05 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/30572/25
Суддя І інстанції - Боженко Н.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Кальника В.В., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_1 , до відповідача-3: Комунального некомерційного підприємства «Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування наказів, -
ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом до суду в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) від 06.10.2025 року в частині призову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу за під час мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 );
- скасувати висновок ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо визнання придатним до військової служби ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.10.2025 р;
- визнати протиправним та скасувати витяг з наказу №296 від 06.10.2025 року командира Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) по стройовій частині в частині призначення та зарахування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 до списків особового складу військової частини НОМЕР НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
В обґрунтування позовних вимог посилається на протиправність дій відповідачів щодо призову позивача на військову службу за мобілізацією. Враховуючи, що місце проживання Позивача зареєстроване в м. Костянтинівка Донецької області, та знаходження на військовому обліку Позивача безпосередньо в ІНФОРМАЦІЯ_5 - вбачається, що Відповідач 1 без наявності будь-яких підстав (в тому числі заяви Позивача про взяття на військовий облік) протиправно вніс відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів саме в день затримання 06.10.2025 р., з метою створення технічної підстави для формування направлення Позивача на ВЛК. У зв'язку з тим, що Позивача було фактично направлено на ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , яким «безпідставно» взяв на військовий облік Позивача - сам огляд ВЛК Позивача є протиправним, так як на момент огляду - військово-облікова справа з медичною документацією Позивача знаходилась в ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем знаходження військового обліку Позивача.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції встановив факт, що позивач є здобувачем вищої освіти (студентом) денної форми навчання з 01.09.2025 року, що підтверджується довідкою від 09.09.2025 року № 39. Однак, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зайняв позицію, що реалізація будь-яких прав військовозобов'язаного залежить виключно від подання ним документів. Суд зазначив, що: «матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур, позивач надавав відповідачу-1 будь-які документи... та оформлення права на відстрочку». Вказаний висновок є помилковим, оскільки суд першої інстанції підмінив обов'язок державного органу всебічно з'ясувати обставини справою про «мовчазну згоду» на мобілізацію. Суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що відсутність перевірки даних про навчання особи, яку примусово доставили до ТЦК, свідчить про недотримання процедури призову, визначеної Постанови № 560. Мобілізація не може базуватися на неповно з'ясованих обставинах, особливо коли особа фізично позбавлена можливості надати документи через своє утримання в приміщенні ТЦК. Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що дії Відповідача-1 щодо взяття позивача на військовий облік у день його примусової доставки є правомірними, посилаючись на п. 81 Порядку № 560, при цьому суд фактично легалізував примусове переміщення особи з одного регіону (Донецька область) до іншого (м. Дніпро) та зміну підсудності військовозобов'язаного без його волевиявлення та законних підстав. Нормами Порядку № 1487 імперативно встановлено, що зміна місця військового обліку є похідною від зміни задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи або її особистого волевиявлення. Оскільки позивач не змінював свого місця проживання ( АДРЕСА_1 ) та не звертався до органів реєстрації чи ТЦК із відповідною заявою, у Відповідача-1 були відсутні будь-які правові підстави для примусового взяття його на облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Дії Відповідача-1 щодо самовільної зміни підсудності військовозобов'язаного суперечать територіальному принципу ведення обліку та є грубим порушенням встановленої урядом процедури, що зокрема підтверджується відсутністю притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. ст. 210, 210-1 КУпАП. Суд першої інстанції проігнорував той факт, що позивач опинився у приміщенні Відповідача-1 не добровільно, а внаслідок примусового затримання. При цьому, у матеріалах справи відсутній протокол про адміністративне затримання, складений у порядку ст. 261 КУпАП. Суд першої інстанції помилково поклав в основу свого рішення «Довідку про доставлення» як доказ законності дій відповідачів, проігнорувавши той факт, що позивач опинився в ТЦК проти своєї волі. Працівники ТЦК можуть ініціювати затримання лише в разі, коли людина перебуває в розшуку за ігнорування повісток, але фізично затримувати і доставляти особу може тільки поліція. Будь-яке самостійне затримання представниками ТЦК є незаконним. Отже, затримання осіб, як захід забезпечення провадження у справах за КУпАП, входить до компетенції Національної поліції та інших органів у випадках, визначених у ст. 262 КУпАП. До цього переліку центри комплектування не віднесено. Жодним нормативно-правовим актом, зокрема й Положенням № 154, представникам ТЦК та СП не надано права здійснювати адміністративне затримання громадян та примусово доправляти їх до центрів комплектування. Також вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо незворотності наказу про мобілізацію. Зміна місця військового обліку чітко регламентована Законом України № 2232-XII та Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим Постановою КМУ № 1487. Зокрема, пункт 21 та пункт 53 Порядку № 1487 встановлюють імперативну процедуру: взяття на військовий облік за новим місцем проживання здійснюється лише після зняття з обліку за попереднім місцем та за особистої присутності особи. Підставою для цього є зміна задекларованого/зареєстрованого місця проживання, а не примусове доставлення особи до іншого регіону. Дії Відповідача-1 щодо «автоматичного» взяття позивача на облік у день його затримання є маніпуляцією з метою штучного створення юрисдикції для мобілізації. Пункт 81 Порядку № 560, на який помилково послався суд першої інстанції, не надає ТЦК права перехоплювати військовозобов'язаних, які перебувають на обліку в інших регіонах, та примусово мобілізовувати їх без передачі особової справи з основного місця обліку. Суд першої інстанції помилково не надав оцінки тому, що позивач, перебуваючи на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , мав там сформовану особову справу, яка містить історію хвороб, медичні документи та дані про підстави для відстрочки. Примусове «переведення» до ІНФОРМАЦІЯ_6 за один день позбавило позивача можливості скористатися відомостями, що містяться в його особовій справі. Суд першої інстанції проігнорував той факт, що позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , де зберігається його особова справа та медичні документи. Лікарі ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 ) не витребували особову справу позивача та не мали доступу до його медичної історії. Огляд проводився без урахування анамнезу, що є порушенням п. 3.4 Положення № 402, який зобов'язує лікарів ознайомлюватися з медичними документами військовозобов'язаного. Згідно з п. 3.8 розд. II Положення № 402, копія довідки ВЛК з підписом про ознайомлення та датою видається особі, яка пройшла медичний огляд. Оглянута судом копія Довідки ВЛК № 2025-1006-1218-2206-0 від 06.10.2025 року не містить підпису позивача про ознайомлення. Це підтверджує факт, що позивача не було ознайомлено з діагнозом та рішенням комісії, а копію довідки йому не видали. Начальник ТЦК та СП, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний діяти на підставі закону (ст. 19 Конституції України). Отримуючи від ВЛК довідку, яка не містить підпису військовозобов'язаного, базується на огляді, проведеному за 1 годину без результатів обов'язкових лабораторних досліджень, що є очевидним навіть для особи без медичної освіти, начальник ТЦК та СП не мав права видавати наказ про призов. Видавши такий наказ на підставі нікчемного та дефектного документа, керівник ІНФОРМАЦІЯ_6 фактично легалізував фіктивний медичний огляд та допустив протиправну бездіяльність у частині контролю за законністю підстав для мобілізації. Таким чином, непроведення обов'язкових медичних обстежень (аналізів крові, сечі, ЕКГ, флюорографії) робить висновок ВЛК про придатність Апелянта юридично нікчемним, оскільки він ґрунтується на припущеннях, а не на медичних фактах.
У письмових відзивах на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_7 та Комунальне некомерційне підприємство «Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради просять відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Згідно тимчасового посвідчення військовозобов'язаного від 26.08.2020 року №5425 позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Відповідно до військово-облікового документа «Резерв+» станом на 03.07.2025 року позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_1 ) як військовозобов'язаний.
Відповідно до облікової картки до військового квитка (тимчасового посвідчення) серії НОМЕР_4 щодо позивача він перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_1 ) з 25.08.2020 року до зняття з обліку 06.10.2025 року, а 06.10.2025 року позивача взято на обліку у відповідача-1, в подальшому в цей же день знято з обліку за призовом по мобілізації. Підстава зміни місця обліку - зміна місця проживання.
Згідно з довідки відповідача-1 про доставлення (супроводження) громадина(ки) до ТЦК та СП від 06.10.2025 року №540, позивача, який перебуває на обліку у відповідача-1, 06.10.2025 року о 16:33 доставлено працівником поліції Замковим Є.М.
Відповідно до картки обстеження та медичного огляду, складеної відповідачем-3, 06.10.2025 року позивач пройшов медичне обстеження та визнаний придатним до військової служби. В наявності відомості про огляди лікарями ВЛК та результати аналізів.
Згідно з довідки ВЛК від 06.10.2025 року №2025-1006-1218-2206-0 06.10.2025 року проведено медичний огляд позивача, визнано його придатним до військової служби.
Відповідачем-2 надано заяву позивача від 06.10.2025 року, в якій він просить призвати його на військову службу під час мобілізації та призначити його на обрану ним вакантну посаду відповідача-2 з подальшим направленням на БЗВП.
Наказом відповідача-1 від 06.10.2025 року №248/М позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .
Наказом відповідача-2 від 06.10.2025 №296 позивача призначено на посаду, зараховано до списків особового складу та всі види забезпечення. Підстава наказу - заява позивача.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_10 від 08.10.2025 року №175/1/3865 представнику позивача повідомлено, що позивач:
- перебував на обліку військовозобов'язаних рядового складу у відповідача-1;
- особу було доставлено Національною поліцією України 06.10.2025 року до відповідача-1;
- позивач був направлений відповідачем-1 на медичний огляд ВЛК, за станом здоров'я ВЛК при відповідачі-1 визнаний придатним до військової служби;
- відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації не надавалась, тому підлягав призову;
- 06.10.2025 року позивач призваний згідно наказу відповідача-1 на службу до відповідача-2;
Листом відповідача-1 від 17.10.2025 року №4/8796 представнику позивача повідомлено, що позивач перебував у нього на військовому обліку, відомості про перебування позивача у розшуку відсутні. Інші відомості не надано.
Відмовляючи у задоволенні позовних суд першої інстанції виходив з відсутності порушень при постановці позивача на облік у відповідача -1 та проходженні позивачем ВЛК. Крім того позивачем не реалізовано його право на відстрочку. Позивач почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації та набув статусу військовослужбовця.
Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
За нормами ч.2 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» розрізняють наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
За приписами ст. 1 Закону України «Про оборону України» №1932-XII від 06.12.1991 р., особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 р. (затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 р.), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 р. (затвердженим Законом України №2105-ІХ від 03.03.2022 р.) постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
В подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено та триває мобілізація.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» №389-VIII від 12.05.2015 р. (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 37 Закону №2232-ХІІ, взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України підлягають, крім іншого, військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.
Згідно з абзацами 1, 2 ч. 1 ст. 39 Закону №2232-ХІІ, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ від 21.10.1993 р. (далі - Закон №3543-ХІІ) (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 2 статті 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII, громадяни зобов'язані, окрім іншого, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). (абз. 1 ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ).
Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, тобто період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, належить до військової служби за призовом.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 р. (далі - Положення №154, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом положень пункту 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Доводи апеляційної скарги зокрема ґрунтуються на тому, що позивач є здобувачем вищої освіти (студентом ) денної форми навчання з 01.09.2025 року.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-ХІІ, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Відповідно до ч. 7 ст. 23 Закону №3543-ХІІ, перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 р. затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі - Порядок №560).
Відповідно до п. 56 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з п. 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку №560).
За правилами пункту 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до положень п.п. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 р., призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2024 р. по справі №520/7954/22, де зазначено, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом, зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Вказаний вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною в постановах від 22.05.2023 р. по справі №260/1851/22, від 18.01.2024 р. у справі №280/6033/22.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення позивача чи його представника до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з заявами про надання відстрочки, або надання відстрочки від призову на військову служу у встановлений законодавством спосіб.
При цьому колегія суддів зауважує, що наявність у позивача права на відстрочку не є безумовним свідченням того, що таке право ним буде реалізовано.
За таких обставин колегія суддів зазначає, що позивач, будучи військовозобов'язаним, підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
Пункт 1 Порядку №560 серед іншого, визначає:
- організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;
- процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
- механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
За п. 72, 73 Порядку №560 рішення щодо придатності резервіста та військовозобов'язаного для проходження військової служби за станом здоров'я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
У разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному ( ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Рішення військово-лікарської комісії при обласному (Київському та ІНФОРМАЦІЯ_11 про придатність резервіста або військовозобов'язаного за станом здоров'я до військової служби під час мобілізації може бути скасовано штатною військово-лікарською комісією вищого рівня або оскаржено у судовому порядку
Наказом Міністерства Оборони України від 14.08.2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Згідно п. 1.1., 1.2. розділу І Положення №402 Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
- установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Пунктом 1.3. розділу І Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є:
- добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України;
- аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров'я;
- контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи;
- контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров'я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи;
- надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, закладам охорони здоров'я (установам);
- визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть;
- розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров'я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі;
- визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням;
- проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи;
- підготовка кадрів для військово-лікарських комісій.
Згідно п. 2.1. розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Відповідно до п. 2.2. Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:
Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);
ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
Відповідно до п. 1.2. розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності:
до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти);
військовослужбовців до військової служби;
військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю;
військовослужбовців до служби в високомобільних десантних військах, плаваючому складі, морській піхоті;
кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів;
кандидатів до військової служби за контрактом;
кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу;
військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, працівників Збройних Сил України для роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами;
військовослужбовців та працівників Збройних Сил України до служби (роботи) у спеціальних спорудах, працівників допоміжного флоту ВМС Збройних Сил України;
а також з метою визначення:
можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном;
необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров'я;
потреби у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва);
потреби у тривалому лікуванні.
Пунктом 2.2. розділу ІІ Положення №402 встановлено, що постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3). Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Спростовуючи доводи позивача з приводу перебування його на обліку в іншому РЦТК та СП, аніж у відповідача-1 суд першої інстанції взяв до уваги той фатк в день призову позивача змінено місце військового обліку, позивач почав перебувати на обліку у відповідача-1.
Так відповідно до п. 81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють військовозобов'язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки;
У разі призову військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Надаючи оцінку доводам позивача, що довідка ВЛК не підписана позивачем, не затверджена членами комісії ВЛК, що свідчить про не видачу копії довідки ВЛК позивачу, а також, сама процедура проведення ВЛК порушена, з огляду не витребування медичних документів позивача, про що зазначив сам відповідач 1, також не зрозуміло, чому не проведено загальні лабораторні дослідження, які передбачені Законом України суд першої інстанції правомірно зауважив, що довідка ВЛК в даній справі є електронним документом.
Так, п. 3.8. Положення №402 передбачає, що постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов'язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.
Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов'язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про придатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов'язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) доставляються до районного (міського) ТЦК та СП за місцем перебування військовозобов'язаного на обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду. Електронний документ з постановою ВЛК щодо придатності військовозобов'язаного до проходження військової служби передається з ІКС до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У спірному випадку форма довідки ВЛК є належною та підтверджує проведення ВЛК при призові позивача також суд першої інстанції зауважив, що довідка ВЛК є підсумовуючим документом щодо результатів ВЛК, в той час як саме картка обстеження та медичного огляду має процедурний характер (кожен з лікарів заповнює відповідну графу, вносяться дані про результати аналізів і тд). Картка обстеження надана відповідачем-1 в належному вигляді та містить усі необхідні документи. При цьому відсутність підпису позивача на документах можуть мати значення виключно в контексті обізнаності позивача про такі документи, а не для висновків про дійсність чи достовірність документа, оскільки позивач не є суб'єктом складання таких документів, натомість має право на ознайомлення з ними. Як наслідок, відсутність підпису на правомірність висновків ВЛК не впливає, про що вірно зазначено судом першої інстанції.
Також судом першої інстанції принагідно звернуто увагу на той факт, що позивачем не надано відповідних підтверджуючих документів, які б могли стати підставою для визнання позивача непридатним до військової служби, і докази надання таких документів в матеріалах даної справи відсутні.
Окрім іншого картка обстеження та медичного огляду містить дані про проведення відповідних медичних досліджень, а тому доводи позивача про їх непроведення є неприйнятними
Надаючи оцінку вимогам позивача щодо визнання протиправними та скасування наказів про призов позивача та зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 колегія суддів виходить з наступного.
Порушення порядку призову позивача на військову службу за мобілізацією не є взаємопов'язаним із діяннями командування військових частин щодо зарахування позивача до списків особового складу військової частини, а також виключення його з цих списків та переведення для проходження служби на новому місці.
Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №2-зп від 23.06.1997 р. у справі №3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
У пункті 5 рішення Конституційного Суду України №9-рп/2008 від 22.04.2008 р. у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Відповідно до приписів пунктів 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 р., громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-XII. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Частина 3 статті 24 Закону №2232-XII передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
З наведеного слідує, що оскаржувані накази є актами індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби. Після видання спірних наказів виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII та Положенням №1153/2008. Даними актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов.
У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.05.2021 р. у справі №9901/286/19, від 08.09.2021 р. у справі №816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14.07.2021 р. у справі №9901/96/21, від 27.10.2022 р. у справі №П/9901/97/21).
За таких обставин колегія суддів зазначає, що скасування після їх реалізації та вичерпання своєї дії оскаржуваних позивачем актів індивідуальної дії про його призов та призначення до військової частини порушить стабільність публічно-правових відносин та принцип правової визначеності, при тому, що порушення порядку призову позивача на військову службу за мобілізацією не встановлено.
Позивач почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації та набув статусу військовослужбовця.
При цьому, підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період визначені частиною 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Отже, після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 р.
Цими актами законодавства не передбачено звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказу про призов. Цей наказ вже реалізований, та позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов'язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.
Також в контексті викладеного вище варто наголосити, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 р. у справі №160/2592/23.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Викладені обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки висновків, зроблених судом першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 05 травня 2026 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.В. Кальник
суддя С.В. Сафронова