іменем України
"06" травня 2026 р. Справа153/419/26
Провадження3/153/162/26-п
Код суду: 231
Суддя Ямпільського районного суду Вінницької області Дзерин М.М., розглянувши адміністративну справу, яка надійшла від ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого, громадянина України, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №607065 від 05 березня 2026 року, 05 березня 2026 року о 15 год. 32 хв. по вул.Шевченка, 49 с.Михайлівка, Могилів-Подільського району Вінницької області водій ОСОБА_1 керував автомобілем BMW 525D д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Алкотестер Драгер 6820 на місці зупинки транспортного засобу та проходження такого огляду в найближчому закладі охорони здоров'я відмовився.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав. Заперечував щодо обставин вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та зазначив, що транспортним засобом він не керував.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що 05 березня 2026 року приїхавши на місце події, автомобіль BMW стояв припаркований, а ОСОБА_1 перебував на вулиці поруч із автомобілем.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні вказав, що він працює прикордонником. 05 березня 2026 року в с.Михайлівка, Могилів-Подільського району Вінницької області проїхав швидко автомобіль BMW не зупинившись на блок пості у зв'язку із чим вони викликали працівників поліції. Однак він не бачив хто знаходився за кермом даного транспортного засобу.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні вказала, що 05 березня 2026 року о 15 год. 32 хв. в с.Михайлівка, Могилів-Подільського району Вінницької області вона керувала автомобілем BMW 525D д.н.з. НОМЕР_1 , а не ОСОБА_1 .
Дослідивши надані матеріали справи, а саме: дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№607065 від 05.03.2026 року, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, письмові пояснення, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6773788 від 05.03.2026 року за ч.1 ст.126 КУпАП, рапорт та DVD диск із вмістом відеозапису, приходжу до наступних висновків:
Ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінов проти України» рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02).
Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013р., заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст.6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений ч.2 ст.53 КК України, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, поліцейським до протоколу долучено відеозапис з нагрудної відеокамери.
З перегляду DVD-диска встановлено, що відеозапис розпочинається 05 березня 2026 року о 16 год. 06 хв. Із відеозапису вбачається, що після прибуття працівників поліції ОСОБА_1 перебував на вул. Шевченка в с. Михайлівка Могилів-Подільського району Вінницької області, поруч із домоволодінням №49, при цьому за кермом транспортного засобу він не знаходився.
Під час розмови ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом та зазначив, що автомобілем керувала його дружина. У зв'язку з цим він відмовився надати посвідчення водія та проходити освідування на стан алкогольного сп'яніння.
Жодних доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, суду не надано. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, тобто його вина не доведена поза розумним сумнівом, суд вважає за доцільне закрити провадження по справі на п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Керуючись ст.ст.7, 8, 221, 245, 251, 266, 283, 284, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.62 Конституції України, ст.ст.13,17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суддя
Адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю події і складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з часу її винесення через Ямпільський районний суд Вінницької області.
Суддя: М.М. Дзерин