Справа № 636/953/26 Провадження 1-кс/636/625/26
01 травня 2026 року слідчий суддя Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у закритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області в м. Чугуїв, клопотання слідчого СВ Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоолександрівка, Нижньосірогозькино району, Херсонської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на момент вчинення злочину перебував на посаді механіка відділення спеціального зв'язку взводу телекомунікаційних систем батальйону зв'язку військової частини НОМЕР_1 , прикомандирований до військової частини НОМЕР_2 солдата, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
встановив:
До Чугуївського міського суду Харківської області надійшло клопотання слідчого СВ Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно.
Клопотання обґрунтовано тим, що солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на посаді механіка відділення спеціального зв'язку взводу телекомунікаційних систем батальйону зв'язку військової частини НОМЕР_1 , та був прикомандированого до військової частини НОМЕР_2 , згідно списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення і з 25.04.2022 року відповідно наказу № 99 командира військової частини НОМЕР_1 приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Таким чином, ОСОБА_4 , в розумінні вимог ст.ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст.ст. 407, 408 КК України є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.
Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують військовослужбовця захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, військовослужбовець під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтями 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено по теперішній час.
Так, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді механіка відділення спеціального зв'язку взводу телекомунікаційних систем батальйону зв'язку військової частини НОМЕР_1 , та був прикомандированого до військової частини НОМЕР_2 , достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV.
Однак, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів 31.05.2024 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану без дозволу командування та поважних причин тимчасово, вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин 31.05.2024 самовільно залишив місце несення військової служби, а саме місце дислокації НОМЕР_3 стрілецького батальйону зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил Збройних Сил України у АДРЕСА_2 .
Доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_4 , з 31.05.2024, в умовах воєнного стану, незаконно перебуває поза межами місця несення служби, та проводить час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та без поважних причин.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у кримінальному правопорушенні - злочині, передбаченому ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Новоолександрівка, Нижньосірогозькино району, Херсонської області, громадянин України, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на момент вчинення злочину перебував на посаді механіка відділення спеціального зв'язку взводу телекомунікаційних систем батальйону зв'язку військової частини НОМЕР_1 , прикомандирований до військової частини НОМЕР_2 солдата, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
06 квітня 2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заочно повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 інкримінованого правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадження доказами.
ОСОБА_4 підозрюється у вчинення особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
Метою та підставою застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до вимог ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.
Так в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
По-перше, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи тяжкість злочину та невідворотність покарання, а саме те, що вказаний злочин відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років, та те, що місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_4 невідоме та останній переховується від правоохоронних органів та ухилятись від кримінальної відповідальності.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
По-друге, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України наявним є ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити предмети, що стосуються обставин кримінального провадження, незважаючи на вже проведені огляди, витребувані документи, досудове розслідування перебуває на активному етапі, що зумовлено нещодавнім повідомленням про підозру ОСОБА_4 , а тому на даний час не встановлено повного об'єму предметів та документів, які б підтвердили або спростували причетність ОСОБА_4 до вказаного злочину.
По-третє, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України наявним є ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_4 незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.
У зв'язку з існуванням вищезазначених ризиків, з метою виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, враховуючи, що останній вчинив злочин, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить досягнення мети кримінального провадження, а також запобігання зазначеним вище ризикам.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч 4 ст. 183 КПК України.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Беручи до уваги, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, що відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, а також зважаючи на вчинене діяння ОСОБА_4 є соціально небезпечною особою, може переховуватись від органу досудового розслідування, може продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
Прокурор та слідчий в судове засідання не з'явився, надавши заяву в якій вказане клопотання підтримали та просили його задовольнити.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя встановив наступне: відповідно до ч. 1 ст. 188 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Згідно п. 1 ч. 2 вказаної статті, це клопотання може бути подане одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою.
Як вбачається з ч. 3 ст. 188 КПК України, слідчий додає до клопотання документи, які підтверджують зазначені у п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 189 цього Кодексу обставини.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що прокурором доведена одночасна сукупність двох обставин, визначених ч. 4 ст. 189 КПК України, а саме, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, а також є достатні підстави вважати, що підозрюваний переховується від органів досудового розслідування.
Відповідно до ч. 2 ст. 189 КПК України клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою приводу розглядається слідчим суддею, судом негайно після одержання цього клопотання.
Таким чином, слідчий суддя задовольняє клопотання слідчого та постановляє ухвалу про дозвіл на затримання підозрюваної з метою приводу до суду, оскільки клопотання є обґрунтованим, а підстав розглядати клопотання про обрання запобіжного заходу у відсутність підозрюваної немає.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 187, 189, 190, 191, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
Клопотання слідчого СВ Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Надати дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Затриманого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання, доставити до слідчого судді, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання, для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Виконання ухвали про здійснення приводу доручити СКП Чугуївського РУП ГУ НП в Харківській області.
Ухвала втрачає закону силу з моменту приводу підозрюваного до суду; закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії; добровільного з'явлення підозрюваного до слідчого судді; відкликання ухвали прокурором.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1