Справа № 757/60763/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2194/2026 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
16 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 року в кримінальному провадженні № 12025000000001718 від 20.06.2025 про накладення арешту на майно,-
Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно.
Просив накласти арешт на майно, яке тимчасово вилучене 27.11.2025 під час проведення слідчої розшукової дії - обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного перебування ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , а саме: мобільного телефону Iphone 16 Pro, у корпусі чорного кольору, з IMEI 1: НОМЕР_1 та IMEI 2: НОМЕР_2 з сім-карткою: НОМЕР_3 ; мобільного телефону Iphone 16 Pro, у корпусі чорного кольору, який належить ОСОБА_8 ; мобільного телефону Iphone 16 Pro, у корпусі чорного кольору, який належить ОСОБА_10 .
В обґрунтування клопотання зазначив, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні№12025000000001718 від 20.06.2025 за підозрами ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, а також за фактом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
У невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 23.07.2024, службові особи ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА» (код ЄРДПОУ 45379448), перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, під час дії триваючого воєнного стану, вступили у злочинну змову та шляхом зловживання своїм службовим становищем, під приводом участі підконтрольних їм юридичних осіб у процедурі оборонної закупівлі компонентів для ремонту, а також експлуатації наземних транспортних засобів військового призначення за безпідставно завищеними по відношенню до ринкових цінами, вирішили заволодіти чужим майном - грошовими коштами, виділеними Міністерством оборони України на потреби військової частини НОМЕР_4 .
Реалізуючи спільний злочинний умисел, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 23.07.2024, службові особи ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА» під час дії правового режиму воєнного стану, з метою вивчення потреби військової частини НОМЕР_5 у закупівлі компонентів для
ремонту та експлуатації наземних транспортних засобів військового призначення і лобіювання підконтрольного учасникам групи підприємства ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА», організували у невстановленому досудовим розслідуванням місці зустріч, у якій взяли участь останні, а також представники військової частини НОМЕР_4 , які не усвідомлювали наявності у діях учасників групи злочинного умислу.
Службові особи ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА» підготували та відправили на адресу військової частини НОМЕР_4 комерційну пропозицію з приводу закупівлі компонентів для ремонту та експлуатації наземних транспортних засобів військового призначення за цінами, набагато вищими за ринкові.
У невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 26.07.2024, уповноважена військова службова особа військової частини НОМЕР_6 , недбало ставлячись до служби, належним чином не дослідивши середньоринкову вартість продукції, яку планувалося закупити, прийняла рішення про затвердження комерційної пропозиції, попередньо наданої ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА», та подальше укладення договору про закупівлю з ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАІНА» запасних частин для броньованих автомобілів спеціального призначення на загальну суму 11 501 076 грн 33 коп.
26.07.2024, у денний час доби, між ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА» та військовою частиною НОМЕР_6 укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №121, за умовами якого військову частину НОМЕР_4 визначено замовником, а ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА» - постачальником відповідної продукції.
Положеннями пункту 3.1 Договору встановлено, що ціна Договору становить: без ПДВ 11 501 076 грн 33 коп., крім того ПДВ: 0,00 грн. Ціна Договору, що підлягає оплаті 11 501 076 грн 33 коп., крім того ПДВ: 0,00 грн. Загальний фонд КПКВ 2101020/7 КЕКВ 2260 код видатків 040/7 - 11 501 076 грн 33 коп.
Специфікацією до договору від 26.07.2024 №121 передбачено поставку ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА» запасних частин для броньованих автомобілів спеціального призначення у кількості 91 позиції.
Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу у період з 10.11.2024 по 11.11.2024, службові особи ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА», діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, під час воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, підготували, підписали та направили до військової частини НОМЕР_4 видаткові накладні ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА» № 160-734284-001, № 160-734316-001, куди внесли відомості щодо ціни поставленої продукції, як штучно безпідставно завищеної по відношенню до ринкової загалом відповідно до договору від 26.07.2024 № 121 на суму 311 526 грн 35 коп., так і умисно частково заниженої стосовно ринкової за окремими найменуваннями задля недопущення викриття неправомірності спільних злочинних дій учасників групи представниками замовника.
Після того, у період часу з 14.10.2024 по 19.11.2024, військовою частиною НОМЕР_4 на підставі видаткових накладних № 160-734284-001 та № 160-734316-001 здійснено перерахування грошових коштів на суму 11 501 076 грн 33 коп. на розрахунковий рахунок ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА» як оплату згідно з договором від 26.07.2024 № 121.
Тоді з метою доведення спільного злочинного умислу до кінця, службові особи ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА» забезпечили поставку вказаних компонентів - запасних частин для броньованих автомобілів спеціального призначення у кількості 91 позиції згідно зі специфікацією до договору від 26.07.2024 № 121 до військової частини НОМЕР_4 .
Отже, службові особи ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА» діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, під час воєнного стану, виконали усі заходи, які вважали за необхідне задля доведення спільного злочинного умислу до кінця, заволодівши грошовими коштами на загальну суму 311 526 грн 35 коп., належними військовій частині НОМЕР_4 , таким чином завдавши останній матеріальної шкоди у вказаному розмірі.
Крім того, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 08.10.2024, службові особи ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА», перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, під час дії триваючого воєнного стану, вступили у злочинну змову та шляхом зловживання своїм службовим становищем, під приводом участі підконтрольних їм юридичних осіб у процедурі оборонної закупівлі компонентів для ремонту, а також експлуатації наземних транспортних засобів військового призначення за безпідставно завищеними по відношенню до ринкових цінами, вирішили повторно заволодіти чужим майном - грошовими коштами в особливо великих розмірах, виділених Міністерством оборони України на потреби військової частини НОМЕР_4 .
Реалізуючи спільний злочинний умисел, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 08.10.2024, службові особи ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА», під час дії правового режиму воєнного стану, з метою вивчення потреби військової частини НОМЕР_4 у закупівлі компонентів для ремонту та експлуатації наземних транспортних засобів військового призначення та лобіювання підконтрольного учасникам групи підприємства ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА», організували у невстановленому досудовим розслідуванням місці зустріч, у якій взяли участь останні, а також представники військової частини НОМЕР_4 , які не усвідомлювали наявності у діях учасників групи злочинного умислу.
У подальшому, службові особи ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА» підготували та відправили на адресу військової частини НОМЕР_4 комерційну пропозицію з приводу закупівлі компонентів для ремонту та експлуатації наземних транспортних засобів військового призначення за цінами, набагато вищими за ринкові.
Також, з метою створення уявлення у посадових осіб військової частини НОМЕР_4 щодо наявності конкуренції під час проведення закупівлі компонентів для ремонту та експлуатації наземних транспортних засобів військового призначення, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 07.11.2024, службові особи ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА» перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, підготували та передали на підпис директорам ТОВ «Трейд Полтава» (код ЄДРПОУ № 43439316) та ТОВ «Конектіс Груп» (код ЄДРПОУ № 44415872), які не усвідомлювали наявності у діях учасників групи злочинного умислу, комерційні пропозиції від 23.10.2024 № 03/31/10 та від 24.10.2024 № 2410/01, куди внесли відомості щодо вартості запчастин для броньованої військової техніки, зокрема бронемашин «Kirpi», завищені по відношенню до вартості, зазначеної у комерційній пропозиції ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА» від 08.10.2024 № 128.
Після того директори ТОВ «Трейд Полтава» та ТОВ «Конектіс Груп», підписали вказані комерційні пропозиції та направили на адресу військової частини НОМЕР_4 .
Надалі у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 07.11.2024, уповноважена військова службова особа військової частини НОМЕР_4 , недбало ставлячись до служби, належним чином не дослідивши середньоринкову вартість продукції, яку планувалося закупити, прийняла рішення про затвердження комерційної пропозиції, попередньо наданої ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА», та подальше укладення договору про закупівлю з ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА» запасних частин для броньованих автомобілів спеціального призначення на загальну суму 89 855 512 грн.
Потім 07.11.2024, у денний час доби, між ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА» та військовою частиною НОМЕР_4 , укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 121, за умовами якого військову частину НОМЕР_4 визначено замовником, а ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА» - постачальником відповідної продукції.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна Договору становить: без ПДВ 89 855 521 грн, крім того ПДВ: 0,00 грн. Ціна Договору, що підлягає оплаті - 89 855 521 грн. Загальний фонд КПКВ 2101020/7 КЕКВ 2260 код видатків 040/7 - 89 855 521,00 грн.
Специфікацією до договору від 07.11.2024 № 208 передбачено поставку ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА» запасних частин для броньованих автомобілів спеціального призначення у кількості 158 позицій.
Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу у період з 22.11.2024 по 25.12.2024, службові особи ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА», діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, під час воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, підготували, підписали та направили до військової частини НОМЕР_4 видаткові накладні ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА» № 160-734327-001, № 160-734344-001, № 160-734360-003, № 160-734327-004, куди внесли відомості щодо ціни поставленої продукції, як штучно безпідставно завищеної по відношенню до ринкової загалом відповідно до договору від 07.11.2024 № 208 на суму 15 132 645 грн 60 коп., так і умисно частково заниженої стосовно ринкової за окремими найменуваннями задля недопущення викриття неправомірності спільних злочинних дій учасників групи представниками замовника.
У період часу з 27.11.2024 по 27.12.2024, військовою частиною НОМЕР_4 на підставі видаткових накладних № 160-734327-001, № 160-734344-001, № 160-734360-003, № 160-734327-004 здійснено перерахування грошових коштів на суму 82 469 119 грн на розрахунковий рахунок ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА» як оплату згідно з договором від 07.11.2024 № 208.
Тоді з метою доведення спільного злочинного умислу до кінця, службові особи ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА» забезпечили поставку вказаних компонентів - запасних частин для броньованих автомобілів спеціального призначення у кількості 158 позицій згідно зі специфікацією до договору від 07.11.2024 № 208 до військової частини НОМЕР_4 .
Отже, як вбачається з клопотання прокурора, службові особи ТОВ «Бі.Ем.Сі УКРАЇНА» діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, під час воєнного стану, виконали усі заходи, які вважали за необхідне задля доведення спільного злочинного умислу до кінця, повторно заволодівши грошовими коштами в особливо великих розмірах на загальну суму 15 132 645 грн 60 коп., належними військовій частині НОМЕР_4 , таким чином завдавши останній матеріальної шкоди у вказаному розмірі.
Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження 27.11.2025 отримано рапорт головного оперуповноваженого ДСР НП України про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_10 переховувались за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності підконтрольному ОСОБА_8 - ТОВ «0032», код. ЄДРПОУ: 44786598. Таким чином виникла необхідність у проведенні обшуку за місцем фактичного перебування осіб, які мають відношення до кримінального провадження, а саме: ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .
Під час досудового розслідування, на підставі постанови слідчого про проникнення до житла чи іншого володіння особи до постановлення ухвали слідчого судді у порядку передбаченого ч. 3 ст. 233 КПК України, 27.11.2025 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного перебування ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , та який належить підконтрольному ОСОБА_8 - ТОВ «0032», код. ЄДРПОУ: 44786598.
За результатом проведеного невідкладного обшуку 27.11.2025 в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України установлено, за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного перебування ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , та який належить підконтрольному ОСОБА_8 - ТОВ «0032», код. ЄДРПОУ: 44786598, було виявлено та в подальшому вилучено:
1) мобільний телефон Iphone 16 Pro, у корпусі чорного кольору, з ІМЕІ 1: НОМЕР_1 та ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-карткою: НОМЕР_3 ;
2) мобільний телефон Iphone 16 Pro, у корпусі чорного кольору, який належить ОСОБА_8 ;
3) мобільний телефон Iphone 16 Pro, у корпусі чорного кольору, який належить ОСОБА_10
27.11.2025, у відповідності до постанови слідчого, вищевказані мобільні телефони були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
27.11.2025, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , повідомлено про підозру у вказаному кримінальному провадженні.
В обґрунтування свого клопотання про накладення арешту на майно слідчим зазначено, що є достатні підстави вважати, що вилучене майно як самостійно, так і в їх сукупності може містити докази для встановлення істини у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 року клопотання задоволено.
Накладено арешт на майно, яке тимчасово вилучене 27.11.2025 під час проведення слідчої (розшукової) дії - обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного перебування ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , а саме: мобільного телефону Iphone 16 Pro, у корпусі чорного кольору, з ІМЕІ 1: НОМЕР_1 та ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-карткою: НОМЕР_3 ; мобільного телефону Iphone 16 Pro, у корпусі чорного кольору, який належить ОСОБА_8 ; мобільного телефону Iphone 16 Pro, у корпусі чорного кольору, який належить ОСОБА_10 .
Задовольняючи клопотання слідчий суддя дійшов до висновку, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , 26.01.2026 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що ухвала слідчого судді першої інстанції є незаконною та необґрунтованою.
Стороною обвинувачення постановою від 27.11.2025 вилучене майно визнано речовим доказом, однак дана постанова не містить належного обґрунтування чому таке майно варто визнати речовим доказом. Постанова носить сугубо формальний характер, оскільки в ній ж і в самому клопотанні сторони обвинувачення про арешт майна, не приведено достатнього обґрунтування, якому чи яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України відповідає це майно.
Не зазначено обставин, з якою метою потрібно накласти арешт на майно, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у право власності особи.
Незаконність проведення обшуку свідчить також той факт, що приймаючи рішення про проведення невідкладного обшуку у вигляді постанови від 27.11.2025, сторона обвинувачення не мала даних про те, хто ж є власником будинку, в якому такий обшук проводився, оскільки витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було отримано лише 28.11.2025, тобто після проведення обшуку.
Вважає, що формальна та неповна перевірка обставин, які слугують підставою для невідкладного обшуку свідчить про порушення принципу пропорційності та є підставою для визнання доказів недопустимими. Обшук проведено в умовах, коли орган досудового розслідування не встановив базових обставин, необхідних для прийняття процесуального рішення, а отже втрачається будь-яке обґрунтування невідкладності, та таке втручання у житло було передчасним, непропорційним і незаконним.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника власника майна, в підтримку поданої апеляційної скарги, з наведених в ній підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та зазначав, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власника майна не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів судового провадження вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025000000001718 від 20.06.2025 за підозрами ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, а також за фактом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
На підставі постанови слідчого про проникнення до житла чи іншого володіння особи до постановлення ухвали слідчого судді у порядку передбаченого ч. 3 ст. 233 КПК України, 27.11.2025 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного перебування ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , та який належить підконтрольному ОСОБА_8 - ТОВ «0032», код. ЄДРПОУ: 44786598.
За результатом проведеного невідкладного обшуку 27.11.2025 в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України установлено, за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного перебування ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , та який належить підконтрольному ОСОБА_8 - ТОВ «0032», код. ЄДРПОУ: 44786598, було виявлено та в подальшому вилучено:
1) мобільний телефон Iphone 16 Pro, у корпусі чорного кольору, з ІМЕІ 1: НОМЕР_1 та ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-карткою: НОМЕР_3 ;
2) мобільний телефон Iphone 16 Pro, у корпусі чорного кольору, який належить ОСОБА_8 ;
3) мобільний телефон Iphone 16 Pro, у корпусі чорного кольору, який належить ОСОБА_10
27.11.2025, у відповідності до постанови слідчого, вищевказані мобільні телефони були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
29 грудня 2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання задоволено.
Накладено арешт на майно, яке тимчасово вилучене 27.11.2025 під час проведення слідчої (розшукової) дії - обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного перебування ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , а саме: мобільного телефону Iphone 16 Pro, у корпусі чорного кольору, з ІМЕІ 1: НОМЕР_1 та ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-карткою: НОМЕР_3 ; мобільного телефону Iphone 16 Pro, у корпусі чорного кольору, який належить ОСОБА_8 ; мобільного телефону Iphone 16 Pro, у корпусі чорного кольору, який належить ОСОБА_10 .
Задовольняючи клопотання слідчий суддя дійшов до висновку, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.
З висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були, досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, а також обставини кримінального провадження №12025000000001718 від 20.06.2025, та відношення до нього вказаного майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що зазначене в клопотанні майно, підпадає під ознаки речових доказів, а також постановою слідчого від 27.11.2025 вищевказане майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено відношення майна до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучене майно, з підстав того, що воно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Твердження апелянта про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що постанова про визнання речовим доказом не містить належного обґрунтування, так як вказана постанова слідчого, а також клопотання прокурора про арешт майна, з посиланням на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, всупереч твердженням представника власника майна, містять відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність такого майна ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема, посилання на те, що зазначене майно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, що встановлюються під час кримінального провадження.
Доводи апелянта про незаконність проведення обшуку та допущені порушення під час проведення обшуку, підлягають перевірці під час розгляду кримінального провадження по суті.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника власника майна, слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без зміни.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4