ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
06 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/192/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
при секретарі судового засідання: Фещук В.М.,
за участю представників:
від Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" - Андрюхов С.Г.,
від Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" - Бойко А.В.,
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА"
на рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026, прийняте суддею Д'яченко Т.Г., м. Одеса, повний текст складено 09.02.2026,
у справі №916/192/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА"
про стягнення 2 360 000 грн
та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС"
про стягнення 138 799,82 грн
У січні 2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача суму матеріальних збитків за договором транспортного експедирування №02/25-02 від 25.02.2019 у розмірі 2360000 грн, з яких: 1349134,40 грн - вартість товару, 940562,07 грн - сума упущеної вигоди та 70306,53 грн - сума вимушених витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, уклавши з позивачем договір транспортного експедирування №02/25-02 від 25.02.2019 зобов'язався надати Товариству з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" експедиційні послуги, пов'язані з перевезенням, супроводом, митним оформленням і доставкою вантажу та взяв на себе відповідальність за збереження (втрату, пошкодження, нестачу) вантажу з моменту прийняття його від морського перевізника і до видачі клієнту, між тим при наданні експедиційних послуг Товариство з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" не перевірило вагу прийнятого вантажу та не забезпечило його збереження, натомість при передачі доставленого відповідачем як експедитором вантажу клієнту було встановлено, що цей вантаж не відповідає вантажу, вказаному у товаротранспортних документах, тобто виявлена повна втрата вантажу, з огляду на що позивач поніс незаплановані витрати, пов'язані з поверненням вантажу продавцю під митним контролем.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 12.02.2020 відкрито провадження у справі №916/192/20.
27.02.2020 до суду першої інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" про стягнення заборгованості у сумі 138799,82 грн.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" як експедитор на виконання укладеного між сторонами договору транспортного експедирування №02/25-02 від 25.02.2019 здійснило отримання, експедирування та перевезення контейнера з вантажем, який прибув до Одеського морського порту, проте після доставки вантажу до місця розвантаження було виявлено невідповідність вантажу у контейнері тому вантажу, який вказаний у товаротранспортних документах, з огляду на що Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" прийняло рішення про повернення вантажу продавцю (реекспорт), але компанія-відправник не надала підтвердження на отримання цього товару і лінійний агент-компанія також відмовилась приймати контейнер до перевезення, у зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом поніс додаткові витрати, пов'язані зі зберіганням вантажу, поверненням його до Одеського морського порту, понаднормовим використанням автотранспорту та морського контейнеру, однак безпідставно не були оплачені клієнтом.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.03.2020 прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду та об'єднано її в одне провадження з первісним позовом у справі №916/192/20.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 у справі №916/192/20 відмовлено у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС"; витрати по сплаті судового збору у розмірі 35400 грн покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 72391,25 грн; задоволено зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" заборгованість у розмірі 138799,82 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 34381,25 грн.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, місцевий господарський суд виходив з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" не довело існування повного складу цивільного (господарського) правопорушення, необхідного для стягнення збитків, оскільки наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності підтверджують факт належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" як експедитором покладених на нього обов'язків відповідно до договору транспортного експедирування №02/25-02 від 25.02.2019. Водночас, задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції визнав доведеним факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" умов договору транспортного експедирування №02/25-02 від 25.02.2019 в частині повної та своєчасної оплати вартості додатково наданих експедитором послуг, пов'язаних із реекспортом вантажу, що зумовило наявність правових підстав для стягнення основного боргу разом з нарахованими на нього пенею та 3% річних.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 частково задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС"; частково скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 у справі №916/192/20; відмовлено у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" про стягнення 138799,82 грн; в іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 у справі №916/192/20 залишено без змін; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3153 грн та витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 16300 грн.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині задоволення зустрічного позову та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач за зустрічним позовом не довів факту того, що додаткові витрати, заявлені до стягнення у межах зустрічного позову у цій справі, були понесені ним у зв'язку з виконанням договору транспортного експедирування №02/25-02 від 25.02.2019, з огляду на що дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою заявлені до стягнення за зустрічним позовом грошові кошти не є заборгованістю за цим договором та можуть бути предметом розгляду в суді при зверненні з вимогами про стягнення понесених додаткових витрат за цивільним законодавством, між тим, врахувавши, що матеріали справи не містять доказів зміни позивачем за зустрічним позовом предмету чи підстав заявлених вимог, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо неможливості стягнення заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" сум, адже відповідно до чинного процесуального законодавства суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог, визначення яких належить до дискреційних повноважень саме позивача. В іншій частині (у частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог) суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду.
28.11.2025 до суду першої інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" №100701 від 27.11.2025 (вх.№2-1858/25 від 28.11.2025) про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 у справі №916/192/20 за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування вищенаведеної заяви позивач за первісним позовом зазначив про те, що після ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанцій ним отримано нові докази, які не були і не могли бути відомі раніше, але при цьому підтверджують, що лист про помилкову поставку з Китаю від 11.03.2019 та проформа-інвойс №2 від 15.03.2019, які були покладені в основу висновків судів щодо недоведеності складу цивільного (господарського) правопорушення і, як наслідок, відмови у задоволенні первісного позову, є фальшивими документами та були використані Товариством з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" на свою користь для уникнення відповідальності і заволодіння майном позивача в корисних цілях. До таких доказів заявник відносить лист вантажовідправника (постачальника) від 03.03.2021, в якому підтверджено належне виконання контракту та заперечено факт направлення листа від 11.03.2019 про помилкову поставку; пояснення водія від 05.03.2019 (отримані представником позивача за первісним позовом 06.11.2020), відповідно до яких саме він самостійно зірвав пломбу з контейнера; публічну інформацію 2021 року про вилучення під час слідчих дій у Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" печатки з китайськими ієрогліфами; рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 у справі №916/3137/21, яким встановлено відсутність оригіналів листа від 11.03.2019 та проформи-інвойсу №2 від 15.03.2019.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 у справі №916/192/20 (суддя Д'яченко Т.Г.) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" (вх.№2-1858/25 від 28.11.2025); скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 в частині відмови у задоволенні первісної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" про стягнення 2360000 грн; ухвалено нове рішення, яким частково задоволено первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" про стягнення 2360000 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" суму матеріальних збитків за договором транспортного експедирування №02/25-02 від 25.02.2019 у розмірі 1419440,49 грн, до якої входять: вартість товару у розмірі 1349134,40 грн, витрати у розмірі 70306,53 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 21291,59 грн; в іншій частині первісного позову відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" витрати по сплаті судового збору у розмірі 42480 грн за подання заяви (вх.№2-1858/25 від 28.11.2025) про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Судове рішення мотивоване тим, що надані заявником докази, зокрема, лист вантажовідправника (постачальника) від 03.03.2021, в якому останнім заперечується факт надсилання ним Товариству з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" листа-повідомлення від 11.03.2019 щодо здійснення помилкової поставки, свідчать про наявність нововиявлених обставин у розумінні процесуального закону, оскільки вони існували на час розгляду справи, не були відомі заявнику та мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки спростовують обставини, покладені в основу попереднього судового рішення. З урахуванням вказаного місцевий господарський суд зазначив, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" про помилкову поставку товару не підтвердилися, натомість, з огляду на неналежне виконання відповідачем за первісним позовом взятих на себе зобов'язань за договором транспортного експедирування №02/25-02 від 25.02.2019, наявні правові підстави для стягнення з останнього збитків у вигляді вартості товару у сумі 1349134,40 грн та понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" витрат у сумі 70306,53 грн, тоді як упущена вигода стягненню не підлягає внаслідок недоведеності її розміру.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 у справі №916/192/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 940562,07 грн упущеної вигоди та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
Зокрема, позивач за первісним позовом наголошує на тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА", втративши/привласнивши товар при експедируванні та перевезенні, позбавило Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" можливості отримати дохід, на який останнє розраховувало та реальна можливість отримання ним якого підтверджується ланцюгом юридично значущих дій, вчинених до моменту порушення зобов'язання. За таких обставин, позивач за первісним позовом зазначає, що заявлена до стягнення у цій справі упущена вигода виступає рахунковою величиною, що базується на існуючих договірних зобов'язаннях та є економічно обґрунтованою (визначається різницею між ціною закупівлі, додаткових витрат на доставку товару (майна), інших супутніх витрат і ціною реалізації товару), а відмова у її стягненні фактично звільняє Товариство з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" від частини відповідальності за втрату товару, що суперечить принципу повного відшкодування збитків, закріпленому чинним законодавством.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 у справі №916/192/20 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 31.03.2026.
В межах визначеного апеляційним господарським судом строку Товариство з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" подало відзив на апеляційну скаргу №27/03 від 27.03.2026 (вх.№814/26/Д2 від 27.03.2026), в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги позивача за первісним позовом, посилаючись на недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" за допомогою належних та допустимих доказів наявності упущеної вигоди та її розміру.
30.03.2026 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу №100802 від 29.03.2026 (вх.№814/26/Д4 від 30.03.2026), в якому останнє з підстав, зазначених в його апеляційній скарзі, стверджує про помилковість правової позиції відповідача за первісним позовом та необґрунтованість заперечень останнього, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" також звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 у справі №916/192/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а також відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" у повному обсязі.
Зокрема, у даній апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом зауважує на помилковості висновку місцевого господарського суду щодо існування нововиявлених обставин, а також на відсутності у матеріалах справи доказів, які б свідчили про неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" своїх зобов'язань перед позивачем за первісним позовом та підтверджували б факт наявності складу цивільного (господарського) правопорушення, що, у свою чергу, виключає можливість відшкодування збитків.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 у справі №916/192/20 за вищенаведеною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 31.03.2026.
30.03.2026 до апеляційного господарського суду було подано відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" на апеляційну скаргу №100801 від 29.03.2026 (вх.№814/26/Д3 від 30.03.2026), в якому останнє просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" залишити без задоволення, наголошуючи на тому, що відповідач за первісним позовом у своїй апеляційній скарзі не спростував відсутності оригіналів документів, факту їх недостовірності та факту наявності нововиявлених обставин, натомість доводи останнього зводяться до повторного викладення позиції по суті спору, посилань на інші справи та спроби здійснити переоцінку доказів, що не відповідає завданню процесуального інституту перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 призначено справу №916/192/20 для спільного розгляду вищенаведених апеляційних скарг на 06.05.2026 об 11:30. Крім того, цією ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" №100702 від 25.02.2026 (вх.№814/26/Д1 від 26.02.2026) та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" б/н та б/д (вх.№859/26/Д2 від 02.03.2026) про визнання поважними причин неподання доказів до суду першої інстанції та їх долучення до матеріалів справи.
У судовому засіданні 06.05.2026 представники сторін підтримали власні апеляційні скарги та висловили заперечення проти задоволення апеляційних скарг один одного.
Протокольними ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 у справі №916/192/20:
-відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" про призначення судової експертизи б/н від 25.02.2026 (вх.№821/26 від 26.02.2026), оскільки апеляційний перегляд повинен здійснюватися з урахуванням тих документів, які були наявні у матеріалах справи на час постановлення оскаржуваного рішення і які суд першої інстанції мав можливість дослідити та оцінити, а також враховуючи відсутність сукупності передбачених статтею 99 Господарського процесуального кодексу України умов для призначення у справі судової експертизи, яка повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, тим більше, що призначення експертизи є правом суду, а не його обов'язком, і суд в межах своєї компетенції може надати правову оцінку доводам сторін, які ґрунтуються на праві та не потребують використання спеціальних знань. До того ж колегією суддів враховано, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не є повторним розглядом спору по суті та не передбачає нового збирання доказів щодо обставин, які були або могли бути предметом дослідження під час первісного розгляду справи. Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує також, що заявник не заявляв клопотання про призначення експертизи під час розгляду справи судом першої інстанції та не навів об'єктивних причин неможливості його подання на відповідній стадії процесу. Позивач за первісним позовом фактичного намагається отримати новий доказ для переоцінки вже встановлених судом обставин, що є неприпустимим у межах процедури перегляду за нововиявленими обставинами;
-залишено без задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" б/н від 05.05.2026 (вх.№1841/26 від 06.05.2026) в частині визнання поважними причин неподання доказів до суду першої інстанції та залишено без розгляду дане клопотання б/н від 05.05.2026 (вх.№1841/26 від 06.05.2026) в частині долучення доказів до матеріалів справи, з огляду на ненадання відповідачем за первісним позовом до апеляційного господарського суду жодного доказу реальної неможливості подання ним додаткових доказів, доданих до цього клопотання, до суду першої інстанції з дотриманням встановленого процесуальним законом строку, а також не зазначення заявником об'єктивно непереборних причин їх своєчасного неподання до місцевого господарського суду, що зумовило недоведеність останнім винятковості випадку їх своєчасного неподання до Господарського суду Одеської області;
-залишено без задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" №05.05 від 05.05.2026 (вх.№1842/26 від 06.05.2026) в частині визнання поважними причин несвоєчасного подання клопотання про зобов'язання позивача за первісним позовом надати для огляду оригінали доказів та поновлення строку на його подання, а також залишено без розгляду дане клопотання №05.05 від 05.05.2026 (вх.№1842/26 від 06.05.2026) в частині зобов'язання позивача за первісним позовом надати для огляду оригінали доказів, враховуючи недоведеність заявником об'єктивної неможливості звернення з відповідним клопотанням про огляд оригіналів доказів в межах процесуального строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалах про відкриття апеляційного провадження.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з пунктом 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена Господарським процесуальним кодексом України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.
Слід враховувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення. При цьому вирішення питання, чи вірно судом надано оцінку певним доказам, належить до компетенції судів вищих інстанцій, та не може бути вирішено в рамках розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - окрема процесуальна форма судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин у розумінні наведених положень належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх наявність на час розгляду справи; те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення.
Отже, нововиявлена обставина - юридичний факт, який: (1) передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; (2) має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи; (3) існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; (4) не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
Звертаючись до категорії "істотності", колегія суддів зазначає, що питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби зазначена обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/17258/17).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення суду. Поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту) чітко розрізняються між собою. Не можуть вважатися такими обставинами подані учасником справи листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Тобто, нові докази, які не існували на час судового розгляду справи, у розумінні положень процесуального законодавства не можуть вважатися нововиявленими обставинами.
Нововиявленими обставинами є фактичні дані, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними та допустимими доказами.
Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.
Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №907/910/22, від 08.07.2024 у справі №911/465/21, від 20.01.2025 у справі №902/115/22.
Не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом у разі виконання вимог процесуального закону.
Таким чином, господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, якщо ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При цьому, результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, та встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.
Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №910/17944/15.
В силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за умови відсутності зловживання (пункти 27-28 рішення у справі "Правєдная проти Росії" від 18.11.2004, пункт 46 рішення у справі "Попов проти Молдови" від 06.12.2005).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії").
При цьому відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): "Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".
Відтак, здійснюючи процедуру перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною з новим розглядом справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Оцінці підлягає лише факт наявності або відсутності нововиявлених обставин та визначення їх істотності для правильного вирішення спору.
Враховуючи викладене, колегія суддів зауважує, що питання про те, чи вірно Господарським судом Одеської області надано оцінку певним доказам під час прийняття рішення від 08.10.2020 у справі №916/192/20 вже вирішено за результатами її апеляційного перегляду і постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін в частині відмови у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА", тому вказане питання не може бути вирішено в межах розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Водночас обставини, на які посилається заявник, звертаючись з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не спростовують фактів, які були покладені в основу рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 у справі №916/192/20, зокрема, відсутності підстав для притягнення експедитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" до відповідальності за невідповідність вантажу супровідним документам, адже, по-перше, вантаж Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" прибув у місце призначення у непошкодженому контейнері та з непошкодженими пломбами, що підтверджується актом, складеним митницею за результатами проведення огляду за участю представника первісного позивача (генерального директора), який підписав вказаний акт без зауважень та заперечень, чим підтвердив як цілісність контейнера, в якому надійшов його вантаж, так і цілісність пломби відправника вантажу та відповідність її супровідним документам (коносаменту №COSU6143619380); по-друге, укладеним між сторонами договором транспортного експедирування не передбачено обов'язку експедитора зважити вантаж, при цьому доказів наявності адресованого експедитору прохання/доручення позивача за первісним позовом здійснити зважування вантажу після його отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСКО ШИППІНГ ЛАЙНЗ КО., ЛДТ" або під час його внутрішнього портового експедирування до місцевого господарського суду не подано.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2020 у справі №910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Поряд з цим, посилаючись на пояснення водія від 05.03.2019 як на підтвердження існування нововиявлених обставин, а саме: самостійного зриву водієм пломби з контейнера, позивач за первісним позовом безпідставно ігнорує викладене у цих поясненнях застереження водія щодо здійснення руйнування пломби у присутності представників митниці, брокера та представника позивача за первісним позовом під час здійснення митницею відповідного огляду, що також узгоджується з інформацією, наведеною у наявному у матеріалах справи листі Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" №03/17 від 19.03.2019, який адресований вантажовідправникові і в якому вказано про відкриття контейнеру у присутності митного інспектора, експедитора, митного брокера, експерта Торгово-промислової палати України.
Твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" про те, що в основу висновків суду щодо недоведеності складу цивільного (господарського) правопорушення і, як наслідок, відмови у задоволенні первісного позову були покладені сфальшовані документи - лист про помилкову поставку з Китаю від 11.03.2019 та проформа-інвойс №2 від 15.03.2019, є безпідставними, оскільки, по-перше, як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції, перегляду якого за нововиявленими обставинами прагнув домогтися заявник, при вирішенні питання про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" відповідальності у вигляді відшкодування збитків Господарським судом Одеської області було досліджено та оцінено всю сукупність наявних у матеріалах доказів, достовірність яких позивачем за первісним позовом не спростована (зокрема, договори; довіреність; акт про проведення фізичного (ідентифікаційного) огляду товарів та інших предметів; акт про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату; митні декларації; листування сторін; листування позивача за первісним позовом з вантажовідправником тощо); по-друге, відображений у рішенні Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 у справі №916/3137/21 факт не подання до суду в межах розгляду вказаної справи оригіналів листа від 11.03.2019 та проформи-інвойсу №2 від 15.03.2019 не свідчить про сфальшованість відповідних документів, натомість заявником помилково ототожнюються процесуальні наслідки неподання оригіналів доказів з фактом підробки документів, який має бути доведений на загальних підставах за допомогою належних і допустимих доказів.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що лист про помилкову поставку з Китаю від 11.03.2019 було подано первісним позивачем для формування та подачі пакету документів до державного органу для цілей митного контролю та митного оформлення вантажу, при цьому вказаний лист засвідчено підписом генерального директора первісного позивача та печаткою даного підприємства, тобто самим Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" підтверджено як факт його справжності, так і факт його отримання від контрагента з Китаю. Поряд з цим, обставини, які викладені у вищенаведеному листі, фактично були підтверджені самим заявником, адже відображені у його ж листі на адресу компанії Hebei Duofeng and Export Trade Co., LTD №03 від 19.03.2019, який наданий до суду першої інстанції в якості доказу самим позивачем за первісним позовом.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що нововиявленими є обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, між тим позивач за первісним позовом, у розпорядженні якого перебував лист про помилкову поставку з Китаю від 11.03.2019, у випадку наявності у нього сумнівів щодо автентичності відповідного листа, діючи добросовісно та розумно, повинен був вживати всіх необхідних заходів для перевірки таких обставин, зокрема, порушити питання про їх витребування, самостійно звернутися до відправника за отриманням підтвердження факту надіслання ним вказаного листа тощо, між тим в силу частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відтак посилання заявника на лист вантажовідправника від 03.03.2021 як на нововиявлену обставину є юридично неспроможним, оскільки вказаний документ за своєю природою є новим доказом, спрямованим на спростування вже досліджених судом обставин, а не підтвердженням існування самостійного юридичного факту, який не був і не міг бути відомий на час розгляду справи. Обставина щодо характеру поставки товару та відповідності вантажу супровідним документам була предметом дослідження судів попередніх інстанцій і становила сутність спору, а отже не може вважатися нововиявленою лише з підстав подання іншого доказу на її підтвердження чи заперечення. Водночас сам по собі факт отримання заявником у подальшому нових пояснень від контрагента не свідчить про існування обставини, яка об'єктивно не могла бути встановлена раніше, оскільки перевірка достовірності документів, отриманих від контрагента, є складовою належної процесуальної поведінки сторони та проявом принципу змагальності.
Доводи заявника щодо наявності публічної інформації 2021 року про вилучення під час слідчих дій у Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" печатки з китайськими ієрогліфами відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки з тексту ухвали Одеського апеляційного суду від 13.09.2021 у справі №522/14949/21 1-кс/522/8458/21 вбачається, що обшук проходив у приміщення іншої юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК АГЕНТ" за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 83, у той час як відповідач за первісним позовом фігурує у зазначеній ухвалі в якості особи, яка здійснювала фрахтування для Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК АГЕНТ", при цьому в ухвалі відсутні відомості про те, що вилучена печатка перебувала у володінні та розпорядженні саме Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА", докази розміщення якої за вищенаведеною адресою відсутні. Більше того, ухвала Одеського апеляційного суду від 13.09.2021 у справі №522/14949/21 1-кс/522/8458/21 не містить ідентифікуючих ознак вилученої печатки, у зв'язку з чим твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" про те, що вона могла бути використана для підробки листа вантажовідправника про помилкову поставку з Китаю від 11.03.2019 ґрунтуються на нічим не підтверджених припущеннях заявника, які жодним чином не свідчать про існування нововиявлених обставин.
Навіть за умови врахування наведених заявником відомостей, вони не спростовують тих встановлених судом фактів, які покладені в основу судового рішення, зокрема, щодо обставин прийняття, транспортування та видачі вантажу, а відтак не можуть вплинути на юридичну оцінку спірних правовідносин. За таких умов, відсутня одна з обов'язкових ознак нововиявлених обставин - їх істотність, що виключає можливість перегляду судового рішення.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен встановити не лише їх існування та невідомість заявнику, але й наявність прямого причинного зв'язку між такою обставиною та висновками суду, викладеними у рішенні, що переглядається. У даному випадку відсутні підстави вважати, що наведені заявником обставини здатні змінити висновок суду щодо відсутності складу правопорушення, тому вони і не відповідають критерію вирішального впливу на результат розгляду справи.
З огляду на викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що наведені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні положень статті 320 Господарського процесуального кодексу України, а заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" №100701 від 27.11.2025 (вх.№2-1858/25 від 28.11.2025) спрямована на переоцінку тих доказів, які суд першої інстанції вже дослідив під час розгляду справи №916/192/20, що не відповідає меті та змісту процесуального інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, який не передбачає здійснення такого перегляду задля виправлення недоліків процесуальної поведінки заявника під час первісного розгляду справи.
Зазначене безпідставно залишилось поза увагою місцевого господарського суду, який в оскаржуваному рішенні безпідставно ототожнив нововиявлені обставини з новими доказами, наголосивши на тому, що під час ухвалення у цій справі рішення від 08.10.2020 у Господарського суду Одеської області були відсутні докази на підтвердження доводів первісного позивача та з'ясування таких обставин як неналежне виконання первісним відповідачем зобов'язань за укладеним договором, після чого дійшов висновку про існування у даному випадку нововиявлених обставин і, як наслідок, необхідність перегляду раніше прийнятого судового рішення.
Надання стороною після завершення розгляду справи нових документів або пояснень контрагентів, отриманих у відповідь на відповідні запити, свідчить не про існування нововиявлених обставин, а про постфактум формування доказової бази з метою зміни результату судового розгляду. Такий підхід суперечить засадам змагальності та процесуальної економії і не може визнаватися допустимою підставою для перегляду судового рішення.
Інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не може використовуватися як спосіб виправлення недоліків процесуальної поведінки сторони або як механізм подання доказів, які могли бути подані під час первісного розгляду справи за умови належної обачності та добросовісності. Протилежний підхід суперечив би принципам правової визначеності та остаточності судового рішення, які є складовими верховенства права.
Саме по собі подання нових доказів, незалежно від їх змісту та доказової сили, не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки процесуальний закон пов'язує таку можливість виключно з наявністю нових юридичних фактів, а не нових засобів доказування. Отже, суд повинен встановити не лише те, що відповідні відомості не були відомі заявнику раніше, а передусім те, що йдеться саме про обставину (факт об'єктивної дійсності), а не про нову інтерпретацію чи підтвердження вже досліджених обставин.
Правова позиція Верховного Суду про те, що господарському суду необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, відображена у постанові від 18.07.2023 у справі №910/5217/20.
В силу пункту 1 частини третьої статті 325 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
У даному випадку відсутня сукупність обов'язкових умов для визнання обставин нововиявленими, оскільки заявником не доведено, що відповідні обставини не могли бути відомі йому під час розгляду справи, при цьому наведені відомості не є новими юридичними фактами і вони не мають істотного впливу на результат вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, встановивши відсутність у сукупності всіх ознак, що надають вказаним заявником обставинам статусу нововиявлених, дійшла висновку щодо необхідності відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" №100701 від 27.11.2025 (вх.№2-1858/25 від 28.11.2025) про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 у справі №916/192/20 за нововиявленими обставинами.
Окремо апеляційний господарський суд зазначає, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" щодо стягнення упущеної вигоди є похідними від вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки можливість їх оцінки виникає виключно у разі встановлення таких обставин у розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України. Встановивши відсутність нововиявлених обставин та, відповідно, правових підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2020, суд апеляційної інстанції позбавлений повноважень здійснювати повторну перевірку правильності вирішення спору по суті, зокрема в частині визначення складу та розміру збитків, у тому числі упущеної вигоди. За своїм змістом доводи апеляційної скарги позивача за первісним позовом зводяться до незгоди з оцінкою доказів та висновками судів щодо недоведеності відповідного елементу збитків, що вже було предметом судового розгляду та перевірки під час апеляційного перегляду, а відтак фактично спрямовані на досягнення нового розгляду спору. При цьому скаржником не наведено обставин, які б відповідали критеріям нововиявлених, не доведено їх істотності та вирішального впливу на висновки суду, а також не спростовано встановлену відсутність підстав для застосування цього виняткового процесуального механізму, який не може використовуватися як альтернатива апеляційному чи касаційному оскарженню або спосіб постфактум формування доказової бази. За таких обставин, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" не мають самостійного правового значення для вирішення питання про законність оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим вказана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, судове рішення повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 у справі №916/192/20 не відповідає вказаним вище вимогам у зв'язку з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та за подання апеляційних скарг в електронній формі через систему "Електронний суд" з понижуючим коефіцієнтом 0,8 покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС".
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" задовольнити.
Рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 у справі №916/192/20 скасувати.
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" №100701 від 27.11.2025 (вх.№2-1858/25 від 28.11.2025) про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 у справі №916/192/20 за нововиявленими обставинами відмовити.
Рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 у справі №916/192/20 залишити в силі.
Витрати зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та за подання апеляційних скарг покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" 42480 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 07.05.2026.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир