Справа № 761/832/26 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2097/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
29 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України, у кримінальному провадженні № 12025110000000582 від 10.07.2025,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року частково задоволено клопотання старшого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області майора поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 13 год. 27 хв. 12 березня 2026 року включно.
Визначено ОСОБА_8 заставу у виді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на ОСОБА_8 у разі внесення застави, такі додаткові обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, до прокурора, слідчого судді та в суд, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин заздалегідь про це повідомляти посадовій особі чи органу, який здійснив виклик;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та засобів зв'язку;
- не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- утриматись від позапроцесуального спілкування з особами, що перебувають у статусі потерпілих, свідків в межах даного кримінального провадження;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, або інші документи, що дають право на виїзд з України або на в'їзд в Україну.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у повному обсязі у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчим суддею не враховано ту обставину, що матеріали кримінального провадження не містять жодних належних, допустимих та достатніх доказів про факт вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину, а повідомлення про підозру є необґрунтованим.
Крім того, апелянт зазначає, що висновки слідчого судді про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, як підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є безпідставними, не підтверджуються матеріалами справи та не можуть бути враховані судом як реальні.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення розміру застави.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що визначений альтернативний запобіжний захід жодним чином не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Апелянт наголошує на тому, що характеризуючі дані щодо підозрюваного дають обґрунтовані підстави побоюватися за життя та здоров'я свідків у кримінальному провадженні, що вказує на необхідність максимальної ізоляції підозрюваного від суспільства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали свою апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та підтримав свою апеляційну скаргу, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, СУ ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12025110000000582 від 10 липня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
13.01.2026 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема даними, що містяться у: протоколах допиту потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ; протоколах пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками свідкам ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , згідно із якими останні впізнали ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ; протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14.08.2025; протоколі огляду предметів - мобільного телефону свідка ОСОБА_11 , флешносія з відеозаписом; протоколах проведення НРСД - аудіо, - ОСОБА_22 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, а саме мобільного телефону ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 ; протоколі огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_10 для проведення контролю за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту, іншими матеріалами.
14.01.2026 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 13 год. 27 хв. 12.03.2026 включно.
Визначено ОСОБА_8 заставу у виді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на ОСОБА_8 у разі внесення застави, такі додаткові обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, до прокурора, слідчого судді та в суд, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин заздалегідь про це повідомляти посадовій особі чи органу, який здійснив виклик;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та засобів зв'язку;
- не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- утриматись від позапроцесуального спілкування з особами, що перебувають у статусі потерпілих, свідків в межах даного кримінального провадження;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, або інші документи, що дають право на виїзд з України або на в'їзд в Україну.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними в ухвалі слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Таким чином, на переконання колегії суддів, сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді є достатньою для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 оскаржуваного запобіжного заходу.
Всупереч доводам апеляційної скарги сторони захисту, враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення.
Крім цього, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею належним чином встановлено, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Перевіривши матеріали клопотання слідчого та судового провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування оскаржуваного запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_8 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи, та здатне забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Крім того, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_8 та конкретні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про визначення йому застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.
Колегія суддів вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, та який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, колегія суддів також вважає безпідставними, з огляду на таке.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Таким чином, дослідивши доводи апеляційної скарги сторони захисту в цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на день апеляційного розгляду втратили свою актуальність.
Всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що саме оскаржуваний запобіжний захід здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 .
Крім того, з матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_8 звільнено з-під варти, у зв'язку із внесенням застави.
Таким чином, з моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, останній вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
При цьому, станом на час розгляду апеляційної скарги оскаржувана ухвала слідчого судді вичерпала свою дію 12 березня 2026 року.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тобто, законодавцем встановлено певний процесуальний запобіжник, що унеможливлює обмеження прав особи поза межами кримінального провадження.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2019 у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.
Інші доводи апеляційних скарг висновків слідчого судді не спростовують та не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідає вимогам статті 370 КПК України та є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_23
Судді:
ОСОБА_24 ____________