Справа № 760/4460/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2831/2026 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
16 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 наухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 127 КК України, у кримінальному провадженні №12025100090003126 від 09.12.2025,-
Старший слідчий слідчого відділу Солом'янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 звернулась до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.289, ч.3 ст.127 КК України.
Просила застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 до 19.04.2026 року, без визначення застави.
В обґрунтування клопотання зазначила, що СВ Солом'янського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100090003126, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.12.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.289, ч.3 ст.127 КК України.
Слідчий вказувала, що ОСОБА_8 є стрільцем відділення оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.
Згідно зі ст. 178 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності невстановлена судом
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє до цього часу.
Будучи військовослужбовцем ОСОБА_8 , окрім вищенаведеного, згідно з вимогами ст. ст. 11, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Однак, всупереч вищенаведеним нормативно-правовим актам ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення проти власності та проти життя та здоров'я особи, її честі, гідності й свободи за наступних обставин.
У невстановлені дату, час та місці, але не пізніше 08.12.2025, у ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, з метою заволодіння належним потерпілому ОСОБА_12 майном, зокрема грошовими коштами.
ОСОБА_12 , будучи доставленим до Територіальної центру комплектування групою оповіщення спільних нарядів з працівників РТЦК та СП та Національної поліції України, під час встановлення особи та перевірки військово-облікових документів у приміщені самовільно облаштованої «Реєстратури», що розташована на нульовому (цокольному) поверсі будівлі КНП КМКЛ №6 що за адресою: м.Київ, вул. Політехнічна, буд. 25/29, останньому повідомили про необхідність залишення на зберігання особистих речей, а саме: мобільного телефону, гаманця, у якому перебували грошові кошти на загальну суму 20 200 гривень, та наплічної сумки.
У цей час, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, з метою особистого збагачення, маючи вільний доступ до особистих речей доставлених осіб, перебуваючи за адресою: м.Київ, вул. Політехнічна, буд. 25/29, переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає та не завадить їм у вчиненні крадіжки, викрали з гаманця ОСОБА_12 грошові кошти на загальну суму 20 200 гривень, чим заподіяли останньому майнової шкоди.
Згодом, з місця скоєння кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_8 , підозрюється у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У невстановлені дату, час та місці, але не пізніше 02.02.2026, у ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , виник спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом «Dacia Logan» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та перебуває у користуванні ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Готуючись до вчинення злочину, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , зібрали відомості щодо мобілізованого ОСОБА_15 , користувача вищезазначеного транспортного засобу, після чого визначили час та місце вчинення злочину. При цьому, заздалегідь розробили детальний план вчинення злочину, відповідно до якого розподілили між собою злочинні ролі.
Відповідно до розробленого злочинного плану, реалізуючи свій спільний злочинний умисел, 31.01.2026 о 21:58 год. ОСОБА_8 надає вказівку ОСОБА_13 прибути за адресою: м.Київ, вул. Академіка Шалімова, буд. 36/1, куди останній прибуває о 22:29 год на автомобілі марки «Renault Megan» д.н.з. НОМЕР_2 . В подальшому, о 22:50 год на місце прибуває ОСОБА_8 на автомобілі марки «Volkswagen» моделі «Touran» д.н.з. НОМЕР_3 , який передає ОСОБА_13 ключі від автомобіля «Dacia Logan» д.н.з. НОМЕР_1 .
Реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попереднього змовою групою осіб, дотримуючись заздалегідь розробленого плану обумовленого між ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , останній отримавши ключі від транспортного засобу, що перебуває у користуванні ОСОБА_15 о 22:57 год. ключами відкрив водійські двері даного автомобілю та перебуваючи усередині запустив двигун та у подальшому за вказівкою ОСОБА_8 поїхав за адресою: АДРЕСА_1 .
Продовжуючи спільні злочинні дії, слідом за ОСОБА_13 на власному автомобілі (машині-супроводі) марки «Volkswagen» моделі «Touran» д.н.з. НОМЕР_3 , виїхав ОСОБА_8 . Прибувши на кінцеве місце дислокації, ОСОБА_13 спільно із ОСОБА_8 залишили транспортний засіб ОСОБА_15 за вищезазначеною адресою.
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , умисно незаконно заволоділи транспортним засобом марки «Dacia Logan» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та перебуває у користуванні ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою подальшої реалізації автомобілю, завдавши майнової шкоди на суму, що встановлюється.
Таким чином, ОСОБА_8 , підозрюється у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
У невстановлені дату, час та місці, але не пізніше 05.02.2026, у ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_16 , виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_17 сильного фізичного болю та моральних страждань, вчинене з метою залякування потерпілого та примусу до поведінки, що суперечить його волі.
ОСОБА_17 , будучи доставленим до Територіальної центру комплектування групою оповіщення спільних нарядів з працівників РТЦК та СП та Національної поліції України, під час встановлення особи та перевірки військово-облікових документів у приміщені самовільно облаштованої «Реєстратури», що розташована на нульовому (цокольному) поверсі будівлі КНП КМКЛ №6 що за адресою: м.Київ, вул. Політехнічна, буд. 25/29, останньому повідомили про необхідність залишення на зберігання особистих речей, а саме: мобільного телефону.
05.02.2026 у період часу з 12:38 по 13:47 год., діючи за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на заподіяння ОСОБА_17 фізичного та морального страждання, шляхом побиття та застосування спеціального засобу - кайданки та фізичної сили, з метою отримання від потерпілого відомостей про його майновий стан, ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 користуючись чисельною та фізичною перевагою, оточили ОСОБА_17 з усіх боків.
Продовжуючи свої спільні злочинні дії, почергово стали наносити ОСОБА_17 множинні удари руками та ногами по різних частинах тіла, спричинивши останньому фізичні та моральні страждання та тілесні ушкодження. При цьому, висували вимогу надати пароль для доступу до мобільного терміналу та за стосунку «Монобанк» (онлайн-банкінг) АТ «УНІВЕРСАЛБАНК».
Вказаними насильницькими діями - катуванням, ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , завдали потерпілому ОСОБА_17 фізичні страждання, спричинивши тілесні ушкодження відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1831 виданої Національним військово-медичним клінічним центром «Головного військового клінічного госпіталю» Міністерства оборони України у вигляді забою стінки живота, забою передньої черевної стінки.
Таким чином, ОСОБА_8 , підозрюється у катуванні, тобто умисному діянні, спрямованому на заподіяння особі сильного фізичного болю та моральних страждань, вчинене з метою примусу її чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі та з метою залякування, вчинене представником держави, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України.
У невстановлені дату, час та місці, але не пізніше 05.02.2026, у ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, з метою заволодіння належним потерпілому ОСОБА_17 майном, зокрема грошовими коштами.
ОСОБА_17 , будучи доставленим до Територіальної центру комплектування групою оповіщення спільних нарядів з працівників РТЦК та СП та Національної поліції України, під час встановлення особи та перевірки військово-облікових документів у приміщені самовільно облаштованої «Реєстратури», що розташована на нульовому (цокольному) поверсі будівлі КНП КМКЛ №6 що за адресою: м.Київ, вул. Політехнічна, буд. 25/29, останньому повідомили про необхідність залишення на зберігання особистих речей, а саме: мобільного телефону.
Реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, з метою особистого збагачення, маючи вільний доступ до мобільного терміналу та застосунку «Монобанк» (онлайн-банкінг) АТ «УНІВЕРСАЛБАНК», шляхом підняття кредитного ліміту, ОСОБА_8 здійснив переказ грошових коштів на підконтрольні йому банківські рахунки на загальну суму 78 579 гривень 55 копійок.
Продовжуючи спільний злочинний умисел, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_8 здійснив обготівкування грошових коштів та забезпечив їх подальший розподіл між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , чим спричинив ОСОБА_17 майнової шкоди на зазначену суму.
Таким чином, ОСОБА_8 , підозрюється у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторного, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
18.02.2026 у ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_18 сильного фізичного болю та моральних страждань, вчинене з метою залякування потерпілого та примусу до поведінки, що суперечить його волі.
ОСОБА_18 будучи доставленим до Територіальної центру комплектування групою оповіщення спільних нарядів з працівників РТЦК та СП та Національної поліції України, під час встановлення особи та перевірки військово-облікових документів у приміщені самовільно облаштованої «Реєстратури», що розташована на нульовому (цокольному) поверсі будівлі КНП КМКЛ №6 що за адресою: м.Київ, вул. Політехнічна, буд. 25/29, останньому повідомили про необхідність залишення на зберігання особистих речей, а саме: мобільного телефону, грошових коштів, навушників.
Цього ж дня 18.02.2026 у період часу з 09:07 по 12:00 год., діючи за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на заподіяння ОСОБА_18 фізичного та морального страждання, шляхом побиття - застосування фізичної сили, з метою залякування, користуючись чисельною та фізичною перевагою, оточили ОСОБА_17 з усіх боків.
Продовжуючи свої спільні злочинні дії, почергово стали наносити ОСОБА_18 множинні удари руками та ногами по різних частинах тіла, спричинивши останньому фізичні та моральні страждання та тілесні ушкодження.
Вказаними насильницькими діями - катуванням ОСОБА_8 та ОСОБА_10 завдали потерпілому ОСОБА_18 фізичні страждання, спричинивши тілесні ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_8 , підозрюється у катуванні, тобто умисному діянні, спрямованому на заподіяння особі сильного фізичного болю та моральних страждань, вчинене з метою примусу її чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі та з метою залякування, вчинене представником держави, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України.
18.02.2026 ОСОБА_8 , затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 127 КК України.
19.02.2026 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.289, ч.3 ст.127 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 , інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: відомостями, які були отримані під час огляду місця події від 02.02.2026; відомостями які були отримані під час огляду місця події 04.02.2026; показаннями потерпілого ОСОБА_17 та відомостями, які були отримані під час проведення впізнання за фотознімками; показаннями потерпілого ОСОБА_12 від 09.01.2026; показаннями потерпілого ОСОБА_14 від 03.02.2026; показаннями потерпілого ОСОБА_19 від 18.02.2026; показаннями потерпілого ОСОБА_18 від 18.02.2026; протоколом перегляду відеозапису від 19.02.2026; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
В обґрунтування свого клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 слідчим зазначено, що з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, який раніше не судимий, офіційно працює, вчинив кримінальні правопорушення в умовах воєнного стану, а тому перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2026 року клопотання слідчого - задоволено.
Обрано відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб тобто до 20 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Задовольняючи клопотання слідчий суддя дійшов до висновку, що застосування підозрюваному більш м'якого, окрім виняткового запобіжного заходу, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а також його спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , 24.02.2026 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити частково клопотання прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 - обрати до обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
У разі відмови в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_8 , про скасування ухвали в частині обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прошу суд визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в мінімальному розмірі з покладанням на обвинуваченого відповідних обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що висновки суду є помилковими, ризики вказані в клопотанні прокурора не доведені та не підтверджені переконливими доказами, не взято до уваги пояснення обвинуваченого та сторони захисту. Крім цього, суд задовольняючи клопотання прокурора про обрання обвинуваченому найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порушення ч. 3 ст. 183 КПК України не визначив розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
ОСОБА_8 має постійне місце проживання в місті Києві де фактично проживає його родина та зосереджене його соціальне і побутове життя. ОСОБА_8 походить із повної, соціально стабільної сім'ї, його батьки є працелюбними, законослухняними та матеріально забезпеченими особами, які мають сталі джерела доходу, позитивну характеристику за місцем проживання та не перебувають у конфлікті із законом. Сукупність зазначених обставин - наявність постійного місця проживання, міцних родинних зв'язків, позитивної соціальної характеристики та стабільного оточення - об'єктивно свідчить про його глибоку вкоріненість у суспільстві та відсутність реальних підстав вважати, що він має намір ухилятися від органів досудового розслідування чи суду.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, в підтримку вимог поданої апеляційної скарги, які просили її задовольнити з наведених в ній підстав, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, сторони захисту, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені у апеляційній скарзі сторони захисту доводи, колегія суддів приходить до висновку, що вказана апеляційна скарга сторони захистку, не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів судового провадження вбачається, що СВ Солом'янського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100090003126, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.12.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.289, ч.3 ст.127 КК України.
Слідчий вказував, що 18.02.2026 ОСОБА_8 , затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.289, ч.3 ст.127 КК України.
19.02.2026 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 127 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 , інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: відомостями, які були отримані під час огляду місця події від 02.02.2026; відомостями які були отримані під час огляду місця події 04.02.2026; показаннями потерпілого ОСОБА_17 та відомостями, які були отримані під час проведення впізнання за фотознімками; показаннями потерпілого ОСОБА_12 від 09.01.2026; показаннями потерпілого ОСОБА_14 від 03.02.2026; показаннями потерпілого ОСОБА_19 від 18.02.2026; показаннями потерпілого ОСОБА_18 від 18.02.2026; протоколом перегляду відеозапису від 19.02.2026; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею в цілому прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання, було вислухано пояснення підозрюваного, думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_8 , у вчиненні ним кримінальних правопорушень в достатній мірі підтверджуються зібраними матеріалами досудового розслідування.
Таким чином, виходячи з даних, що містяться в матеріалах клопотання, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 127 КК України, за викладених у клопотанні обставин.
На об'єктивне переконання колегії суддів апеляційного суду, сукупність всіх фактичних обставин та даних, зазначених в ухвалі слідчого судді, дає достатні підстави вважати про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 127 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 127 КК України, підтверджується даними, що містяться в матеріалах справи, про що обґрунтовано вказав в ухвалі слідчий суддя щодо причетності ОСОБА_8 до інкримінованого йому кримінального правопорушення.
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Колегією суддів також встановлено, всупереч твердженням сторони захисту, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтверджують недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчим суддею під час розгляду клопотання, при аналізі питання наявності зазначених слідчим та прокурором ризиків, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особи ОСОБА_8 ..
Слідчий суддя, з урахуванням матеріалів клопотання та пояснень сторін у судовому засіданні, вбачав наявними ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, з таких підстав.
Так, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), підтверджується тим, що ОСОБА_8 , будучи повідомленим про підозру у вчиненні ряду злочинів серед яких і особливо тяжкий злочин, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки відповідальність за вчинення інкримінованого злочину передбачена у вигляді позбавлення волі. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення), підтверджується тим, що на даний час у вказаному кримінальному провадженні не встановленні всі обставини, які підлягають доказуванню, зокрема не встановлено всіх учасників вчинення злочину, всіх вчинених ними епізодів ч злочинів, місця перебування інших речей, предметів та документів, які можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, а тому для уникнення покарання за скоєні злочини та особливо тяжкого злочину підозрюваний ОСОБА_8 може самостійно, або за допомогою інших учасників знищити, сховати або спотворити речі і документи, які можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні та які на даний час не відшукані органом досудового розслідування.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні), полягає в тому, що, підозрюваний ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами. На теперішній час, не встановлено всіх учасників вчинення злочину, у зв'язку з чим існують ризики вчинення такими особами за вказівкою підозрюваного протиправних дій по відношенню до учасників кримінального провадження.
Разом з цим, слід врахувати що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Тобто, ризик впливу на свідків існує на початковому етапі кримінального провадження, як при зібранні доказів, так і до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Щодо ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), то останній полягає у тому, то підозрюваний ОСОБА_8 може підбурювати інших осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій. Окрім цього, перебуваючи на волі підозрюваний зможе попередити інших учасників, які наразі не встановлені органом досудового розслідування, надавши їм відповідні настанови та поради, щодо подальших спільних дій, а також обговорити з ними спільну версію своєї невинуватості у злочинах, таким чином перешкоджати провадженню іншим чином.
Колегія суддів вважає, що зазначені ризики є суттєвими, і як засвідчили обставини, якими обґрунтовується клопотання, їм неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_8 будь-якого іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного, не можуть їм запобігти.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, колегія суддів, бере до уваги, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Вивченням особи підозрюваного, колегією суддів на даний час не встановлено обставин, які б перешкоджали утриманню під вартою підозрюваного ОСОБА_8 ..
Враховуючи наявність ризиків, підвищену суспільну-небезпеку інкримінованих ОСОБА_8 злочинів, колегія суддів дійшла до переконання, що загальносуспільний інтерес переважає його інтереси на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні та слідчим суддею в ухвалі вказаних ризиків, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи характер вчинення злочину, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки підозрюваного та може потягнути за собою настання негативних наслідків.
З урахуванням зазначеного, вимоги апеляційної скарги захисника не заслуговують на увагу.
Разом із цим, враховуючи, фактичні обставини даних повідомлення про підозру, конкретні обставини кримінального провадження та суспільну небезпеку інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 127 КК України, всупереч твердженням апелянта, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, інші дані, які характеризують особу підозрюваного, дають підстави слідчому судді не визначати розмір застави у кримінальному провадженні відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України з огляду на те, що інкримінований злочин, вчинено із застосуванням насильства, а також з огляду на висновки Європейського суду з прав людини щодо обов'язку суду своїм рішенням забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, з урахуванням вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини були виправданими та необхідними елементами, що визначали потреби в застосуванні до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просив скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга захисника, з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 277, 278, 303, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2026 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4