06.05.2026
Єдиний унікальний № 371/487/25 провадження № 2/371/168/26
06 травня 2026 року м. Миронівка
ЄУН 371/487/25
Провадження № 2/371/168/26
Миронівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Капшук Л.О.,
за участі секретаря судового засідання Чайки А.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
Представник позивача звернулася до суду з цим позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що 12 травня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідач уклали договір позики № 75584782. Відповідач підписала договір електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора. Згідно з умовами договору відповідач отримав у позику грошові кошти та зобов?язався повернути суму позики та нараховані відсотки відповідно до умов договору.
Згідно з умовами договору позики, відповідач зобов?язалася повернути отримані кошти, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених договором. Проте відповідач не виконувала належним чином зобов?язання за договором позики, внаслідок чого утворилася заборгованість.
26 жовтня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 2610 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75584782 від 12 травня 2021 року.
03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром маркет» уклали Договір факторингу №030423-ФК за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75584782 від 12 травня 2021 року.
Сума заборгованості відповідача за договором позики, визначена у реєстрі прав вимоги №2 від 21 жовтня 2021 року, складала 13 552,00 грн, з яких 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9552,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умовам договору позики відповідач своїх зобов?язань за умовами договору не виконала.
Звертаючись до суду, представник позивача зазначила, що після укладення договорів факторингу відповідач будь-яких дій, направлених на виконання умов договору не вчиняв, заборгованість не погасив.У зв?язку з чим загальна сума заборгованості відповідача за договором позики, право вимоги за яким набув позивач відповідно до договору факторингу, складає 13552,00 грн.
Вказану суму заборгованості, судові витрати в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 3500,00 грн просила стягнути з відповідача в судовому порядку.
Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи
Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 07 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з пунктом 2 частини 7 статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
07 квітня 2025 року копію ухвали про відкриття спрощеного провадження направлено відповідачу за зареєстрованим в установленому порядку місцем проживання.
15 квітня 2025 року відповідач отримала копію ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини 8 статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку.
Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.
На підставаі положень статті 274 ЦПК України справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Аргументи учасників справи
Відповідач відзиву на позов не подав.
Відповідно положень частини 2 статті 191 та частини 8 статті 178 ЦПК України, зважаючи на неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи
Суд встановив такі фактичні обставини.
12 травня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики № 75584782. Договір підписано відповідачем електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора. Підписанням цього договору позичальник підтвердив, що ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах повернення позики в кінці строку позики, які розміщені на сайті товариства (а.с. 7-18).
Згідно з умовами договору відповідач отримав позику в розмірі 4000,00 грн.
У договорі позики погоджено розмір процентної ставки за користування кредитом, яка визначається у розмірі 1,99 % на день з другого дня користування позикою та у розмірі 2,70 % у день, у випадку користування кредитом понад встановлений у договорі строк. Строк позики (договору) становить 30 днів.
12 травня 2021 року ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перераховано грошові кошти в розмірі 4000,00 гривень на банківську картку № НОМЕР_1 , номер платежу af843307-1558-464c-ba65-b6e0030bfc80 (зв. 19, а.с. 20).
Даними долучених до матеріалів справи інформаційної довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» № КД-000017342/ТНПП від 11 березня 2025 року та повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-250414/67207-БТ від 18 квітня 2025 року підтверджено належність картки № НОМЕР_2 відповідачу та зарахування грошових коштів у сумі 4000,00 грн на належну відповідачу платіжну картку, реквізити якої надані ОСОБА_1 у договорі кредиту з метою його отримання (а. с. 19, 77).
26 жовтня 2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2610, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право грошової вимоги за договором позики № 75584782 від 12 травня 2021 року (а.с. 22-26).
Відповідно до пункту пункту 5.2. договору факторингу перехід прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей (з одночасною передачею реєстру заборгованостей в електронному вигляді), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги, підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід'ємними частинами цього договору. Акти прийому-передачі реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підписуються в день укладення цього договору. Акт прийому - передачі реєстру боржників підписано 26 жовтня 2021 року (зв. 29).
03 квітня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром маркет» укладено договір факторингу № 03023-ФК, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило ТОВ «Фінпром маркет» право грошової вимоги за договором позики № 75584782 від 12 травня 2021 року ( зв. 33-37).
Відповідно до пункту пункту 5.2. договору факторингу перехід прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей (з одночасною передачею реєстру заборгованостей в електронному вигляді), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги, підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід'ємними частинами цього договору. Акти прийому-передачі реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підписуються в день укладення цього договору. Акти прийому - передачі реєстру заборгованостей за договором факторингу №030423-ФК підписано 03 квітня 2023 року (зв. 40, а.с. 41).
03 квітня 2023 року фактору передано реєстр заборгованості, який є додатком № 1 до договору факторингу №030423 від 03 квітня 2023 року, яким підтверджується дійсність та наявність грошових прав вимоги до боржників згідно акту (а.с. 42-43).
Відповідно до даних реєстру прав вимоги №2 від 26 жовтня 2021 року, реєстру заборгованості від 03 квітня 2023 року та розрахунку заборгованості, складеного позивачем, сума заборгованості відповідача за кредитним договором, станом на 25 березня 2025 року, складає 13552,00 грн, з яких 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9552,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 15, 16, 58-59).
Мотиви суду та застосовані норми права
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (далі за текстом - Закон № 675-VIII) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону № 675-VIII зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним
(частина 5 статті 11 Закону № 675-VIII).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частини 8 статті 11 наведеного Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 675-VIII моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктами 6, 12 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором це - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно з частинами 12, 13 статті 11 Закону № 675-VIII, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач з метою отримання коштів уклала договір позики з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто одноразового ідентифікатора.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другоюьстатті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, підписавши договір позики електронним підписом, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання позики, а також засвідчила, що вона повідомлений позикодавцем у встановлений законом строк про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства.
З огляду на викладене, на підставі укладеного електронного договору, який вважається укладеними у письмовій формі, у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов?язки, які походять із договору позики.
З досліджених судом письмових доказів вбачається, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідач обумовили у письмовому вигляді та передбачили порядок та умови отримання коштів у позику, погашення позики, погашення заборгованості по позиці, розмір відсотків, що підлягають сплаті за користування позикою, в тому числі і при неналежному виконанні договірних зобов'язань.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 530 ЦПК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі положень статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення зобов'язання передбачені статтею 611 ЦК України, згідно якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.
Умови договору про розмір позики, порядок її надання та погашення, розмір та порядок сплати процентів за користування коштами, були викладені у підписаному відповідачем договорі позики.
У порушення норм закону та умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконувала, а саме: не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, ні на рахунки попереднього кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ні на рахунок ТОВ «Фінпром маркет».
Визначаючи розмір наявної заборгованості та її складові, суд ураховує, що загальними вимогами процесуального права визначено обов?язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з пунктом 2 договору позики №75584782 строк дії договору 30 днів, процентна ставка 1,99 % день (фіксована).
Відповідно до пункту 4.2 договору позики №75584782 позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику ( на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ ( надалі Правила), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначення в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі.
Порядок продовження строку користування позикою визначений розділом 7 наведених Правил.
Відповідно до пункту 7.1 Правил позичальник має право продовжити строк користування позикою (далі пролонгація). За продовження строку користування позикою, позичальник сплачує товариству проценти на умовах, обраних позичальником для здійснення певного виду пролонгації.
За умовами пункту 7. 2 Правил умови пролонгації вказуються в особистому кабінеті позичальника на сайті. При цьому, розмір процентів, що сплачує позичальник при оформленні пролонгації визначаються виходячи з базової процентної ставки, зазначеної у договорі позики та кількості днів, на яку позичальник бажає оформити пролонгацію.
Матеріали справи не містять та позивачем не зазначено, що відповідачка, як позичальниця, реалізувала своє право на продовження строку користування позикою.
Разом з тим, відповідно до умов пункту 7.4 Правил позичальник погоджується, що у разі, якщо позичальник не сплатив заборгованість в повному обсязі та/або не оформив пролонгацію, товариство має право застосувати наслідки, передбачені в пункті 6.8 цих Правил.
Виходячи з умов пунктів 7.5, 7.6 Правил саме позичальнику належить право продовжити строк користування позикою та при кожному продовженні строку користування позикою, змінюється кінцева дата строку позики та кінцева дата строку (терміну) дії договору позики на відповідну кількість календарних днів. Пунктом 7.6 Правил встановлені умови дій обох сторін договірних відносин щодо пролонгації договору.
Виконання умов пунктів 7.1, 7.2, 7.5,7.6 Правил, як підстави для зміни строку договору, позивачем не доведено, доказів пролонгації договору, відповідно до вищенаведених умов Правил не надано.
Відповідно до пункту 6.5. Правил, у разі неповернення/повернення не в повному розмірі / несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частини) товариство має право нарахувати проценти у розмірі передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику ( або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику понадстрокове користування.
За положеннями пункту 6.8 Правил, сторони домовились, що у разі неповернення позичальником заборгованості, у встановлені договором позики строки ( дата повернення позики), товариство має право: нараховувати проценти за понадстрокове користування позикою ( її частиною) у порядку визначеними цими Правилами та договором ( пункт 6.8.1); змінити кінцеву дату строку дії договору позики на дату фактичного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором позики, що тягне за собою зміну кінцевої дати строку позики на відповідну дату. Сторони підтверджують, що вказаний у цьому пункті порядок внесення змін до договору позики в частині зміни кінцевої дати строки позики, є таким що погоджений сторонами та не потребує укладення окремих додаткових угод до договору позики ( пункт 6.8.2).
Наведена умова Правил свідчить, що сторонами застосовується автопролонгація договору, у випадку неповернення позичальником заборгованості, у встановлені договором позики строки.
Автоматичну пролонгацію договору чинне законодавство передбачає лише для окремих видів правовідносин. Але зважаючи на принцип свободи договору (статті 3, 627 ЦК України), сторони договору можуть самостійно встановлювати будь-які умови, що не суперечать закону. Тобто прописати умови про автоматичну пролонгацію у договорі.
Однак, якщо формулювання дозволяє двозначне тлумачення, важливо враховувати загальні принципи договірного права.
Отже, тлумачення пункту щодо автоматичного продовження (пролонгації) договору залежить від його формулювання та контексту.
Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника за змістом укладеного договору, пов'язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений договором строк, що не узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено статті 526 ЦК України.
Суд встановив, що згідно з даними відомостей про щоденні нарахування та погашення за договором позики № 75584782, укладеного ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» з ОСОБА_1 , остання не здійснювала жодних перерахувань грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту чи відсотками.
Після спливу визначеного договором строку кредитування (зміни строку виконання зобов'язання) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється. Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Зі змісту укладеного між сторонами договору, вбачається, що кредит надається строком на 30 днів - з 12 травня 2021 року, по 11 червня 2021 року включно.
Матеріали справи не містять доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом, зміну дати повернення всієї суми кредиту та у зв'язку з цим сплачувала підвищені відсотки, які в договорі названі як фіксовані чи відсотки, що сплачуються за понаднормове користування кредитом (2.7%).
У разі не повернення кредитних коштів у визначений договором 30-ти денний термін, договір та Правила надання грошових коштів у позику ( пункт 6.5), передбачають збільшену процентну ставку за подальше користування кредитними коштами.
Не дивлячись на те, що підвищені проценти за користування кредитними коштами, в договорі визначається як стандартна процентна ставка, очевидним є факт, що її нарахування передбачене у разі не виконання відповідачем умов кредитного договору, а саме не повернення кредитних коштів у встановлений 30-ти денний термін, тобто фактично є санкцією.
Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника за змістом укладеного договору, пов'язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений договором строк, що не узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що не повернення позичальником кредитних коштів у визначений договором строк, за відсутності активних дій відповідачки направлених на зміну кінцевої дати повернення кредиту, є неправомірною поведінкою боржника, а саме не поверненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу 30-денного періоду кредитування проценти за користування кредитними коштами визначені у розмірі встановленому договором.
З урахуванням наведеного суд вважає, що строк дії договору позики становить 30 днів.
Враховуючи суму позики 4000 грн, встановлену відсоткову ставку - 1,99% на день, кількість днів нарахування процентів - 30 днів, то за 30 днів при неповерненні кредиту мало бути нараховано процентів 2388,00 грн (79,60 грн в день на 30 днів).
Таким чином сума, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 6388,00 гривень.
Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Щодо відступлення права вимоги
Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
На підставі наведених положень суд зазначає, що відступлення права грошової вимоги до відповідача та набуття такого права ТОВ «Фінпром маркет» відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.
Право вимоги за договором позики на підставі договору факторингу перейшло до позивача. Відповідач зобов?язання не виконала, кошти на погашення заборгованості не надала ні первісному кредитору, ні ТОВ «Фінансова компанія управління активами», ні позивачу.
Висновки за результатами розгляду
Під час з'ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.
Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов'язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.
Саме позивач мав довести в ході розгляду справи зміст порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, обґрунтувати підстави звернення до суду з позовними вимогами саме до заявленного відповідача та обгрунтувати відповідність обраного способу засхисту змісту порушенного права.
Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.
Згідно правил статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором позики в частині позивних вимог, що стосуються заборгованості за основною сумою боргу, підтверджені матеріалами справи в повному обсязі. Позовні вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами підтверджені матеріалами справи в частині стягнення на суму 2388, 00 грн.
Щодо розподілу судових витрат
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2 422,00 грн.
Відповідно до правил частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно вказаного правила, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1141,85 грн (6388Х2422,40 /13 552).
Окрім судового збору представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати, сплачені за надану правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.
У відповідності до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи.
Так, згідно з частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов?язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
На підставі частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов?язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За приписами частини 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з умовами договору №01-11/24 про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року правнича допомога, що надається цим договором, полягає у здійсненні адвокатом комплексу заходів, спрямованих на стягнення належної до сплати клієнту заборгованості боржників за договорами позики, право вимоги за яким належить клієнту у судовому порядку, а також у здійсненні захисту прав та інтересів клієнта, пов'язаних із стягненням заборгованості з боржників у спорах, що виникають внаслідок заходів, вжитих як клієнтом, так і адвокатом, по стягненню заборгованості у судовому порядку.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви долучено копії таких доказів: договору №01-11/24 про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року, укладеного ТОВ «Фінпром маркет» з адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною, витягу з акту №7-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01 листопада 2024 року від 30 січня 2025 року, акту приймання передачі справ на надання правничої допомоги, додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, платіжної інструкції кредитного переказу коштів №579932570.1 від 30 січня 2025 року, ордеру серії ФЧ №1149961 від 01 листопада 2024 року.
Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотань про зменшення розміру судових витрат відповідач не подавав.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Враховуючи ціну позову, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витраченого часу, принципів співмірності та розумності судових витрат, критеріїв реальності адвокатських витрат, критеріїв розумності їхнього розміру, суд вважає, що понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн підлягають стягненню з відповідача.
Всього з відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 4641,85 грн (1141,85 +3500,00).
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 274, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за договором позики №75584782 від 12 травня 2021 року, з урахуванням суми основного боргу та заборгованості за процентами, в розмірі 6388 гривень 00 копійок та понесені судові витрати у виді судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 4641 гривня 85 копійок, всього 11029 (одинадцять тисяч двадцять дев'ять) гривень 85 копійки.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 06 травня 2026 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінпром маркет», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: юридична адреса: офіс 204, будинок під номером 9-А, вулиця Стельмаха Михайла, місто Ірпінь.
Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .
Суддя Л.О. Капшук