Справа № 524/8691/24 Номер провадження 22-ц/814/1870/26Головуючий у 1-й інстанції Ковальчук Т. М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
04 травня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Дряниці Ю. В., Карпушина Г. Л.
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Якименко Зінаїди Степанівни
на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 15 грудня 2025 року, ухвалене в місті Кременчуці під головуванням судді Ковальчук Т. М.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька,
У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив виключити відомості про нього, як батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису про народження № 686, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Позов мотивовано тим, що з 02.11.2007 по 25.05.2010 він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , після розірвання якого вони ще деякий час проживали разом, намагаючись примиритися та врятувати родину.
За час спільного проживання, ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_4 .
Налагодити спільне життя їм не вдалося і у 2020 році вони вирішили проживати окремо.
У грудні 2021 року, під час проведення ремонту в квартирі він випадково знайшов особисті записники відповідача, з яких дізнався, що донька ОСОБА_4 не є його дитиною, а має іншого батька.
Вказана обставина спонукала позивача провести відповідне медичне обстеження його та дитини для визначення батьківства. Так, 08.04.2022 він разом із дитиною пройшов відповідний тест на визначення батьківства в медичній установі ДДЦ «Європейська медицина» у місті Кременчуці, результат якого встановив, що вірогідність його батьківства дорівнює 0%.
У зв'язку з вищевказаними обставинами позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 29 серпня 2024 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (а. с. 23, т. 1)
Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 15 грудня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Виключено відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису про народження № 686, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
У порядку розподілу судових витрат стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 211,20 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано наявністю правових та фактичних підстав для задоволення позову.
Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Якименко З. С., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд безпідставно відмовив у призначенні судової медичної експертизи документів у справі на предмет встановлення наявності чи відсутності у позивача ознак чоловічого безпліддя, медичних показників про неможливість зачаття ним дитини природним шляхом та порушень репродуктивної функції, оскільки вказані обставини впливають на можливість оспорювання позивачем батьківства та правильність вирішення спору судом.
Cуд формально відкинув медичні докази, зосередившись на показаннях свідків, які стверджують лише емоційне та соціальне ставлення позивача до дитини та не можуть бути доказами у справі, та помилково вважав, що поданих доказів недостатньо для доведення обізнаності позивача в тому, що на момент вчинення запису про народження дитини йому було відомо про те, що він не є біологічним батьком дитини.
Вважає, що факт звернення позивача до медичної клініки та проведення обстежень і аналізів має вирішальне значення й свідчить про те, що у сторін по справі мало місце усвідомлення неможливості зачаття дитини природнім шляхом та обізнаності позивача, що він не є біологічним батьком дитини.
Вказані обставини у сукупності доводять те, що позивач мав стійкі та тривалі проблеми з фертильністю, проходив багаторазові обстеження, отримував медичні роз'яснення, звертався до репродуктивної клініки, усвідомлював неможливість природного батьківства та добровільно визнав батьківство дитини.
Наголошує також на тому, що суд не врахував інтереси дитини в даній справі, яка понад 10 років мала стабільний правовий статус доньки позивача, який брав участь у її житті, вихованні та формуванні відчуття сімейної приналежності, безпеки та стабільності, носила його прізвище та по батькові. Тому задоволення позову має наслідком не лише зміну запису в документах, а й фактичну втрату батька в юридичному сенсі, що матиме негативний вплив на її емоційний, психологічний та соціальний розвиток.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Олійник Л. М. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
За правилами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою, четвертою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
По справі встановлено, що відповідно до актового запису про народження № 686 від 22.06.2012, позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записаний батьком дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Підставою запису відомостей про батька стала спільна заява матері та батька дитини про визнання батьківства від 22.06.2012 вх. № 94/04-45 (а. с. 107, т. 1).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.
Статтею 126 СК України встановлено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу (частина перша, друга, п'ята статті 136 СК України).
У справі, що переглядається апеляційним судом, відповідач ОСОБА_1 не заперечує проти позову ОСОБА_2 в тій частині, що позивач не є біологічним батьком народженої нею дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вказує на обізнаність позивача про дану обставину на момент реєстрації народження дитини, що позбавляє його права оспорювати батьківство.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).
Покладення на сторони обов'язку доказування і подання доказів закріплено і у статті 81 ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).
Зміст предмета доказування визначається нормами матеріального права.
За приписами частини п'ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах, зокрема, від 20 березня 2019 року у справі № 127/25686/17 (провадження № 61-43951св18),19 лютого 2020 року у справі № 643/12302/18 (провадження № 61-16199св19), 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18 (провадження № 61-19502св19), 05 лютого 2021 року у справі № 615/483/20 (провадження № 61-17337св20), 10 січня 2024 року у справі № 332/1618/22 (провадження № 61-14812св23).
З метою з'ясування питання щодо походження дитини від позивача ухвалою районного суду від 26 листопада 2024 року у справі призначалась судова молекулярно-генетична експертиза, яка не була проведена у зв'язку з повторною неявкою ОСОБА_1 разом з дитиною до експертної установи для відібрання біологічних зразків. Про дату, час та місце відібрання зразків крові відповідач була належним чином завчасно повідомлена судом, наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені статтею 109 ЦПК України, роз'яснені в ухвалі суду.
Між тим, відповідач ОСОБА_1 не заперечує та визнає факт того, що ОСОБА_2 не має кровного споріднення, тобто не є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таке визнання відповідачем стверджуваних позивачем обставин не викликає сумніви в їх достовірності та добровільності їх визнання, що відповідно частини першої статті 82 ЦПК України звільняє від обов'язку їх доказування.
Даючи оцінку доводам відповідача у частині обізнаності позивача, що він не є біологічним батьком дитини, суд першої інстанції вірно виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази не свідчать про те, що на момент реєстрації себе батьком дитини ОСОБА_2 знав або не міг не знати про відсутність кровного споріднення з дитиною.
Результати сперматограми від 06.02.2008, 07.03.2008, 22.05.2008, на які посилається в апеляційній скарзі представник відповідача, не є беззаперечними доказами безпліддя позивача на момент зачаття та народження дитини і доказів встановлення такого діагнозу позивачу матеріали справи не містять.
Роздруківка скриншотів з інтернет-сайту е-Likari.com.ua та рекомендація лікаря за результатами онлайн консультації урологом ОСОБА_6 від 22.09.2025 на підставі наданих ОСОБА_1 аналізів від 06.02.2008 та 07.03.2008 не є належними доказами по справі, оскільки не містять електронного підпису та електронної печатки, що відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» дозволяють ідентифікувати автора та підтвердити достовірність походження та цілісності електронного документа, а відтак, не доводять відповідних обставин.
Інших належних та допустимих доказів, зокрема, висновків спеціалістів, показань свідків, письмових або електронних доказів, які вказують на те, що у 2011 році позивач мав порушення репродуктивної функції, що унеможливлювали його біологічне батьківство, та він, знаючи про це, добровільно визнав себе батьком дитини, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 у відповідача ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.
Натомість, допитані в судовому засіданні свідки та сам позивач вказали, що він хотів мати власну дитину та повірив словам відповідача, що саме він є батьком цієї дитини, поки не дізнався, що ОСОБА_4 не є його біологічною донькою.
Таким чином, встановивши, що на час реєстрації позивача батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він не знав, що не є її біологічним батьком та за обставин цієї справи не міг цього знати,суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги представника відповідача адвоката Якименко З. С. про те, що позивач відповідно до частини п'ятої статті 136 СК України не має права оспорювати батьківство, ґрунтуються на припущеннях та відхиляються апеляційним судом.
Колегія суддів також не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неврахування судом інтересів дитини, оскільки збереження юридичного статусу позивача, як батька дитини, за відсутності сімейного життя та особистого спілкування між ними не сприятиме емоційному, психологічному та соціальному розвиткові дитини.
ЄСПЛ неодноразово давав визначення поняттю «сімейне життя» у значенні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на повагу до приватного і сімейного життя.
Відповідно до практики Суду, повага до сімейного життя вимагала, щоб біологічні та соціальні факти переважали над юридичною презумпцією батьківства (див. рішення у справі Kroon and Others v. the Netherlands, 27 жовтня 1994 року, параграф 40, Series A no. 297-C; та рішення у справі Shofman v. Russia, заява № 74826/01, параграф 44, 24 листопада 2005 року).
Поняття сімейного життя є автономним (Marckx проти Бельгії, § 31). Відповідь на питання, існує чи ні «сімейне життя», залежить переважно від факту реального існування у дійсності тісних особистих зв'язків (Paradiso і Campanelli проти Італії [ВП], § 140).
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що врахування інтересів дитини може і має здійснюватися винятково в тому випадку, коли встановлені ознаки сімейного життя. За умови відсутності таких критеріїв особа, яка оспорює батьківство, має право на відповідний захист своїх прав.
По справі встановлено, що після того, як позивач довідався, що не є батьком Єлизавети, будь-які стосунки між ними припинилися, тривалий час вони не спілкуються, особисті зв'язки не підтримують, проживають окремо, що свідчить про відсутність сімейного життя. Дитина перестала проявляти інтерес до позивача, він також не має наміру продовжувати з нею відносини, тому виключення з актового запису про народження відомостей про те, що ОСОБА_2 є батьком дитини не суперечитиме її інтересам.
Відповідно до статті 121 СК України взаємні права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану.
За відсутності кровного споріднення між позивачем, який записаний батьком, та дитиною із внесенням відповідних змін до актового запису про народження такі права та обов'язки припиняються, що відповідає інтересам як позивача, так і дитини.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи та надавши їм відповідну правову оцінку, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які їх регулюють, та дійшов обґрунтованих висновків, які доводами апеляційної скарги представника відповідача не спростовуються.
Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи та на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення не впливають.
За таких обставин колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Якименко Зінаїди Степанівни залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 15 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Ю. В. Дряниця
Г. Л. Карпушин