30 квітня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/1379/25
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Ржепецького В.О., суддів Міліціанова Р.В., Степанюк Н.Л.
за участю секретаря судового засідання Діжак В. В.
за участю представників сторін:
від позивача Сивик А.П.;
від апелянта Кузьмічова Т. В.;
розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Кобецька С.М.) від 04.02.2026 у справі №909/1379/25
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд"
про стягнення 8 135 205,55 грн
До Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" про стягнення 8 135 205, 55 грн, з яких: 1 424 228, 99 грн - 3% річних, 6 710 976, 56 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням строків оплати послуг з передачі електричної енергії, наданих у травні-липні 2024 року, відповідно до умов Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0239-02024-ПП від 01.01.2024, у зв'язку з чим позивачем нараховано 3% річних у розмірі 1 424 228, 99 грн та інфляційні втрати у розмірі 6 710 976, 56 грн.
Позивач зазначає, що неналежне фінансування та ненадходження коштів до відповідача від його контрагентів не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань.
Також позивач зазначає, що сторонами договору не погоджено умов щодо обставин надзвичайного характеру, які могли б бути підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності у разі порушення зобов'язань. На обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на положення статей 6, 11, 509, 512- 519, 526, 610, 612, 625- 629, 655, 692- 694, 712, 772, 776, 785 Цивільного кодексу України.
Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 04.02.2026 позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" про стягнення заборгованості в сумі 8 135 205, 55 грн - задовольнив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 8 135 205,55 грн, з них: 1 424 228, 99 грн - 3% річних, 6 710 976, 56 грн - інфляційних втрат та 97 622, 47 грн - судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії, який є договором приєднання та регулюється, зокрема, статтями 626, 634, 901 ЦК України та Законом України «Про ринок електричної енергії». Позивач належним чином виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу послуги, що підтверджується актами приймання-передачі та актом коригування, сформованими відповідно до умов договору та направленими через систему електронного документообігу. Відповідач фактично отримав послуги, однак здійснив їх оплату з порушенням строків, визначених пунктами договору, що підтверджується платіжними документами та не заперечується сторонами.
Суд зазначив, що відповідно до статей 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлені строки, а його невиконання або прострочення є порушенням зобов'язання. Оскільки відповідач допустив прострочення грошового зобов'язання, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 625 ЦК України, яка передбачає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. Доводи відповідача щодо об'єктивних причин несплати суд визнав необґрунтованими, оскільки відповідно до частини 2 статті 617 ЦК України відсутність коштів або порушення зобов'язань контрагентами не звільняють від відповідальності.
Оскільки факт прострочення доведений належними доказами, а розрахунки позивача не спростовані, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.
27.02.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.02.2026 у справі №909/1379/25.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2026 сформовано колегію суддів у складі: Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Зварич О.В., Панова І.Ю.
Ухвалою суду від 03.03.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 16.04.2026.
14.04.2026 через систему “Електронний суд» представниця скаржника - Кузьмічова Т.В. та представник позивача - Сивик А.П. подали клопотання про відкладення розгляду апеляційної справи, призначеної на 16.04.2026 об 11 год 00 хв, які обґрунтовані їх участю в інших судових засіданнях та неможливістю забезпечити участь у даному судовому засіданні.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 розгляд справи №909/1379/25 відкладено на 30.04.2026 о 10 год 00 хв.
У зв'язку з відпусткою суддів - членів колегії Панової І.Ю. та Зварич О.В. з 27.04.2026 до 08.05.2026, розпорядженням тимчасово виконуючого обов'язки керівника апарату №74 від 27.04.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи та здійснено автоматичну заміну суддів - членів колегії.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Ржепецький В.О., судді - члени колегії Міліціанов Р.В. та Степанюк Н.Л.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.02.2026 у справі № 909/1379/25 про стягнення 1 424 228, 99 грн - 3% річних, 6 710 976, 56 грн - інфляційних втрат та 97 622,47 грн - судового збору, а також покласти судові витрати за розгляд апеляційної скарги на НЕК «Укренерго». В апеляційній скарзі скаржник покликається на такі обставини: суд першої інстанції не врахував особливості функціонування ринку електроенергії, де розрахунки є взаємопов'язаними та багаторівневими; ТОВ «Прикарпатенерготрейд» виконує функції постачальника універсальних послуг і спеціальні обов'язки (ПСО), а своєчасність його розрахунків залежала від ДП «Гарантований покупець», невчасне виконання зобов'язань з боку якого спричинило порушення строків розрахунків із НЕК «Укренерго»; наявна заборгованість підтверджується документально, у зв'язку з чим відсутня вина як обов'язковий елемент відповідальності відповідно до ст. 614 ЦК України; також апелянт зазначає про неспівмірність застосованих санкцій (3 % річних та інфляційні втрати) з огляду на дію воєнного стану та стан енергетичної інфраструктури; місцевий господарський суд не врахував контррозрахунок ТОВ «Прикарпатенерготрейд», що призвело до розбіжності щодо інфляційних втрат у розмірі 922 482,28 грн; крім того, суд неправильно застосував методику розрахунку без урахування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, щодо врахування неповного місяця прострочення; скаржник також вказує на відсутність усталеної судової практики щодо застосування ст. 625 ЦК України у спорах між учасниками ринку електроенергії; зокрема, Верховним Судом переглядається справа № 910/881/24, а провадження у справі № 910/14861/23 зупинено, що свідчить про неоднакове застосування норм права та правову невизначеність.
Таким чином, на думку апелянта, застосування 3 % річних та інфляційних втрат у даному випадку є необґрунтованим.
14.04.2026 через систему “Електронний суд» представник позивача - Сивик А.П. подав відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Так, Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 03.03.2026 відкрив провадження у справі №909/1379/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.02.2026 та надав учасникам у справі строк на подання відзивів на апеляційну скаргу, пояснень та інших процесуальних документів 10 днів з моменту отримання цієї ухвали.
Вказана ухвала була доставлена позивачу в його електронний кабінет 03.03.2026 о 21 год 10 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Відтак останнім днем строку на подання відзиву (з урахуванням ч. 6 ст. 242 ГПК України) було 16.03.2026.
Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Розглянувши поданий відзив, який подано з пропуском строку на його подання, а також відсутність клопотання про поновлення такого строку, колегія суддів дійшла висновку про залишення його без розгляду.
Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, сторонами подано не було.
30.04.2026 в режимі відеоконференції в судовому засіданні взяли участь представники апелянта та позивача, які підтримали позиції, висловлені у процесуальних заявах по суті розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (НЕК "Укренерго") є юридичною особою, що утворена як акціонерне товариство, 100% акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".
01.01.2024 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго», правонаступником майна, усіх прав та обов'язків якого є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (оператор системи передачі електроенергії - надалі ОСП) та Приватним акціонерним товариством «Прикарпатенерготрейд» (користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0239-02024-ПП (в редакціях, визначених наказами №549 від 03.10.2023 та №343 від 07.06.2024 (надалі договір).
Відповідно до п. 2.1 договору ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (надалі - послуга), а відповідач (користувач) зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 4.1. договору, планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється OC на офіційному вебсайті.
Відповідно до п. 5.1. договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги.
Згідно п. 6.1. договору розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
Відповідно до п. 6.2 договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Згідно з п.6.2 договору, плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних адміністратора комерційного обліку (АКО) за кожну декаду розрахункового періоду.
В п. 6.4 договору визначено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість фактично наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості фактично наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в "Системі управління ринком", що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно), або акт надання послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням сервісу) або надає користувачу два примірники акта надання послуги та/або акта коригування до актів надання послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Відповідно до п.6.4 (абз.5) договору, користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуг та актів коригування до актів приймання-передачі послуг відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем.
Відповідно до п.6.5. договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від OCП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення OCП (АКО) та ППKO повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим договором термін. Якщо користувач не надає OCП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
За змістом п.6.6. договору, за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату пені та штрафних санкцій, за наявності письмової згоди користувача.
Згідно з п.9.3. договору, користувач зобов'язаний вчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за цим договором.
Пунктом 10.3 договору сторони погодили, що акти приймання-передачі послуги, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, рахунки, будь-які повідомлення за цим договором повинні направлятися однією стороною іншій за допомогою сервісу, електронною поштою, а також можуть бути підтверджені рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням або доставлені кур'єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі.
Відповідно до п.10.4. договору, будь-які документи, що створюються/укладаються сторонами під час виконання цього договору (у тому числі акт приймання-передачі послуги або акт коригування до акта приймання-передачі послуги), можуть бути підписані сторонами як у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування сервісу, про що ОСП зобов'язаний повідомити на своєму офіційному вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом) за допомогою сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома сторонами в один і той самий спосіб (залежно від форми документу).
В п.10.3 договору визначено, що рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими стороною: - у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, яка підписується його уповноваженим представником; - у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.
Електронний документ, який направляється стороною на виконання договору через сервіс, вважається одержаним іншою стороною з моменту набуття документом статусу "доставлено" у сервісі.
Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов'язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Відповідно до п. 10.7. договору, сторона підтверджує, що документи, підписані електронним підписом за допомогою сервісу з використанням реєстраційних даних сторони, вважаються такими, що підписані цією стороною (уповноваженою нею особою).
Згідно з п.14.1. договору, цей договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення.
На виконання умов договору позивач в період з травня 2024 року по липень 2024 року надав відповідачу послуги передачі електричної енергії на загальну суму 166 112 540, 35 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуги №ПРА-0003865 від 31.05.2024 на суму 61 641 568,06 грн, №ПРА-0004385 від 30.06.2024 на суму 52 408 915, 03 грн, №ПРА-0004921 від 31.07.2024 на суму 51 562 115, 98 грн та актом коригування №ПРА_К_0006612 від 09.07.2024 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0003865 від 31.05.2024 на суму 501 941, 28 грн.
Відповідно до витягу з сервісу АСКОД онлайн, всі вищезазначені рахунки-фактури та акти здачі-приймання доставлено відповідачу через систему електронного документообігу.
В порушення умов договору відповідач оплату за надані позивачем послуги здійснив з порушенням строків їх оплати, що вбачається із платіжних інструкцій №1292 від 31.05.2024 на суму 10 000 000, 00 грн, №1523 від 18.10.2024 на суму 10 000 000,00 грн, №98060 від 21.10.2024 на суму 20 482 038, 88 грн, №1525 від 21.10.2024 на суму 12 676 448, 31 грн, №98062 від 21.10.2024 на суму 40 000 000,00 грн, №1532 від 28.10.2024 на суму 21 572 012,80 грн, №107839 від 21.11.2024 на суму 20 000 000,00 грн, №107861 від 22.11.2024 на суму 6 000 000,00 грн, №107860 від 22.11.2024 на суму 18 959 451,85 грн.
За прострочення виконання зобов'язань позивач здійснив нарахування 1 424 228, 99 грн - 3% річних та 6 710 976, 56 грн - інфляційних втрат.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч. 1 ст. 11 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до положень ст. 6, 627, 628 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Між сторонами у справі склалися правовідносини, які виникли із договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0239-02024-ПП.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначає Закон України "Про ринок електричної енергії", який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії.
Згідно з пунктом 96 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасником ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) є виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор малої системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії в порядку, передбаченому цим Законом.
На підставі постанови НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 429, ТОВ «Прикарпатенерготрейд» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Як зазначає скаржник, згідно з абз. 4 п. 13 р. ХVII Закон України «Про ринок електричної енергії» упродовж чотирьох років з 1 січня 2019 року електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб'єкт господарювання.
Отже, ТОВ «Прикарпатенерготрейд» виступає на ринку електричної енергії як електропостачальник та постачальник універсальних послуг.
Пункт 16 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає гарантованого покупця електричної енергії (далі - гарантований покупець) як суб'єкта господарювання, що відповідно до цього Закону зобов'язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, об'єкти електроенергетики або черги будівництва (пускові комплекси) яких включені до балансуючої групи гарантованого покупця, та придбавати послугу із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії (послуга за механізмом ринкової премії) у виробників, які уклали з ним договір про надання послуги із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії (договір про надання послуги за механізмом ринкової премії), а також виконувати інші функції, визначені законодавством.
Постачальником універсальної послуги є визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який виконує зобов'язання щодо надання універсальної послуги - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України (пункти 67, 93 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі електричної енергії.
Частиною 4 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором. Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі.
Відповідно до частини 1 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець, оператори установок зберігання енергії та споживачі.
Учасники ринку мають право вільно обирати контрагентів за двосторонніми договорами, укладати ці договори у довільній формі та на умовах, що визначаються за домовленістю сторін з урахуванням обмежень, визначених у частині 2 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії".
Передбачені ст. 634 ЦК України правила укладення договору приєднання визначають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії", електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, також не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 22.04.2024 у справі № 559/1622/19 Верховний Суд вказав, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
З умов договору, які визначають порядок оплати за надану позивачем послугу вбачається, що відповідно до пункту 6.4 договору користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі-сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені правилами ринку.
Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах(включно).
Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням сервісу) або надає користувачу два примірники акта приймання-передачі послуги та/або акта коригування до актів приймання передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання -передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем.
Доводи апелянта щодо неправильності здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та неврахування судом першої інстанції поданого контррозрахунку колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, порядок виникнення обов'язку відповідача щодо остаточного розрахунку за надані послуги чітко визначений умовами договору, зокрема пунктом 6.4, відповідно до якого оплата фактично наданих послуг має бути здійснена до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунків та актів, сформованих і направлених позивачем через систему електронного документообігу. Саме з моменту спливу зазначеного строку у разі невиконання грошового зобов'язання настає прострочення, що є підставою для застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України.
Здійснюючи перевірку правильності нарахування інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції виходив із того, що такі нарахування, відповідно до правової природи, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, мають компенсаційний характер та обчислюються окремо за кожен період прострочення шляхом застосування офіційно встановлених індексів інфляції з подальшим підсумовуванням отриманих значень.
При цьому, з урахуванням підходу, що застосовується у судовій практиці та випливає з економічної сутності інфляційних процесів, судом враховано, що у випадку неповного місяця прострочення: якщо тривалість прострочення перевищує половину календарного місяця (понад 15 днів), такий період прирівнюється до повного місяця та підлягає врахуванню при застосуванні індексу інфляції; якщо ж тривалість прострочення становить від 1 до 15 днів включно, відповідний період не враховується при обчисленні інфляційної складової.
Перевіривши доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів здійснила власний перерахунок інфляційних втрат із застосуванням наведеного підходу, за результатами якого встановлено: за порушення строку оплати планових платежів за червень 2024 та фактично наданих послуг за травень 2024 року за період з 04.07.2024 - 17.10.2024 інфляційні втрати становлять 1 750 102,48грн.; за порушення строку оплати планових платежів за липень 2024 та фактично наданих послуг за червень-липень 2024 року за період з 16.08.2024 по 20.10.2024 інфляційні втрати становлять 19 811,43 грн; за період з 17.07.2024 по 20.10.2024 - 2 068 481,02 грн; за період з 16.08.2024 по 27.10.2024 - 2 035 137,12 грн; за період з 28.10.2024 по 20.11.2024 - 837 536,76 грн.
Таким чином, зі здійснених судом апеляційної інстанції розрахунків вбачається, що розмір інфляційних втрат в цій частині є більшим ніж та сума інфляційних втрат, про стягнення якої подано позов, однак, враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, висновок про обґрунтованість позовних вимог здійснюється колегією суду в межах заявлених в позові.
Наведений апелянтом контррозрахунок не може бути прийнятий судом як належний доказ на підтвердження помилковості нарахувань, оскільки ґрунтується на іншому, не узгодженому з умовами договору підході до визначення моменту виникнення прострочення та періодів його тривалості, а також не спростовує вихідних даних, покладених в основу розрахунку позивача, зокрема щодо обсягу заборгованості, строків її виникнення та фактичних дат здійснення платежів.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, колегією суддів не встановлено, що він є неправильним або необґрунтованим.
Таким чином, висновок суду першої інстанції в частині обґрунтованості позовних вимог у розмірі, заявленому в позовній заяві визнається таким, що доводами апеляційної скарги не спростований.
Також є безпідставними доводи апелянта про те, що порушення строків розрахунків із позивачем зумовлено несвоєчасним виконанням зобов'язань з боку ДП «Гарантований покупець». Вказані обставини не впливають на наявність та обсяг відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, оскільки відповідно до положень статті 625 ЦК України та усталеної судової практики обов'язок боржника щодо своєчасної оплати є безумовним і не ставиться в залежність від розрахунків третіх осіб у межах багаторівневої моделі ринку електричної енергії. Відсутність або несвоєчасність надходження коштів від контрагентів є господарським ризиком відповідача і не звільняє його від відповідальності перед кредитором.
При цьому, стосовно доводів апеляційної скарги, які стосуються необхідності застосування до правовідносин в цій справі висновків Об'єднаної палати Верховного Суду, викладених в справі №910/881/24, колегія суддів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
Проаналізувавши висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 02.02.2026 у справі №910/881/24, на яку посилався скаржник у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі з тих підстав, що в цій справі на відміну від справи №910/881/24 відрізняється склад сторін та правовідносин між сторонами та ДП "НАЕК "Енергоатом", договори про послуги в цій справі не містять умов про те, що прийняття цих послуг та оплата їх вартості здійснюється на умовах і в порядку, визначеному Положенням ПСО № 483, в даних правовідносинах відсутня складова наявності у позивача заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів.
Відтак, наведені висновки не можуть бути застосовані в цій справі без надання додаткової оцінки викладеним вище обставинам.
Водночас щодо наявності підстав для висновку про застосування в цій справі «відкладальної умови», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Тобто, укладаючи правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов'язують виникнення прав і обов'язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність.
Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування наявності відкладальної обставини, яка звільняє відповідача від обов'язку здійснення оплати за надані позивачем послуги, відповідач посилається умови підпункту 2 пункту 8 Положення ПСО № 483.
В підпункті 2 пункту 8 Положення ПСО № 483 передбачено, що гарантований покупець зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед акціонерним товариством "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.
Тобто, стверджуваною відповідачем відкладальною обставиною є наявність заборгованості позивача, як постачальника універсальних послуг, перед ДП "НАЕК "Енергоатом".
Слід зазначити, що укладений між сторонами договір не містить умов щодо права отримувати оплату вартості послуг, з урахуванням вимог підпункту 2 пункту 8 Положення ПСО № 483.
Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
За змістом пункту 2 частини 2 названої статті до спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема, виконання функцій постачальника універсальних послуг.
Відповідно до названої статті Закону України "Про ринок електричної енергії" постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 затверджено Положення ПСО.
Пункт 4 Положення ПСО № 483 передбачає, що спеціальні обов'язки, зокрема, покладаються на таких учасників ринку електричної енергії, як постачальники універсальних послуг; гарантований покупець.
Згідно з пунктом 5 Положення ПСО № 483 до спеціальних обов'язків, серед іншого, належить:
- надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга постачальників універсальних послуг) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг за примірною формою згідно з додатком 2 і відповідне прийняття та оплата послуг постачальників універсальних послуг гарантованим покупцем;
- надання гарантованим покупцем виробникам послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга гарантованого покупця) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем за примірною формою згідно з додатком 4 і відповідне прийняття та оплата послуг гарантованого покупця виробниками;
- придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України", за результатами проведення електронних аукціонів у акціонерного товариства "НАЕК "Енергоатом" стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України" за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України" ("бази") за період М-3, де М - розрахунковий місяць.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 8 Положення ПСО № 483 гарантований покупець зобов'язаний:
- укласти з виробниками договори 1 та з постачальниками універсальних послуг договори про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (далі - договір 2);
- оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед акціонерним товариством "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.
В свою чергу, згідно з підпунктами 1, 3, 4, 6 постачальники універсальних послуг зобов'язані:
- здійснювати купівлю електричної енергії на електронних аукціонах за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку електричної енергії в обсягах, що необхідні для постачання побутовим споживачам;
- укласти з гарантованим покупцем договір 2;
- своєчасно надавати гарантованому покупцю всі необхідні дані для розрахунку прогнозної та фактичної вартості послуги постачальників універсальних послуг та виконувати інші умови договору 2;
- здійснювати купівлю стандартних продуктів BASE_M в обсязі мінімального споживання електричної енергії побутовими споживачами відповідного постачальника універсальних послуг за годину в аналогічному місяці попереднього року відповідно до умов, визначених пунктом 5 цього Положення.
Таким чином, підпунктом 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ № 483 від 05.06.2019 передбачено, що Гарантований покупець зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.
Суд зазначає, що системний аналіз зазначених вище положень свідчить про те, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом".
Водночас, судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов'язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов'язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підтвердження наведених обставин, відповідачем надано Довідку про заборгованість ДП «Гарантований покупець» перед ТОВ «Прикарпатенерготрейд» за період 04.2024р. - 07.2024р., яка не є належним доказом існування заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом". Такими доказами, можуть бути відповідні правочини, первинні бухгалтерські документи.
Отже, враховуючи недоведеність існування заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 Положення про ПСО та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів наявності такої заборгованості відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах у цій справі підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО.
Крім того, відповідно до висновку ОП ВС у справі №910/881/24, відкладальною обставиною при проведенні розрахунків між гарантованим покупцем та постачальником універсальних послуг з оплати вартості надання постачальником універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів відповідно до підпункту 2 пункту 8 Положення ПСО № 483 є наявність у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом".
Водночас, цих обставин в даній справі не встановлено.
Відтак твердження апеляційної скарги, пов'язані із наведеними обставинами висновків суду першої інстанції не спростовують.
Щодо доводів скаржника на неспівмірність застосованих сум 3 % річних та інфляційних втрат із огляду на дію воєнного стану та складний стан енергетичної інфраструктури, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки такі доводи не підтверджують наявності обставин, які б об'єктивно унеможливлювали виконання саме грошового зобов'язання, а свідчать лише про ускладнення господарської діяльності відповідача та погіршення його фінансового становища, що відповідно до усталеної судової практики не є підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відносно твердження відповідача про настання форс-мажорних обставин, пов'язаних з тим, що внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, на період воєнного стану функціонує змішана модель ПСО, яка містить елементи як "товарної", так і "фінансової" як підстави для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх договірних зобов'язань перед позивачем, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з частиною 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Зі змісту наведеної норми слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.
Водночас сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин. Обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку (постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 07.06.2023 у справі №906/540/22, від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22 та від 13.12.2023 у справі №922/193/23).
Одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 06.06.2024 у cправі № 906/1091/23). Натомість у цій справі відповідачем не доведено, а також не надано належних доказів, які б підтверджували, що наявність форс-мажорних обставин (військовий стан в країні) зробили неможливим виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, зокрема не доведено відсутності можливості здійснення платежів, блокування рахунків чи інших обставин, які б виключали проведення розрахунків, тоді як сам факт часткового виконання грошових зобов'язань у спірний період свідчить про протилежне та підтверджує наявність у відповідача реальної можливості належного виконання своїх обов'язків. При цьому, обставини, які витікають із запровадження в державі воєнного стану стосуються обох сторін, тому не можуть бути оцінені виключно з огляду на негативний вплив тільки на одну сторону відповідних правовідносин. Крім того, одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору. Також, Відповідачем не надано доказів на підтвердження об'єктивної неможливості здійснювати господарську діяльність.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.
З урахуванням вищевказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не доведено, що наявність вказаних ним форс-мажорних обставин перешкоджали виконанню грошових зобов'язань за укладеними з позивачем Договорами.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком, який відповідає фактичним обставинам, встановленим у цій справі.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, встановивши факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором та правомірність застосування наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України, у вигляді інфляційних втрат і 3% річних; доводи апелянта щодо відсутності вини, впливу воєнного стану, залежності від дій третіх осіб та неправильності розрахунків визнані необґрунтованими, оскільки не підтверджують наявності обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язання, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010 року №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
З урахуванням наведеного та зважаючи на встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції зазначає, що розглянуті доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, судом не було з'ясовано обставин, що мають значення для справи або судом визнано встановленими обставини, що мають значення для справи, які не доведено належними доказами. Решта доводів апеляційної скарги законних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене вище, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.02.2026 у справі № 909/1379/25 залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд»
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено і підписано 07.05.2026.
Головуючий суддя В.О. Ржепецький
Судді Н.Л. Степанюк
Р.В. Міліціанов