єдиний унікальний номер справи 531/2503/25
номер провадження 2/531/330/26
06 травня 2026 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Попова М.С.,
за участі секретаря судового засідання - Клименко Т.М.
представника відповідача - Янка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», за участі представника позивача Кириченко Ольги Миколаївни, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Карлівського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1000455175 від 17.03.2012 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.03.2012 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1000455175. Відповідно до умов кредитного договору, Банк надає Позичальнику споживчий Кредит, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, інші Платежі, визначені даним кредитним договором. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України. Внаслідок чого, 24 березня 2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір факторингу № 24/03/23, згідно якого ПЕРВІСНИЙ КРЕДИТОР - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОТП БАНК» відступив на користь НОВОГО КРЕДИТОРА - ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» права вимоги за Кредитним договором № 1000455175 від 17.03.2012 року, продукт (CARD), укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами. Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ») становить 22 298, 39грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту - 22287,22 грн., заборгованість по відсотках - 11,17 грн.; заборгованість по комісії - 0 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 1000455175 від 17.03.2012 року у розмірі 22 298,39 грн., витрати на професійну правничу допомогу - 5000,00 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 17.10.2025 відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою від 18.11.2025 здійснено перехід до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, мається клопотання про розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Зазначив, що дата кредитного договору не співпадає, строк кредитної лінії три роки, розрахунок починається з 2015 року, коли сплили строки, просив застосувати срок позовної давності, також вказав на те, що не доведено факт передачі права вимоги.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази окремо та в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Як зазначає позивач, 17.03.2012 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1000455175.
Разом з тим, до матеріалів справи додано копію договору про надання споживчого кредиту між ТОВ «ОТП Кредит» та ОСОБА_1 від 12.11.2011. Відповідно до п.1.1. Кредитного договору відповідач отримав кредит на придбання товару.
Загальна сума кредиту 1843,76 грн. На придбання товару - 1890,00 грн; на придбання послуг у продавця 142,87 грн.
Строк кредиту 12 місяців. Зазначено суму першого внеску, розмір процентної ставки.
Цього ж дня (12.11.2011) ОСОБА_1 підписано згоду на обробку персональних даних та укладено договір комплексного страхування позичальника №06/02/1000455175.
12.11.2011 також було сформовано графік платежів.
Згідно наданого рахунку №12/11-03 та товарного чеку, ОСОБА_1 12.11.2011 придбано товар - телевізор ALPARI LH22584 за 1890,00 грн.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1ст.1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Крім того, до матеріалів справи позивачем додано Договір факторингу №24/03/23 на підтвердження зазначеної у позові обставини відносно того, що 24 березня 2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір факторингу № 24/03/23, згідно якого первісний кредитор - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОТП БАНК» відступив на користь НОВОГО КРЕДИТОРА - ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» права вимоги за Кредитним договором № 1000455175 від 17.03.2012 року, продукт (CARD), укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами.
Відповідно до наданого Витягу з додатку №1 до договору факторингу №24/03/23, укладеного 24.03.2023, АТ «ОТП БАНК» відступив на користь нового кредитора - ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» права вимоги за Кредитним договором № 1000455175 від 17.03.2012 року, загальна сума боргу 22 298,39 грн.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги та до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підтвердження набуття позивачем, як новим кредитором права вимоги за кредитним договором від 12.11.2011 суду надано не було.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З досліджених судом матеріалів справи, вбачається, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено винекнення у відповідача ОСОБА_1 кредитних зобов'язань за договором № 1000455175 від 17.03.2012 року, оскільки документальні підтвердження, що надано до матеріалів справи, стосуються договору про надання споживчого кредиту укладеного з ОСОБА_1 12.11.2011.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За викладених вище обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» та відсутність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором № 1000455175 від 17.03.2012 року у загальному розмірі 22 298, 39 грн., тому відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.
Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», то у відповідності до положення ст.141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст.3, 5, 7, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», за участі представника позивача Кириченко Ольги Миколаївни, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя М.С.Попов