ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
06 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/105/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Аленіна О.Ю., Павленко Н.А.,
при секретарі судового засідання: Фещук В.М.,
за участю представників:
від M/S "POLMONT INVEST GROUP S.A." - Гудков С.О.,
від Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ДРУЖБА НАРОДІВ" - Томашевський Р.М.,
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно Трейд Компані" - участі не брали,
від Приватного підприємства "АГРОСОЮЗ-2000" - участі не брали,
розглянувши апеляційну скаргу M/S "POLMONT INVEST GROUP S.A."
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 про залишення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог, прийняту суддею Смелянець Г.Є., м. Одеса, повний текст складено 16.02.2026,
у справі №916/105/24
за позовом: M/S "POLMONT INVEST GROUP S.A."
до відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ДРУЖБА НАРОДІВ"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:
-Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно Трейд Компані";
-Приватного підприємства "АГРОСОЮЗ-2000"
про стягнення 239 393 доларів США
У січні 2024 р. M/S "POLMONT INVEST GROUP S.A." подано позов до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ДРУЖБА НАРОДІВ" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 239393 доларів США.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Сільськогосподарським виробничим кооперативом "ДРУЖБА НАРОДІВ" взятих на себе зобов'язань за контрактом поставки №28/05 від 28.05.2014 та додатковою угодою №1 від 18.05.2015 до нього в частині повернення грошових коштів, сплачених позивачем за поставку сільськогосподарської продукції, яку відповідач у погоджений сторонами строк не поставив.
При цьому у позовній заяві при обґрунтуванні заявленої до стягнення суми боргу M/S "POLMONT INVEST GROUP S.A." було вказано про те, що відповідач сплатив на користь позивача 520000 доларів США 27.07.2015, 45000 доларів США - 07.09.2015 та 37500 доларів США - 30.09.2015, а внаслідок часткової переуступки боргу 17.02.2016 позивачем було отримано 50000 доларів США та 14.03.2016 - 23857 доларів США, що свідчить лише про часткове погашення боргу за зазначеною вище додатковою угодою.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 22.01.2024 відкрито провадження у справі №916/105/24.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 у справі №916/105/24, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025, задоволено позов; стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ДРУЖБА НАРОДІВ" на користь M/S "POLMONT INVEST GROUP S.A." 239393 доларів США та 105051,19 грн витрат зі сплати судового збору.
Постановою Верховного Суду від 09.04.2025 частково задоволено касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ДРУЖБА НАРОДІВ"; скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 у справі №916/105/24; справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є. від 07.05.2025 прийнято справу №916/105/24 до свого провадження.
28.01.2026 до місцевого господарського суду надійшла заява M/S "POLMONT INVEST GROUP S.A." б/н від 27.01.2026 (вх.№3192/26 від 28.01.2026) про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути на свою користь з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ДРУЖБА НАРОДІВ" суму боргу у розмірі 263247,13 доларів США.
Вказана заява обґрунтована тим, що під час подання позову M/S "POLMONT INVEST GROUP S.A." було помилково враховано 23854,13 доларів США як погашену суму, виходячи з припущення про існування правочину щодо переведення боргу, між тим, дослідивши долучені відповідачем до матеріалів справи документи (договір №0403пр від 04.03.2016 та лист №04/03/16-1 від 04.03.2016), позивач встановив їх недостовірність. За таких обставин, за твердженням позивача, переведення боргу у сумі 23854,13 доларів США фактично не відбулося, дана сума заборгованості не є погашеною та підлягає стягненню з відповідача в межах даної справи про стягнення боргу за контрактом поставки №28/05 від 28.05.2014 з урахуванням додаткової угоди №1 від 18.05.2015 до нього.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 у справі №916/105/24 (суддя Смелянець Г.Є.) залишено без розгляду заяву M/S "POLMONT INVEST GROUP S.A." (вх.№3192/26 від 28.01.2026) про збільшення позовних вимог.
Дана ухвала суду мотивована тим, що позивачем було змінено не лише кількісний показник за раніше заявленою у даній справі майновою вимогою, але і підстави заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим заява б/н від 27.01.2026 (вх.№3192/26 від 28.01.2026) фактично є заявою про зміну підстав позову, при цьому M/S "POLMONT INVEST GROUP S.A." не доведено зміни фактичних обставин справи, які б давали право на зміну підстав позову при новому розгляді справи.
Не погодившись з постановленою ухвалою, M/S "POLMONT INVEST GROUP S.A." подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 про залишення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог у справі №916/105/24, прийняти заяву про збільшення позовних вимог до розгляду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зокрема, скаржник наголошує на тому, що місцевий господарський суд помилково кваліфікував збільшення кількісного показника тієї самої майнової вимоги (заборгованості за контрактом поставки №28/05 від 28.05.2014 та додатковою угодою №1 від 18.05.2015 до нього) як зміну підстав позову та необґрунтовано встановив відсутність зміни фактичних обставин без їх фактичного дослідження, безпідставно ототожнивши дату складання документів (2016 рік) з датою встановлення їх підробки (2025-2026 роки), хоча виявлення підробки документів, наданих відповідачем вже під час нового розгляду справи, є новою фактичною обставиною у розумінні чинного процесуального закону.
У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 31.03.2026 (вх.№758/26/Д2 від 01.04.2026) Сільськогосподарський виробничий кооператив "ДРУЖБА НАРОДІВ" просить апеляційну скаргу M/S "POLMONT INVEST GROUP S.A." залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 про залишення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог у справі №916/105/24 - без змін, посилаючись на те, що заявою про збільшення позовних вимог позивач фактично відмовляється від обставин, які ним визнавались та були встановлені судами попередніх інстанцій до направлення цієї справи на новий розгляд, внаслідок чого фактично змінює підстави позовних вимог, що є неприпустимим на даному етапі розгляду справи, тим більше, що підстави, які передбачені частиною четвертою статті 46 Господарського процесуального кодексу України і які дозволили б позивачу одночасно змінити підстави позову та збільшити позовні вимоги при новому розгляді справи, відсутні.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Аленіна О.Ю., Павленко Н.А. від 16.03.2026 у справі №916/105/24 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 31.03.2026.
В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 вирішено розглянути апеляційну скаргу M/S "POLMONT INVEST GROUP S.A." на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 про залишення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог у справі №916/105/24 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено дану справу до розгляду на 06.05.2026 об 11:00.
У судовому засіданні 06.05.2026 представник M/S "POLMONT INVEST GROUP S.A." підтримав апеляційну скаргу; представник Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ДРУЖБА НАРОДІВ" висловив заперечення проти її задоволення; представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно Трейд Компані" та Приватного підприємства "АГРОСОЮЗ-2000" участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.6 а.с.50-57).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерно Трейд Компані" та Приватне підприємство "АГРОСОЮЗ-2000" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Згідно з частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Положеннями частин другої, третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
В силу частини четвертої статті 46 Господарського процесуального кодексу України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у такому разі фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів. Зміна предмета позову можлива, зокрема, такими способами: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Тобто збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад у грошовому розмірі.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у цій справі, звертаючись з позовом, а в подальшому із заявою про збільшення позовних вимог, позивач посилався на неповернення відповідачем грошових коштів за контрактом поставки №28/05 від 28.05.2014 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 18.05.2015 до нього). При цьому, як первісні, так і змінені позовні вимоги стосуються зобов'язань відповідача за зазначеним контрактом і заявлені безпосередньо у межах цих спірних правовідносин.
Тобто фактично позивач збільшив розмір вимог майнового характеру (їх кількісні показники) у відповідній частині, у той час як підстави цих вимог залишилися незмінними, внаслідок чого відсутні підстави стверджувати про недотримання M/S "POLMONT INVEST GROUP S.A." у даному випадку приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2025 у справі №927/1431/23, в межах якої позивачем також було збільшено суму основного боргу, заявлену до стягнення на підставі укладеного з відповідачем договору.
Відтак сам по собі перегляд позивачем арифметичного розрахунку заборгованості, зумовлений переоцінкою наявності/відсутності часткового погашення, не свідчить про зміну підстав позову у розумінні статті 46 Господарського процесуального кодексу України. Підстава позову визначається сукупністю юридичних фактів, що обґрунтовують виникнення та невиконання зобов'язання (договір, факт оплати, факт непоставки/неповернення коштів), тоді як питання врахування окремих платежів або їх правової природи (погашення, переведення боргу тощо) належить до сфери розрахунку розміру вимоги, а не до зміни її фактичної основи. Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, відповідно до яких збільшення розміру позовних вимог має місце тоді, коли змінюється лише кількісний показник заявленої вимоги без зміни її матеріально-правової природи.
Твердження M/S "POLMONT INVEST GROUP S.A." про те, що під час подання позову і визначення суми основного боргу за контрактом поставки №28/05 від 28.05.2014 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 18.05.2015 до нього) позивачем помилково враховано 23854,13 доларів США як погашену суму, виходячи з припущення про існування правочину щодо переведення боргу, але, дослідивши документи (договір №0403пр від 04.03.2016 та лист №04/03/16-1 від 04.03.2016), долучені відповідачем до матеріалів справи вже під час нового розгляду цієї справи, позивач встановив неправильність визначення первісно заявленої до стягнення суми основного боргу, були помилково кваліфіковані Господарським судом Одеської області в якості зміни підстав позову, адже не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15), при цьому, як зазначалося вище, і первісна редакція позову, і подана в подальшому заява про збільшення позовних вимог обґрунтовані порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань за контрактом поставки №28/05 від 28.05.2014 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 18.05.2015 до нього), що свідчить про відсутність зміни підстав позову у розумінні приписів процесуального закону, оскільки фактично відбулося уточнення розрахунку суми боргу.
Отже, посилання суду першої інстанції та відповідача на те, що позивач "змінив обставини", є помилковим, оскільки обставина неналежного виконання відповідачем зобов'язань за контрактом поставки №28/05 від 28.05.2014 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 18.05.2015) залишилась незмінною як у первісній позовній заяві, так і у заяві про збільшення позовних вимог. Уточнення позивачем факту відсутності належного погашення частини боргу не є заміною або усуненням первісних обставин, а становить їх уточнення та конкретизацію, що не вважається зміною підстав позову.
Кваліфікація місцевим господарським судом дій позивача як зміни підстав позову свідчить про підміну змістовного критерію формальним. Визначальним є не те, чи змінилось пояснення окремих елементів розрахунку, а те, чи змінився юридичний факт, з якого виникає право вимоги. У даному випадку таким юридичним фактом як був, так і залишився факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за тим самим договором. Будь-які уточнення щодо наявності або відсутності окремих платежів не змінюють природи правовідносин і не формують нової підстави позову, а лише деталізують обсяг порушеного права.
Підхід суду першої інстанції фактично зводиться до того, що будь-яке уточнення розрахунку, яке передбачає переоцінку попередньо врахованих платежів або обставин їх здійснення, автоматично вважається зміною підстав позову. Такий підхід прямо суперечить усталеній практиці Верховного Суду, відповідно до якої розмежування між збільшенням розміру позовних вимог і зміною підстав позову здійснюється за критерієм тотожності матеріально-правової вимоги, а не за ступенем деталізації її обґрунтування. Інакше інститут збільшення позовних вимог втрачає самостійне значення.
Більше того, навіть у випадку кваліфікації поданої заяви як такої, що містить елементи зміни підстав позову, колегія суддів вважає, що у даному випадку наявні передбачені частиною четвертою статті 46 Господарського процесуального кодексу України підстави для її прийняття. Як вбачається з матеріалів справи, документи, на підставі яких відповідач обґрунтовує факт часткового погашення боргу (договір переведення боргу та супровідний лист), були подані ним саме під час нового розгляду справи, що об'єктивно зумовило необхідність їх оцінки позивачем та коригування останнім своєї правової позиції. Виявлення під час нового розгляду справи обставин, пов'язаних із сумнівом у достовірності таких документів та їх впливом на розмір заборгованості, є новою фактичною обставиною у розумінні частини четвертої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, оскільки саме з моменту їх подання у процесі виникла необхідність реагування на них як на докази.
Доводи відповідача про те, що позивач нібито "визнав" факт часткового погашення боргу, не можуть бути прийняті судом, оскільки наведення у позовній заяві розрахунку із урахуванням певних платежів не є безумовним та незмінним визнанням юридичного факту у розумінні процесуального права. Верховний Суд неодноразово зазначав, що сторона вправі змінювати та уточнювати свою правову позицію у межах процесу, зокрема, у зв'язку з поданням іншою стороною нових доказів, а принцип диспозитивності гарантує право позивача визначати обсяг та зміст своїх вимог. Отже, коригування позивачем розрахунку заборгованості не свідчить про недопустиму зміну підстав позову, а є реалізацією його процесуального права на ефективний захист.
Окремо слід зазначити, що правова позиція відповідача фактично спрямована на надання преюдиційного значення обставинам, які не були предметом дослідження суду при новому розгляді справи. Скасування попередніх судових рішень у цій справі Верховним Судом нівелює будь-які висновки, зроблені судами попередніх інстанцій, а відтак посилання на "визнані раніше обставини" є юридично неспроможним. За відсутності чинного судового рішення жодні факти не можуть вважатися встановленими остаточно, а сторони не позбавлені права доводити інше.
Необґрунтоване залишення судом без розгляду заяви по суті справи нівелює саму суть доступу учасника до суду та ускладнює йому цей доступ настільки, що може завдати шкоди самій суті цього права, з огляду на норми статей 177-179, 182, 184 Господарського процесуального кодексу України. Право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Деклараційне існування права доступу до суду в законі не є достатнім.
Формальне ототожнення судом першої інстанції уточнення розрахунку позовних вимог із зміною підстав позову суперечить не лише змісту статті 46 Господарського процесуального кодексу України, але й загальним засадам господарського судочинства, зокрема, принципам змагальності, диспозитивності та ефективного судового захисту. Такий підхід фактично зводить процес до надмірного формалізму, за якого сторона позбавляється можливості адекватно реагувати на нові докази опонента, що є несумісним із практикою Європейського суду з прав людини щодо гарантій справедливого судового розгляду (стаття 6 Конвенції). Суд апеляційної інстанції виходить із того, що процесуальні норми мають тлумачитися не ізольовано формально, а з урахуванням їх функціонального призначення - забезпечення реального, а не ілюзорного захисту права.
Крім того, обмежувальне тлумачення частини четвертої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, застосоване місцевим господарським судом, суперечить її функціональному призначенню. Вказана норма спрямована на запобігання зловживанням процесуальними правами, а не на позбавлення сторони можливості реагувати на нові докази, подані іншою стороною. У ситуації, коли саме відповідач вводить у процес нові документи, які впливають на розмір заявлених вимог, позивач не лише має право, а й зобов'язаний скоригувати свої вимоги з метою належного захисту свого права. Інакше порушується баланс процесуальних можливостей сторін.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що шляхом подання до закінчення підготовчого засідання заяви про збільшення позовних вимог позивач здійснив збільшення розміру заявленої до стягнення суми основного боргу при збереженні первісних обставин, наведених на обґрунтування позову, суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно залишив вказану заяву без розгляду.
За таких обставин, ухвала Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 про залишення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог у справі №916/105/24 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи скаржника щодо необхідності прийняття заяви про збільшення позовних вимог до розгляду судом апеляційної інстанції відхиляються колегією суддів, оскільки зазначене виходить за межі повноважень апеляційного господарського суду, які визначені Господарським процесуальним кодексом України, а тому апеляційна скарга підлягає лише частковому задоволенню.
Керуючись статтями 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу M/S "POLMONT INVEST GROUP S.A." задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 про залишення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог у справі №916/105/24 скасувати.
Справу №916/105/24 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 07.05.2026.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя Н.А. Павленко