06.05.2026
Справа №607/19747/25
06 травня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Черніцької І.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Братівник Ігор Васильович, про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог -Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-
ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що є матір'ю відповідача та бабусею ОСОБА_3 . Батько дитини ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проходження військової служби. Дитина має статус члена сім'ї загиблого військовослужбовця та отримує пенсію у зв'язку із втратою годувальника. Відповідачка ухиляється від виконання обов'язків щодо виховання сина, систематично зловживає алкогольними напоями, веде аморальний спосіб життя, вживає наркотичні речовини.
Посилаючись на наведене, просила задовольнити позов.
04 травня 2026 року адвокат Братівник І.В., діючи в інтересах позивача, подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відповідача, на які надходять виплати, призначені для утримання дитини із забороною здійснення видаткових операції, не пов'язаних із забезпечення інтересів дитини.
В обґрунтування заяви представник вказав, що відповідач не виконує належним чином батьківських обов'язків, систематично зловживає алкогольними та наркотичними речовинами, відтак діє всупереч інтересам дитини та використовує грошові кошти, що надходять на її банківських рахунок не за їх цільовим призначенням. Існує реальна загроза подальшого використання зазначених коштів не в інтересах дитини, їх відчуження або приховування, що унеможливить ефективний захист прав та інтересів дитини, виконання майбутнього рішення суду. Наслідком неналежного виконання відповідачем батьківських обов'язків стало відібрання дитини та поміщення в Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Тернопільської обласної державної адміністрації. На даний час дитину тимчасово влаштовано в сім'ю позивача. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову створює реальну загрозу порушення прав дитини, зокрема права на належне матеріальне забезпечення.
Посилаючись на наведене, просить суд вжити заходи забезпечення позову.
Згідно з вимогами ч.1 та ч.2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, встановлених законом.
Розгляд заяви здійснено судом у строки, визначені ч. 1 ст. 153 ЦПК України, в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає вимогам ч. 13 ст. 7 та ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Суд, розглянувши заяву та матеріали позову, вважає, що заява позивача про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України та є необґрунтованою, виходячи із наступних підстав.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з вимогами ч. 1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, у тому числі шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до вимог ч.ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до роз'яснень викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, у п. 9 даної Постанови Верховний Суд зазначає, що клопотання про забезпечення позову повинно бути вмотивованим і обґрунтованим доказами наявності реальних загроз чи утруднень майбутнього виконання рішення суду, співмірністю заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, їх відповідність предмету позовної вимоги, відсутністю порушень прав третіх осіб заходами забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 81 ЦПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен переконатися у тому, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може грунтуватися на припущеннях позивача .
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Встановлено, що позивач, як бабуся дитини, в сім'ї якої проживає та виховується дитина, звернулась до суду із позовом про позбавлення відповідача батьківських прав та стягнення аліментів, посилаючись на ухилення від виконання батьківських обов'язків.
У заяві про забезпечення позову, представник позивач просить накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відповідача, на які надходять виплати, призначені для утримання дитини із забороною здійснення видаткових операції, не пов'язаних із забезпечення інтересів дитини.
Суд звертає увагу, що у поданій до суду заяві та позові не наведено обґрунтованих підстав та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася.
Суд вважає, що позивачем необґрунтовано належними та достатніми доказами необхідність та доцільність забезпечення позову у даній справі; не надано жодного доказу щодо реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Сама лише думка позивача з приводу ускладнення в майбутньому виконання рішення суду, припущення щодо можливого приховування коштів, їх розтрати, не може бути визнана судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову у спірних правовідносинах, оскільки є суб'єктивним судженням позивача, без зазначення існуючої очевидної небезпеки заподіяння шкоди позивачу.
Відтак, твердження позивача про те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав не підтвердженні належними та достатніми доказами.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у випадку тимчасового влаштування дитини у сім'ю позивача, остання вправі звернутись у відповідні органи щодо отримання пенсії на дитину по втраті годувальника.
Згідно з вимогами ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини, суд вважає, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК, а тому її слід повернути заявнику.
Керуючись ст.ст. 151-154, 261, 352-355 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Братівник І.В., про забезпечення позову повернути заявнику.
Роз'яснити, що заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.
Копію ухвали негайно після її постановлення надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення повного тексу судового рішення.
Якщо ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повна ухвала суду складена 06 травня 2026 року.
Суддя І.М. Черніцька