Справа № 183/12025/25
№ 2/183/4267/26
06 травня 2026 рокуСамарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Самарівського районного нотаріального округу Кібець Людмила Григорівна про визнання недійсним заповіту та договору дарування частини квартири,
за участю:
представника позивачів ОСОБА_4 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_5 , -
У грудні 2025 року ОСОБА_6 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Самарівського районного нотаріального округу Кібець Л.Г., в якому просять:
-визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_3 , що був посвідчений 05 червня 2025 року приватним нотаріусом Самарівського районного нотаріального округу Кібець Л.Г.;
-визнати недійсним договір дарування частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що був укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , посвідчений Самарівського районного нотаріального округу Кібець Л.Г.
Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року відкрито провадження в даній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.
В підготовчому судовому засіданні представник позивачів - адвокат Іванов М.М., звернувся до суду з клопотанням про призначення судово-психологічної експертизи, на вирішення якої поставити питання:
-чи усвідомлював ОСОБА_7 значення своїх дій при підписанні спірного договору дарування частини житлової квартири та підписанні заповіту на ім'я ОСОБА_3 ;
-чи керував ОСОБА_7 своїми діями при підписанні спірного договору дарування частини житлової квартири та підписанні заповіту на ім'я ОСОБА_3 .
Клопотання обґрунтовує тим, що КНП «Самарівська центральна міська лікарня» Самарівської міської ради» суду надано інформацію щодо стану здоров'я та лікування ОСОБА_7 в хірургічному відділенні з 04.06.2025 року по 06.06.2025 року та історію хвороби ОСОБА_7 за зазначений період. Зазначена інформація дає підстави вважати, що ОСОБА_7 на момент укладання договору дарування та підписання заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.
В підготовчому судовому засіданні представник позивачів - адвокат Іванов М.М. підтримав клопотання про призначення судово-психологічної експертизи.
Відповідач та представник відповідача - адвокат Радонський М.Г. в підготовчому судовому засіданні заперечували проти призначення судово-психологічної експертизи.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились.
Суд, вислухавши думку учасників справи, вивчивши заявлене клопотання, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до положень ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Порядок призначення судової експертизи у науково-дослідних судово-експертних установах Міністерства юстиції України, обов'язки, права та відповідальність судового експерта, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначається Законом України «Про судову експертизу», Цивільним процесуальним кодексом, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. (ст.1 Закону України «Про судову експертизу»)
Згідно положень ч.1 ст.102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. ( ч.2 ст.102 ЦПК України).
Згідно ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.
В роз'ясненнях, викладених у пунктах 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», звернуто увагу судів на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків. Вказано на неприпустимість призначення експертизи у випадках, коли з'ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року справі № 910/14672/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 910/9394/17 та від 26 жовтня 2018 року у справі № 910/9971/17.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог чинного закону, судова експертиза призначається для з'ясування обставин, що мають значення по справі і потребують спеціальних знань, виходячи з предмету позову.
Призначення експертизи у випадках, коли з'ясування певних обставин виходить за межі предмету доказування, є неприпустимим.
Предметом судового спору в даній справі є визнання недійсним заповіту від 05 червня 2025 року, складеного від імені ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_3 посвідченого приватним нотаріусом Самарівського районного нотаріального округу Кібець Л.Г., а також договору дарування частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що був укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , посвідчений Самарівського районного нотаріального округу Кібець Л.Г. того ж дня тобто 05 червня 2025 року.
При цьому, згідно з матеріалами справи, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як роз'яснено у пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року № 9, при розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225 ЦК України, частини другої статті 1257 ЦК України суд за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово - психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", заповіт може бути визнано недійсним, тільки якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.
Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Отже, для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Тому, враховуючи зміст заявлених позовних вимог, предмет та підстави спору, суд приходить до висновку, що психологічний та емоційний стан спадкодавця не входить до предмета доказування в цій справі.
Виходячи з наведеного, судом не встановлено обставин, які могли б слугувати визначеними законом підставами для задоволення клопотання представника позивачів та призначення в даній справі посмертної судово-психологічної експертизи.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
За наведених обставин та виходячи з положень ст. 13 ЦПК України суд приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення клопотання представника позивачів - адвоката Іванова М.М. про призначення посмертної судово-психологічної експертизи, оскільки для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, призначається посмертна судово-психіатрична експертиза.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 77, 102, 103, 104, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд, -
У задоволені клопотання представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Іванова Максима Михайловича про призначення судово-психологічної експертизи - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її проголошення.
Суддя Сорока О.В.