Постанова від 29.04.2026 по справі 916/1841/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1841/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Поліщук Л.В.,

суддів: Принцевської Н.М., Аленіна О.Ю.,

секретар судового засідання: Мисько І.С.,

за участю представників:

від ОСОБА_1 - М.О. Рудометкіна

від В.В. Страшенка - Д.С. Ошарін

Арбітражний керуючий - А.І. Филик

від кредиторів (ТОВ «Олімп-Фінанс» ТА ОСОБА_2 ) - Р.О. Білан

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№№5213/25, 5214/25 від 22.12.2025)

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 (суддя О.А. Демешин, м.Одеса, повну ухвалу складено 21.11.2025) про розгляд грошових вимог ОСОБА_2

та на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 (суддя О.А. Демешин, м.Одеса, повну ухвалу складено 18.12.2025)

та апеляційну скаргу ОСОБА_3 (вх.№№5290/25, 5291/25 від 29.12.2025)

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 (суддя О.А. Демешин, м.Одеса, повну ухвалу складено 18.12.2025) про відхилення грошових вимог ОСОБА_3

у справі №916/1841/25

за заявою боржника: фізичної особи ОСОБА_1

про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

Коротка історія справи

У травні 2025 року фізична особа ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2025 відкрито провадження у справі №916/1841/25 про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією майна боржника призначено арбітражного керуючого Филика Андрія Ігоровича (надалі - ОСОБА_4 ).

05.06.2025 господарський суд першої інстанції в автоматизованій системі «Діловодство спеціалізованого суду» в електронній формі сформував оголошення про відкриття провадження у справі №916/1841/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2025 визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Фінанс» до фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 28 890 457,80 грн та 4 844, 80 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2025 визнано вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» до фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 18 882 472,65 грн та 4 844, 80 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2025 визнано вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 219 873,73 грн та 4 844,80 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 визнано вимоги Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 26 215 763,56 грн та 6 056 грн судового збору.

Короткий зміст оскаржуваних ухвал суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 визнано вимоги ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 ) до ОСОБА_1 в сумі 27 000 000,00 грн та 4 844,80 грн судового збору. Вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в сумі 15 140,00 грн відхилено.

Ухвала в частині визнання грошових вимог мотивована відсутністю в матеріалах справи доказів повернення позичальником ОСОБА_1 грошових коштів, які були надані їй позикодавцем ОСОБА_2 за договором позики за відповідною розпискою від 05.07.2024.

Також під час розгляду грошових вимог ОСОБА_2 суд застосував доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), врахувавши, що спочатку ОСОБА_1 вказала у своїй заяві про неплатоспроможність ОСОБА_2 в якості її кредитора із сумою грошових вимог у розмірі 27 000 000,00 грн, тим самим визнаючи таку заборгованість перед кредитором саме на підставі розписки від 05.07.2024, а не на підставі рішення районного суду про стягнення цієї заборгованості (яке не набрало законної сили), проте після подання заяви цього кредитора заперечувала проти визнання такої заяви у вказаній сумі, що однозначно свідчить про суперечливу поведінку боржниці.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що при прийнятті заяв кредиторів у справах про неплатоспроможність та при розгляді таких заяв суд керується вимогами пункту 1 частини першої статті 120 та статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, якими не передбачено можливості відмови у прийнятті цих заяв і відхилення судом вимог кредиторів до боржника з підстав наявності спору про право.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 відхилено кредиторські вимоги ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3 ) до ОСОБА_1 на суму основної заборгованості у розмірі 89 000 000,00 грн та 4 844,80 грн суми сплаченого судового збору.

Відхиляючи грошові вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому у зазначеній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості за борговою розпискою для збільшення кількості голосів кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що зрештою впливатиме на обсяг задоволених вимог. Задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості боржника на кредитора - фізичну особу, як заявника грошових вимог, на підставі боргової розписки покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора. При цьому визначена статтею 204 Цивільного кодексу України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов'язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й докази джерел походження наданих у позику коштів.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги ненадання заявником - ОСОБА_3 належних доказів щодо джерел походження у нього готівкових грошових коштів в сумі 89 000 000,00 грн станом на дату передачі цих коштів боржнику у справі - ОСОБА_1 за розпискою від 05.09.2023, суд першої інстанції виснував, що кредиторські вимоги ОСОБА_3 у заявленому розмірі слід відхилити.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 визнано наступні вимоги кредиторів до фізичної особи ОСОБА_1 :

-вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Фінанс» в сумі 28 890 457,80 грн та 4 844,80 грн судового збору;

-вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» в сумі 18 882 472,65 грн та 4 844,80 грн судового збору;

-вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» в сумі 219 873,73 грн та 4 844,80 грн судового збору;

-вимоги Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» в сумі 26 215 763,56 грн та 6 056,00 грн судового збору;

-вимоги ОСОБА_2 в сумі 27 000 000,00 грн та 4 844,80 грн судового збору.

Не визнано наступні вимоги кредиторів до фізичної особи ОСОБА_1 :

-вимоги ОСОБА_3 в сумі 89 000 000,00 грн;

-вимоги ОСОБА_2 в сумі 15 140,00 грн.

Зобов'язано керуючого реструктуризацією організувати проведення зборів кредиторів у відповідності з пунктом 1 частини четвертої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства, вирішити питання відносно подальшого розгляду справи та відповідні протоколи надати суду.

Зобов'язано керуючого реструктуризацією надати до суду звіт про хід процедури.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 (в частині визнання грошових вимог ОСОБА_2 ) та ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 (в частині визнання грошових вимог ОСОБА_2 ), ОСОБА_1 звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила:

-скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 та постановити нову, якою відмовити у визнанні грошових вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1 ;

-скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2025, постановлену за результатами попереднього засідання, в частині визнання грошових вимог ОСОБА_2 та постановити нову ухвалу, якою внести кредиторські вимоги ОСОБА_2 в сумі 27 000 000,00 грн та 4 844,80 грн до невизнаних вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 .

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржниця зазначила, що вона звернулася до Приморського районного суду міста Одеси із зустрічною позовною заявою про визнання договору позики за розпискою недійсним. Також під час розгляду справи ОСОБА_1 зазначала, що розписка від 05.07.2024 носить безгрошовий характер та була написана нею під психологічним тиском на вимогу незнайомих осіб як гарантія виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Стейлед» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп-Фінанс» за договором позики №П-27/05-2024. Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 05.12.2024 у справі №522/14667/24, зокрема, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики за розпискою недійсним відмовлено. Між тим, дане рішення Приморського районного суду міста Одеси не набрало законної сили та в провадженні Одеського апеляційного суду перебуває справа №522/14667/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вказане рішення суду. Так, ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.02.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05.12.2024 у справі №522/14667/24. Наразі апеляційна скарга ОСОБА_1 перебуває на стадії судового розгляду. У справі призначено судову почеркознавчу експертизу. Відтак, посилання суду першої інстанції на вказане судове рішення як на підставу визнання грошових вимог ОСОБА_2 є безпідставним. Тобто, суд визнав грошові вимоги ОСОБА_2 на підставі договору позики, не дослідивши, чи є відповідний доказ підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання.

Скаржниця додатково звернула увагу на те, що судом першої інстанції не було досліджено питання щодо підтвердження наявності грошових коштів у ОСОБА_2 для надання ОСОБА_1 у позику грошових коштів у розмірі 27 000 000,00 грн. Більше того, кредитором не доведено факту передачі вказаних грошових коштів.

На переконання боржниці, докази, надані ОСОБА_2 на підтвердження наявності у нього грошових коштів у розмірі 27 000 000,00 грн, є неправдивими та не відповідають дійсності, оскільки чистий дохід ОСОБА_2 за період з 2020 року по червень 2024 року є значно меншим, що не було враховано судом першої інстанції.

Також скаржниця зазначила, що ОСОБА_2 не надано жодних документів для підтвердження отримання від ОСОБА_6 грошових коштів у сумі 500 000,00 доларів США за договором позики від 05.04.2024. При цьому наявність 500 000,00 доларів США у ОСОБА_6 також не підтверджена, а відтак, ця сума грошових коштів не може братися судом до уваги.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 зазначила, що оскаржувані ухвали суду постановлені з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають істотне значення для справи, що є підставою для їх скасування.

Позиція ОСОБА_2 щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а оскаржувані ухвали суду - залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначив, що ініціювання справи про неплатоспроможність є добровільним волевиявленням особи з метою врегулювання зобов'язань між боржником та кредиторами. Так, при поданні заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 було самостійно зазначено про наявність у неї грошового зобов'язання перед ОСОБА_2 . До заяви також додано перелік кредиторів, серед яких містяться і вимоги ОСОБА_2 . Проте після звернення ОСОБА_2 із заявою з кредиторськими вимогами, боржниця почала заперечувати наявність вказаних грошових зобов'язань, що свідчить про її суперечливу поведінку.

Крім цього, ОСОБА_2 на виконання вимог ухвали суду від 15.07.2025 було надано документальне підтвердження джерел походження коштів для надання позики, що свідчить про дотримання кредитором стандарту підвищеного доказування та встановлено спроможність надати позику у розмірі 27 000 000,00 грн.

Позиція арбітражного керуючого щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 .

У додаткових поясненнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , які за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу, арбітражний керуючий підтримав доводи вказаної скарги та просив її задовольнити.

Арбітражний керуючий зазначив, що боргова розписка як доказ обґрунтування грошових вимог до боржника є недостатнім доказом, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості. Саме для цього судом застосовується підвищений стандарт доказування, щоб унеможливити визнання «фіктивної» кредиторської заборгованості, яка може нашкодити правам та інтересам інших кредиторів в частині задоволення їхніх вимог.

При цьому, рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05.12.2024 у справі №522/14667/24 про стягнення коштів за розпискою, на яке посилався кредитор, як на підтвердження своїх вимог, не набрало законної сили у зв'язку з його апеляційним оскарженням. Так, у випадку прийняття Одеським апеляційним судом відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення коштів за борговою розпискою, у кредитора не буде правових підстав заявляти їх, а у суду визнавати їх.

Окремо арбітражний керуючий зазначив, що ОСОБА_2 не надано належних та достатніх доказів на підтвердження наявності у нього коштів в розмірі 27 000 000,00 грн та доказів факту передачі/отримання вказаних коштів.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_3

ОСОБА_3 також звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 (про відхилення грошових вимог ОСОБА_3 ) та на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 (в частині невизнання грошових вимог ОСОБА_3 ), в якій просив:

-скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 та постановити нову ухвалу, якою визнати грошові вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 в сумі 89 000 000,00 грн та 4 844,80 грн судового збору;

-скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2025, постановлену за результатами попереднього засідання, в частині невизнання грошових вимог ОСОБА_3 та постановити нову ухвалу, якою внести кредиторські вимоги ОСОБА_3 у сумі 89 000 000,00 грн та 4 844,80 грн до визнаних вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 .

Так, скаржник зазначив, що станом на момент звернення до суду із заявою про визнання грошових вимог поворотна фінансова допомога, яка була надана ОСОБА_3 , не повернута, зобов'язання - не виконане. Таким чином, борг ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 складає 89 000 000,00 грн.

Апелянт вказав, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей, а відтак, боргова розписка є належним доказом наявності заборгованості.

При цьому, на переконання скаржника, ним надано документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, а саме, відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору. Також відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, що надані Головним управлінням Державної податкової служби України в місті Києві з січня 2020 року по серпень 2023 року (включно) ОСОБА_3 отримав суму грошових коштів у розмірі 105 110 296,02 грн. Відповідно до виписки з банківського рахунку про рух коштів за період з 01.01.2018 року по 05.09.2023 року (не включно) ОСОБА_3 отримав суму грошових коштів у розмірі 312 039 968,00 грн. Крім того, факт передачі грошових коштів підтвердили у судовому засіданні 16.12.2025 свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , нотаріально посвідчені заяви яких знаходяться у матеріалах справи. Відтак, заявником були надані достатні докази реальності укладення договору позики між заявником та боржником і передачі відповідних грошових коштів, а наявність саме готівкових коштів у заявника, на думку скаржника, виходить за межі предмету доказування в рамках справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Окремо скаржник звернув увагу, що визнані кредиторські вимоги ОСОБА_2 до боржника також ґрунтуються на заборгованості по борговій розписці, хоча вказаним кредитором не надано жодних доказів наявності готівкових коштів. Отже, на думку скаржника, суд першої інстанції порушив одну із основних засад господарського судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом шляхом відмови в задоволенні заяви ОСОБА_3 через відсутність доказів наявності готівкових коштів та одночасного задоволення заяви ОСОБА_9 також без наявності вказаних доказів.

Позиція ОСОБА_1 щодо апеляційної скарги ОСОБА_3 .

У додаткових поясненнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , які за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 підтримала доводи вказаної скарги та просила її задовольнити.

Боржниця визнає наявність заборгованості перед ОСОБА_3 , яка виникла за договором про надання поворотної фінансової допомоги, та вважає, що кредитором надано достатні та належні докази на підтвердження наявності у нього грошових коштів, достатніх для надання ОСОБА_1 відповідної поворотної фінансової допомоги в розмірі 89 000 000,00 грн.

Позиція Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Фінанс» щодо апеляційної скарги ОСОБА_3 .

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп-Фінанс» просило у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 відмовити, а оскаржувані ухвали - залишити без змін.

Кредитор звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є пов'язаними особами. Так, з інформації, отриманої з аналітичної системи YouControl, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в межах трирічного періоду були одночасно кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) Товариства з обмеженою відповідальністю «НБ Південь» (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «УНІО»). Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 також в межах трирічного періоду були одночасно учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЙЛЕД».

Крім цього, заявник зазначив, що сума заявлених ОСОБА_3 вимог перевищує суму вимог всіх інших конкурсних кредиторів, які мають право голосу. Тобто, у випадку визнання вимог ОСОБА_3 він повністю контролював би прийняття рішень зборами кредиторів, оскільки мав би більше 50% голосів. Відповідно, враховуючи спільний контроль над юридичними особами, тобто спільне здійснення підприємницької діяльності, а також заявлений розмір вимог, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мають цілком очевидну мету у збільшенні кількості голосів ОСОБА_3 на зборах кредиторів задля забезпечення можливості впливу на процедуру банкрутства ОСОБА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп-Фінанс» зазначила, що судом першої інстанції правильно встановлено, що спірна позика мала бути надана в готівковій формі. Між тим, ОСОБА_3 не підтверджено належними доказами наявність у нього станом на 05.09.2023 суми готівкових грошових коштів в розмірі 89 000 000,00 грн, тобто, не надано документального підтвердження джерел походження коштів, наданих ним у позику боржниці ОСОБА_1 . Неможливо також вважати такими, що підтверджують грошові вимоги і заяви свідків, оскільки усі свідки є пов'язаними з боржником та ОСОБА_3 .

Позиція арбітражного керуючого щодо апеляційної скарги ОСОБА_3 .

У додаткових поясненнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , які за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу, арбітражний керуючий підтримав доводи вказаної скарги та просив її задовольнити.

Так, арбітражний керуючий вказав, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

На переконання керуючого реструктуризацією, ОСОБА_3 було надано достатньо доказів щодо реальності укладення договору позики між ним та боржником, наявності у кредитора коштів, які б свідчили про можливість надання їх в позику боржнику, факту передачі коштів від кредитора до боржника.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга ОСОБА_1 зареєстрована судом 22.12.2025 за вх.№№5213/25, 5214/25.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді І.Г. Філінюка, суддів: О.Ю. Аленіна, Н.М. Принцевської, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2025 та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.12.2025.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1841/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 (про визнання вимог ОСОБА_2 ) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 (попереднього засідання) у справі №916/1841/25 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

26.12.2025 представник ОСОБА_3 подав до Південно-західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 (про відхилення грошових вимог ОСОБА_3 ) та на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 (в частині невизнання грошових вимог ОСОБА_3 ).

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 зареєстровано судом 29.12.2025 за вх.№№5290/25, 5291/25.

Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025 автоматизований розподіл не відбувся у зв'язку з відсутністю потрібної кількості суддів для розподілу справи.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді І.Г. Філінюка у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду №1 від 08.01.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1841/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2026 для розгляду справи №916/1841/25 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів О.Ю. Аленіна, Н.М. Принцевської.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 справу №916/1841/25 прийнято до провадження у зміненому складі колегії суддів: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів О.Ю. Аленіна, Н.М. Принцевської.

Крім того, цією ж ухвалою суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№№5213/25, 5214/25 від 22.12.2025) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 про розгляд вимог ОСОБА_2 та на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 (в частині визнання грошових вимог ОСОБА_2 ) у справі №916/1841/25 залишено без руху.

Іншою ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_3 (вх.№№5290/25, 5291/25 від 29.12.2025) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 про відхилення грошових вимог ОСОБА_3 та на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 у справі №916/1841/25 залишено без руху.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 про розгляд грошових вимог ОСОБА_2 у справі №916/1841/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх.№№5213/25, 5214/25 від 22.12.2025) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 про розгляд вимог ОСОБА_2 та на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 (в частині визнання грошових вимог ОСОБА_2 ) у справі №916/1841/25. Встановлено учасникам справи строк до 12.02.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх.№№5213/25, 5214/25 від 22.12.2025) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 про розгляд вимог ОСОБА_2 та на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 (в частині визнання грошових вимог ОСОБА_2 ) у справі №916/1841/25 на 02.03.2026 о 12:00 год.

Іншою ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 (вх.№№5290/25, 5291/25 від 29.12.2025) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 про відхилення грошових вимог ОСОБА_3 та на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 у справі №916/1841/25. Встановлено учасникам справи строк до 12.02.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 об'єднано з апеляційним провадженням за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу ОСОБА_3 (вх.№№5290/25, 5291/25 від 29.12.2025) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 про відхилення грошових вимог ОСОБА_3 та на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 у справі №916/1841/25 вирішено розглянути одночасно з апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх.№№5213/25, 5214/25 від 22.12.2025) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 про розгляд вимог ОСОБА_2 та на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 (в частині визнання грошових вимог ОСОБА_2 ) у справі №916/1841/25 у судовому засіданні 02.03.2026 о 12:00 год.

10.02.2026 від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення (вх.№5213/25/Д2 від 10.02.2026) щодо апеляційної скарги ОСОБА_3 .

12.02.2026 від ОСОБА_2 надійшов відзив (вх.№5213/25/Д5 від 12.02.2026) на апеляційну скаргу ОСОБА_1

12.02.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Фінанс» надійшов відзив (вх.№5213/25/Д4 від 12.02.2026, вх.№5213/25/Д6 від 12.02.2026) на апеляційну скаргу ОСОБА_3

13.02.2026 від арбітражного керуючого Филика А.І. надійшли письмові пояснення (вх.№5115/25/Д7 від 13.02.2026) щодо апеляційної скарги ОСОБА_1

13.02.2026 від арбітражного керуючого Филика А.І. надійшли письмові пояснення (вх.№5213/25/Д8 від 13.02.2026) щодо апеляційної скарги ОСОБА_3 .

Протокольною ухвалою суду у судовому засіданні 02.03.2026 у зв'язку з надходженням повідомлення про мінування будівлі суду оголошено перерву у судовому засіданні до 09.04.2026 о 14:00.

07.04.2026 від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення (вх.№5213/25/Д9 від 07.04.2026), відповідно до яких боржниця зазначила, що постановляючи оскаржувану ухвалу та визнаючи вимоги кредитора ОСОБА_2 , Господарський суд Одеської області не повністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, а саме, відповідно до статей 45- 47 Кодексу України з процедур банкрутства належним чином не дослідив сукупності поданих заявником доказів, при цьому послалась на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №904/10560/17, відповідно до яких «під час розгляду заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів (окрім кредиторів, ініціюючих провадження у справі про банкрутство), рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору, не є обов'язковим, а при його наявності оцінюється судом поряд з іншими доказами, а саме, первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно/господарсько-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором», а також на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №904/5819/20, згідно із якими «розглядаючи кредиторські вимоги, суд за приписами статей 45- 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з'ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання».

08.04.2026 від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення (вх.№5213/25/Д10 від 08.04.2026), відповідно до яких кредитор зазначив, що висновком експерта №5403-34-25 судово-почеркознавчої експертизи, призначеної Одеським апеляційним судом в рамках розгляду справи №522/14667/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики за розпискою недійсним, встановлено, що рукописний текст у розписці від 05.07.2024 про отримання в борг від ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 27 000 000,00 грн виконаний у звичайних, відносно звичних для виконавця умовах та впливу якихось внутрішніх (природних) або штучних (зовнішніх) «збиваючих» факторів, не виявлено; підпис від імені ОСОБА_1 у розписці від 05.07.2024 про отримання в борг від ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 27 000 000,00 грн виконаний у звичайних, відносно звичних для виконавця умовах та впливу якихось внутрішніх (природних) або штучних (зовнішніх) «збиваючих» факторів, не виявлено, чим спростовуються аргументи ОСОБА_1 про те, що кошті вона не отримувала, а розписка нею складена під психологічним тиском.

У судовому засіданні 09.04.2026 з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 23.04.2026 о 14:00 год.

Між тим, судове засідання 23.04.2026 не відбулось у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги у місті Одесі.

Після усунення обставин, які зумовили неможливість проведення судового засідання, ухвалою апеляційного суду від 23.04.2026 повідомлено учасників справи про те, що наступне судове засідання у справі №916/1841/25 відбудеться 29.04.2026 о 12:30 год, а також про місце його проведення.

У судових засіданнях апеляційної інстанції представники учасників справи надавали усні пояснення, відповідно до яких підтримали свої правові позиції у справі.

Кредитори Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», Акціонерне товариство «Універсал Банк» та Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» не реалізували своє право участі у жодному судовому засіданні апеляційної інстанції, про дату, час та місце проведення яких були повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України участь у судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов'язок, якщо інше не визначено законом.

Апеляційний суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови учасникам для представлення своєї позиції, тоді як відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційних скарг, обов'язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності в судовому засіданні представників Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК», Акціонерного товариства «Універсал Банк», Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів на них, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Обставини справи

09.05.2025 фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про власну неплатоспроможність.

Як зазначено ОСОБА_1 у заяві про неплатоспроможність, станом на дату подання цієї заяви загальна сума заборгованості перед кредиторами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп-Фінанс» та ОСОБА_2 становить 55 718 148,86 грн.

На підтвердження наявної заборгованості боржниця у заяві послалась на рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2024 у справі №911/2292/24 та рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.12.2024 у справі №522/14667/24.

19.06.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла заява фізичної особи ОСОБА_2 про визнання кредиторських вимог до боржника, в якій заявник просив:

1)визнати грошові вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у загальній сумі 27 021 196, 00 грн;

2)внести до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 грошові вимоги ОСОБА_2 , що складаються з:

-6056,00 грн - витрати по сплаті судового збору (перша черга задоволення вимог кредиторів).

-27 015 140, 00 грн - заборгованість за договором позики (27 000 000,00 грн - заборгованість за договором позики; 15 140,00 грн - витрати по сплаті судового збору) (четверта черга задоволення вимог кредиторів).

Заява мотивована заборгованістю ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 у розмірі 27 000 000,00 грн, яка виникла на підставі договору позики, на підтвердження укладення якого було складено розписку від 05.07.2024. Оскільки ОСОБА_1 не було повернуто грошові кошти за договором позики в обумовлений строк до 01.08.2024, утворилася заборгованість у розмірі 27 000 000,00 грн. Також, до своїх кредиторських вимог ОСОБА_2 включив вимоги по сплаті судового збору у справі №522/14667/24 в розмірі 15 140,00 грн.

03.07.2025 року до Господарського суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_3 про грошові вимоги кредитора до боржника, в якій заявник просив визнати вимоги кредитора ОСОБА_3 до ОСОБА_1 на суму основної заборгованості у розмірі 89 000 000,00 грн (друга черга), 4 844,80 грн - суми сплаченого судового збору (позачергово).

Заява обґрунтована тим, що 05.09.2023 між ОСОБА_3 (позикодавцем) та ОСОБА_1 (позичальником) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, на підставі якого ОСОБА_3 надав ОСОБА_1 поворотну фінансову допомогу в розмірі 89 000 000,00 грн, що підтверджується відповідною розпискою від 05.09.2023. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов'язання з повернення у встановлений строк суми поворотної фінансової допомоги, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 заявлені кредиторські вимоги у сумі 89 000 000грн.

Позиція суду апеляційної інстанції

Предметом апеляційного оскарження є судові рішення про розгляд заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника у справі про неплатоспроможність.

Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом наведених у статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу:

-грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви;

боржником, серед іншого, є фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав;

кредитором, серед іншого, є юридична або фізична особа, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Колегія суддів зазначає, що із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.

Неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства).

Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою четвертою «Відновлення платоспроможності фізичної особи» Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Порядок та наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені статтями 119, 120 Кодексу України з процедур банкрутства.

Частиною першою статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства регламентовано, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.

Таким чином, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози.

За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність (частина третя статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства).

З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом (пункт 1 частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства).

Подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (частина перша статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства).

Порядок набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначається статтею 122 Кодексу України з процедур банкрутства, за змістом якої цей порядок аналогічний до відповідного порядку, встановленого статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства для справ про банкрутство юридичних осіб, за змістом частини першої якої конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки, які наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

У попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18).

При цьому для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22.12.2022 у справі №910/14923/20 наголосив, що для запобігання визнанню необґрунтованих вимог до боржника та порушенню цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

-перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

-при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

-під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 Господарського процесуального кодексу України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд у силу приписів статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Правовий висновок про обґрунтованість відмови суду у визнанні грошових вимог до боржника внаслідок неподання заявником належних і достатніх документальних доказів відповідного зобов'язання при поданні заяви про визнання таких вимог сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19.

Щодо грошових вимог ОСОБА_2 .

Так, колегією суддів встановлено, що із наданої ОСОБА_2 розписки від 05.07.2024 вбачається, що ОСОБА_1 підтвердила, що отримала грошові кошти від ОСОБА_2 в сумі 27 000 000,00 грн. Боржниця зобов'язалася повернути отримані грошові кошти в повному обсязі своєчасно у строк до 01.08.2024. Також підтвердила, що отримані грошові кошти за розпискою мають статус позики згідно вимог чинного законодавства України.

У зв'язку з неповерненням позики у визначений у розписці строк, ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 27 000 000,00 грн, за якою Приморським районним судом м.Одеси 06.09.2024 було відкрито провадження у справі №522/14667/24.

У відзиві на позовну заяву у справі №522/14667/24 ОСОБА_1 заперечувала щодо задоволення позову в повному обсязі, зазначаючи, що вона не отримувала від позивача позики у сумі 27 000 000,00 грн, а надана нею розписка має ознаки удаваного/фіктивного правочину та надана з метою забезпечення виконання іншого зобов'язання, що виникло між юридичними особами: Товариством з обмеженою відповідальністю «Стейлед», учасником якого є відповідачка, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп-Фінанс», учасником якого є позивач, а позивач не мав фінансової можливості щодо надання вказаної позики. Також відповідачка у відзиві на позов зазначила, що розписка від 05.07.2024 носить безгрошовий характер та була написана нею під психологічним тиском на вимогу незнайомих осіб як гарантія виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейлед» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп-Фінанс» за договором позики №П-27/05-2024 від 27.05.2024.

Одночасно із відзивом на позов ОСОБА_1 до Приморського районного суду м. Одеси подано зустрічну позовну заяву про визнання договору позики за розпискою недійсним, з підстав, аналогічним тим, що зазначені у відзиві на позовну заяву.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05.12.2024 у справі №522/14667/24 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто заборгованість за договором позики (розпискою) від 05.07.2024 у розмірі 27 000 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 15 140,00 грн. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики за розпискою недійсним - відмовлено.

Дослідженням відомостей з Єдиного реєстру судових рішень колегією суддів встановлено, що 11.02.2025 Одеським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.12.2024 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики за розпискою недійсним.

Наразі апеляційний перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.12.2024 у справі №522/14667/24 триває.

При цьому ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.07.2025 у справі №522/14667/24 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , арбітражного керуючого Филика А.І. про передачу справи до Господарського суду Одеської області для подальшого її розгляду в рамках справи №916/1841/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 - відмовлено.

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 26.08.2025 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 17.07.2025 у справі №522/14667/24.

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів та інших правочинів.

Зокрема, згідно з положеннями статей 1046, 1049 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України також передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, що є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Подібний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц.

Зазначений правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц, повністю відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду, відповідно до якої боргова розписка підтверджує не лише факт укладення договору позики та погодження його умов між кредитором та боржником, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей.

Приписами частин першої, другої статті 1049 Цивільного кодексу України унормовано, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як зазначалось вище, із наданої ОСОБА_2 розписки від 05.07.2024 вбачається, що ОСОБА_1 підтвердила, що отримала грошові кошти від ОСОБА_2 в сумі 27 000 000,00 грн. Боржниця зобов'язалася повернути отримані грошові кошти в повному обсязі своєчасно у строк до 01.08.2024. Також підтвердила, що отримані грошові кошти за розпискою мають статус позики згідно вимог чинного законодавства України.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів повернення позичальником ОСОБА_1 грошових коштів позикодавцеві ОСОБА_2 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання грошових вимог ОСОБА_2 до боржниці в сумі 27 000 000,00 грн.

Суд першої інстанції, відхиляючи доводи боржниці про те, що розписка від 05.07.2024 носить безгрошовий характер, застосував доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 (провадження №61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).

Як зазначалось, 09.05.2025 ОСОБА_1 звернулась до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про власну неплатоспроможність.

За змістом статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.

Колегія суддів зазначає, що Кодексом України з процедур банкрутства запроваджено «добровільне банкрутство» боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності (подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20, від 13.08.2025 у справі № 918/905/23).

За змістом приписів Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна (див. постанову Верховного Суду від 17.06.2025 у справі №903/521/24).

До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором (пункт 3 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.

Частиною четвертою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).

На виконання вищевказаних вимог законодавства, ОСОБА_1 до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність було додано перелік кредиторів та орієнтовний план реструктуризації боргів, в яких боржниця вказала двох кредиторів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп-Фінанс» із сумою грошових вимог в розмірі 28 718 148,86 грн та ОСОБА_2 із сумою грошових вимог в розмірі 27 000 000,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, 05.06.2025 у судовому засіданні під час розгляду заяви ОСОБА_1 приймали участь два її представники - адвокати Шавров І.І. (поза межами приміщення суду) та Рудометкіна М.О. (в залі судових засідань), які у повному обсязі підтримали вказану заяву та просили відкрити провадження у справі про неплатоспроможність, в тому числі у зв'язку із наявністю у боржника грошових зобов'язань перед кредитором ОСОБА_2 в сумі 27 000 000,00 грн.

При цьому, незважаючи на те, що рішення Приморського районного суду м.Одеси від 05.12.2024 у справі №522/14667/24 про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 27 000 000,00 грн і про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики за розпискою недійсним, не набрало законної сили, оскільки ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.02.2025 у вказаній справі було відкрито апеляційне провадження, ОСОБА_1 09.05.2025 звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність, зазначивши серед кредиторів ОСОБА_2 із сумою заборгованості перед останнім в розмірі 27 000 000,00 грн, тим самим визнаючи таку заборгованість перед кредитором саме на підставі розписки від 05.07.2024, а не на підставі вищевказаного рішення Приморського районного суду м.Одеси.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2025, яка набрала законної сили 05.06.2025, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Після прийняття судом до розгляду заяви ОСОБА_2 з кредиторськими вимогами до боржника, включаючи суму боргу по розписці ОСОБА_1 від 05.07.2024, від боржниці надійшов відзив на вказану заяву із запереченнями проти її задоволення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що ініціюючи дану справу про власну неплатоспроможність, ОСОБА_1 у відповідній заяві сама вказала ОСОБА_2 кредитором на суму у розмірі 27 000 000,00 грн, а після прийняття судом до розгляду заяви ОСОБА_2 з кредиторськими вимогами до боржника, включаючи суму боргу по розписці ОСОБА_1 від 05.07.2024 у розмірі 27 000 000,00 грн, заперечує його вимоги у повному обсязі.

Відтак, суд першої інстанції правильно зазначив, що наведені вище обставини однозначно свідчать про суперечливість поведінки боржника, що є недопустимим, оскільки ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.

При цьому доводи скаржниці про те, що суд першої інстанції помилково послався на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 05.12.2024 у справі №522/14667/24 як на підставу визнання грошових вимог ОСОБА_2 , спростовуються безпосередньо змістом оскаржуваної ухвали суду, в якій суд зробив висновок про визнання грошових вимог ОСОБА_10 , встановивши обставину видачі ОСОБА_11 розписки від 05.07.2024 та неповерненням нею грошових коштів у встановлений у ній строк, а не спираючись на вказане рішення районного суду.

З огляду на те, що ОСОБА_1 самостійно визнала наявність заборгованості перед ОСОБА_2 у розмірі 27 000 000,00 грн, а суд першої інстанції відкрив провадження у даній справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , в тому числі у зв'язку із наявністю у боржника грошових зобов'язань перед кредитором ОСОБА_2 в сумі 27 000 000,00 грн, а також враховуючи відсутність вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, апеляційний суд дійшов висновку, що обґрунтування грошових вимог до боржниці самою лише борговою розпискою у даному випадку є достатнім для висновку про існування вказаної заборгованості за такою розпискою. У зв'язку з наведеним, колегія суддів не вважає за необхідне надавати оцінку доводам ОСОБА_1 стосовно непідтвердження ОСОБА_2 наявності у нього грошових коштів у розмірі 27 000 000,00 грн.

Враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заявлені ОСОБА_10 до ОСОБА_1 вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають визнанню у розмірі 27 000 000,00 грн та 4 844,80 грн судового збору.

Щодо грошових вимог ОСОБА_3 .

Так, як свідчать матеріали справи, 05.09.2023 між ОСОБА_3 (позикодавцем) та ОСОБА_1 (позичальником) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого позикодавець передає у власність позичальнику кошти у розмірі, визначеному у пункті 2.1. цього договору (надалі - поворотна фінансова допомога), а позичальник зобов'язується повернути поворотну фінансову допомогу у визначений цим договором строк.

Згідно із пунктом 2.1. договору розмір поворотної фінансової допомоги становить 89 000 000,00 (вісімдесят дев'ять мільйонів гривень 00 копійок).

У пункті 3.1. договору сторони визначили, що поворотна фінансова допомога надається у готівковому порядку, докази отримання коштів підтверджується написаною позичальником власноруч розпискою.

Відповідно до пункту 3.2. договору поворотна фінансова допомога вважається переданою позичальнику в момент передачі розписки позикодавцю.

У пункті 4.1. договору сторони погодили, що строк повернення поворотної фінансової допомоги розпочинається з 01.01.2025.

Після закінчення строку, встановленого у пункті 4.1. цього договору, позичальник зобов'язується повернути позикодавцю поворотну фінансову допомогу до 31.05.2025.

Згідно із розпискою від 05.09.2023 ОСОБА_1 отримала в борг від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 89 000 000,00 грн в якості безпроцентної позики та зобов'язалась повернути всю вказану суму в строк до 31.05.2025.

Відповідно до виписки з банківського рахунку про рух коштів за період з 01.01.2018 по 05.09.2023 (не включно) ОСОБА_3 у безготівковій формі отримав суму грошових коштів у розмірі 312 039 968,00 грн.

Також відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, що надані Головним управлінням Державної податкової служби України в місті Києві з січня 2020 року по серпень 2023 року (включно) ОСОБА_3 отримав суму грошових коштів у розмірі 105 110 296,02 грн.

Також матеріали справи містять заяви свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_7 .

У судовому засіданні 16.12.2025 суд першої інстанції допитав свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Свідок ОСОБА_12 в судове засідання не з'явилась, з огляду на що відповідно до частини другої статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд не взяв до уваги її показання, викладені у заяві свідка.

Згідно поданих заяв свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили передачу коштів в готівковій формі.

Заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ґрунтується на тому, що поворотна фінансова допомога, яка була надана кредитором боржнику - не повернута, зобов'язання - не виконані.

Кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп-Фінанс» заперечувало проти визнання вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 на суму основної заборгованості у розмірі 89 000 000,00 грн, посилаючись на те, що ОСОБА_3 не надано документального підтвердження джерел походження коштів, наданих ним у позику боржниці ОСОБА_1 , і що наявні ознаки заінтересованості ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_1 .

З огляду на встановлені обставини та доводи учасників справи про неплатоспроможність, колегія суддів звертається до судової практики Верховного суду щодо визнання судом грошових вимог до боржника, підтверджених борговою розпискою.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при вирішенні правової проблеми щодо застосування визначеної статтею 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину у поєднанні з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства, що регулюють порядок розгляду заяв кредиторів з їх грошовими вимогами до боржника, у постанові від 01.03.2023 у справі №902/221/22 зауважив на відмінності у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника від вирішення спору у позовному провадженні.

Зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому у зазначеній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.

Беручи до уваги зазначені мотиви, судова палата у вказаній постанові у справі №902/221/22 виснувала, зокрема, що господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України) та допустимості (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів, взаємозв'язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.

Тож, у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та / або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.

Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов'язальних правовідносин за відповідним договором позики.

У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов'язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

При цьому визначена приписами статті 204 Цивільного кодексу України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов'язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів.

Тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов'язань на підставі інших доказів, що підтверджують / спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.

Такі висновки відображені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2024 у справі № 921/333/22, від 22.08.2024 у справі №922/2714/23.

Як зазначалось, згідно із розпискою від 05.09.2023 ОСОБА_1 отримала в борг від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 89 000 000,00 грн в якості безпроцентної позики.

Передачу коштів в готівковій формі підтвердили свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Однак, як встановив суд першої інстанції, свідки повідомили, що їм невідомо, з яких джерел у ОСОБА_3 станом на 05.09.2023 була в наявності сума готівкових коштів в розмірі 89 000 000грн.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_3 мав достатньо грошових коштів для надання 05.09.2023 ОСОБА_1 під розписку 89 000 000,00 грн.

Так, відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, що надані Головним управлінням Державної податкової служби України в місті Києві з січня 2020 року по серпень 2023 року (включно) ОСОБА_3 отримав суму грошових коштів у розмірі 105 110 296,02 грн.

Також відповідно до виписки з банківського рахунку про рух коштів за період з 01.01.2018 по 05.09.2023 (не включно) ОСОБА_3 у безготівковій формі отримав суму грошових коштів у розмірі 312 039 968,00 грн.

Отже, відповідно до наданих заявником відомостей про рух коштів на банківських рахунках ОСОБА_3 могли обліковуватись безготівкові грошові кошти в сумі, достатній для надання ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги в розмірі 89 000 000,00 грн.

Проте, ані вказаними відомостями про рух коштів на банківських рахунках ОСОБА_3 , ані будь-якими іншими доказами не підтверджено джерел походження існування (отримання легальним чином, у встановлений діючим законодавством порядку) грошових коштів в сумі 89 000 000грн., а саме, готівкових грошових коштів.

Відхиляючи грошові вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що законодавством України установлено обмеження щодо зняття готівки з банківського рахунку фізичної особи, а тому, у даному випадку, слід переконатись, що ОСОБА_3 ще до 05.09.2023 зняв зі свого банківського рахунку 89 000 000,00 грн готівкою, з урахуванням такого обмеження, і така інформація має бути відображена у банківській виписці про рух коштів по рахунку ОСОБА_3 - «зняття/видача готівки».

Пунктом 3 постанови Правління Національного Банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» встановлено заборону видачі в Україні готівкових коштів у гривнях з рахунку клієнта в національній валюті в обсязі, що перевищує 100 000 гривень у день (без урахування комісії банку). Тобто для того, щоб ОСОБА_3 станом на 05.09.2023 мав готівкою 89 000 000,00 грн для подальшої передачі ОСОБА_1 за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 05.09.2023, ОСОБА_3 мав здійснити банківську операцію «зняття/видача готівки» щонайменше 890 разів (тобто, по 100 000 грн за кожну таку операцію в день протягом майже трьох з половиною років кожного дня).

Поряд з цим, у випадку зняття ОСОБА_3 готівки ще до введення в дію вказаних обмежень з боку Національного Банку України, заявник мав надати докази зняття готівки у сумі 89 000 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать: 1) банки, філії іноземних банків, 2) платіжні установи (у тому числі малі платіжні установи); 3) філії іноземних платіжних установ; 4) установи електронних грошей; 5)фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг; 6) оператори поштового зв'язку; 7) надавачі нефінансових платіжних послуг; 8) Національний банк України; 9) органи державної влади, органи місцевого самоврядування.

Пунктом 140 розділу VI Інструкції про порядок організації касової роботи банками та проведення платіжних операцій надавачами платіжних послуг в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 25.09.2018 №103, визначено перелік видаткових касових документів, відповідно до яких надавач платіжних послуг видає готівку національної валюти, а пунктом 151 цього розділу передбачено, що надавач платіжних послуг після завершення видачі готівки користувачу відповідно до законодавства України, умов договору про надання платіжних послуг та згідно з Положенням про організацію роботи щодо здійснення касових операцій, правилами платіжної системи, внутрішніми документами зобов'язаний надати йому один примірник видаткового касового документа (платіжну інструкцію на видачу готівки, видатковий касовий ордер) у паперовій формі або касовий документ в електронній формі. Видатковий касовий документ у паперовій формі, крім реквізитів, визначених у пункті 104 розділу VI цієї Інструкції, повинен містити відбиток штампа. Відбиток печатки на видатковому касовому документі в паперовій формі не є обов'язковим. Видатковий касовий документ в електронній формі повинен містити кваліфікований ЕП уповноваженого працівника та може містити електронну печатку.

Таким чином, крім відомостей про зняття готівки у сумі 89 000 000,00 грн, що мало бути відображено у наданих ОСОБА_3 виписках з банківських рахунків, належними доказами наявності у нього станом на 05.09.2023 вказаної суми готівкових грошових коштів могли б бути зазначені вище видаткові касові документи.

Проте матеріали справи не містять будь-яких доказів зняття ОСОБА_3 готівкових грошових коштів з банківських рахунків в сумі 89 000 000,00 грн.

З огляду на викладене та враховуючи, що на кредитора - фізичну особу як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора, колегія суддів погоджується із наданою судом першої інстанції критичною оцінкою заяв свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_8 про підтвердження передачі ОСОБА_3 готівкових коштів ОСОБА_1 в сумі 89 000 000,00 грн.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що кредиторські вимоги ОСОБА_3 до боржника - ОСОБА_1 на суму заборгованості у розмірі 89 000 000,00 грн та 4844,80 грн судового збору слід відхилити з підстави ненадання заявником - ОСОБА_3 належних доказів щодо джерел походження у нього готівкових грошових коштів в сумі 89 000 000,00 грн станом на дату передачі цих коштів боржниці за розпискою від 05.09.2023.

Щодо ухвали попереднього засідання

Відповідно до частин першої, другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються:

розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;

дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

Враховуючи наведені вище висновки Південно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до яких апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про розгляд вимог кредиторів, а саме, про визнання грошових вимог ОСОБА_10 та відхилення грошових вимог ОСОБА_3 , ухвалу попереднього засідання у оскаржуваних частинах слід залишити без змін.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційних скарг жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів, та не доводять неправильність чи незаконність оскаржуваних судових рішень, прийнятих судом першої інстанції, з огляду на що у задоволенні апеляційних скарг слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 269-271, 276, 281-284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№№5213/25, 5214/25 від 22.12.2025) та апеляційну скаргу ОСОБА_3 (вх.№№5290/25, 5291/25 від 29.12.2025) залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 про розгляд грошових вимог ОСОБА_2 , ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 про відхилення грошових вимог ОСОБА_3 та ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 у справі №916/1841/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України та статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повну постанову складено 06.05.2026.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Н.М. Принцевська

Суддя О.Ю. Аленін

Попередній документ

136316222

Наступний документ

136316224

Інформація про рішення:

№ рішення:	136316223
№ справи:	916/1841/25
Дата рішення:	29.04.2026
Дата публікації:	08.05.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Південно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; неплатоспроможність фізичної особи

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (07.05.2026)
Дата надходження:	09.05.2025
Предмет позову:	про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

Розклад засідань:

Минулі засідання (17)

05.06.2025 12:00	Господарський суд Одеської області
15.07.2025 10:00	Господарський суд Одеської області
14.08.2025 11:00	Господарський суд Одеської області
14.08.2025 11:40	Господарський суд Одеської області
16.09.2025 14:00	Господарський суд Одеської області
14.10.2025 10:00	Господарський суд Одеської області
16.10.2025 15:30	Господарський суд Одеської області
13.11.2025 10:00	Господарський суд Одеської області
20.11.2025 14:30	Господарський суд Одеської області
16.12.2025 14:40	Господарський суд Одеської області
22.01.2026 10:00	Господарський суд Одеської області
02.03.2026 12:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
26.03.2026 10:00	Господарський суд Одеської області
09.04.2026 14:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
10.04.2026 10:00	Господарський суд Одеської області
23.04.2026 14:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
29.04.2026 12:30	Південно-західний апеляційний господарський суд