Номер провадження 22-ц/821/924/26 Справа № 712/15564/24
про зупинення провадження у справі
06 травня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачКарпенко О.В.
суддіНовікова О.М., Василенко Л.І.
за участю секретаря Руденко А.О.
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 квітня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 -адвоката Павленко М.В. про зупинення провадження у справі в зв'язку з перебуванням відповідача на військовій службі.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 лютого 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені збитки, завдані пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 73 538,08 грн, моральну шкоду в розмірі 7 000,00 грн, витрати, пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 4 200,00 грн.
У іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 695, 68 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, подавши 11 березня 2026 року апеляційну скаргу, в якій просив рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 лютого 2026 року скасувати та ухвалите нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Разом з подачею апеляційної скарги ОСОБА_1 направив на адресу Черкаського апеляційного суду клопотання про зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача на військовій службі у складі Збройних Сил України.
В обґрунтування заявленого клопотання вказано, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі у складі військової частини Ахххх, приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України та висловив свою однозначну позицію щодо зупинення провадження у справі, оскільки на даний час він не має можливості належним чином реалізувати свої права, як сторони у даній справі.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що дане клопотання підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.
Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов'язок для суду зупинення провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку, це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов'язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов'язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
Відповідний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25).
Щодо тлумачення терміну «переведені на воєнний стан» Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові зазначила таке. Як уже зазначалося вище, Указом Президента України введено воєнний стан на всій території України. Цим же Указом на військове командування усіх рівнів покладено обов'язок здійснювати заходи, необхідні для забезпечення оборони України.
Профільне законодавство, зокрема Закон № 3543-XII та Закон № 1932-ХІІ, хоч і не використовує термін «переведення на воєнний стан», натомість оперує поняттям «переведення на організацію і штати воєнного часу». Така трансформація військових формувань є одним із ключових заходів, що вживаються у випадку введення в державі воєнного стану та загальної мобілізації.
З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з'ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з'єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.
Водночас, приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов'язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення, Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.
Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.
Системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 та статті 254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження / збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції.
Згідно довідки, виданої командиром військової частини ОСОБА_3 №9 від 12.01.2023 року, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині ІНФОРМАЦІЯ_1 з 11 січня 2023 року.
Також, згідно Довідки виданої командиром військової частини ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) № 178 від 04.02.2025 року, що міститься в матеріалах справи, лейтенант ОСОБА_5 перебуває на військовій службі у військовій частині ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи, що на теперішній час на всій території України оголошено воєнний стан та ЗСУ функціонують на всій території України в умовах особливого періоду, який передбачає переведення ЗСУ у повному складі на території усієї України на воєнний стан, зокрема, організацію і штат воєнного часу, то, відповідно, ОСОБА_1 , як військовослужбовець в Україні, мобілізований до ЗСУ, який здійснює військову службу у військовій частині Ахххх , під час воєнного стану, введеного Указом, є таким, що перебуває у штаті воєнного часу ЗСУ, які переведені на воєнний стан, що є підставою для зупинення провадження у справі, відповідно до п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 251, 253, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
Клопотання ОСОБА_1 - задовольнити.
Зупинити провадження у цивільній справі № 712/15564/24 за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або припинення воєнного стану.
Зобов'язати ОСОБА_1 невідкладно повідомити суд про зміну обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Л.І. Василенко