Справа № 216/5043/16-ц
провадження 2/216/13/26
іменем України
14 квітня 2026 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Цимбалістенко О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Таганської Є.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради у Дніпропетровській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Першої Криворізької державної нотаріальної контори, Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,-
18 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.
У зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , як правонаступник до суду 28 січня 2019 року звернувся ОСОБА_1 з уточненою позовною заявою про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11 липня 1998 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як спадкоємець першої черги прийняла спадщину свого батька, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом. При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом Державним нотаріусом Першої Криворізької Державної контори Шабліян Е.М., був відсутній Державний акт на право приватної власності на землю. Але, не зважаючи на це, 12.11.1997 року, вже було прийняте рішення про видачу Державного акту на право приватної власності на землю виконкому Криворізької Ради народних Депутатів № 501/1. В результаті чого, свідоцтво про право на спадщину за законом було видане без Урахування земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
За життя дружина Позивача ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька - ОСОБА_3 , 1/2 частина житлового будинку А-1 (житловою площею 58,5 кв.м., загальною площею 95,1 кв.м., літньою кухнею Б, сараю В, гаражу , сараю Д, гаражу Е, вбиральні И, сарай К, огорожа № 1, ворота № 2,3, водопровід І) та земельна ділянка, на якій розташоване вищевказане домоволодіння, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площа якої становить - 0.0486 га.
Але через відсутність державного акту на землю, їй було видане свідоцтво про право на спадщину, без врахування земельної ділянки.
В подальшому вона звернулася до суду з позовною заявою про визнання права власності на земельну ділянку, але через раптову смерть не встигла отримати рішення суду про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла дружина Позивача, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була зареєстрована разом з Позивачем за адресою: АДРЕСА_2 .
В подальшому судом було замінено Позивача на правонаступника, - її чоловіка ОСОБА_1 . Позивач, ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги, отримав свідоцтво про право власності на спадщину, яка залишилася після смерті його дружини на житловий будинок, але через відсутність факту реєстрації права власності на земельну ділянку, оформити спадщину на земельну ділянку не виявилось можливим, а свідоцтво про право на спадщину було видане лише на житловий будинок без врахування земельної ділянки.
Тобто, після її смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме: 1/2 частина житлового будинку А-1 (житловою площею 58,5 кв.м., загальною площею 95,1 кв.м., літньою кухнею Б, сараю В, гаражу Г, сараю Д, гаражу Е, вбиральні И, сарай К, огорожа № 1, ворота № 2,3, водопровід І) та земельна ділянка, на якій розташоване вищевказане домоволодіння, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площа якої становить - 0.0486 га. На даний час провести приватизацію даної земельної ділянки змоги немає, так як вона вже приватизована, але через видачу Державного акту на право приватної власності на землю із запізненням, земельна ділянка не була включена до складу спадкового майна.
Через що Позивач вимушений звернутися до суду із заявою про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.
У зв'язку з чим позивач просив:
- визнати, що за життя померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 володіла земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площа якої становить - 0,0486 га;
- визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності в порядку спадкування за законом на земельну длянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площа якої становить - 0,0486 га.
Процесуальні дії суду та учасників справи.
Ухвалою судді Бондарєвої О.І. від 21 жовтня 2016 року вікрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою судді Бондарєвої О.І. від 19 січня 2017 року за клопотанням представника позивача витребувано додаткові докази.
Ухвалою судді Бондарєвої О.І. від 15 березня 2017 року за клопотанням представника позивача витребувано додаткові докази.
Ухвалою судді Бондарєвої О.І. від 18 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
26 травня 2017 року надійшла уточнена позовна заява від ОСОБА_1 .
У зв'язку з розпорядженням кервіника апарату від 20 грудня 2017 року № 1206 справу вирішено повторно розподілити, оскільки суддя Бондарєва О.І. перебуває на тривалому лікуванні.
Ухвалою судді Бутенко М.В. від 20 грудня 2017 року справу прийнято до провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою судді Бутенко М.В. від 07 листопада 2018 року клопотання представника позивача про заміну позивача задоволено. ОСОБА_2 замінено на її правонаступника ОСОБА_1 .
28 січня 2019 року надійшла уточнена позовна заява від ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Бутенко М.В. від 09 грудня 2019 року клопотання представника відповідача задоволено та витребувано копії спадкових справ.
На виконання вимог ухвали спадкові справи надійшли до суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрально-Міського районного суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, від 26 грудня 2024 року визначено головуючу суддю у справі: ОСОБА_4 . Підстави проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи стало Рішення Вищої ради правосуддя від 03 грудня 2024 року № 3509/0/15-24, яким суддю ОСОБА_5 звільнено з посади судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ухвалою судді Цимбалістенко О.В. справу прийнято до провадження в порядку загального позовного провадження та призначено судове засідання.
Учасники справи в чергове судове засідання призначене на 14 квітня 2026 року не з'явились будучи належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
За життя ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька - ОСОБА_3 , яка складається з 1/2 частина житлового будинку А-1 (житловою площею 58,5 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вказане підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке видано 11 липня 1998 року, державним нотаріусом Першої Криворізької держнотконтори Шабліян Е.М.
ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті його дружини ОСОБА_2 , яка складається з 1/2 частина житлового будинку А-1 (житловою площею 58,5 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вказане підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке видано 27 квітня 2018 року, державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Уколовою Н.М.
Згідно зі спадкової справи за № 195 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 не вбачається, що ОСОБА_2 зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а саме (земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площа якої становить 0,0486 га), та про те, що нотаріус відмовив їй в отриманні спадщини.
Згідно зі спадкової справи за № 449-2017 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 не вбачається, що позивач ОСОБА_1 звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а саме (земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площа якої становить 0,0486 га, та про те, що нотаріус відмовив йому в отриманні спадщини.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності дост.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
В силу ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті.
Відповідно до ст.ст.1220,1221,1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Згідно ст.ст.1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст.ст.1269,1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строку шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Виходячи з викладеного вище можливо зробити висновок, що прийняття спадщини за законом є правом спадкоємця і залежить виключно від його власного волі. Для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Пунктами 3.3., 3.4., 3.5. Наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012№ 296/5Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі. Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
В Пленумі Верховного Суду України в п.24постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»зазначено, що при розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Крім цього суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ЦПК учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до ч. 1 ст. 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.
При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Положеннями ч. ч. 1 та 2 ст. 83 ЦПК унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК).
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК).
При цьому, за приписами частини 4 статті 12 ЦПК кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Одночасно суд зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Таким чином в матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_2 або ОСОБА_1 звертались до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а саме земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площа якої становить 0,0486 га та про те, що нотаріус відмовив їм в отриманні спадщини (відсутня постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії), а тому відповідно відсутні підстави вважати, що право позивача на отримання спадщини порушується чи не визнається і тому суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4,12,76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд,-
1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради у Дніпропетровській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Першої Криворізької державної нотаріальної контори, Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - відмовити.
2.Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
3.Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково
4.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
5.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено 14 квітня 2026 року.
Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО