вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" травня 2026 р. Справа№ 910/12186/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Житомирський бронетанковий завод"
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025
у справі № 910/12186/25 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод"
до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство "Спецтехноекспорт"
про стягнення 226 888,64 грн., що є еквівалентом 5 468 доларів США, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомирський бронетанковий завод» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство «Спецтехноекспорт» (далі - відповідач) про стягнення 5 468 доларів США.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки товарів № STE-1-15-Д/К-18 від 21.02.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12186/25; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі № 910/12186/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що факт поставки відповідачем за договором комісії 18 одиниць виробів було встановлено у справі №910/7976/19, у зв'язку з чим суд застосував принцип преюдиційності. Відповідно, дійшов висновку, що умови договору комісії виконано в повному обсязі, а позов є необґрунтованим та безпідставним.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі №910/12186/25 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції помилково застосовано принцип преюдиційності у справі №910/7976/19, а також не надано належної оцінки акту приймання-передачі від 10.12.2021, яким підтверджено поставку 17 комплектів гусениць 675-35-сб59, замість необхідних 18.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2025, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод" у справі № 910/12186/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.
Матеріали апеляційної скарги містять клопотання про відстрочення сплати судового збору, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та клопотання про розгляд справи в закритому режимі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/12186/25.
22.01.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/12186/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2026 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі № 910/12186/25 залишено без руху.
06.02.2026 через систему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2026, в зв'язку з перебуванням суддів Демидової А.М. та Владимиренко С.В. у відпустці, для вирішення питань щодо руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод" у справі № 910/12186/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026:
- клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод" про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено;
- поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі № 910/12186/25;
- відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12186/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025;
- вирішено розгляд справи № 910/12186/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 здійснювати в закритому режимі, без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
24.02.2026 через систему «Електронний суд» від Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство "Спецтехноекспорт" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у її задоволенні відмовити у повному обсязі з огляду на наступне.
В обґрунтування заявленого зазначає, що позивачем отримано 18 одиниць виробів як було встановлено судом у справі №910/7976/19, тому твердження позивача про недоотримання 1 одиниці згідно акту прийому-передач від 10.12.2021 є необґрунтованим, оскільки факт поставки виробів у повному обсязі підтверджено та встановлено у вищевказаній справі та доказуванню не підлягає.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 21.02.2018 між Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (надалі - позивач) та Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державним госпрозрахунковим зовнішньоторговельним підприємством "Спецтехноекспорт" (надалі - відповідач) укладено договір комісії № STE-1-15-Д/К-18 від 21.02.2018 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за комісійну плату укласти від свого імені за рахунок і в інтересах комітента зовнішньоекономічний договір з нерезидентом, а комітент зобов'язується прийняти та оплатити вироби.
Відповідно до п. 3.2. договору постачання виробів буде здійснюватися партіями у кількості та в строки згідно додатку №6 до даного договору.
Згідно з пунктом 6.1 договору приймання-передача виробів здійснюється на території підприємства позивача після митного оформлення. Приймання виробів проводиться по номенклатурі і кількості місць, зазначеній у транспортному документі і пакувальних аркушах та інших супровідних документах, а також на підставі Акту вхідного контролю виробів, підписаному уповноваженими представниками сторін. При цьому оформлюється Акт приймання-передачі виробів.
Датою приймання-передачі виробів є дата, яка зазначена у акті приймання-передачі виробів (пункт 6.8 договору).
Як погоджено сторонами, акт приймання-передачі виробів є підтвердженням виконання комісіонером зобов'язань за договором в частині, передачі виробів комітенту (п. 6.9 договору).
Сторони погодили поставку товару, зокрема, гусениць 675-35-сб9 (категорія 1), за ціною 13 670 дол. США, у кількості 62 од., загальною вартістю 847 540 дол. США (Додаток № 1 до договору).
Відповідно до Додатку №6 до договору визначено першу партію з 18 виробів, яку Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство "Спецтехноекспорт" має поставити до 15.06.2018.
Втім, Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство "Спецтехноекспорт" після виконання ремонтних робіт за Протоколом №1 робочої зустрічі від 04.06.2019 передано, а комітентом прийнято продукцію у кількості 17 одиниць вартістю 232 390.00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі від 10.12.2021
На виконання умов договору позивачем здійснено оплату 6 434 721,20 грн. (237 858 дол. США), зокрема, 2 571 381,53 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 25.04.2018 №2208 та 3 863 339.67 грн №5 від 13.01.2022.
29.07.2025 позивач звернувся до відповідача із вимогою повернути грошові кошти за договором комісії, в якій просив у 7 денний строк з моменту отримання даної вимоги повернути грошові кошти у розмірі 5 468 дол. США на поточний рахунок Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство "Спецтехноекспорт".
Як зазначає позивач, відповідачем передано першу партію товару у кількості 17 одиниць з 18, що підтверджується актом приймання-передачі виробів від 10.12.2021 на загальну суму 232 390.00 дол. США., один виріб вартістю 5 468 дол. США, за твердженням позивача, відповідачем не передано.
Відповідачем не відшкодовано кошти у розмірі 5 468 дол. США за непоставлену одиницю виробу згідно договору комісії STE-1-15-Д/К-18 від 21.02.2018, що стало підставою для звернення із даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором комісії.
За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (частина 1 стаття 1011 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підстава (частина 4 стаття 1013 Цивільного кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом, 21.02.2018 між Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (надалі - позивач) та Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державним госпрозрахунковим зовнішньоторговельним підприємством "Спецтехноекспорт" (надалі - відповідач) укладено договір комісії № STE-1-15-Д/К-18 від 21.02.2018 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за комісійну плату укласти від свого імені за рахунок і в інтересах комітента зовнішньоекономічний договір з нерезидентом, а комітент зобов'язується прийняти та оплатити вироби.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору № STE-1-15-Д/К-18 від 21.02.2018 відповідач поставив, а позивач прийняв вироби у кількості 17 одиниць вартістю 232 390.00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі від 10.12.202.
Як зазначено у листі Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" №02/2203 від 01.07.2019, 18 одиниць виробів, які надійшли до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство "Спецтехноекспорт", на виконання умов вищевказаного договору комісії, не пройшли вхідний контроль, за результатами якого складений відповідний акт №796 та направлено на адресу відповідача з претензією №1 від 11.09.2018.
У подальшому, на адресу відповідача на виконання умов договору комісії направлено акт вхідного контролю №796/2 від 25.09.2018 для прийняття рішення та усунення виявлених недоліків.
При цьому, на виконання п. 5.1.1 договору, за першу партію товару, комітент перерахував комісіонеру грошові кошти у розмірі 237 858 дол. США:
1) 25.04.2018, згідно платіжного доручення №2208 - 2 571 381,53 (9 8424 дол. США), що становить 40% авансу за першу партію товару із 18 виробів;
2) 13.01.2022, згідно платіжного доручення №6 - 3 863 339,67 грн. (139 434 дол. США), що становить 60% післясплати за першу партію товару із 17 виробів, переданих за актом приймання-передачі виробів від 10.12.2021.
Як зазначає позивач, відповідачем передано першу партію товару у кількості 17 одиниць з 18, що підтверджується актом приймання-передачі виробів від 10.12.2021 на загальну суму 232 390.00 дол. США., один виріб вартістю 5 468 дол. США, за твердженням позивача, відповідачем не передано.
Відповідач не погоджується з наведеним, оскільки у справі № 910/7679/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський бронетанковий завод» до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт» про стягнення 771 414,46 грн встановлено факт поставки виробів у кількості 18 одиниць, який не потребує доказування враховуючи принцип преюдиції, вказане свідчить про виконання відповідачем умов договору комісії у повному обсязі та про безпідставність заявлених позовних вимог.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що факт поставки відповідачем за договором комісії 18 одиниць виробів було встановлено у справі №910/7976/19, у зв'язку з чим суд застосував принцип преюдиційності, тобто умови договору комісії виконано в повному обсязі, а позов є необґрунтованим та безпідставним.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з наведеним висновком з огляду на наступне.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.
Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Принагідно слід зазначити, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.11.1999 в справі "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України" від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).
У справі №910/7679/19 Господарським судом міста Києва встановлено:
«… відповідно до наявної в матеріалах справи копії Акту приймання виробів на дослідження від 20.08.2018 відповідачем було прийнято партію виробів, а саме гусениць 675-35-сб9 (категорія 1), у кількості 18 од.
В подальшому, у зв'язку із наявністю недоліків переданих позивачу виробів, останній 25.09.2018 звернувся до відповідача із листом №01-11/2692 яким надав відповідачу Акт вхідного контролю №796/2. Так у вказаному акті зазначено, що вироби, які надійшли позивачу від відповідача на підставі спірного договору можуть бути придатними до використання за призначенням у разі надання відповідних документів засвідчуючи якість продукції.
Разом з тим, із поданих позивачем до суду документів, зокрема Листа №31.1/13/9307-19 від 23.10.2019 ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та Листа №02/3795 від 01.11.2019 ДП «Житомирський бронетанковий завод» вбачається, що позивач підтверджує наявність у нього гусениць 675-35-сб9 (категорія 1), у кількості 18 од., що поставлялись відповідачем згідно першої партії поставки та наразі між сторонами відповідні дії щодо усунення недоліків спірної партії товару.
З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд доходить до висновку, що незважаючи на непідписання сторонами Акту приймання-передачі виробів, відповідачем фактично передано позивачу обумовлені договором вироби, про що свідчить підписання товаро-транспортних документів, акту вхідного контролю позивачем, приймання товару на дослідження, матеріалами справи підтверджується фактичне здійснення поставки товару позивачу, а тому враховуючи, що позивачем заявлено вимоги про стягнення штрафних санкцій, на підставі п.9.3 договору, саме за прострочення з вини відповідача строку передачі виробів, суд не вбачає підстав для їх задоволення.
Разом з тим, у випадку поставки товару неналежної якості, позивач не позбавлений можливості у порядку, встановленому умовами договору та нормами чинного законодавства звернутись з відповідною вимогою до відповідача чи виробника продукції.»
Колегія суддів звертає увагу, що за наведених обставин справи №910/7679/19 місцевим господарським судом не було встановлено факту щодо кількості виробів, які потребували усунення недоліків, а також зазначено про відсутність акту приймання-передачі виробів, що свідчить про неможливість зі змісту рішення суду встановити факт поставки виробів у повному обсязі.
Отже, Господарський суд міста Києва у цій справі дійшов передчасних та помилкових висновків з порушенням принципу преюдиційності, щодо виконання відповідачем умов договору комісії у повному обсязі, з огляду на таке.
Сторони у Додатку № 1 до договору погодили поставку товару, зокрема, гусениць 675-35-сб9 (категорія 1), за ціною 13 670 дол. США, у кількості 62 од., загальною вартістю 847 540 дол. США.
Відповідно до Додатку №6 до договору визначено першу партію з 18 виробів, Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство "Спецтехноекспорт" має поставити до 15.06.2018.
Згідно з актом приймання-передачі від 10.12.2021 Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство "Спецтехноекспорт" після виконання ремонтних робіт за Протоколом №1 робочої зустрічі від 04.06.2019 передав, а комітент прийняв продукцію у кількості 17 одиниць вартістю 232 390.00 грн.
Згідно з пунктом 6.1 договору приймання-передача виробів здійснюється на території підприємства позивача після митного оформлення. Приймання виробів проводиться по номенклатурі і кількості місць, зазначеній у транспортному документі і пакувальних аркушах та інших супровідних документах, а також на підставі Акту вхідного контролю виробів, підписаному уповноваженими представниками сторін. При цьому оформлюється Акт приймання-передачі виробів.
Як погоджено сторонами, акт приймання-передачі виробів є підтвердженням виконання комісіонером зобов'язань за договором в частині, передачі виробів комітенту (п. 6.9 договору).
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про виконання відповідачем договору комісії частково, оскільки матеріали справи містять акт приймання-передачі 10.12.2021 про поставку 17 одиниць із 18 необхідних, які відповідач мав поставити згідно з Додатком №6 до договору.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини, положення законодавства, умови укладеного між сторонами у справі договору, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 40 % авансу за непоставлену одиницю у кількості 1 шт, у розмірі 226 888, 64 грн, еквівалент 5 468 дол. США є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреного судом апеляційної інстанції.
Надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, як кожному окремо так і в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про доведеність позовних вимог та задоволення позову.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (пункт 2 частина 1 стаття 275 Господарського процесуального кодексу України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 стаття 277 стаття 275 Господарського процесуального кодексу України).
При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, невірно встановив обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову.
Судові витрати
Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) за подачу позову до суду першої інстанції та за подачу апеляційної скарги - покласти на Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство "Спецтехноекспорт".
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Житомирський бронетанковий завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі № 910/12186/25 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі № 910/12186/25 - скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство "Спецтехноекспорт" (ідентифікаційний код 30019335, адреса: 04073, м. Київ, просп. Степана Бендери, 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод" (ідентифікаційний код 07620094, адреса: 12441, Житомирська обл., смт. Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, буд. 1) 226 888 (двісті двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн 64 коп судовий збір - 3 403 (три тисячі чотириста три) грн 33 коп.
4. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство "Спецтехноекспорт" (ідентифікаційний код 30019335, адреса: 04073, м. Київ, просп. Степана Бендери, 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод" (ідентифікаційний код 07620094, адреса: 12441, Житомирська обл., смт. Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, буд. 1) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 084 (чотири тисячі вісімдесят чотири) грн 00 коп.
5. Доручити Господарського суду міста Києва видати відповідні накази на виконання даної постанови.
6. Матеріали справи № 910/12186/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров