вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" травня 2026 р. Справа№ 910/9861/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Горбасенка П.В.
Спаських Н.М.
розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін)
матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 (повний текст складено 19.12.2025)
у справі №910/9861/25 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс Компані»
про стягнення 178 365,00 грн. штрафу
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач, АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця») звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс Компані» (далі - відповідач, ТОВ «Енергоресурс Компані») про стягнення 178 365,00 грн. штрафу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначена позивачем у залізничній накладній № 49974157 від 23.05.2025 маса вантажу (вугілля кам'яне) не відповідає масі вантажу, встановленій при проведені контрольного зважування вагону № 63380836 на справних 150-ти тонних електронно-тензометричних вагах, про що складено комерційний акт, у зв'язку з чим з відповідача відповідно до ст. 118 та ст. 122 Статуту залізниць України підлягає стягненню штраф.
У відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:
- у відповідності до встановлених законодавством вимог зважування завантажених вагонів, для встановлення маси вантажу здійснюється співробітниками відповідача на повірених та зареєстрованих 150 тонних тензометричних вагонних вагах, заводський номер УВК-ВС2 12/28, а тому допустити внесення неправдивих даних щодо маси ватажу в залізничній накладній є неможливим але технічна похибка під час зважування вантажу або людський фактор можуть мати місце в роботі;
- позивачу не причинена матеріальна шкода в результаті порушення, що мало місце, інші шкідливі для позивача наслідки виконання договору перевезення не наступили;
- вантажоотримувачем (ТОВ «Радехівський цукор») за залізничною накладною № 49974157 прийнято вантажний вагон № 63380836 за фактичною масою вантажу 67 300 кг, у зв'язку з чим були оформлені видаткова накладна № 183 від 03.06.2025, рахунок на сплату № 170 від 03.06.2025 на загальну кількість вугілля кам'яного 67,3 т. у вантажному вагоні № 63380836 загальною вартістю 595 605,00 грн., яке було сплачено у повному обсязі вантажоотримувачем (ТОВ «Радехівський цукор») за платіжною інструкцією № 1C12042, а також відповідачем складено та зареєстровано податкову накладну № 14 від 13.06.2025. Зазначені обставини підтверджують належність маси вантажу у вагоні № 63380836 за залізничною накладною № 49974157 від 23.05.2025, зазначеною відповідачем;
- штраф, який заявлено позивачем до стягнення, не має компенсаторного характеру, є додатковим засобом отримання прибутку для позивача, оскільки відповідачем за залізничною накладною № 49974157 сплачено провізну плату та додаткові збори за всю відстань перевезення вантажу, за повну вагу, вказану в перевізному документі, що підтверджується даними графи 34 накладних. Будь-яких збитків унаслідок допущеної відповідачем помилки у залізничній накладній, позивач не зазнав, а також у позивача відсутні претензії з боку вантажоотримувача за залізничною накладною № 49974157, у тому числі за вантажний вагон № 63380836, щодо нестачі вантажу, оскільки вантажоотримувачем підтверджено факт отримання вантажу у вагоні № 63380836 у кількості 67,30 тон, як було зазначено відповідачем;
- у разі застосування ст. 118 та ст. 122 Статуту залізниць України, відповідачем, відповідно до ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, заявлено клопотання про зменшення розміру заявлених вимог щодо стягнення штрафу до розміру, еквівалентного одній провізній платі за спірний вагон № 63380836 у сумі 35 673,00 грн., яке обґрунтоване тим, що стягнення з відповідача штрафу у розмірі 178 365,00 грн. є надмірним, не відповідає критерію обґрунтованості відповідальності та не співмірне з наслідками порушення.
У відповіді на відзив позивач:
- зазначив, що комерційний акт № 450003/25 від 25.05.2025 складений у відповідності Правил та Статуту, і є підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, який є належним доказом у розумінні частини першої ст. 77 ГПК України. Саме на вантажовідправника покладається обов'язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу. Залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення;
- вказав, що недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність. У даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень п.п. 118, 122 Статуту залізниць України, яка стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено. Саме відповідачем при заповненні накладної внесені невірні відомості щодо маси вантажу, що стало підставою для складання комерційного акту та нарахування штрафу. Вказане є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникло в силу об'єктивних та незалежних від відповідача обставин;
- просив суд врахувати перебування у вкрай тяжкому фінансовому стані, оскільки АТ «Укрзалізниця» є державною компанією та як стратегічне підприємство залізничного транспорту, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні, з 24.02.2022 несе фінансові витрати та позбавлена можливості отримувати прибуток, внаслідок зменшення оплачуваних пасажирських і вантажних перевезень, а також власними силами, засобами та коштами з метою підтримки обороноздатності нашої держави здійснює відновлення залізничної інфраструктури, яке майже кожен день зазнає руйнувань та знищень.
У запереченнях (на відповідь на відзив) відповідач зазначав, що:
- встановлення розміру штрафу за неправильно зазначену масу вантажу Статутом залізниць України, а не договором, не позбавляє суд права зменшити розмір нарахованого штрафу, за наявності підстав, передбачених законодавством. Відсутність у Статуті залізниць України норми про можливість зменшення неустойки за клопотанням боржника не може обмежувати право останнього на звернення до суду з клопотанням на підставі частини третьої ст. 551 ЦК України та частини першої ст. 233 ГК України, з доведенням наявність обставин, які зумовлюють застосування зазначеної норми, зокрема, надмірність розміру штрафу порівняно зі збитками позивача. При цьому слід врахувати, що АТ «Українська залізниця», як відповідач у справах, зверталося до господарського суду з клопотаннями про зменшення суми штрафу, нарахованого їй на підставі Статуту залізниць України, обґрунтовуючи свої вимоги приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України;
- обставини неправильного внесення відомостей до маси вантажу у спірній накладній не заперечуються відповідачем, проте застосування п'ятикратного штрафу від провізної плати, у першу чергу має стимулюючу функцію для недопущення порушень і сприяння безпеці руху на залізниці, яка є стратегічним об'єктом (адже, збитки, спричинені можливими аваріями відшкодовуються незалежно від сплати штрафу), разом з цим, зазначення в накладній маси вантажу у перевізному документі більшого розміру, ніж фактично завантажено, жодним чином не впливає на правильну та безпечну організацію руху залізничного транспорту;
- відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 28.02.2025 № 376, Слов'янська міська територіальна громада Краматорського району Донецької області включена до Переліку території, на яких ведуться (велися) бойові дії (території можливих бойових дій). Отже, згідно наданих до заперечень документів, відповідач здійснює свою фактичну господарську діяльність на території м. Слов'янськ Краматорського району Донецької області, яка супроводжується постійною небезпекою життю та здоров'ю працівників відповідача, стресовою ситуацією, постійним відключенням електропостачання, ускладнена логістика та ризики збереження майна. Відтак, як позивач, так і відповідач здійснюють підприємницьку діяльність в умовах воєнного стану. За таких обставин застосування до підприємства штрафних санкцій у повному обсязі є неспівмірним та надмірним тягарем, тому вказані факти відповідач вважає додатковими обставинами для зменшити розмір штрафних санкцій, застосованих позивачем, з огляду на виняткові обставини воєнного стану та складне економічне становище відповідача;
- відповідач є постійним учасником залізничних перевезень як вантажовідправник, сумлінно виконує договірні зобов'язання перед позивачем при організації перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею додаткові послуги. Той факт, що спір у справі № 910/9861/25 є одиничним, підтверджує, що можливі порушення відповідача Статуту залізниць України в частині зазначення маси вантажу у перевізному документі більшого розміру, ніж фактично завантажено, не є системними чи множинними, та можуть виникати внаслідок виняткових обставин.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2026 у справі № 910/9861/25 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс Компані» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» штраф у розмірі 35 673,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.; в іншій частині позову відмовлено.
При розгляді спору сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що позивачем належним чином доведений факт невірного зазначення відповідачем у залізничній накладній № 49974157 від 23.05.2025 маси вантажу у вагоні № 63380836, з огляду на що позивач згідно з приписами ст. 122 Статуту залізниць Україна має право на стягнення штрафу у заявлений сумі.
Водночас, суд першої інстанції визнав обґрунтованим клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до одного розміру провізної плати за всю відстань перевезення, зазначивши, що:
- оскільки відповідачем за залізничною накладною № 49974157 від 23.05.2025 за перевезення вантажу було сплачено провізну плату та додаткові збори за всю відстань перевезення вантажу, за повну вагу вказану в перевізному документі, тобто більшу, ніж мав сплатити з урахуванням меншої кількості вантажу в спірному вагоні;
- встановлення невірного зазначення маси вантажу в біг зменшення, не породжує для позивача виникнення збитків (матеріальної шкоди), доказів протилежного позивачем в матеріали справи надано не було;
- зазначення маси вантажу у вагоні більшої, від фактичної (на 2 600 кг менше заявленої), не вплинула на безпечну організацію руху залізничного транспорту та не становила загрозу безпеці руху, доказів протилежного позивачем також надано не було;
- розмір штрафу у сумі 178 365,00 грн. дорівнює сумі провізної плати у розмірі 178 365,00 грн., сплаченої позивачем за перевезення вантажу за всю відстань перевезення вантажу, що зазначено у п. 31 накладної.
При цьому, суд першої інстанції:
- прийняв до уваги заперечення позивача, про його перебування у вкрай тяжкому фінансовому стані, оскільки АТ «Укрзалізниця» є державною компанією, що має стратегічне значення і яка після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні, з 24.02.2022 несе фінансові витрати та позбавлена можливості отримувати прибуток, внаслідок зменшення оплачуваних пасажирських і вантажних перевезень, а також власними силами, засобами та коштами з метою підтримки обороноздатності нашої держави здійснює відновлення залізничної інфраструктури, яке майже кожен день зазнає руйнувань та знищень;
- вказавши, що, разом з тим, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 28.02.2025 № 376, Слов'янська міська територіальна громада Краматорського району Донецької області включена до Переліку території, на яких ведуться (велися) бойові дії (території можливих бойових дій). Отже, згідно наданих до заперечень документів, відповідач здійснює свою фактичну господарську діяльність на території м. Слов'янськ Краматорського району Донецької області, яка супроводжується постійною небезпекою життю та здоров'ю працівників відповідача, стресовою ситуацією, постійним відключенням електропостачання, ускладнена логістика та ризики збереження майна. Відтак, як позивач, так і відповідач здійснюють підприємницьку діяльність в умовах воєнного стану;
- враховуючи рівність суб'єктів господарської діяльності та принцип справедливості, звернув увагу на численні висновки Верховного Суду щодо наявності у суду повноважень з вирішення питання щодо зменшення штрафних санкцій, які застосовуються до перевізника (залізничної дороги) на підставі положень Статуту залізниць України. Незважаючи на те, що до перевізника та до вантажовідправника застосовуються штрафні санкції за різні порушення, які передбачені різними статтями Статуту залізниць України, єдиним в цьому випадку є те, що штрафні санкції передбачені саме Статутом залізниць України;
- визнав, що відповідальність, за недоведеністю умисно недобросовісних дій відправника з метою заподіяння шкоди залізниці, не може мати наслідком стягнення ще п'яти провізних плат, понад одну, яку залізниця вже одержала. Застосування такого розміру штрафної санкції не відповідає ступеню порушення та очевидно є надмірним тягарем для учасника у сфері перевезення залізничним транспортом та не відповідатиме критерію співмірності.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось з до Північного апеляційного господарського суду апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у справі № 910/9861/25 в частині відмови у задоволенні позову на суму 142 692, 00 грн. та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, допущеними судом порушеннями принципів рівності учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності та об'єктивності господарського судочинства та, як наслідок, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що висновок суду першої інстанції, як підставу для зменшення розміру штрафу, передбаченого ст. 122 Статуту залізниць України, є помилковим та необґрунтованим, оскільки:
- можливість зменшення такого штрафу Статутом залізниць України не передбачено;
- відповідачем не надано сертифіката Торгово-промислової палати України, яким би засвідчувалася дія обставин непереборної сили;
- в даному випадку відповідачем порушено зобов'язання в частині зазначення у залізничній накладній маси відправленого вантажу. Тобто, вказані обставини є наслідком суб'єктивної поведінки учасника господарських правовідносин, а не виникнення обставин непереборної сили;
- відповідачем не надано належних доказів, що даний випадок є винятковим або наявні будь-які обставини, з якими закон пов'язує можливість зменшення нарахованих боржнику штрафних санкцій.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 справа № 910/9861/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 *100=332 800,00 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 332 800,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у справі № 910/9861/25; розгляд справи ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, витребувано матеріали справи №910/9861/25 з Господарського суду міста Києва.
15.01.2026 матеріли цієї справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
30.01.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін обґрунтовуючи це наступним:
- позивач під час розгляд справ про стягнення з нього штрафів, нарахованих на підставі Статуту залізниць України звертався до господарського суду з клопотаннями про зменшення сум таких штрафів. У цій же справі (№910/9861/25) позивач стверджує протилежне - про відсутність у суду повноважень зменшувати розмір штрафу, що свідчить про внутрішню суперечливість та юридичну неспроможність його доводів. Зазначені обставини свідчать про непослідовність дій та висновків АТ «Українська залізниця»;
- у апеляційній скарзі позивач посилається на відсутність у відповідача сертифіката Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини, зазначаючи, що за відсутності такого сертифіката обставини запровадження воєнного стану та здійснення господарської діяльності на території можливих бойових дій не можуть бути враховані судом, проте вказані доводи є юридично некоректними та такими, що ґрунтуються на підміні предмета заявленого клопотання і неправильному застосуванні норм матеріального права, оскільки: у даній справі відповідач не заявляє вимог та не наполягає на звільненні від відповідальності за порушення правил оформлення перевізного документа; зменшення розміру штрафу не є тотожним звільненню від відповідальності; посилання позивача на статтю 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» є релевантним виключно для випадків засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та використання сертифіката ТПП як доказу таких обставин у контексті звільнення від відповідальності або відстрочення чи неможливості виконання зобов'язань; навіть у разі, якщо позивач вважає, що обставини воєнного стану мають оцінюватися виключно через призму форс-мажору та сертифіката ТПП, така позиція має застосовуватися послідовно до обох сторін спору, проте сам позивач, обґрунтовуючи власні міркування щодо особливих умов здійснення діяльності та складного фінансового становища, не надає сертифіката Торгово-промислової палати України на підтвердження відповідних тверджень; відповідач звертав увагу суду на наявність виняткових обставин не як на підставу для звільнення від відповідальності, а як на обставини, що мають істотне значення для реалізації судом дискреційних повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2026 № 09.1-07/145/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9861/25 у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Владимиренко С.В. у відпустці.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2026 справа № 910/9861/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Горбасенко П.В., Спаських Н.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Горбасенко П.В., Спаських Н.М.) справу № 910/9861/25; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у справі № 910/9861/25 відбудеться за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Станом на дату ухвалення постанови інших пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів, інших письмових пояснень, заслухавши пояснення представника учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню, з наступних підстав.
Як встановлено місцевим судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 23.05.2025 відповідно до основної накладної № 49974157 (а.с. 13) із станції ім. Кожушко О.М. Донецької залізниці відповідачем (відправником) направлено на станцію Козова Львівської залізниці на адресу ТОВ «Радехівський цукор» (вантажоодержувач) вантаж «Вугілля кам'яне».
Маса вантажу, зокрема, у вагоні № 63380836, визначена відправником на вагонних вагах (150 т) Заводський №УВК-ВС 2 12/28 та зазначена 67 300 кг.
На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці 25.05.2025 було проведено контрольне зважування вагону № 63380836, що слідував за накладною № 49974157, на 150-тонних електронно-тензометричних вагах заводський № 032, держ повірка 31.01.2025, прийнятих до обліку СП «Дніпровська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» під № 14.
Зважування проведено в присутності ДСЗ - Олександра Опанасюка, агентів комерційних - Юлії Здор та Інни Плітченко та комісійним обстеженням якого встановлено, що фактична маса брутто вагона № 63380836 склала 87 400 кг, тара вагона з ПД 22 700 кг, маса вантажу нетто за ПД 67 300 кг, фактична маса вантажу нетто 64 700 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 2 600 кг (навантаження на рівні бортів, марковано вапном; поглиблень немає, маркування не порушене; вагон бездвірний, розвантажувальні люки закриті; просипання вантажу немає; в технічному відношенні вагон справний), про що складено Акт загальної форми (ф. ГУ-23 (зваж. по ГУ-78) № 143 від 25.05.2025, Акт загальної форми (форма ГУ-23) № 56/ваги від 25.05.2025 та Комерційний акт (форма ГУ-22) ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці № 450003/25 від 25.05.2025 (а.с. 11, 12, 17).
25.05.2025 станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці повідомлено станію відправлення ім. Кожушко О.М. Донецької залізниці про перевірку маси вантажу у вагоні № 63380836 та виявлення вагу нетто 64 700 кг менше документа на 2 600 кг, що підтверджується телеграмою № 933.
Відчеплений від основної накладної вагон № 63380836 для проведення контрольного зважування, було направлено на станцію призначення за досилочною накладною № 45146602.
По прибуттю вагона на станію призначення ст. Козова Львівської залізниці вантаж було видано одержувачу за Комедійним актом (форма ГУ-22) № 362404/1 від 09.06.2025 (а.с. 15-16) з продовженням розділу Д, складеним ДС Музика В.В., агентом комерційним Стадарська Л.Г. та інженером Дудка М.М. та представника вантажоодержувача ТОВ «Радехівський цукор», що є додатковим до Комерційного акту (форма ГУ-22) № 450003/25 від 25.05.2025, згідно з яким, при комісійному зважуванні на вагонній тензометричній вазі ТВВ-150 зав. номер 14915 (остання повірка 03.02.2025) виявлено: брутто 87 500, тара 22 850, нетто 64 650, що менше ваги зазначеної в перевізному документі на 2 650 кг; навантаження вантажу на рівні бортів, марковано вапном; поглиблень немає, поверхня вантажу рівномірна, маркування не порушене; вантаж розміщений на всій площині вагона; вагон бездвірний, розвантажувальні люки закриті; просипання вантажу немає; на момент огляду просипань нема; в технічному відношенні вагон справний.
Згідно з відомостями в графі 31 накладної № 49974157 вартість перевезення за вагон складає 35 673,00 грн. (178 365,00 грн. / 5 вагонів), у зв'язку з чим позивачем відповідно до ст. 118 та ст. 122 Статуту залізниць України нараховано відповідачу штраф за невірне зазначення масив вантажу у вагоні № 63380836 у п'ятикратному розмірі в сумі 178 365,00 грн. (35 673,00 грн. х 5).
Нарахований позивачем штраф не був сплачений відповідачем в добровільному порядку, що і зумовило звернення позивача з цим позовом до суду.
Правові позиції сторін детально викладені вище.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Стаття 908 ЦК України встановлює, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі статтею 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Положеннями ч. 2 ст. 908 ЦК України, передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень установлюються договором, якщо іншого не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України, на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою с. 23 Статуту залізниць України, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 863/5084 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 № 138) (далі - Правила оформлення перевізних документів).
Згідно з п 1.1. Правил оформлення перевізних документів, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Відповідно до п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, у графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.
Як слідує зі змісту наданої залізничної накладної № 49974157 (а.с. 13) у графі 55 правильність внесених відправником відомостей підтверджено накладення ЕЦП - директором Статичним Віталієм Миколайовичем .
Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ (п. 1.3. Правил оформлення перевізних документів).
У відповідності до ст. 23 Статуту залізниць України, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до частин першої, другої ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Пунктом 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 861/5082 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 05.09.2023 № 788) (далі - Правил приймання вантажів до перевезення) передбачено, що маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.
Вантажі, які не потребують упакування, залежно від фракційного складу, перевозяться навалом або насипом без підрахунку місць. Можливість перевезення вантажів навалом і насипом встановлюється відправником. У перевізних документах на ці вантажі у графі «Найменування вантажу» проставляється відмітка: «Навалом» або «Насипом». Перед завантаженням вагони та контейнери повинні бути оглянуті вантажовідправником у комерційному відношенні щодо цілісності стелі, стінок, дверей, люків вагонів. Підготовлення вагонів перед завантаженням, розміщення вантажів у вагоні, захист вантажів від видування здійснюється відправником згідно з вимогами глави 14 додатка 3 до УМВС. У графі 50 «Відмітки відправника» накладної відправник повинен зробити відмітку: «Перевезення навалом / насипом з одержувачем узгоджено» (п. 9 Правил приймання вантажів до перевезення).
У графах 20 та 50 накладної № 49974157 зазначено, що перевезення навалом погоджено з одержувачем.
У графах 24 та 26 накладної № 49974157, з урахуванням відомості вагонів до вказаної накладної відправником визначена маса вантажу у вагоні № 63380836 у розмірі 67 300 кг у спосіб - на вагонних вагах (150 т) Заводський № УВК-ВС 2 12/28.
Порядок участі працівників залізниці при зважуванні вагонів регулюється Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними - послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказ Міністерства транспорту та зв'язку України 26.03.2009 № 317 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.04.2009 № 340/16356 (далі - Збірник тарифів).
До розділу III Збірнику тарифів входить пункт 4 «Збір за зважування вантажів або порожніх вагонів (контейнерів) та за участь працівника залізниці у зважуванні й/або видачі вантажу», де в підпункті 4.2 передбачено, що за участь на вимогу вантажовласника працівника залізниці у зважуванні й/або видачі вантажу нараховується збір у розмірі 66,2 грн. за перші півгодини і 14,7 грн. за кожні наступні півгодини. Неповні півгодини округлюються до повних.
Матеріали справи не містять накопичувальної картки із відомостями про надання вантажовідправнику послуги зважування на вагах залізниці, а також доказів участі працівника залізниці на вимогу вантажовласника у зважуванні спірного вагону, зокрема, сплати державного регульованого тарифу.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці 25.05.2025 було проведено контрольне зважування вагону № 63380836, що слідував за накладною № 49974157, на 150-тонних електронно-тензометричних вагах заводський № 032, держ повірка 31.01.2025, прийнятих до обліку СП «Дніпровська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» під № 14.
Зважування проведено в присутності ДСЗ - Олександра Опанасюка, агентів комерційних - Юлії Здор та Інни Плітченко та комісійним обстеженням якого встановлено, що фактична маса брутто вагона № 63380836 склала 87 400 кг, тара вагона з ПД 22 700 кг, маса вантажу нетто за ПД 67 300 кг, фактична маса вантажу нетто 64 700 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 2 600 кг (навантаження на рівні бортів, марковано вапном; поглиблень немає, маркування не порушене; вагон бездвірний, розвантажувальні люки закриті; просипання вантажу немає; в технічному відношенні вагон справний), про що скалено Акт загальної форми (ф. ГУ-23 (зваж. по ГУ-78) № 143 від 25.05.2025, Акт загальної форми (форма ГУ-23) № 56/ваги від 25.05.2025 та Комерційний акт (форма ГУ-22) ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці № 450003/25 від 25.05.2025.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Технічного паспорту засобу зважувального приладу (ЗП) (а.с. 47-48) станції Нижньодніпровськ-Вузол, заводський № 032, власник Виробничий підрозділ «Служба роботи станцій» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», міжповірочний інтервал ЗП 12 місяців; інтервал між повірками ЗП 12 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що ваги придатні до застосування. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку.
Згідно з Випискою з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах по ст. Нижньодніпровськ-Вузол (а.с. 52) зроблено відповідний запис про проведення 25.05.2025 зважування вагону № 63380836, в результаті чого встановлено, що маса вантажу у вагоні на 2 600 кг менша, ніж зазначено у перевізному документі.
Після прибуття вантажу на станцію призначення ст. Козова Львівської залізниці за участю представника вантажоодержувача ТОВ «Радехівський цукор» було проведено видачу вантажу з перевіркою маси вантажу та тари вагона. У результаті зважування виявлено невідповідність фактичної маси вантажу тій, що зазначено в накладній. Факт виявленої невідповідності маси вантажу зафіксовано у Комерційному акті (форма ГУ-22) № 362404/1 від 09.06.2025 з продовженням розділу Д, складеним ДС Музика В.В., агентом комерційним Стадарська Л.Г. та інженером Дудка М.М., що є додатковим до Комерційного акту (форма ГУ-22) № 450003/25 від 25.05.2025, згідно з яким, при комісійному зважуванні на вагонній тензометричній вазі ТВВ-150 зав. номер 14915 (остання повірка 03.02.2025) виявлено: брутто 87 500, тара 22 850, нетто 64 650, що менше ваги зазначеної в перевізному документі на 2 650 кг.
Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії Технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗП) станції Козова Львівської залізниці (а.с. 49-50), заводський № 14915, власник: ДН-2 ДС Козова, міжповірочний інтервал ЗП 12 місяців, інтервал між повірками ЗП - 6 місяців; відміткою у паспорті підтверджено, ваги придатні для зважування, які проходили своєчасну перевірку та повірку, про що також надано Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ТФ/2898/М від 29.07.2024 (чинне до 29.07.2025).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав, що у відповідності до встановлених законодавством вимог зважування завантажених вагонів, для встановлення маси вантажу здійснюється співробітниками відповідача на повірених та зареєстрованих 150 тонних тензометричних вагонних вагах, заводський номер УВК-ВС2 12/28, а тому допустити внесення неправдивих даних щодо маси ватажу в залізничній накладній є неможливим, проте доказів на підтвердження вказаних аргументів в матеріали справи надано не було.
Крім того, відповідач допускає можливість наявності неправдивих даних щодо маси вантажу в залізничній накладній через технічну похибку під час зважування вантажу або людського фактору в роботі.
Суд першої інстанції цілком вірно вказав, що відповідачем не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначених позивачем засобів ваговимірювальної техніки.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855 (далі - Правила складання актів).
Згідно п. 1 Правил складання актів, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.
Комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин, зокрема: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин (п. 2 Правил складання актів).
Пунктом 3 Правил складання актів передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема: в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона (п. 4 Правил складання актів).
Відповідно до п. 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Визначений п. 10 Правил складання актів на виконання вимог ст. 129 Статуту залізниць України склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів є імперативним приписом. Однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акту й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов'язковими реквізитами комерційного акту. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі № 910/3930/17, від 18.06.2018 у справі № 910/11397/17, від 23.11.2018 у справі № 916/2450/17.
Зі змісту комерційного акту № 450003/25 від 25.05.2025 вбачається, що він підписаний ДСЗ (заступник начальника станції) - Опанасюк О.М., агентами комерційними - Здор Ю.Ю. та Плітченко І.П.
Якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.05.2018 у справі № 916/2001/17, від 23.06.2018 у справі № 916/1993/17, від 23.11.2018 у справі № 916/2450/17 тощо.
На підтвердження повноважень осіб, які підписали комерційний акт № 450003/25 від 25.05.2025 та акти загальної форми (ГУ-23) № 143 від 25.05.2025 та № 56/ваги від 25.05.2025, надані посадова інструкція заступника начальника станції залізничної станції (позакласнга, сортувальна) Нижньодніпровськ-Вузол реєстраційний № ДСПІ-053/1 від 27.12.2024 (а.с. 29-34) (п. 5.21. та п. 5.23. - підписує комерційні акти, контролює оформлення актів загальної форми), з якою ознайомлений Опанасюк О.М. , та посадові інструкції агента комерційного № ДС-ПІ-088/1 від 27.12.2024 (а.с. 39) (п. 5.1. та п. 5.10. - складає комерційні акти та акти загальної форми), з якою ознайомлена Плітченко І.П. , та № ДС-ПІ-089/1 від 27.12.2024 (а.с. 39зворот-44) (п. 5.23. та п. 5.25. - підписує комерційні акти/акти загальної форми ГУ-23), з якою ознайомлена Здор Ю.Ю. , а також розпорядження Виробничого штату виробничого підрозділу «Служба роботи станції» Дніпровський регіональний відділ організації роботи станій станція Нижньодніпровськ-Вузол від 31.12.2024 № 256 (а.с. 45).
Отже, суд першої інстанції цілком вірно прийняв комерційний акт № 450003/25 від 25.05.2025 як належний доказ на підтвердження зафіксованих актом обставин.
Крім того, колегія погоджується з судом першої інстанції, який прийняв до уваги різний розмір похибки маси, визначений у комерційному акті станції Нижньодніпровськ-Вузол № 450003/25 від 25.05.2025 - 2 600 кг та у комерційному акті станції призначення Козова № 362404/1 від 09.06.2025 (є додатком до комерційного акту № 450003/25 від 25.05.2025) - 2 650 кг.,вказавши, що сам факт невідповідності реальної маси вантажу його обсягу, зазначеному в накладній, є підставою для нарахування п'ятикратної провізної плати, розмір похибки не є визначальним, а при обчисленні штрафу є не розмір надлишку ваги перевезеного вантажу, а розмір провізної плати за весь обсяг переданого на перевезення вантажу (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 18.04.2018 у справі № 904/10497/16).
Згідно з частиною першою ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Тобто підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним указаних відомостей є також акт загальної форми, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту залізниць України.
Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні частини першої ст. 77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею, або акти загальної форми.
Згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 23.11.2018 у справі № 916/2450/17, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Вищенаведені норми свідчать про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти відповідність вказаних відправником вантажу даних, які зазначені у накладній, при прийнятті вантажу до перевезення. А вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Таким чином, саме на вантажовідправника покладається обов'язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу. При цьому у застосуванні ст. 118 та ст. 122 Статуту залізниць України слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна інформація.
Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.
Згідно з відомостями в графі 31 накладної № 49974157, вартість перевезення за вагон складає 35 673,00 грн.
Позивачем наведений розрахунок штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення у сумі 178 365,00 грн. (35 673,00 грн. х 5), тобто, які вірно встановлено судом першої інстанції, розрахунок суми штрафу, наведений позивачем є арифметично правильним та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.
Колегія суддів зазначає і про те, що апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем належним чином доведений факт невірного зазначення відповідачем у залізничній накладній № 49974157 від 23.05.2025 маси вантажу у вагоні № 63380836, з огляду на що позивач згідно з приписами ст. 122 Статуту залізниць Україна має право на стягнення штрафу у заявлений сумі.
Щодо наявності підстав для зменшення заявленого позивачем до стягнення штрафу, колегія суддів зазначає про таке.
Позивач наполягає на тому, що штраф має бути стягнуто саме в заявленому розмірі, оскільки Статутом залізниць України не передбачено його зменшення. В обґрунтування цих тверджень заявник скарги посилається зокрема на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, від 29.04.2021 у справі №905/1450/20.
Стосовно вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.
Статутом залізниць України дійсно не врегульоване питання зменшення розміру штрафу, однак такі питання врегульовано ЦК України, який є законом та має вищу юридичну силу порівняно зі Статутом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.
Так, у постанові Верховного Суду від 20.03.2023 у справі № 904/1754/22 вказано, що:
« 36.Верховний Суд зазначає, що відсутність у Статуті норми про можливість зменшення неустойки за клопотанням боржника не може обмежувати право останнього на звернення до суду з клопотанням на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 233 Господарського кодексу України. Суд має розглянути таке клопотання з урахуванням наведених заявником доводів та конкретних обставин справи.
37. Наведений підхід підтверджується усталеною судовою практикою з цього питання. Так, Верховний Суд у постановах від 05.04.2018 у справі №905/1180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/64/18, від 13.03.2018 у справі № 905/1243/17, від 13.02.2018 у справі № 905/725/17, від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про можливість зменшення розміру штрафу, передбаченого статтею 116 Статуту, на підставі статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України.
38. Отже, висновок судів попередніх інстанцій про те, що Статутом не передбачено зменшення штрафу, не виключає можливості застосування до таких правовідносин статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України, на які посилався відповідач.».
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Виходячи зі змісту положень чинного законодавства вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).
Таким чином, наведені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру до заподіяних збитків, з метою забезпечення дотримання розумного балансу інтересів кредитора та боржника.
Слід зазначити, що поняття «значно» та «надмірно», при застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила встановлені цими нормами направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора в порушенні зобов'язання боржником.
У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Однією із функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц).
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.
Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства(в) мають значення для вирішення питання про зменшення пені та штрафу.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Суд зазначає, що цивільне законодавство поряд із засадою свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (п. 6).
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.
Така правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 924/456/19, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, що оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає її зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Законодавством не встановлений перелік виключних обставин, виходячи з яких має бути прийняте рішення щодо зменшення штрафних санкцій, так само як і не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Дане питання вирішується господарським судом, відповідно до статті 86 ГПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.
Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 зі справи №924/709/17, від 12.02.2020 зі справи №924/414/19, від 22.03.2021 зі справи №912/684/19, від 22.03.2021 зі справи №925/604/18 та ін.
Застосоване у частині третій статті 551 ЦК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
Суд першої інстанції цілком вірно визнав обґрунтованим клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до одного розміру провізної плати за всю відстань перевезення, зазначивши, що:
- оскільки відповідачем за залізничною накладною № 49974157 від 23.05.2025 за перевезення вантажу було сплачено провізну плату та додаткові збори за всю відстань перевезення вантажу, за повну вагу вказану в перевізному документі, тобто більшу, ніж мав сплатити з урахуванням меншої кількості вантажу в спірному вагоні;
- встановлення невірного зазначення маси вантажу в біг зменшення, не породжує для позивача виникнення збитків (матеріальної шкоди), доказів протилежного позивачем в матеріали справи надано не було;
- зазначення маси вантажу у вагоні більшої, від фактичної (на 2 600 кг менше заявленої), не вплинула на безпечну організацію руху залізничного транспорту та не становила загрозу безпеці руху, доказів протилежного позивачем також надано не було;
- розмір штрафу у сумі 178 365,00 грн. дорівнює сумі провізної плати у розмірі 178 365,00 грн., сплаченої позивачем за перевезення вантажу за всю відстань перевезення вантажу, що зазначено у п. 31 накладної.
При цьому, суд першої інстанції правомірно:
- прийняв до уваги заперечення позивача, про його перебування у вкрай тяжкому фінансовому стані, оскільки АТ «Укрзалізниця» є державною компанією, що має стратегічне значення і яка після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні, з 24.02.2022 несе фінансові витрати та позбавлена можливості отримувати прибуток, внаслідок зменшення оплачуваних пасажирських і вантажних перевезень, а також власними силами, засобами та коштами з метою підтримки обороноздатності нашої держави здійснює відновлення залізничної інфраструктури, яке майже кожен день зазнає руйнувань та знищень;
- вказавши, що, разом з тим, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 28.02.2025 № 376, Слов'янська міська територіальна громада Краматорського району Донецької області включена до Переліку території, на яких ведуться (велися) бойові дії (території можливих бойових дій). Отже, згідно наданих до заперечень документів, відповідач здійснює свою фактичну господарську діяльність на території м. Слов'янськ Краматорського району Донецької області, яка супроводжується постійною небезпекою життю та здоров'ю працівників відповідача, стресовою ситуацією, постійним відключенням електропостачання, ускладнена логістика та ризики збереження майна. Відтак, як позивач, так і відповідач здійснюють підприємницьку діяльність в умовах воєнного стану;
- визнав, що відповідальність, за недоведеністю умисно недобросовісних дій відправника з метою заподіяння шкоди залізниці, не може мати наслідком стягнення ще п'яти провізних плат, понад одну, яку залізниця вже одержала. Застосування такого розміру штрафної санкції не відповідає ступеню порушення та очевидно є надмірним тягарем для учасника у сфері перевезення залізничним транспортом та не відповідатиме критерію співмірності.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.05.2025 у справі № 917/1212/22, неустойка виконує компенсаторну функцію, разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
У цьому аспекті суд апеляційної інстанції зазначає про те, що застосування штрафу у п'ятикратному розмірі від провізної плати в порядку ст.118, ст.122 Статуту залізниць України за порушення, які не загрожують безпеці руху та не спричиняють збитків (враховуючи також, що збитки, спричинені аваріями, відшкодовуються незалежно від сплати штрафу) - не відповідають легітимній меті застосування неустойки, принципам справедливості, добросовісності та розумності (п.6 ст.3 ЦК України), а також становлять непомірний тягар для боржника з урахуванням загальновідомих обставин, пов'язаних з бойовими діями, які негативно позначилися на фінансовому стані Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс Компані».
Суд першої інстанції, зменшуючи розмір штрафу, не звільнив відповідача від відповідальності, а забезпечив розумний баланс між інтересами сторін, врахувавши як формальний склад порушення, так і відсутність будь-яких негативних наслідків, а також економічну сутність правовідносин перевезення. Такий підхід відповідає компенсаційному характеру господарсько-правової відповідальності та не нівелює превентивну функцію штрафних санкцій.
З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, враховуючи, що відповідач здійснює свою підприємницьку діяльність на території можливих бойових дій, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, є зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати, що буде адекватною та співрозмірною компенсацією за порушений інтерес позивача у конкретному випадку, отже до стягнення підлягає штраф у розмірі 35 673,00 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення штрафу позивачу слід відмовити.
Доводів, які б спростовували зазначений висновок, апелянтом у скарзі не наведено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ) гарантує право на справедливий суд, невід'ємним елементом якого ЄСПЛ визнає вимогу щодо вмотивованості (обґрунтованості) судових рішень. Хоча термін «вмотивованість» прямо не згадується у статті 6, ЄСПЛ послідовно тлумачить його як обов'язкову складову справедливого судового розгляду.
У справі «Van de Hurk v. the Netherlands» ЄСПЛ наголосив, що дія статті 6 Конвенції полягає, серед іншого, в тому, щоб зобов'язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами. У справі «Hirvisaari v. Finland» Суд зазначив, що однією з функцій вмотивованого рішення є демонстрація сторонам того, що їх вислухали, а також надання можливості оскаржити таке рішення.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржник був почутим, йому надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
У рішенні у справі «Peleki v. Greece» (заява № 69291/12; пункт 71) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (рішення у справі «Moreira Ferreira v. Portugal» (no 2), заява № 19867/12, пункт 85).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне, обґрунтоване та мотивоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у справі № 910/9861/25, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у справі № 910/9861/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у справі № 910/9861/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 07.05.2026.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді П.В. Горбасенко
Н.М. Спаських
'