про повернення апеляційної скарги
06 травня 2026 року м. ЛьвівСправа № 460/23107/25 пров. № А/857/23672/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Боршовського Т. І.
суддів -Кухтея Р. В.
Шевчук С. М.
перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі № 460/23107/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року задоволено повністю адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області подало апеляційну скаргу.
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до неї не додано документа про сплату судового збору та не долучено копії апеляційної скарги з додатками, та надано п'ятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення виявлених недоліків.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 29 квітня 2026 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд", що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
На виконання вимог вказаної ухвали Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області подало клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі. Заява мотивована тим, що в Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області відсутні кошти для сплати судового збору.
Що ж стосується іншого недоліку апеляційної скарги - відсутності копії апеляційної скарги з додатками, то такий на момент постановлення цієї ухвали є неусунутим апелянтом.
Вирішуючи подане клопотання, суд апеляційної інстанції керується наступними мотивами.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень та є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України.
Верховний Суд неодноразово наголошував (справи № 806/2321/16, №826/24448/15, №806/2950/15, №200/11691/19-а, № 405/7262/17, №1440/1822/18, №0840/3465/18 та низці інших), що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
При цьому колегія суддів нагадує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу має бути реальною. Вказані ж скаржником доводи є вкрай неаргументованими, адже не містять підтвердження належними та достатніми доказами.
Долучена відповідачем виписка з рахунка не свідчить про відсутність коштів протягом усього проміжку часу з моменту початку відліку строку на апеляційне оскарження, а підтверджує їх відсутність лише станом на конкретну дату (04.05.2026).
Також скаржником не надано жодних доказів, які б підтверджували вжиття сукупності послідовних та регулярних (неодноразових) дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.
Скаржник є державним органом, який утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору. Скаржник не може і не повинен отримувати вигоду від недостатнього фінансування.
Отже, із клопотання апелянта не вбачається наявності обставин, що об'єктивно вплинули на можливість сплати судового збору у встановлений законодавством строк і розмірі.
Положеннями частини першої статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
За правилами частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, підстави, які визначені частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", як умови для відстрочення сплати судового збору, не передбачені для суб'єктів владних повноважень у спірних правовідносинах.
Проаналізувавши матеріали апеляційної скарги, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, оскільки особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Особі, яка подавала апеляційну скаргу, необхідно роз'яснити, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне подання апеляційної скарги в порядку, встановленому процесуальним законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у даній справі.
Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі № 460/23107/25 повернути скаржнику.
Ухвалу разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Т. І. Боршовський
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук