрафу.
Вказане клопотання мотивоване явною непропорційністю санкцій наслідкам порушення; відсутністю доведених збитків у позивача; наявністю обставин, що обгрунтовують зменшення неустойки (воєнний стан, високий ступінь виконання, добровільна сплата).
Зважаючи на те, що нарахування надмірно великих штрафних санкцій не може бути способом збагачення, а є відповідальністю за порушення господарського зобов'язання, враховуючи відсутність доказів завдання саме позивачеві збитків внаслідок неналежного виконання, керуючись інтересами як боржника, так і кредитора, суд першої інстанції прийшов до висновку про зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу до 200 000,00 грн.
Звертаючись із апеляційною скаргою, апелянт зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16, від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 04.06.2018 у справі № 908/1453/14, від 21.01.2021 у справі № 927/704/19, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21.
Скаржник зазначає, що для нього використання результатів отриманого за договором не становить комерційний інтерес, а спрямоване на виконання покладених на нього повноважень - державної політики у сфері забезпечення військових частин Державної прикордонної служби України товарами, необхідними для виконання військовослужбовцями Державної прикордонної служби України завдань оборони та захисту Батьківщини. Несвоєчасне забезпечення або відмова від постачання товару за укладеними договорами підриває боєздатність та обороноздатність України.
Зменшення суми штрафних санкцій призвело до ухвалення рішення, яке порушує баланс інтересів сторін, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, встановленої ст. 3 ЦК України, а також не відпвоідає правовим нормам та суті відповідальності.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Згідно із статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України).
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина перша статті 550 ЦК України).
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (постанова Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №909/321/24).
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).
Застосоване у статті 551 ЦК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).
Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24, тощо.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статей 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
Застосоване у статі 551 ЦК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №904/3551/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21).
Під час зменшення розміру штрафу, суд першої інстанції вважав, що з урахуванням поведінки сторін, а також враховуючи той факт, що відповідач частково добровільно сплатив штрафні санкції, з урахуванням інтересів обох сторін, враховуючи діяльність відповідача, та виконання половини обумовленого договором обсягу замовлення, беручи до уваги те, що штраф не має перетворюватися на засіб збагачення позивача, на переконання суду першої інстанції розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій не відповідає наслідкам порушення відповідачем зобов'язання з урахуванням відсутністю доказів понесених збитків позивача.
Зважаючи на вказане, у межах своїх дискреційних повноважень та з урахуванням ключових чинників, викладених у наведених вище постановах Верховного Суду, з дотриманням припису статті 551 ЦК України, суд першої інстанції вважав за можливе зменшити заявлений до стягнення позивачем розмір штрафу з 661 525, 62 грн до 200 000, 00 грн.
У межах підстави апеляційного оскарження, скаржник посилається на такі висновки Верховного Суду:
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій (висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.07.2021 у справі № 916/878/20);
- приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов'язані з відповідним договором (постанова Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21);
- на іншого учасника справи не покладається обов'язок доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання Відповідачем своїх грошових зобов'язань (постанова Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19);
- при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання, презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки (постанова Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
У цих постановах Верховного Суду сформульовано загальні підходи щодо підстав для зменшення розміру неустойки відповідно до статті 551 ЦК України. У наведених постановах Верховний Суд не формулював висновки, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру неустойки так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним.
Наведені скаржником посилання в апеляційній скарзі на інші постанови Верховного Суду носять загальний характер, оскільки вони не містять обґрунтованих аргументів на підтвердження доводів касаційної скарги та не спростовують індивідуально-оціночний характер вирішення питання зменшення неустойки.
Колегія суддів зазначає, що оскаржувана постанова у частині зменшення розміру штрафних санкцій не суперечить висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що незважаючи на ту обставину, що сторонами за спільною згодою в якості істотних умов договору було передбачено кількох видів штрафу/пені, що є ризиком для обох сторін, але санкції не мають перетворюватися на джерело доходу.
Правова природа неустойки полягає у стимулюванні боржника до виконання зобов'язання, штраф не має перетворюватися на засіб збагачення позивача. Враховуючи те, що на час нарахування і стягнення пені та штрафу, позивач вже розірвав договір, отже залишається лише функція дотримання договірної дисципліни за цей випадок та на майбутнє.
Отже, зважаючи на те, що визнаючи факт порушення зобов'язання щодо поставки товару по договору, відповідач добровільно, до моменту звернення позивача до суду, вже сплатив 400 000, 00 грн на погашення штрафу та пені, з урахуванням інтересів обох сторін, зазначені відповідачем причин та обставин невиконання ним договірних зобов'язань з поставки, враховуючи діяльність відповідача, на переконання суду апеляційної інстанції розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій не відповідає наслідкам порушення відповідачем зобов'язання. Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про зменшення суми штрафу до 200 000, 00 грн.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судовий збір, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2026 у справі № 925/1581/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2026 у справі № 925/1581/25 залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 925/1581/25 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
Б.О. Ткаченко
Дата пыдписання 07.05.2026